Ухвала суду № 37685610, 19.02.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/6407/13-ц 19.02.2014 19.02.2014 19.02.2014

Провадження №22-ц/784/410/14 Суддя суду 1-ї інстанції - Гуденко О.А.

Категорія 27 Доповідач апеляційного суду - Локтіонова О.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Колосовського С.Ю.,

суддів: Локтіонової О.В., Тищук Н.О.,

із секретарем судового засідання - Бакутою Т.В.,

за участю представника відповідачів - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

публічного акціонерного товариства комерційний банк "Правекс-Банк"

на рішення Центрального районного суду м.Миколаєва від 27 листопада 2013 року, ухвалене за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "Правекс-Банк" (далі - ПАТ "Правекс-Банк" або Банк) до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А:

05 червня 2013 року Банк пред'явив зазначений позов, який обґрунтував наступним.

28 січня 2008 року між ним та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №1659-002/08Р, відповідно до якого він надав відповідачу кредит у сумі 20 000 доларів США строком до 28 січня 2012 року з оплатою 13,99% річних.

Того ж дня між Банком та ОСОБА_5 було укладено договір поруки №1659-002/08Р, відповідно до якого відповідач зобов'язалася нести солідарну відповідальність перед Банком за виконання в повному обсязі зобов'язань ОСОБА_4

Крім того, позивач зазначав, що 28 січня 2008 року між Банком та ОСОБА_4 було укладено договір застави транспортного засобу №1659-002/08Р, відповідно до умов якого Банку у заставу було передано автомобіль марки БАЗ, модель 22154, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Позивач вказував, що ОСОБА_4 неналежним чином виконував свої зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 15 червня 2009 року було вчинено виконавчий напис №3188 про звернення стягнення на вказаний автомобіль в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у загальній сумі 25 058 доларів США за період з 01.02.2008 р. по 15.06.2009 р.

06 жовтня 2009 року постановою старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження №15727932, в межах якого 20 грудня 2010 року було проведено аукціон з реалізації предмету застави.

Після його проведення державним виконавцем було перераховано Банку 31 488 грн.30 коп. та винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві у зв'язку з його частковим виконанням.

Оскільки сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває кредитної заборгованості ОСОБА_4, яка станом на 21 грудня 2012 року становить 49 029 доларів США 38 центів, що еквівалентно 391 744 грн. 75 коп., яка складається з заборгованості за кредитом у сумі 18 531 долара США 38 центів, що еквівалентно 148 065 грн.73 коп.; заборгованості по відсотках в сумі 4 870 доларів США, що еквівалентно 38 911 грн.30 коп.; заборгованості з пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом в сумі 20 740 доларів США, що еквівалентно 165 712 грн.60 коп., та заборгованості з пені за несвоєчасне погашення відсотків у сумі 4 888 доларів США, що еквівалентно 39 055 грн.12 коп., то Банк просив стягнути її в солідарному порядку з відповідачів.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 листопада 2013 року позов Банку задоволено частково. З відповідачів в солідарному порядку на користь ПАТ "Правекс-Банк" стягнуто заборгованість за кредитним договором в сумі 186 977 грн.03 коп., яка складається з заборгованості за тілом кредиту в сумі 148 065 грн.73 коп. та заборгованості з відсотків за користування кредитом в сумі 38 911 грн.30 коп. Крім того з кожного з відповідачів на користь Банку стягнуто по 934 грн.88 коп. судового збору.

Не погодившись із вказаним рішенням, позивач подав на нього апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги Банку у повному обсязі.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи частково позовні вимоги Банку, суд першої інстанції виходив з того, що банк пропустив строк позовної давності за вимогою про стягнення пені.

Такий висновок суду є правильним, з огляду на таке.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

В разі порушення зобов'язання наступають наслідки, визначені ст.611 ЦК України та умовами договору. Зокрема, кредитор має право вимагати відшкодування збитків та сплати пені або штрафу відповідно до умов договору.

Ст.ст.526, 612, 625 ЦК України передбачають, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Як вбачається з матеріалів справи та таке було встановлено судом, 28 січня 2008 року між Банком та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №1659-002/08Р, відповідно до якого Банк надав відповідачу кредит у сумі 20 000 доларів США строком до 28 січня 2012 року з оплатою 13,99% річних.

Того ж дня між Банком та ОСОБА_5 було укладено договір поруки №1659-002/08Р, відповідно до якого відповідач зобов'язалася нести солідарну відповідальність перед Банком за виконання в повному обсязі зобов'язань ОСОБА_4

Крім того, 28 січня 2008 року між Банком та ОСОБА_4 було укладено договір застави транспортного засобу №1659-002/08Р, відповідно до умов якого Банку у заставу було передано автомобіль марки БАЗ, модель 22154, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

15 червня 2009 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 було вчинено виконавчий напис №3188 про звернення стягнення на вказаний автомобіль в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у загальній сумі 25 058 доларів США за період з 01.02.2008 р. по 15.06.2009 р.

06 жовтня 2009 року постановою старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження №15727932, в межах якого 20 грудня 2010 року було проведено аукціон з реалізації предмету застави.

Після його проведення державним виконавцем 17 лютого 2011 р. було перераховано Банку 31 488 грн.30 коп. та винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві у зв'язку з його частковим виконанням (а.с.32).

Проаналізувавши викладене, колегія суддів вважає, що висновок районного суду про часткове задоволення позовних вимог Банку, а саме в частині стягнення кредиту та відсотків, є правильним.

Як вбачається з досліджених доказів, Банк звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідачів кредитної заборгованості 05 червня 2013 року, про що свідчить конверт (а.с.56).

З статей 258, 266 ЦК України випливає, що стягнення пені обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду.

Між тим, Банком розрахована пеня з 11.03.2008 р. по 20.05.2012 р., що є за межами позовної давності, встановленої Законом.

За такого, висновок районного суду про неможливість стягнення з відповідачів на користь Банку пені є правильним.

Посилання Банку на п.10.1 кредитного договору, як на підставу задоволення апеляційної скарги, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки зазначений пункт договору передбачає тільки обов'язок позичальника сплатити пеню за порушення строків погашення заборгованості за весь період прострочення.

Зазначений період не є позовною давністю у розумінні глави 19 ЦК України.

Керуючись ст.ст.303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "Правекс-Банк" відхилити, а рішення Центрального районного суду м.Миколаєва від 27 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: