Ухвала суду № 37685734, 03.03.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.2014р. Справа № 9104/31965/10

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Левицької Н.Г.,

судді Обрізка І.М.,

судді Сапіги В.П.,

за участю секретаря судового засідання Луки Х.М.,

за участю представників:

апелянта (відповідача у справі): Богоніс С.М.,

позивача у справі: Бабин А.С., Сенів В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова (тепер - Державна податкова інспекція у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області), м.Львів

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.09.2010р. у справі №2а-6268/10/1370

за позовом Фінансово-лізингової компанії "Електрон-Лізинг" - дочірнього підприємства ПАТ "Концерн-Електрон", м.Львів

до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова (тепер - Державна податкова інспекція у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області), м.Львів

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

09.07.2010р. позивач: Фінансово-лізингова компанія "Електрон-Лізинг" - дочірнє підприємство ПАТ "Концерн-Електрон" звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, просив визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова від 22.06.2010р. №0000222304/0/16628.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.09.2010р. у справі №2а-6268/10/1370 позовні вимоги Фінансово-лізингової компанії "Електрон-Лізинг" - дочірнього підприємства ПАТ "Концерн-Електрон" задоволено, визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова від 22.06.2010р. №0000222304/0/16628.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, його оскаржив відповідач: Державна податкова інспекція у Залізничному районі м.Львова, який у поданій апеляційній скарзі, посилаючись на те, що при винесенні даного рішення судом неповністю з'ясовано обставини, які мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог позивача відмовити. Доводи апеляційної скарги обґрунтовано тим, що ФЛК "Електрон-Лізинг" при формуванні даних податкового обліку не повинне враховувати первинні документи, які вказують на проведення господарських операцій з ПП "Лінкруст", оскільки ці документи є недосвідними у зв'язку із нікчемністю правочинів, що укладались між ПП "Лінкруст" та ПП "Вілмат-Електрик", отже, позивачем безпідставно віднесено до податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 74201,60грн., згідно податкової накладної, отриманої від ПП "Лінкруст". Крім того, апелянт зазначив, що наявність у Замовника ФЛК "Електрон-Лізинг" лише документів, які відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР (Закон №168/97-ВР) необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту та права на бюджетне відшкодування, зокрема, податкових накладних, самі по собі не є підставою для включення до складу податкового кредиту, якщо судом встановлено, що господарських операцій в дійсності не було.

У судове засідання Львівського апеляційного адміністративного суду 03.03.2014р. з'явився представник апелянта (відповідача у справі): Богоніс С.М., який доводи, викладені в апеляційній скарзі, підтримав у повному обсязі, просив скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.09.2010р. та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог Фінансово-лізингової компанії "Електрон-Лізинг" - дочірнього підприємства ПАТ "Концерн-Електрон" відмовити повністю.

Представники позивача у справі: Бабин А.С., Сенів В.О. проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, заперечили, підтримали доводи, викладені у письмових поясненнях від 28.02.2014р. (вх.канц.№К-7016/14), зазначили, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.09.2010р. у справі №2а-6268/10/1370 - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача у справі, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскаржувану постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, з огляду на наступне:

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на виконання договору підряду №15/2009-10п від 02.09.2009р., ФЛК "Електрон-Лізинг" 12.10.2009р. перерахувало ПП "Лінкруст" кошти за роботи по опорядженню дна озера на території ЦМК "Світлиця", що знаходиться за адресою: Пустомитівський район, с.Волиця, вул.Озерна, 79, в загальній сумі 445209,60грн. (в т.ч. ПДВ - 74201,60грн.), у зв'язку з чим ПП "Лінкруст" видано належним чином оформлену податкову накладну №155 від 12.10.2009р. на суму 445209,60грн. (в т.ч. ПДВ 74201,60грн.). За таких обставин, позивачем було віднесено суму ПДВ в розмірі 74201,60грн. до складу податкового кредиту, а суму від'ємного значення ПДВ в розмірі 74202,00грн. було заявлено до бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок у декларації за листопад 2009р.

Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м.Львова 09.06.2010р. на підставі направлення №393 було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ФЛК "Електрон-Лізинг" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів при проведенні взаєморозрахунків з ПП "Лінкруст" за період з 01.10.2009р. по 31.10.2009р., результати якої оформлено Актом №1286/23-4/22412772 від 09.06.2010р.

На підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000222304/0/16628 від 22.06.2010р., в основу якого покладено висновки про встановлення перевіркою порушень пп.7.2.1., 7.2.3., п.7.2., пп.7.4.5. п.7.4., пп.7.5.1. п.7.5., пп.7.7.1. п.7.7. ст.7 Закону №168/97-ВР, згідно з яким ФЛК "Електрон-Лізинг" зменшено суму відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 74202,00грн. (а.с.7).

Колегія суддів апеляційного адміністративного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач мав право віднести до податкового кредиту суму ПДВ 74202,00грн., сплачену у ціні за підрядні роботи, оплата за які здійснювалась з метою провадження господарської діяльності позивача, з огляду на наступне:

Згідно із вимогами п.1.6., п.1.7., п.1.8. Закону №168/97-ВР, податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду; бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Вимогами пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону №168/97-ВР встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: 1) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; 2) придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із вимогами пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону №168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту).

За вимогами пп.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону №168/97-ВР, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), н вимогу їх отримувача.

Положеннями пп.7.5.1. п.7.5. ст.7 цього Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до вимог пп.7.7.1. п.7.7. ст.7 Закону №168/97-ВР, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Вимогами пп.7.7.2. п.7.7. ст.7 Закону №168/97-ВР передбачено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності. Право на отримання бюджетного відшкодування у платника ПДВ виникає щодо суми, яку він фактично сплатив у попередніх податкових періодах, за наявності у нього від'ємного значення різниці між податковим зобов'язанням та податковим кредитом у поточному та попередньому податковому періоді, за умови правомірного та обґрунтованого формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ у відповідних податкових періодах. Інших умов або обмежень для отримання права на бюджетне відшкодування Законом не встановлено.

Відносно укладення договірних відносин між ФЛК "Електрон-Лізинг" та ПП "Лінкруст", то позивачем, як замовником, та виконавцем було дотримано усі вимоги, встановлені ст.203 ЦК України та досягнуто згоди з усіх істотних умов договору. Згідно з умовами п.3.1. Договору підряду, вартість робіт складає 445209,60грн. (в т.ч. ПДВ - 74201,60грн.). Пунктом 3.2. Договору передбачено, що оплата виконаних робіт здійснюється "Замовником" протягом 10 банківських днів після оформлення акта передачі-приймання робіт. Пунктом 3.3. встановлено, що оплата вартості робіт здійснюється шляхом перерахування необхідних сум на поточний рахунок "Виконавця". Вищевказану суму було перераховано позивачем на рахунок ПП "Лінкруст" у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями №1137 від 12.10.2009р., із відповідними штампами банку про проведення операцій (а.с.36).

У зв'язку з цим ПП "Лінкруст", який є платником ПДВ з 18.05.1999р. (свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ №17730089), виписано позивачу податкову накладну №155 від 12.10.2009р. на суму 445209,60грн. (в т.ч. ПДВ - 74201,60грн.). Зазначену податкову накладну оформлено, згідно із вимогами пп.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", підписано та скріплено печаткою ПП "Лінкруст". Факт виконання в подальшому будівельно-монтажних робіт оформлено актами приймання виконаних робіт (за формою КБ-2), довідками (за формою КБ-3) про вартість виконаних підрядних робіт за жовтень 2009р. (а.с.37-39).

Що стосується залучення ПП "Лінкруст" до виконання робіт ПП "Вілмат-Електрик", колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що підрядник (ПП "Лінкруст"), шляхом укладення договорів з субпідрядником (ПП "Вілмат-Електрик"), має можливість мінімізувати власні адміністративно-господарські ресурси, необхідні для виконання зобов'язань перед замовником (ФЛК "Електрон-Лізинг").

Господарські операції, вчинені ФЛК "Електрон-Лізинг" з ПП "Лінкруст", підтверджуються належними чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку і підстав для їх неврахування при проведенні перевірки у податкового органу не було.

На момент надання послуг ПП "Лінкруст" та ПП "Вілмат-Електрик" знаходились в Єдиному державному реєстрі та перебували на обліку у податковому органі, що не заперечується з боку відповідача.

На час видачі податкової накладної ПП "Лінкруст" було зареєстроване платником податку на додану вартість (за даними офіційного веб-сайту ДПА України свідоцтво платника ПДВ ПП "Лінкруст" не анульовано, а свідоцтво платника ПДВ ПП "Вілмат-Електрик" анульовано лише 26.01.2010р.), тому на законних підставах видало податкову накладну.

Стосовно твердження апелянта (відповідача у справі) щодо нікчемності правочинів, укладених між ПП "Лінкруст" та ПП "Вілмат-Електрик", слід погодитись з висновками суду першої інстанції, оскільки на підставі повно та всебічно досліджених доказів він прийшов до правильних та обґрунтованих висновків про те, що твердження відповідача про безтоварність господарських операцій не обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Що стосується неподання контрагентами звітності, то такі обставини не можуть свідчити про нікчемність правочину та безтоварність господарських операцій, оскільки сам факт неналежного декларування таких зобов'язань, не звітування перед органами державної податкової служби однією зі сторін договору не свідчить про наявність мети у згаданого товариства на укладення угоди, яка суперечить інтересам держави. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, неправомірне їх декларування, не звітування, відповідальність за що передбачена чинним законодавством, а не вчинення правочину чи господарського зобовязання, їх безтоварності.

Крім того, колегія суддів апеляційного адміністративного суду зазначає, що чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (робіт, послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Верховний Суд України у Постанові від 31.01.2011р. у справі №21-47а10 прийшов до висновку про те, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Практика Європейського Суду з прав людини також підтверджує такий підхід до вирішення податкових спорів. Зокрема, у рішенні від 22.01.2009р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) цей суд зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Виходячи з положень ч.2 ст.71 КАС України апеляційний суд враховує, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Із врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду приходить до висновку про те, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, апеляційна скарга висновків суду першої інстанції не спростовує, відтак задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись вимогами ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова (тепер - Державна податкова інспекція у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області), м.Львів на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.09.2010р. у справі №2а-6268/10/1370 за позовом Фінансово-лізингової компанії "Електрон-Лізинг" - дочірнього підприємства ПАТ "Концерн-Електрон", м.Львів до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова (тепер - Державна податкова інспекція у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області), м.Львів про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, - залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.09.2010р. у справі №2а-6268/10/1370 за позовом Фінансово-лізингової компанії "Електрон-Лізинг" - дочірнього підприємства ПАТ "Концерн-Електрон", м.Львів до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова (тепер - Державна податкова інспекція у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області), м.Львів про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.

Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Н.Г. Левицька

Суддя І.М. Обрізко

Суддя В.П. Сапіга

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 07.03.2014р.