Рішення № 37692306, 06.03.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24653/13 06.03.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Марко Фарм ЛТД"

до Спільного українсько-естонського підприємства

у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД"

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Загоруй С.В.(представник за довіреністю);

від відповідача: Заголдна Я.Ю. (представник за довіреністю).

В судовому засіданні 06 березня 2014 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

18 грудня 2013 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Марко Фарм ЛТД" (позивач) на розгляд суду надійшла позовна заява б/н від 18.12.2013р. в якій викладені позовні вимоги про стягнення з Спільного українсько-естонського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД" (відповідач) заборгованості за договором поставки № 23/1 від 28.04.2011 року в сумі 719 239,95 грн. з них основного боргу - 668 446,09 грн. (шістсот шістдесят вісім тисяч чотириста сорок шість гривень 09 копійок) та пені - 50 793,86 грн. (п'ятдесят тисяч сімсот дев'яносто три гривні 86 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як Покупець, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором поставки № 23/1 від 28.04.2011 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив в повному обсязі оплату вартості поставленого йому позивачем, як Постачальником, товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Присутній в судовому засідання представник відповідача позов не визнав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2013 року (суддя Котков О.В.) прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі, розгляд справи призначено на 16.01.2014 року.

В судовому засіданні 16 січня 2014 року, відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено перерву до 04.02.2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2013 року розгляд справи, у зв'язку із нез'явленням представників відповідача в судове засідання відкладено до 13.02.2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2014 року судом, за клопотанням представників сторін, у відповідності до положень ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору на 15 (п'ятнадцять) днів, в судовому засіданні судом оголошено перерву до 06.03.2014 року.

06 березня 2014 року через канцелярію до суду від відповідача надійшли письмові додаткові пояснення № 115 від 06.03.2014р. зі змісту яких також випливає заявлення останнім клопотання про призначення судово-економічної експертизи. В обґрунтування поданого відповідного клопотання відповідач вказав, що зважаючи на надання сторонами значної кількості додаткових доказів у справі, визначити наявність заборгованості та її розмір, а також можливих розмірів штрафних санкцій може лише спеціаліст, який володіє спеціальними знаннями.

Дослідивши подане представником відповідача клопотання суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках:

1) призначення господарським судом судової експертизи;

2) надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів;

3) заміни однієї з сторін її правонаступником.

Питання призначення у справі судової експертизи кореспондує до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України згідно якої для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Судова експертиза повинна призначатись лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не може замінити інші засоби доказування. В заявленому клопотанні відповідачем не вказано обґрунтованих та достатніх підстав для призначення економічної експертизи і роз'яснення питань, які потребують спеціальних знань, що виникають при вирішенні господарського спору у справі № 910/24653/13, а тому, заявлене відповідачем є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

28 квітня 2011 року між позивачем (надалі - Постачальник або Продавець) та відповідачем (далі по тексту - Покупець або Отримувач) (разом - сторони) було укладено договір поставки № 23/1 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір або Договір поставки), відповідно до розд. 2 п. 1. якого Постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) Покупцеві товар (товари), а Покупець зобов'язується прийняти вказану продукцію, сплатити за неї певну грошову суму та реалізувати її цільовій групі аптечних закладів у відповідності до Додатку 3 Договору.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору Продавець передав, а Покупець прийняв товар на загальну суму - 12 437 461,52 грн., при цьому, позивач вказує, що Покупець лише частково розрахувався за товар, зокрема на суму - 11 669 025,65 грн., на суму - 2 203 939,56 грн. було здійснено повернення товару та на суму 2 103 949,78 грн. Постачальником було здійснено повернення коштів Отримувачу за прийнятий до повернення товар, а відтак, за розрахунками позивача, відповідач має заборгованість за Договором в розмірі 668 446,09 грн., тобто 12 437 461,52 грн. - 11 669 025,65 грн. - 2 203 939,56 грн. + 2 103 949,78 грн.

Окрім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції за неналежне виконання умов Договору щодо оплати товару.

Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Як вже було встановлено судом, 28 квітня 2011 року між сторонами укладено договір поставки № 23/1 згідно розд. 2 п. 1. якого Постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) Покупцеві товар (товари), а Покупець зобов'язується прийняти вказану продукцію, сплатити за неї певну грошову суму та реалізувати її цільовій групі аптечних закладів у відповідності до Додатку 3 Договору.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору в період з травня 2011року по червень 2012 року позивач передав товар на загальну суму 12 437 461,52 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 7988 від 03.05.2011, № 7995 від 03.05.2011, № 8000 від 03.05.2011, № 8080 від 03.05.2011, № 8004 від 03.05.2011, № 10488 від 27.05.2011, № 11789 від 09.06.2011, № 11791 від 09.06.2011, № 11790 від 09.06.2011, № 13150 від 23.06.2011, № 14258 від 18.07.2011, № 15438 від 25.07.2011, № 26674 від 26.12.2011, № 26683 від 26.12.2011, № 26684 від 26.12.2011, № 1041 від 24.01.2012, № 1095 від 24.01.2012, № 3219 гід 27.02.2012, № 3271 від 27.02.2012, № 5209 від 16.03.2012, № 13598 від 27.06.2012 (належним чином засвідчені копії накладних містяться в матеріалах справи), а відповідач отримав товар, що підтверджується підписом та відбитком штампу Отримувача на відповідних видаткових накладних.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктами 17, 18 розділу 4 Договору поставки передбачено, що оплата відповідної партії продукції здійснюється покупцем на умовах попередньої оплати протягом 2 (двох) банківських днів з моменту надання постачальником рахунку-фактури шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Постачальник може надати покупцю відстрочку в оплаті поставленої продукції терміном в 45 (сорок п'ять календарних) днів від дати поставки продукції на склад покупця та отримання її покупцем у відповідності до накладної.

З матеріалів справи слідує, що на суму - 2 203 939,56 грн. Покупець повернув Постачальнику товар, що підтверджується видатковими накладними на повернення (копії накладних містяться в справі).

Згідно положень ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як встановлено судом, рішенням Господарського суду міста Києва від 12.06.2013р. у справі № 910/4370/13 за позовом Спільного Українсько-Естонського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Марко Фарм ЛТД" про визнання договору поставки недійсним, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2013р., судом відмовлено в задоволенні позовних вимог Спільного Українсько-Естонського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД" в повному обсязі (копія рішення міститься в справі).

У відповідному судовому рішенні судом зазначені факти в частині того, що позивач під час дії договору поставки перерахував на рахунок відповідача кошти в загальному розмірі 11 669 025,65 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, а відповідач, в свою чергу, на виконання взятих на себе зобов'язань за договором поставив позивачу товар на загальну суму 12 437 461 грн. 52 коп., що підтверджується наданими відповідачем до справи видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей. Окрім того, суд встановив та в рішенні також вказав, що відповідач кошти частково повернув у сумі 2 103 949,78 грн., про що свідчать виписки з особового рахунку позивача.

Таким чином, встановленими у рішенні господарського суду є факти щодо перерахування на рахунок відповідача коштів по Договору в загальному розмірі 11 669 025,65 грн., поставку товару на загальну суму 12 437 461 грн. 52 коп. та про часткове повернення відповідачем коштів позивачу в сумі 2 103 949,78 грн.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

З огляду на викладене, зважаючи на встановлені в рішенні Господарського суду міста Києва від 12.06.2013р. у справі № 910/4370/13 факти щодо перерахування Покупцем на рахунок Продавця коштів по Договору в загальному розмірі 11 669 025,65 грн., поставку Постачальником товару Отримувачу на загальну суму 12 437 461 грн. 52 коп. та про часткове повернення Продавцем коштів Покупцю в сумі 2 103 949,78 грн., з урахуванням повернення відповідачем товару позивачу на суму 2 203 939,56 грн., а також враховуючи, що доказів оплати товару та доказів повернення товару по Договору у більшому розмірі, аніж вказано позивачем в позовній заяві, станом на березень 2014 року, до суду не представлено, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з Покупця на користь Постачальника заборгованості за Договором поставки в розмірі 668 446,09 грн. з розрахунку 12 437 461,52 грн. (сума поставленого товару) - 11 669 025,65 грн. (частково оплачений товар) + 2 103 949,78 грн. (повернення Продавцем коштів Отримувачу за прийнятий до повернення товар) - 2 203 939,56 грн. (сума поверненого товару).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

З п. 1. розд. 5 Договору випливає, що у випадку затримки оплати за продукцію Постачальнику, незалежно від причини затримки, Покупець зобов'язується сплатити на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої в строк суми за кожний прострочений день.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього

Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням викладеного, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 50 332,54 грн. пені за затримку оплати продукції по Договору, що становить суму:

6 677,86 грн., 1 215,55 грн., 3 829,96 грн., 21,62 грн., 68,12 грн., 0,10 грн., 0,31 грн., 317,73 грн., 3 755,65 грн., 59,81 грн., 706,95 грн.,

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення84546.0112.04.2012 - 11.10.20121837.5000 %0.041 %*6340.95Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення2642.0612.04.2012 - 11.10.20121837.5000 %0.041 %*198.15Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення26355.4630.04.2012 - 29.10.20121837.5000 %0.041 %*1976.66Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення337351.7511.08.2012 - 08.02.20131827.5000 %0.041 %*25163.12Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 718 778,63 грн. з них основного боргу - 668 446,09 грн. (шістсот шістдесят вісім тисяч чотириста сорок шість гривень 09 копійок) та пені - 50 332,54 грн. (п'ятдесят тисяч триста тридцять дві гривні 54 копійки).

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 14 374,73 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Спільного українсько-естонського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД" (ідентифікаційний код 21642228, адреса: 01103, Київ, вул. Кіквідзе, буд. 18-А), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Марко Фарм ЛТД" (ідентифікаційний код 20029129, адреса: 01034, Київ, вул. Пушкінська, буд. 10), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу - 668 446,09 грн. (шістсот шістдесят вісім тисяч чотириста сорок шість гривень 09 копійок) та пені - 50 332,54 грн. (п'ятдесят тисяч триста тридцять дві гривні 54 копійки) та судові витрати - 14 374,73 грн. (чотирнадцять тисяч триста сімдесят чотири гривні 73 копійки). Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 11.03.2014р.

Суддя О.В. Котков