Постанова № 37687222, 05.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-12823/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г.

Суддя-доповідач: Міщук М.С.

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів: при секретарі Міщука М.С. Бєлової Л.В., Гром Л.М. Коток А.О.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Поліпласт-Україна» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

11 лютого 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Поліпласт-Україна» (далі Товариство або позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби, правонаступником якої є ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ГУ Міндоходів (далі ДПІ або відповідач), у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000102304/0 та № 0000112304/0 від 02 лютого 2011 року.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 21 жовтня 2013 року позов задовольнив.

В апеляційній скарзі про скасування постанови ДПІ посилається на те, що судом першої інстанції не досліджено використання позивачем у власній господарській діяльності отриманих послуг. Крім того, позивачем не було надано підтвердження до суду першої інстанції факт оплати зазначених послуг, не надано платіжних доручень/ виписок з банку по особовому рахунку завірених належним чином та інше.

Відповідно до частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки, будучи належним чином повідомлені про час та місце судового засідання позивач та відповідач в судове засідання не з'явились, фіксування звукозаписувального засобу при розгляді справи не здійснювалось.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 15.04.2008 року по 30.09.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 15.04.2008 року по 30.09.2010 року.

За результатами перевірки складено Акт №7/1-23-40-35839874 від 13.01.2011 року, яким встановлено порушення:

- підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, пункту 5.1 статті 5, пп. 11.2.1 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі № 334/94-ВР)

- підпунктів 7.4.1., 7.4.5. пункту 7.4, підпункту 7.5.1. пункту 7.5., підпункту 7.7.1. пункту 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі Закон № 168/97-ВР).

В результаті допущених порушень податкового законодавства, які відображено в пункті 3.1.2 розділу 3 Акту перевірки (валові витрати), встановлено завищення валових витрат в розмірі 525 353 грн.

Відповідно, встановлено заниження Товариством податку на прибуток в сумі 81 338 грн.

Також, згідно Акту перевірки, за період з 15.04.2008 року по 30.09.2010 року встановлено завищення податкового кредиту та, відповідно, заниження податку на додану вартість в сумі 542 603 грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 02.02.2011 року:

- № 0000102304/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 678 254 грн., з них 542 603 грн. - основний платіж та 135 651 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- № 0000112304/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 101 673 грн., в тому числі 81 338 грн. - основний платіж, 20 355 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що у позивача наявна необхідна документація, яка дає підстави для включення витрат до складу валових за відповідний період, що виникли у зв'язку з оплатою послуг контрагентам на виконання зобов'язань по укладених договорах.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи TOB «Поліпласт-Україна» укладено ряд типових договорів на надання транспортно-експедиційних послуг з наступними контрагентами: ФОП ОСОБА_5 від 01.09.2009 року, №01/09-2009; ФОП ОСОБА_5 від 05.01.2010 року, №02/01-2010; ВКП «Ода» від 01.07.2009 року, №21/06-2009; ПП ОСОБА_6 від 04.08.2009 року, №04/08-2009; ПП ОСОБА_7 від 01.06.2009 року, №22/06-05; TOB «Трос Сервіс» від 03.06.2009 року, №22/06-2009; ФГ «Жнива» від 01.06.2009 року, №10/06-2009; TOB «Юнайтед ФДС» від 15.07.2009 року, №15/06-2009; ЧП ОСОБА_8 від 14.07.2009 року, №14-2009; ПП «Луганське охоронно-сискне агенство» від 05.02.2009 року, №2009/0205.

Відповідно до Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» № 1955-IV від 01.07.2004 року (далі Закон № 1955-IV) транспортно-експедиторська діяльність визначена, як підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

Виходячи з даного визначення та враховуючи норми податкового законодавства колегія суддів зазначає, що при формування податкового кредиту необхідною умовою є подальша реалізація товарів чи послуг або використання зазначених послуг у власній господарській діяльності.

Відповідно до Закону № 1955-IV за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Істотними умовами договору транспортного експедирування є: відомості про сторони договору; вид послуги експедитора; вид та найменування вантажу; права, обов'язки сторін; відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили; розмір плати експедитору; порядок розрахунків; пункти відправлення та призначення вантажу; порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта; строк (термін) виконання договору.

Колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції залишено поза увагою відсутність в договорах та додатках до них всіх істотних умов, які відповідно до законодавства є обов'язковими при укладенні договорів такого виду, зокрема: не вказується вид та найменування вантажів, які перевозяться за договорами, не визначено порядку погодження змін маршруту, виду транспорту.

Підпунктом «ж» пункту 186.3 статті 186 Податкового Кодексу передбачено, що місцем постачання транспортно-експедиторських послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання.

Разом з цим, позивачем у представленій первинній документації не надано інформації щодо місця отримання послуг, а також документів якими супроводжується перевезення вантажів, зокрема товарно-транспортних накладних (CMR), що є обов'язковим елементом при здійсненні перевезень.

Згідно пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України № 363 від 14.10.1997 року (далі Правила № 363) товарно-транспортна накладна (форма № 1-ТН, далі також ТТН) - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей та обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Позивачем не надано ТТН (виписуються у 4-х примірниках), які б підтверджували реалізацію договірних взаємовідносин між позивачем та його контрагентом, а також не підтверджено факт оплати послуг, не надано платіжних доручень/виписок з банку по особовому рахунку, завірених належним чином.

Колегія суддів вважає помилковим твердження суду першої інстанції про те, що відсутність товарно-транспортної документації не є доказом безтоварності господарської операції. Навпаки, товарно-транспортні накладні є обов'язковими для застосування відправниками та одержувачами вантажів, слугують підставою для проведення розрахунків за договором перевезення, а тому їх відсутність є свідченням фіктивності операцій.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що Товариством не подано необхідних документів на підтвердження реального виконання спірних операцій.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, зроблені з порушенням вищеназваних норм матеріального та процесуального права, у зв'язку із чи колегія суддів вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу.

Керуючись статтями 41, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 жовтня 2013 року скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді:

Головуючий суддя Міщук М.С.

Судді: Бєлова Л.В.

Гром Л.М.