Рішення № 37685622, 26.02.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №476/1364/13-ц 26.02.2014 26.02.2014 26.02.2014

Провадження №22-ц/784/708/14

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження номер 22-ц/784/708/14 Головуючий у 1-й інстанції - Патрик Ю.Ю.

Категорія - 27 Доповідач апеляційного суду - Локтіонова О.В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Колосовського С.Ю.,

суддів: Локтіонової О.В., Самчишиної Н.В.,

із секретарем судового засідання - Богатирьовою В.А.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Єланецького районного суду Миколаївської області

від 25 грудня 2013 року

за позовом

публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (далі - Банк або ПАТ «Приватбанк») до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А:

24 листопада 2013 року Банк пред'явив до суду зазначений позов, який обґрунтував наступним.

15 лютого 2008 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, відповідно до якого він надав відповідачці кредит у сумі 4000 грн. з оплатою 24% річних, а у випадку порушення умов договору - 180% річних.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачкою умов договору станом на 14 листопада 2013 року утворилася загальна заборгованість за кредитним договором у сумі 13520 грн.12 коп., яка складається з заборгованості за кредитом у сумі 858 грн.04 коп., заборгованості за відсотками у сумі 3342 грн.07 коп., заборгованості зі сплати комісії за користування кредитом у сумі 8200 грн. та штрафів в загальній сумі 1120 грн.01 коп.

Оскільки відповідачка порушила умови договору щодо своєчасної сплати кредиту, позивач просив стягнути з неї кредитну заборгованість і судові витрати.

Рішенням Єланецького районного суду Миколаївської області від 25 грудня 2013 року позовну заяву Банку задоволено. З ОСОБА_2 на користь Банку стягнуто заборгованість за кредитним договором в сумі 13 520 грн.12 коп. та судовий збір в сумі 229 грн.40 коп.

Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_2 подала на нього апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову Банку.

Свої доводи обґрунтовувала пропуском Банком строку позовної давності.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи у повному обсязі позовні вимоги Банку про стягнення з ОСОБА_2 кредитної заборгованості, суд першої інстанції виходив з того, що вони є обґрунтованими та доведеними належними доказами.

Між тим, з таким висновком суду у повній мірі не можна погодитися, з огляду на таке.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В разі порушення зобов'язання наступають наслідки, визначені ст.611 ЦК України та умовами договору. Зокрема, кредитор має право вимагати відшкодування збитків та сплати пені або штрафу відповідно до умов договору.

Ст.ст.526, 612, 625 ЦК України передбачають, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Як вбачається з матеріалів справи та таке встановлено судом, 15 лютого 2008 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, відповідно до якого відповідачка строком на 2 роки отримала кредит у сумі 4000 грн. з оплатою 24% річних, а у випадку порушення умов договору - 180% річних, а також зі сплатою щомісячної комісії у розмірі 3,5% та у випадку неналежного виконання зобов'язань штрафу у розмірі 250 грн. + 5% від суми позову.

Крім зазначеного, сторони між собою погодили, що строки позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки будуть складати 5 років.

Зазначений договір складався з заяви відповідачки, Умов і Правил надання банківських послуг (далі - Умови) та Тарифів, затверджених наказами голови Правління Банку №СП-2007-354 від 08.10.2007 р., №673 від 26.12.2007 р., №СП-2007-299 від 13.09.2007 р. (а.с.59-78).

Відповідачка своїм підписом на заяві про надання кредиту висловила згоду на укладення договору саме в такій формі (а.с.6).

Відповідно до пунктів 9.3., 9.12. Умов картрахунки для позичальників відкриваються на невизначений строк за виключенням настання умов, викладених в п.п.9.6., 9.7. Умов.

Згідно з п.3 Правил користування платіжною картою строк дії карти вказаний на лицьовій стороні карти (місяць та рік). Карта дійсна до останнього календарного дня вказаного місяця. По закінченню строку дії відповідна карта продовжується банком на новий строк (шляхом надання клієнту карти із новим строком дії), якщо раніше (до початку місяця закінчення строку дії) не поступила письмова заява Держателя про закриття картрахунку, а також за умови наявності грошових коштів на картрахунку для оплати послуг за виконання розрахункових операцій по картрахунку (в передостанній день місяця закінчення строку дії) та при дотриманні інших умов продовження, передбачених договором.

Матеріали справи не містять даних про те, що відповідачкою подавалася Банку заява про закриття картрахунку.

А отже, через кожні два роки договір продовжувався ще на два роки і на даний час є діючим.

З розрахунку Банку вбачається, що відповідачка взятих на себе зобов'язань за кредитним договором не виконувала, внаслідок чого станом на 14 листопада 2013 р. утворилась заборгованість в сумі 13520 грн.12 коп., яка складається з заборгованості за кредитом у сумі 858 грн.04 коп., заборгованості за відсотками у сумі 3342 грн.07 коп., заборгованості зі сплати комісії за користування кредитом у сумі 8200 грн. та штрафів в загальній сумі 1120 грн.01 коп. (500 грн. - фіксована частина та 602 грн.01 коп. - процентна складова).

Між тим, пункт 5.10 Правил користування платіжною картою передбачає, що при порушенні клієнтом строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, клієнт зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі 250 грн. + 5% від суми позову (а.с.78).

З урахуванням зазначеного, на думку колегії суддів правомірною сумою фіксованої частини штрафу є саме 250 грн., а не 500 грн., як зазначив Банк.

Із зазначеного випливає, що розмір збитків Банку становить 12 400 грн. 12 коп., а загальна сума штрафу 250 грн.+620 грн.01 коп. = 870 грн.01 коп.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Згідно з ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Між сторонами така домовленість була досягнута. Строк позовної давності був визначений 5 роками.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

З виписки по особистому рахунку ОСОБА_2 вбачається, що останній платіж за кредитом вона здійснила 23.01.2009 р.

Перебіг позовної давності для Банку настав 23.02.2009 р.

Отже, з позовом до суду Банк мав право звернутися до 23 лютого 2014 р., а звернувся 24 листопада 2013 р., тобто в межах 5 річного визначеного сторонами строку позовної давності.

З зазначеного випливає, що посилання відповідачки на пропуск Банком строку позовної давності, не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні.

Проаналізувавши викладене, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову Банку є правильним, оскільки відповідачка належним чином не виконувала умови кредитного договору.

Між тим, рішення суду на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України в частині стягнення кредитної заборгованості підлягає зміні, оскільки розмір штрафу не відповідає встановленим обставинам справи, та крім того судом не було зазначено у резолютивній частині рішення складових кредитної заборгованості та часу, на який ця заборгованість розрахована.

Так як рішення районного суду в частині розподілу судового збору є законними та обґрунтованим, то воно в цій частині зміні не підлягає.

Керуючись ст.ст.303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 25 грудня 2013 року в частині стягнення кредитної заборгованості змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» станом на 14 листопада 2013 року заборгованість за кредитним договором від 15 лютого 2008 року у сумі 13 270 грн.13 коп., яка складається з заборгованості за кредитом у сумі 858 грн. 04 коп., заборгованості за відсотками у сумі 3342 грн.07 коп., заборгованості зі сплати комісії за користування кредитом у сумі 8200 грн., штрафу в сумі 250 грн. (фіксована частина) та 620 грн.01 коп. (процентна складова).

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: