Ухвала суду № 37691935, 18.03.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження 22-ц/790/1524/14

Головуючий 1 інст.: Сітало А.К.

Доповідач: Малінська С.М.

Справа № 2029/12094/12

Категорія: «житлові правовідносини»

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

Головуючого судді - Малінської С.М.,

Суддів - Швецової Л.А.,

ОСОБА_1, при секретарі -Лотох І.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 09 січня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_4, треті особи: Управління майна та приватизації державного житлового фонду Харківської міської ради, Орджонікідзевський РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області про визнання свідоцтва про право власності на житло недійсним та поновлення права користування житловим приміщенням,-

встановила:

У грудні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з названим позовом, в обґрунтування якого зазначав, що ізольована трикімнатна квартира АДРЕСА_1 була надана сторонам по справі у 1991 році.

З відповідачкою ОСОБА_2 позивач перебував у зареєстрованому шлюбі з 1981 року по 2003 рік. Відповідачі ОСОБА_4 і ОСОБА_5 його діти. Вони спільно постійно проживали і були зареєстровані в зазначеній квартирі.

У зв'язку зі скрутним матеріальним становищем в родині, у 2001 році позивач тимчасово виїхав працювати до Аргентини на будівництво метрополітену.

По поверненню в Україну у 2006 році ОСОБА_2 повідомила позивача, що у судовому порядку його визнано таким, що втратив право користування житловим приміщенням і його реєстрація анульована. На цій підставі до квартири відповідач його не впустила.

У житловому відділі за місцем проживання підтвердили анулювання реєстрації позивача у спірній квартирі, але підставу вказали іншу: визнання його безвісно відсутнім. У паспорті позивача у 2006 році, без його згоди було зроблено відмітку про анулювання реєстрації , яка датована 2003 роком.

На підставі заяви позивача судове рішення від 21 лютого 2003 року про визнання його безвісно відсутнім було скасовано, про що Орджонікідзевським районним судом м. Харкова 07 листопада 2011 року ухвалено рішення.

У листопаді 2012 року позивачу стало відомо, що квартира АДРЕСА_1 зареєстрована за ОСОБА_2, ОСОБА_4 і ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності на підставі свідоцтва про право власності, виданого Управлінням комунального майна та приватизації 27 серпня 2004 року за № 7-04-248657. Проте, позивач згоди на приватизацію квартири не надавав, у період проведення приватизації був відсутній у спірному помешканні тимчасово, у зв'язку із роботою в Аргентині.

Позивач ОСОБА_3 просив визнати свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 від 27 серпня 2004 року за № 7-04-248657, видане Управлінням комунального майна та приватизації державного житлового фонду Харківської міської ради - недійсним та поновити його право на користування спірною квартирою.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 09 січня 2014 року вищевказані позовні вимоги задоволено. Визнано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 від 27 серпня 2004 року за № 7-04-248657, видане Управлінням комунального майна та приватизації державного житлового фонду Харківської міської ради недійсним. Поновлено право ОСОБА_3 на користування вказаною квартирою.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що у 1991 році спірна трикімнатна квартира АДРЕСА_1 була надана сторонам у користування, у якій вони були зареєстровані та спільно проживали.

З 1981р. по 2003р. сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають дочку ОСОБА_4 та сина ОСОБА_4.

На підставі рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 21 лютого 2003 року ОСОБА_3 09 квітня 2003 року було знято з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 суд першої інстанції вірно виходив з положень ст.71 ЖК України.

Відповідно до п.2 ч.З ст.71 ЖК України житло зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців у випадках тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи, у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи.

Відмітками в закордонного паспорту позивача підтверджується, що у 2001 році він тимчасово виїхав працювати до Аргентини на будівництво метрополітену.

Особа може бути визнана такою, що втратила право користування житловим приміщенням внаслідок відсутності понад встановлені строки лише в судовому порядку, що встановлено ст.72 ЖК України.

Проте, рішення суду, яким би позивач був визнаний таким, що втратив право користування спірною квартирою немає.

Згідно довідки БТІ (а.с.12) та свідоцтва про право власності на житло № 7-04- 248657 від 27 серпня 2004 року (а.с.83) квартира АДРЕСА_1 зареєстрована за відповідачами ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_4

Відповідно до ст.1 ЗУ "Про приватизацію державного житлового фонду" приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів та належних до них господарських споруд та приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян У країни.

За правилами абз.2 ст.З ЗУ "Про приватизацію державного житлового фонду" до членів сім'ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають в квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло.

Передача займаних квартир (будинків, кімнат у гуртожитках) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку, кімнаті у гуртожитку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку, кімнати у гуртожитку), що випливає з положень 4.2 ст.8 зазначеного вище Закону.

Доказів на підтвердження того, що позивачем ОСОБА_3 було надано згоду на приватизацію спірної квартири суду не надано. Крім того, в матеріалах справи міститься довідка, видана Державним ощадним банком України від 21 травня 2013 року, в якій зазначено, що ОСОБА_3 є в списках громадян України, що мають право на приватизацію житла за адресою: АДРЕСА_1 а житловий чек ним не використано (а.с.134).

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що приватизація спірної квартири відповідачами проведена з порушенням вимог ст.8 ЗУ "Про приватизацію державного житлового фонду".

Вірним є і висновок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова про відсутність підстав для застосування строків позовної давності, оскільки рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 21 лютого 2003 року було задоволено заяву ОСОБА_2 про визнання позивача безвісно відсутнім з 01 травня 2001 року.

Після повернення ОСОБА_3 з Аргентини до України у 2006 році від відповідача ОСОБА_2 йому стало відомо про анулювання його реєстрації у спірній квартирі за зазначеним рішенням суду. У житловому відділі за місцем проживання позивачу підтвердили дану інформацію.

Згідно довідки Орджонікідзевського районного суду м. Харкова, позивачу було повідомлено про те, що цивільної справи про визнання його безвісно відсутнім за період 2002-2005 роки в суді не зареєстровано (а.с.11).

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 21 лютого 2003 року про визнання ОСОБА_3 безвісно відсутнім було отримано ним лише у вересні 2011 року та за правилами ст.45 ЦК України зазначене рішення 07 листопада 2011 року скасовано за заявою ОСОБА_3 (а.с.10).

Про реєстрацію спірної квартири за відповідачами ОСОБА_3 стало відомо у листопаді 2012 року, що підтверджено довідкою БТІ (а.с.12).

За таких обставин, позовна заява ОСОБА_3 подана з дотриманням ст.256 ЦК України та підстав для застосування строків позовної давності у суду немає.

Судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовано дійсні обставини справи, дано належну оцінку зібраним доказам і постановлено законне й обґрунтоване рішення у справі, підстав для скасування якого судова колегія не вбачає.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 09 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий :

Судді :