Постанова № 37692664, 27.02.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/7181/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П.

Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.07.2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків, в якому просили визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.01.2013 р. № 0000052310, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 12036,93 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.07.2013 в задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою Постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати Постанову суду першої інстанції. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що оскаржуване судове рішення є необґрунтованим та таким, що винесено з порушенням норм чинного законодавства.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем з 11.01.2013 р. по 18.01.2013 р. проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за жовтень 2012 року.

За результатами опрацювання податкових періодів, починаючи з періоду виникнення від'ємного значення, встановлено безпідставне віднесення позивачем до складу податкового кредиту за вересень 2012 року суми ПДВ в розмірі 12036,93 грн. по податковій накладній, отриманій від ТОВ «Вторметекспорт» № 75 від 21.09.2012 р., яка не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних та на яку несвоєчасно подано скаргу.

Крім того, згідно даних додатку №5 (рядок 126) до податкової декларації з податку на додану вартість (№9072180590 від 16.11.2012 р.) встановлено, що позивачем помилково повторно включено до складу податкового кредиту за жовтень 2012 року суми ПДВ по вищезазначеній накладній ТОВ «Вторметекспорт», яка в жовтні 2012 року виправлена методом «сторно».

Також, позивачем 22.10.2012 р. подано відповідачу додаток 8 («Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних») за вересень 2012 року, в якому відсутні дані про податкову накладну № 75 від 21.09.2012 р., яка не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідачем надано оцінку викладеному та зроблено висновок, що наявність у позивача податкової накладної по ТОВ «Вторметекспорт» за вересень 2012 року суму ПДВ в розмірі 12036,93 грн. є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Право на податковий кредит у позивача не виникає оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - виникнення об'єкту оподаткування, що передбачено вимогами п.185.1. ст.185. п.198.3, п.198.6. ст.198, п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України.

Зазначене, в свою чергу, призвело до завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за жовтень 2012 року на суму ПДВ 12037,00 грн.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 18.01.2013 р. № 44/40-50/23-20/30307207, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: п.185.1. ст.185, п.198.3, п.198.6. ст.198, п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України, так як безпідставно віднесено до податкового кредиту вересня 2012 року суму ПДВ в розмірі 12036,93 грн. по постачальнику ТОВ «Вторметекспорт», яка не підтверджується перевіркою за вересень 2012 року та підлягає зменшенню; п.200.1., п.200.3. ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення позивачем суми від'ємного значення податку на додану вартість, яка включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за вересень 2012 року на суму ПДВ в розмірі 12037 грн. та підлягає зменшенню; пп.14.1.18. п.14.1. ст.14, п.200.4. ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за жовтень 2012 року на суму ПДВ 12037 грн. та підлягає зменшенню.

Відмовляючи в задоволені адміністративного позову суд першої інстанції дійшов висновку про те, що за результатами опрацювання податкових періодів, починаючи з періоду виникнення від'ємного значення, встановлено включення позивачем до складу податкового кредиту податкову накладну №75 від 21.09.2012 року не зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних, щодо якої була несвоєчасно подана скарга на постачальника.

З такими висновками Окружного адміністративного суду м. Києва не погоджується колегія суддів.

Пунктом 198.1 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Так судом першої інстанції встановлено, що за результатами опрацювання податкових періодів, починаючи з періоду виникнення від'ємного значення, встановлено включення позивачем до складу податкового кредиту податкову накладну №75 від 21.09.2012 року не зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних, щодо якої була несвоєчасно подана скарга на постачальника.

Спростовуючи твердження суду першої інстанції про відсутність у позивача права на включення цих податкових накладних до складу податкового кредиту, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем встановлено, що податкові накладні, не зареєстровані в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, включалися до складу податкових зобов'язань у звітному періоді наступному після періоду, в якому були виписані такі податкові накладні.

Між тим, факт дотримання процедур подачі заяв зі скаргою на постачальника відповідачем не заперечується.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції аргументував відмову пунктом 203.1 статті 203 Податкового кодексу України, яким визначено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Однак, колегія суддів зауважує, що судом першої інстанції неправомірно застосовано дану норму до спірних правовідносин, оскільки вказаний пункт ПК України регулює питання своєчасності подачі податкової декларації і не регулює питання граничних строків для відображення податкових зобов'язань в податкових деклараціях з моменту видачі податкових накладних.

Натомість, відповідно до ч. 3 п. 198.6 ст. 198 ПК України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Як свідчать матеріали справи, позивач відображав податкові зобов'язання і одночасно включав їх суми до податкового кредиту із місячним відрізком з моменту видачі податкових накладних.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки у позивача не сплив граничний термін включення сум ПДВ до податкового кредиту, а ПК України не містить застережень щодо відсутності права платника податку включати податкові зобов'язання у податкові декларації податкових періодів, відмінних від періодів виникнення зобов'язань, і заява із скаргою на постачальника є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту, то податковий орган неправомірно позбавив позивача права на податковий кредит сформований за рахунок господарських операцій, що мали реальний характер, тим самим спровокувавши у позивача випадок подвійного оподаткування.

Підсумовуючи наведені положення діючого законодавства, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження, оскаржувана Постанова постановлено судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання по суті.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 9, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.07.2013 року - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.07.2013 року - скасувати.

Постановити по справі нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків від 31.01.2013 року № 0000052310.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» судові витрати в сумі 295 грн. (двісті дев'яносто п'ять гривень) 00 копійок.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Безименна Н.В.

Кучма А.Ю.