Ухвала суду № 37685862, 14.03.2014, Апеляційний суд Закарпатської області

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

14.03.2014 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів : Гошовського Г.М. (головуючий), Симаченко Л.І., Дворніченка В.І., з участю підсудного ОСОБА_3, захисника ОСОБА_4, прокурора Сирохман Л.І., представників цивільного позивача - ОСОБА_5, ОСОБА_6 розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу № 11/777/138/2014 за апеляцією представника цивільного позивача на постанову Хустського районного суду від 26.12.2013.

Цією постановою закрито у зв'язку із закінченням строку притягнення до кримінальної відповідальності кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця і мешканця АДРЕСА_1, з вищою освітою, одруженого, працюючого головою СФГ «Ток», не судимого, обвинуваченого в учиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 222 КК України.

Суд встановив, що ОСОБА_3, як директор ТОВ «Ресурс К1», голова СВГ «Ток» і директор ТОВ АВП «Ділоліс» органом досудового слідства обвинувачується в повторному, протягом березня-листопада 2007 року, наданні до Закарпатської філії АТ «Брокбізнесбанк» завідомо неправдивої інформації з метою одержання кредитів, і заподіянні таким чином банківській установі великої матеріальної шкоди на суму 298 060,75 доларів США, що за курсом НБУ станом на 11.08.2010 становила 2 375 544,1 грн. за таких обставин.

30.03.2007 ОСОБА_3, як директор ТОВ «Ресурс К1» надав до Закарпатської філії АТ «Брокбізнесбанк» листа в якому просив відкрити кредитну лінію на 60 000 доларів США строком на 60 місяців для поповнення обігових коштів, а в забезпечення кредиту просив прийняти адмінбудинок АВП «Ділоліс» по вул. Леніна, 97 в с. Іза Хустського району, зазначивши про нього завідомо неправдиву інформацію, ніби він вільний від застави та інших зобов'язань, не перебуває під арештом і не є предметом судових спорів, в той час як господарським судом Закарпатської області за участі ОСОБА_3 з 09.10.2006 розглядався позов Хустського міжрайонного прокурора в інтересах Ізянської сільської ради про визнання недійсним свідоцтва на право власності на цей будинок, виданого ТОВ АВП «Ділоліс». Таку ж завідомо неправдиву інформацію він надав Закарпатській філії АТ «Брокбізнесбанк» при підписанні 10.04.2007 року іпотечного договору № 336/2 .

Окрім цього 07.11.2007 року ОСОБА_3 подав до Закарпатської філії АТ «Брокбізнесбанк» листа в якому просив збільшити суму кредиту на 19000 доларів США, а в забезпечення кредиту просив прийняти той самий адмінбудинок АВП «Ділоліс», зазначивши ніби він вільний від застави та інших зобов'язань, не перебуває під арештом і не є предметом судових спорів. Таку ж завідомо неправдиву інформацію він надав Закарпатській філії АТ «Брокбізнесбанк» при підписанні 10.11.2007 року іпотечного договору № 414/5.

Такі дії суд кваліфікував за ч.2 ст. 222 КК України, як надання завідомо неправдивої інформації банку з метою отримання кредитів, вчинене повторно і що завдало великої матеріальної шкоди.

Постанова суду мотивована тим, що ОСОБА_3 подав клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строку давності, не судимий, вчинений ним злочин є злочином середньої тяжкості і з дня його вчинення минуло більше 5 років.

Цивільний позов ПАТ «Брокбізнесбанк» суд постановив спрямувати на розгляд в порядку цивільного судочинства і залишив арешт, накладений на майно.

В апеляції порушується питання про скасування постанови від 26.12.2013. Зазначається, що суд першої інстанції вказівок суду, який розглянув справу в апеляційному порядку, не виконав, доказів не дослідив, в установленому законом порядку винним в учиненні злочину ОСОБА_3 не визнав і не звернув уваги на те, що строк давності притягнення його до кримінальної відповідальності зупинявся, оскільки ОСОБА_3 без поважних причин не з'являвся в судові засідання. Що стосується рішення про передачу питання про цивільний позов у кримінальній справі на вирішення в порядку цивільного судочинства, то кримінально-процесуальним законом таке не передбачено.

Апеляційний суд заслухав доповідь судді, промову представника цивільного позивача ОСОБА_5, яка підтримала апеляцію; пояснення підсудного і захисника, які проти апеляції заперечили і просили залишити постанову без змін; прокурора, яка підтримала апеляцію і просила скасувати постанову, як ухвалену з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону, провів судові дебати, перевірив матеріали справи, обговорив доводи сторін і вважає, що апеляція підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до припису ч.7 ст. 374 КПК України (1960 р.) вказівки суду, який розглянув справу в апеляційному порядку, є обов'язковими для суду першої інстанції при повторному розгляді справи.

В ухвалі апеляційного суду від 24.10.2013, якою була скасована попередня постанова суду першої інстанції про закриття кримінальної справи (т.13 а.с. 151-153), вказано на порушення судом вимог ст. ст. 2, 7-1, 11-1, 28, 282 КПК України та ст. 49 КК України, які слід усунути. При повторному розгляді справи більшість із них залишились не усунутими.

Так, апеляційний суд зазначав, що за приписами ст.ст. 7-1, 11-1 КПК України, ст.49 КК України ухвалити рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності можна лише за наявності її згоди на закриття справи з відповідної підстави. При цьому особі повинно бути роз'яснено сутність обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття справи з цієї підстави.

Згідно ч. 1 ст. 282 КПК України, якщо під час судового розгляду встановлені підстави для закриття справи, зокрема передбачені ст. 11-1 цього Кодексу, суд повинен вислухати думку учасників судового розгляду, висновок прокурора і своєю мотивованою ухвалою, а суддя - постановою, закрити справу.

Стаття 2 КПК України визначає завданням кримінального судочинства охорону всіх без винятку прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 02.07.04 № 13 «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів» у п. 13 зобов'язує суди не тільки роз'яснити в судовому засіданні цивільному позивачеві його права, передбачені статтями 50 і 268 КПК України, але й забезпечити можливість їх реального здійснення.

Відповідно до вимог ст. 28 КПК України цивільний позов у кримінальній справі розглядається судом разом з кримінальною справою.

Ці вимоги кримінально - процесуального закону, на безумовному дотриманні яких апеляційний суд наголосив в ухвалі від 24.10.2013, судом першої інстанції знову не додержано.

З протоколу судового засідання (т.13 а.с. 167-168) вбачається, що підсудний свого ставлення до пред'явленого йому обвинувачення не висловив, хоча і подав клопотання про закриття справи в зв'язку з закінченням строків давності. Разом з тим йому не було роз'яснено характеру і суті цієї підстави звільнення від кримінальної відповідальності, її правових наслідків, її несумісність з запереченням висунутих проти нього обвинувачень та право заперечувати проти закриття справи з цієї підстави.

Мотивуючи своє рішення, суд послався тільки на те, що з дня вчинення ОСОБА_3 злочину і до дня набрання вироком законної сили минули строки, передбачені ст. 49 КК України. При цьому він виклав у постанові формулювання обвинувачення, пред'явленого ОСОБА_3 органом досудового слідства, але не вказав, чи визнає його доведеним, не дослідив доказів та інших даних, на підставі яких такі обставини могли бути встановлені.

Апеляційний суд вважає, що такі порушення вимог кримінально-процесуального закону перешкодили суду першої інстанції повно та всебічно розглянути справу і виключали можливість постановлення законного і обґрунтованого судового рішення, тому, відповідно до вимог частин 2 та 5 ст. 374 КПК України, оскаржена постанова підлягає до скасування, а кримінальна справа - направленню на новий розгляд до того ж суду, але іншим суддею.

Під час нового розгляду кримінальної справи в разі застосування ч.5 ст. 74 КК України, відповідно до вимог ст. 28 КПК України підлягає до вирішення і заявлений у ній цивільний позов.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

апеляцію представника цивільного позивача задовольнити, постанову Хустського районного суду від 26.12.2013 про закриття кримінальної справи щодо ОСОБА_3 скасувати, кримінальну справу за його обвинуваченням у злочині, передбаченому ч.2 ст. 222 КК України, направити на новий розгляд до Хустського районного суду, але іншим суддею.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення і оскарженню касаційним порядком не підлягає.

Судді: