Постанова № 37692126, 24.02.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/15811/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В.

Суддя-доповідач: Бабенко К.А

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 лютого 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Ключковича В.Ю., Собківа Я.М., розглянувши адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "РАЗОМ" на Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2013 року за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РАЗОМ" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "Р", -

В С Т А Н О В И В :

В зв'язку з неприбуттям жодного з представників осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно до п. 2 частини першої ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2013 року в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а Постанова суду - скасуванню з ухваленням нової Постанови, якою з позовні вимоги задовольняються повністю з наступних підстав.

Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Позивача з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності та земельного податку за період з 01.04.2010 по 30.04.2013, про що складено Акт від 29.05.2013 року №587/22.5-07/30153907, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 9-22).

Перевіркою встановлено порушення Позивачем ст.ст. 13, 14 Закону України "Про плату за землю" від 03.07.1992 року № 2535-ХІІ, п. 286.2 ст. 286, ст. 288 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ та п.п.11.8 п. 11 Договору оренди земельної ділянки від 26.08.2005 року № б/н, а саме не сплата ним до місцевого бюджету орендної плати за земельні ділянки, що призвело до заниження податкового зобов'язання з орендної плати за землю за період з 01.04.2010 по 30.04.2013 в сумі 1265103,26 грн., в тому числі за 2010 рік (01.04.2010 - 31.12.2010) - 307727,82 грн., 2011 рік - 410303,76 грн., 2012 рік - 410303,76 грн., 2013 рік (01.01.2013 - 30.04.2013) - 136767,92 грн.; пп.пп. 4.1.1 4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181 від 21.12. 2000 року, пп.286.2 ст.286 Податкового кодексу України - не подання податкової декларацій з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2010 - 2013 роки;

На підставі зазначеного правопорушення, Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 12.06.2013 року №0004282250, копія якого також наявна в матеріалах справи (а.с. 8), та яким Позивачу визначено суму грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб на загальну суму 1487862,28 грн., в тому числі 1230911,28 грн. за основним платежем та 256951,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Позивач скористався правом адміністративного оскарження, за результатами якого Міністерством доходів і зборів України прийнято Рішення про результати розгляду скарги від 12.09.2013 року № 10980/6/99-99-10-01-15, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 74-79), та яким податкове повідомлення-рішення Відповідача залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

26 серпня 2005 року між Київською міською радою та Позивачем укладено Договір оренди земельної ділянки, копія якого також наявна в матеріалах справи (далі-Договір) (а.с.23-31), та відповідно до якого Київська міська рада, як Орендодавець, на підставі п.31 Рішення Київської міської ради від 24.06.2004 року №339/1549, за Актом приймання-передачі передає, а Позивач, як Орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку по вулиці Новозабарська, 21, загальною площею 6887 кв. м. для експлуатації та обслуговування адміністративних, складських, господарських, виробничих будівель та споруд (кадастровий номер 8000000000:78:56:0013).

Так, відповідно до пункту 6.2 Договору, право на оренду Земельної ділянки виникає після державної реєстрації цього Договору. Договір зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що 05.09.2005 року зроблено запис у Книзі записів державної реєстрації договорів за №78-6-00306.

Відповідно до пункту 3.1 Договору, строк його дії становить 3 (три) роки.

Отже, трирічний термін дії Договору оренди земельної ділянки від 26.08.2005 року закінчився 05.09.2008 року.

Відповідно до п.п. 8.3, 11.7 Договору, Позивач після закінчення строку, на який було його укладено, при умові належного виконання своїх обов'язків за Договором, має за інших рівних умов переважне право на його поновлення. У цьому разі Позивач має не пізніше ніж на 3 місяці до закінчення строку дії Договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію. У разі поновлення Договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

Позивач листами від 19.12.2007 року № 155, від 28.05.2008 року № 059, від 09.04.2009 року № 019, від 18.05.2009 року № 026 звертався до Київської міської ради про продовження терміну дії Договору, однак відповідей на вказані листи не отримав.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.10.2009 року у справі № 11/362 у задоволенні позовної заяви Позивача до Київської міської ради про визнання договору оренди земельної ділянки від 26.08.2005 року продовженим на той самий строк і на тих самих умовах було відмовлено. Крім того, зазначеним Рішенням Господарського суду міста Києва встановлено, що рішення про поновлення Київською міською радою договору оренди спірної земельної ділянки відсутнє, що є необхідною для цього умовою.

Також, Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.08.2013 року у справі №910/13025/13 Позивачу відмовлено у задоволенні позовної заяви до Київської міської ради, Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання Договору продовженим та зобов'язання внесення до бази даних Державного земельного кадастру відповідних відомостей. Цим Рішенням Господарського суду міста Києва визначено, що Договір не є таким, що пролонговано на новий строк.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, встановлений Рішеннями Господарського суду міста Києва факт, що Договір не є продовженим (пролонгованим) після закінчення строку його дії, не підлягає доказуванню у розгляді даної справи.

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У відповідності до норм ч. 1 ст. 5 Закону України "Про оренду землі", орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Тобто, в розумінні зазначеного Закону, обов'язковою умовою для виникнення правовідносин, пов'язаних з орендою землі, є наявність саме договору оренди.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з п. 1 частини першої ст. 31 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до вимог ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на час закінчення строку дії Договору), після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

При цьому, цією нормою не передбачено порядок автоматичного поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін, а лише визначено, що в цьому разі він підлягає поновленню.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про плату за землю" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, є договір оренди такої земельної ділянки.

Вищезазначене кореспондується також із положеннями Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, у відповідності до п. 288.1 ст. 288 якого підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (п.п. 288.2, 288.3, 288.4 ст. 288 Податкового кодексу України).

На підставі проведеного аналізу положень законодавчих актів, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку, що право оренди землі виникає з моменту укладення в письмовій формі договору оренди та його державної реєстрації. В свою чергу, орендною платою є платіж, що зобов'язаний вносити орендар за користування земельною ділянкою на підставі договору оренди, в розмірі визначеному договором. До моменту укладення договору оренди землі користувач земельної ділянки в розумінні Закону України "Про оренду землі" не може вважатися орендарем.

Матеріали справи не містять жодних доказів укладення додаткової угоди про поновлення або продовження строку дії Договору оренди земельної ділянки від 26.08.2005 року, укладеного між Позивачем та Київською міською радою.

В зв'язку з вищенаведеним, колегія суддів дійшла висновку, що нарахування податковим органом Позивачу грошового зобов'язання саме з орендної плати за землю з юридичних осіб є помилковим, оскільки Позивач не є орендарем, а отже, у нього відсутній обов'язок щодо сплати орендної плати.

Згідно з частиною другою ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, вимоги якої Відповідачем не виконано.

Відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

В зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому, апеляційна скарга задовольняється, Постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2013 року скасовується, з ухваленням нової Постанови, якою адміністративний позов задовольняється у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

П О С Т А Н О В ИЛ А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РАЗОМ" задовольнити, Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2013 року скасувати, ухвалити нову Постанову, якою адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 12.06.2013 року №0004282250.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Бабенко К.А.

Судді: Ключкович В.Ю.

Собків Я.М.

Головуючий суддя Бабенко К.А

Судді: Ключкович В.Ю.

Собків Я.М.