Ухвала суду № 37690105, 28.11.2013, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 1304/3984/12 Головуючий у 1 інстанції: Ванівський О.М.

Провадження № 11/783/812/13 Доповідач: Голубицький С. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2013 року м. Львів

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області в складі :

головуючого Голубицького С.С.,

суддів Пешкова М.І., Маліновської-Микич О.В.

за участю :

прокурора Горин У.І.

обвинувачених ОСОБА_1

ОСОБА_2

ОСОБА_3

захисників - адвокатів ОСОБА_4

ОСОБА_5

у відкритому судовому засіданні розглянувши апеляцію прокурора на постанову Галицького районного суду м. Львова від 12 червня 2013 року -

в с т а н о в и л а :

Цією постановою кримінальну справу по обвинуваченню :

ОСОБА_6 і ОСОБА_7 - кожного у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 262, ч. 1 ст. 263 та ч. 4 ст. 191 КК України,

ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - кожного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 364 КК України, повернуто на додаткове розслідування.

Виділено з кримінальної справи матеріали по обвинуваченню ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 263 КК України в окреме провадження.

В апеляції і доповненнях до неї прокурор Горин У.І., яка брала участь у розгляді справи судом першої інстанції, покликаючись на однобічність і неповноту судового слідства, істотне порушення вимог кримінально -процесуального закону та невідповідність висновків, наведених в постанові, фактичним обставинам справи, просить цю постанову в частині скерування справи по обвинуваченню ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих злочинів на додаткове розслідування скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

У доведеність своїх вимог вказує на те, що висновки суду про необхідність скерувати справу на додаткове розслідування є безпідставними, суперечать матеріалам справи, а вказівки суду щодо обставин, які слід з'ясувати, недоцільними й нелогічними.

Вважає, що наведені в постанові обставини суд мав можливість з'ясувати сам, у тому числі й шляхом надання судового доручення органу, який проводив досудове розслідування у справі, чого він не зробив.

Крім цього, у своїх висновках в постанові суд покликається та дає оцінку доказам які не були перевірені й досліджені в ході судового слідства, що свідчить про упередженість суду.

Також судом не враховано, що постановою слідчого від 28.02. 2012 року слідчим відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно інших службових осіб Львівського державного університету внутрішніх справ через відсутність в їхніх діях складу злочину, яка ніким не оскаржувалась і є чинною.

Колегія суддів, заслухавши доповідь головуючого про обставини справи і зміст апеляції, виступ прокурора в її підтримку, думки підсудних ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, захисників - адвокатів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про законність постанови й необхідність залишити її без змін, а апеляцію без задоволення, вивчивши матеріали справи, обговоривши наведені в апеляції доводи, встановила наступне.

В судовому засіданні 12 червня 2013 року районний суд задовольнив клопотання захисника - адвоката ОСОБА_4 і виніс постанову, якою скерував кримінальну справу на додаткове розслідування.

Як вбачається з постанови, районний суд прийняв рішення про необхідність скерувати кримінальну справу для проведення додаткового розслідування з тих підстав, що досудовим слідством не встановлено дійсних обставин і мотивів вчинення злочинів ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а також обставин, які впливають на ступінь тяжкості злочину. Крім того, підсудний ОСОБА_7 в суді відмовився від показів даних ним на досудовому слідстві, а відтак ці покази не можуть бути спростовані в судовому засіданні. На думку суду, для їх спростування необхідно провести слідчі дії та оперативно-розшукові заходи для виявлення зброї, боєприпасів та іншого майна, викраденого зі складу озброєння Львівського державного університету внутрішніх справ, виявити та допитати свідків зустрічі і розмов ОСОБА_7 та ОСОБА_6, виявити та допитати свідків, які-б могли вказати чи був обізнаний ОСОБА_9 про викрадення зброї, боєприпасів і іншого майна, купленого ним в ОСОБА_6.

Також у своїй постанові районний суд покликається на те, що досудовим слідством не встановлено як, коли і чому виникла нестача боєприпасів на складі озброєння університету, не встановлено осіб винних у нестачі. Не встановлено коли саме та в якій кількості виникла нестача зброї. Для чого, на його думку, необхідно здобути докази - первинні документи ( накладні, акти приймання-передачі, відомості, тощо ) про передачу та отримання зброї та боєприпасів з зазначенням серійних номерів та дати їх отримання. Не встановлено яка зброя видавалась на навчання у НТЦ « Верещиця » ( серійні номери ), патрони ( вид та кількість ), особи, які приймали і здавали зброю, боєприпаси та інше майно, дату приойму-передачі зброї та боєприпасів, для чого необхідно провести виїмку первинних документів, а також документів про навчальні стрільби, провести інвентаризацію шляхом співставлення первинних документів.

Поверхнево встановлено час та спосіб вчинення злочину ОСОБА_6, не з'ясовано чому протягом тривалого проміжку часу, коли він виносив майно із складу озброєння університету, його не перевіряли чергові. Також, не встановлено всіх осіб, які причетні до вчинення злочинів. Поверхнево встановлено характер і розмір шкоди, завданої злочином, для чого необхідно провести інвентаризацію озброєння та іншого майна, що перебувало на балансі університету, витребувати з Центральної бази РЗ МВС України, інших установ, організацій та провести виїмку первинних документів про прийом - передачу зброї, боєприпасів і іншого майна Львівському державному університеті внутрішніх справ, а також первинних документів про повернення, передачу чи реалізацію Львівським державним університетом внутрішніх справ зброї, боєприпасів і іншого майна відповідним службам МВС України та іншим установам, підприємствам, організаціям, встановити яке майно підлягало списанню та переоцінці відповідно до вимог нормативних документів, які регламентують порядок його обліку, списання, а також встановити яке майно було реалізоване, списане чи знищене, виконати ряд інших слідчих і розшукових дій.

Районний суд прийшов до висновку, що дану неповноту не можна усунути в судовому засіданні, оскільки для усунення цієї неповноти та суперечностей в справі потрібні нові слідчі і оперативно-розшукові дії, спрямовані на збирання нових доказів.

За змістом ч. 1 ст. 281 КПК 1960 року, та відповідно до п. 9 Постанови Пленуму ВСУ № 2 від 11.02.2005 року « Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування », повернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду допускається лише тоді, коли дана неповнота або неправильність досудового слідства не може бути усунута в судовому засіданні.

Якщо суд має змогу усунути виявлені недоліки досудового слідства під час судового розгляду справи шляхом більш ретельного допиту підсудного, потерпілого, свідків, виклику й допиту нових свідків, проведення додаткових чи повторних експертиз, витребування документів, давання судових доручень у порядку, передбаченому в ст. 315-1 КПК 1960 року, вчинення інших процесуальних дій, направлення справи на додаткове розслідування є неприпустимим. За необхідності суд може відкласти її розгляд для витребування додаткових доказів (ст. 280 КПК 1960 року).

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, суд першої інстанції мав можливість однак, всупереч даних вимог закону, не вжив усіх можливих заходів по усуненню виявленої неповноти в судовому засіданні, у тому числі, шляхом допиту нових свідків, витребування й дослідження необхідних актів ревізії, облікових відомостей, актів прийому - сдачі майна складу озброєння університету, іншої необхідної документації, призначення судово-бухгалтерської експертизи, надання судових доручень органу досудового розслідування в порядку ст. 315-1 КПК України 1960 року, тобто не вжив усіх передбачених законом заходів для усунення цієї неповноти в суді, а тому висновок районного суду про повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти, яка не може буту усунута в судовому засіданні, не відповідає обставинам справи, є необґрунтованим та передчасним.

Та обставина, що постановою заступника начальника слідчого управління прокуратури Львівської області молодшого радника юстиції Кравця А.Б. від 28 лютого 2012 року відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29 та інших службових осіб університету у зв'язку з відсутністю в їх діях складу злочину, не є підставою для скерування кримінальної справи на додаткове розслідування, оскільки дана постанова слідчого ніким не скасована і на даний час є чинною.

Крім того, наведені в постанові слідчого висновки про відсутність в діях вказаних осіб складу злочину доводами суду не спростовані, а обставини справи судом до кінця не досліджені й не вивчені.

З врахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що висновок районного суду про необхідність повернути кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 для проведення додаткового розслідування є необґрунтованим і передчасним, а наведені в постанові висновки не відповідають фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст. 367 КПК України 1960 року, неповнота судового слідства та невідповідність висновків суду, викладених в постанові, фактичним обставинам справи, є підставами для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

З врахуванням викладеного колегія суддів вважає необхідним апеляцію прокурора задовольнити повністю, постанову районного суду скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.

При новому розгляді справи суду першої інстанції із використанням наданих повноважень, в тому числі шляхом судового доручення в порядку ст. 315-1 КПК України 1960 року, необхідно вжити всіх передбачених законом заходів для повного і всебічного з'ясування обставин справи, після чого постановити законне та обґрунтоване рішення.

Клопотання захисника ОСОБА_30 про зміну запобіжного заходу підсудному ОСОБА_7 з тримання під вартою на інший, не пов'язаний з триманням під вартою, а також про виправдання ОСОБА_7 за ст. 262 ч. 2, ст. 191 ч. 4 КК України та відкриття кримінального провадження відносно працівників слідчої групи прокуратури Львівської області, які під час досудового слідства по справі перевищили свої повноваження, задоволенню не підлягають, оскільки виходять за межі предмету розгляду апеляції і не входять до компетенції суду апеляційної інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 366, 367, 377 КПК України 1960 року, п. 15 Розділу ХІ КПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляцію задовольнити. Постанову Галицького районного суду м. Львова від 12 червня 2013 року в частині, якою кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_6, ОСОБА_7 - кожного за ч. 2 ст. 262, ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 191 КК України, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - кожного за ч. 3 ст. 364 КК України, повернуто на додаткове розслідування - скасувати, а справу повернути в той же суд на новий судовий розгляд.

Судді :

Голубицький С.С.

Пешков М.І.

Маліновська-Микич О.В.