Ухвала суду № 37688970, 05.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/4065/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Виноградова О.І. Суддя-доповідач: Міщук М.С.

У Х В А Л А

Іменем України

05 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів: при секретарі Міщука М.С. Бєлової Л.В., Гром Л.М. Коток А.О.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю МП «Перспектива» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Київської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

31 липня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю МП «Перспектива» (далі Товариство або позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Київської області (далі ОДПІ або відповідач), у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000061503, № 0000071503 від 7 лютого 2013 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі про скасування постанови суду ОДПІ посилається на те, що сума податку на додану вартість по господарським взаємовідносинам з контрагентами була віднесена до податкового кредиту за фактом надання податкової накладної, в той час, як сплата за вказаною операцією відбулася пізніше.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, які з`явились у судове засідання та перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень 2012 року.

За результатами перевірки складено Акт № 37/15-3/13729895 від 21 січня 2013 року (далі Акт перевірки, яким встановлено порушення:

- пунктів 198.3, 198.4 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит за жовтень 2012 року на 16 000 грн. 00 коп., що призвело до заниження податку на додану вартість за жовтень 2012 року на 16 000 грн. 00 коп.;

- пункту 200.4 статті 200 ПК України в результаті чого завищено суму, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, задекларовану у жовтні 2012 року у сумі 27 527 грн. 00 коп.

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 7 лютого 2013 року:

- № 0000061503, яким зменшено суму бюджетного відшкодування - 27 527 грн. 00 коп.;

- № 0000071503, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість - 16 000 грн. 00 коп.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що наявні у справі докази підтверджують реальність виконання договорів між позивачем та його контрагентами.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції.

Згідно податкового повідомлення-рішення № 0000071503, позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 16 000 грн. 00 коп. з посиланням на пункти 198.3, 198.4 статті 198 ПК України.

Зокрема, відповідачем поставлено під сумнів фінансово-господарську діяльність позивача по взаємовідносинам з контрагентами: Казенним заводом порошкової металургії та ТОВ «Компанія «Консалтинг Групп». Зокрема, відповідач вважає, що мав місце фіктивний правочин.

Проте, даний висновок відповідача не відповідає дійсності та є необґрунтованим.

Яку вбачається з матеріалів справи, між Казенним заводом порошкової металургії (продавцем) та позивачем (покупцем) було укладено договір № 10-2573 від 9 грудня 2009 року (далі договір № 10-2573).

Згідно із підпунктом 1.1 пункту 1 названого договору продавець взяв на себе зобов'язання передати у власність покупця товар, визначений у відповідних специфікаціях, які є невідємною частиною цього договору, а покупець - прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених даним договором.

Відповідно до підпункту 1.2 пункту 1 названого договору найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягав поставці, визначалися у специфікаціях.

Згідно із підпунктом 4.1 пункту 4 названого договору покупець мав здійснити оплату в розмірі 100% загальної вартості товару, вказаного у специфікації, протягом 15-ти календарних днів з моменту поставки відповідної партії товару.

Як убачається з підпункту 4.2 пункту 4 вказаного договору, оплата мала здійснюватися на підставі рахунку, отриманого від продавця і складеного згідно з письмовим замовленням покупця.

Крім того, 30 грудня 2010 року, 27 грудня 2011 року та 13 березня 2012 року між сторонами договору було укладено три додаткові угоди № № 1, 2, 3 до договору № 10-2573, згідно з якими строк дії договору було продовжено до 31 грудня 2012 року та внесено зміни до розділу 12 "Місцезнаходження і реквізити сторін".

На виконання договору № 10-2573 Казенним заводом порошкової металургії продано позивачу товар - тримач 51058400089-01.

На підтвердження даної обставини позивачем було надано суду такі докази:

- специфікацію на постачання виробів із порошкових спечених матеріалів № 4 на загальну суму 748 800 грн. 00 коп. (а.с. 49);

- накладну на відпуск готової продукції зі складу від 30 серпня 2012 р. № 1301 на загальну суму 149 760 грн. 00 коп. (а.с. 50);

- податкову накладну від 30 серпня 2012 р. № 353 на загальну суму 149 760 грн. 00 коп. (а.с. 51).

Перелічені документи підписані посадовою особою Казеного заводу порошкової металургії та завірені печаткою цього товариства.

До того ж оплата позивачем за куплений у Казенного заводу порошкової металургії товар підтверджується банківськими виписками від 31 жовтня 2012 року (а.с. 52-53).

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що на час укладання та виконання правочинів Казенний завод порошкової металургії було зареєстровано як юридичну особу, що підтверджується наявним у матеріалах справи витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 113 - 117).

Крім того, відповідачем не надано жодних доказів того, що свідоцтво про державну реєстрацію Казенного заводу порошкової металургії на момент укладання чи виконання договорів з позивачем скасовано чи визнано недійсними за рішенням суду.

Судом першої інстанції також встановлено, що позивачем було здійснено доробку товару (тримачів у кількості 80 000 шт.), придбаного у Казенного заводу порошкової металургії.

Зокрема, 12 вересня 2012 року між позивачем (замовником) та ТОВ "Компанія "Консалтинг Групп" (виконавцем) було укладено договір про виконання робіт (надання послуг) № 24 (договір № 24) (а.с. 54 - 55).

Згідно з пунктом 1 названого договору його предметом є доопрацювання тримача № 097 (в кількості 80 000 шт.), зокрема, роботи з калібрування розміром 6,3 мм та зняття заушниць.

Відповідно до підпункту 1.2 пункту 1 та підпункту 2.1 пункту 2 вказаного договору замовник зобов'язався прийняти продукцію та оплатити її вартість у сумі 96 000 грн. 00 коп.

Згідно з підпунктом 3.1 пункту 3 названого договору приймання-передача робіт здійснювалася сторонами за актом виконаних робіт.

Судом першої інстанції встановлено, що договір № 24 був виконаний у повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином завіреними:

- актом здачі-приймання робіт (надання послуг) від 2 жовтня 2012 року № ОУ-0000052 (а.с. 56);

- актами про прийняття деталей на доробку від 12 вересня 2012 року, 2 жовтня 2012 року № № 1, 2 (а.с. 57, 58);

- податковою накладною від 2 жовтня 2012 року № 10 на загальну суму 96 000 грн. 00 коп. (а.с. 59);

- рахунком фактури від 2 жовтня 2012 року № СФ-0000054 на загальну суму 96 000 грн. 00 коп. (а.с. 61).

Перелічені документи підписані посадовою особою ТОВ "Компанія "Консалтинг Групп" та завірені печаткою цього товариства.

До того ж оплата позивачем за виконані роботи ТОВ "Компанія "Консалтинг Групп" підтверджується платіжним дорученням від 1 листопада 2012 р. № 222 на загальну суму 96 000 грн. 00 коп. (а.с. 60).

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що на час укладання та виконання правочинів ТОВ "Компанія "Консалтинг Групп" було зареєстровано як юридичну особу, що підтверджується наявним у матеріалах справи витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с. 118-120).

До того ж в Акті перевірки немає жодних посилань на те, що свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ "Компанія "Консалтинг Групп" на момент укладання чи виконання договорів з позивачем було скасовано чи визнано недійсними за рішенням суду.

Таким чином, реальність фінансово-господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ "Компанія "Консалтинг Групп" підтверджено документами, які були оформленні згідно вимоги чинного законодавства і копії яких долучені до матеріалів даної справи.

При вирішенні справи судом першої інстанції правильно враховано, що тримач № 097 у подальшому був використаний позивачем для виготовлення тримача піддону, що підтверджується відповідною комплектом документів на єдиний технологічний процес виготовлення виробу "тримач піддону" № 51.05840-0097 (а.с. 122-133).

Зазначений тримач піддону у подальшому було реалізовано "MAN"Trak Bus AG" (Німеччина), що підтверджується вантажною митною декларацією (форма МД - 2) від 5 жовтня 2012 року № 362866 (а.с. 62-64).

Крім того, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що продаж товару закордон позивач здійснював з використанням послуг контрагентів: товариства з обмеженою відповідальністю "БРОКЕРСЬКИЙ ЦЕНТР" (далі - ТОВ "БРОКЕРСЬКИЙ ЦЕНТР"), товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс Менеджмент" (далі - ТОВ "Офіс Менеджмент") та товариства з обмеженою відповідальністю "Гонта" (далі - ТОВ "Гонта").

Дані факти підтверджуються такими доказами:

1. Договором про надання послуг з декларування товарів від 12 жовтня 2011 р. № 186/Т між позивачем (замовником) та ТОВ "БРОКЕРСЬКИЙ ЦЕНТР") (виконавцем); актом здачі прийняття робіт (надання послуг) № 186/Т; податковою накладною від 5 жовтня 2012 року № 25 на загальну суму 1555 грн. 20 коп. (а.с. 188-190, 191, 192).

2. Договором про надання послуг вантажного митного терміну автостоянки від 1 липня 2011 р. № 1-6/11 МТ між ТОВ "Офіс Менеджмент" (стороною 1) та позивачем (стороною 2); актом здачі прийняття робіт (надання послуг) № ОУ - 0017145; податковими накладними від 2 жовтня 2012 р. № 59 на загальну суму 900 грн. 00 коп. та від 5 жовтня 2012 р. № 296 на загальну суму 132 грн. 00 коп. (а.с. 193-195, 192, 198, 200).

3. Договором з організації транспортно-експедиційних послуг 5 квітня 2012 р. № 38 між позивачем (замовником) та ТОВ "Гонта" (виконавцем); актом здачі прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000685; податковими накладними від 9 жовтня 2012 р. № 684 на загальну суму 7768 грн. 00 коп.; актом надання послуг № 5 (а.с. 201 - 203, 204, 207, 208).

Перелічені документи підписані посадовими особами ТОВ "БРОКЕРСЬКИЙ ЦЕНТР", ТОВ "Офіс Менеджмент", ТОВ "Гонта" та завірені печаткою цього товариства.

Стосовно податкового повідомлення-рішення № 0000061503.

Цим податковим повідомленням-рішенням позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на 27 527 грн. 00 коп. з посиланням на пункт 200.4 статті 200 ПК України (а.с. 26).

Згідно із пунктом 200.4 статті 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована відповідно до пункту 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підставою винесення спірного податкового повідомлення-рішення був висновок відповідача про те, що позивач не мав права віднести суму податку на додану вартість 26 240 грн. 00 коп. до бюджетного відшкодування, оскільки:

- дана сума була віднесена до бюджетного відшкодування у серпні 2012 року за датою отримання податкової накладної № 353 від 30 серпня 2012 року, виданої Казеним заводом порошкової металургії на суму 149 760 грн. 00 коп., у т. ч. ПДВ - 24 960 грн. 00 коп., а не у жовтні 2012 року, коли зазначена сума фактично була сплачена названому заводу;

- на дату сплати названої суми заборгованість позивача перед Казеним заводом порошкової металургії (кредиторська заборгованість за даними рахунку 631) складала 93 504 грн. 56 коп. (а.с. 22).

Однак, викладені доводи відповідача є помилковими, оскільки:

- у серпні 2012 року позивачем правомірно сформовано податковий кредит на підставі податкової накладної № 353 від 30 серпня 2012 року, зокрема, за датою отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною;

- наявність у серпні 2012 року у позивача боргу перед Казеним заводом порошкової металургії не може бути підставою для позбавлення позивача права на включення ПДВ у сумі 26 240 грн. 00 коп. до бюджетного відшкодування, оскільки, сторонами не заперечувався той факт, що 149 760 грн. 00 коп. (у т. ч. ПДВ - 24 960 грн. 00 коп.) сплачено позивачем за отриманий від названого заводу товар.

Отже, необґрунтованим є висновок та розрахунок головного державного податкового ревізора інспектора, які зазначені в абз. 3 сторінки 11 акту перевірки (а.с. 22).

На підставі викладеного суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що:

- укладення та виконання позивачем договору з ТОВ "Компанія "Консалтинг Групп" № 24 дійсно мало місце та було вчинено з метою здійснення господарської діяльності;

- виконання позивачем договору з ТОВ "Компанія "Консалтинг Групп" № 24 призвело до зміни його майнового стану;

- на дату укладення та виконання позивачем договору з ТОВ "Компанія "Консалтинг Групп" № 24 у позивача не було сумніву стосовно дійсності реєстрації та господарської діяльності ТОВ "Компанія "Консалтинг Групп", що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, де зазначено правовий статус контрагента.

Наведене підтверджує про реальність укладення та виконання договору № 24 між позивачем та ТОВ "Компанія "Консалтинг Групп".

Виходячи з вищезазначеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Київської області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді:

Повний текст рішення складено 11.03.2014 року

.

Головуючий суддя Міщук М.С.

Судді: Бєлова Л.В.

Гром Л.М.