Рішення № 37685609, 12.03.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/4836/13-ц 12.03.2014 12.03.2014 12.03.2014

Провадження №22-ц/784/585/14

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження номер 22-ц/784/585/14 Суддя суду 1-ї інстанції - Прохоров П.А.

Категорія 24 Доповідач апеляційного суду - Локтіонова О.В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Колосовського С.Ю.,

суддів: Локтіонової О.В., Крамаренко Т.В.,

із секретарем судового засідання - Богуславською О.М.,

за участю:

позивача - ОСОБА_3,

представника позивача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_5

на рішення Центрального районного суду м.Миколаєва від 20 грудня 2013 року, ухвалене за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И Л А:

29 квітня 2013 року ОСОБА_3 пред'явила зазначений позов до приватного підприємства "Енергія - Юст" та ОСОБА_5

У процесі розгляду справи позивачка подала заяву про залишення її позову до ПП "Енергія - Юст" без розгляду, яка була задоволена судом.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги до ОСОБА_5, позивачка зазначала, що 23 січня 2012 року між нею та ОСОБА_5 було укладено усний договір про надання юридичних послуг, відповідно до якого відповідач зобов'язувався представляти інтереси позивачки у Центральному районному суді м.Миколаєва та апеляційному суді Миколаївської області за її позовом до ОСОБА_6 про встановлення юридичного факту, визнання заповіту недійсним та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом.

Позивачка вказувала, що на виконання зазначеної домовленості, вона передала ОСОБА_5 в цей же день 10 000 грн. в рахунок оплати його послуг, що підтверджується розпискою, а згодом видала йому довіреність на представництво інтересів в суді.

На думку позивачки, відповідач взятих на себе зобов'язань належним чином не виконав, оскільки тільки склав позовну заяву та уточнену позовну заяву та з п'яти проведених судових засідань приймав участь у двох з них.

У зв'язку з цим, на її думку, рішенням Центрального районного суду м.Миколаєва від 27 лютого 2013 року по справі №2-4766/11 позивачці було відмовлено в задоволенні її позову до ОСОБА_6

ОСОБА_3 зазначала, що вартість наданих відповідачем їй юридичних послуг вона оцінює у сумі 500 грн., а тому просила стягнути з ОСОБА_5 на її користь 9500 грн., отриманих ним за надання послуг, яких вона не отримала.

Рішенням Центрального районного суду м.Миколаєва від 20 грудня 2013 року позов ОСОБА_3 задоволено. З ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 стягнуто 9500 грн. та судовий збір у сумі 229 грн.40 коп.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач подав на нього апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що є неналежним відповідачем, оскільки позивачка укладала угоду з ПП "Енергія - Юст", а не з ним, як фізичною особою. Крім того, вона не довела належними доказами факту неналежного виконання відповідачем умов договору.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що вони є обґрунтованими та підлягали задоволенню у тій сумі, про яку заявляла позивачка.

Між тим, з таким висновком суду у повній мірі неможна погодитися, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зі змісту ч.1ст.639 ЦК України вбачається, що договір може бути укладений у будь-який формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням (ст.205 ЦК України).

Частиною 1 статті 206 ЦК України передбачено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

З огляду на те, що Законом не встановлена обов'язковість письмової форми договору про надання юридичних послуг, що виключає у разі недотримання цієї вимоги настання відповідних правових наслідків, передбачених ст.215 ЦК України, колегія суддів виходить з того, що до даних правовідносин мають застосовуватися норми, закріплені в гл.63 ЦК України «Послуги».

Відповідно до ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ст.ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Принцип належного виконання зобов'язання стосується суб'єкта, предмета, строку, місця і способу виконання.

Відповідно до змісту ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що 23 січня 2012 р. між позивачкою та ОСОБА_5 був укладений усний договір про надання юридичних послуг, відповідно до якого відповідач зобов'язувався представляти інтереси позивачки у Центральному районному суді м.Миколаєва та апеляційному суді Миколаївської області за її позовом до ОСОБА_6 про встановлення юридичного факту, визнання заповіту недійсним та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом. Позивачка у свою чергу зобов'язувалася оплатити надані ним послуги.

На виконання зазначеного договору позивачка передала відповідачу у якості передплати грошові кошти в сумі 10 000 грн., про що останній надав розписку, а згодом - 24 квітня 2012 р. видала на ім'я відповідача довіреність, якою уповноважила його представляти її інтереси з усіма правами, які надані позивачу процесуальним законодавством (а.с.5, 24).

Згідно з матеріалами цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про встановлення юридичного факту, визнання заповіту недійсним та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, дослідженими у судовому засіданні, юридичні послуги відповідача складалися з підготування позовної заяви та її уточнення, а також участі у двох судових засіданнях.

Проаналізувавши викладене, колегія суддів вважає, що висновок суду про надання відповідачем юридичних послуг на суму 500 грн., та необхідності стягнення з нього на користь позивачки 9 500 грн., які він отримав у якості передоплати за майбутні послуги, не відповідає обставинам справи.

Виходячи із обсягу наданих відповідачем послуг, з урахуванням засад справедливості, добросовісності та розумності, визначених ст.3 ЦК України, колегія суддів вважає, що плата за фактично надані відповідачем послуги становить 2000 грн.

Доводи апелянта про не доведення позивачкою факту неналежного виконання ним зобов'язань, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки з довіреності, виданої на його ім'я позивачкою, вбачається, що вона надала йому всі повноваження, які сама як позивач мала у цивільній справі. Між тим, він участі у всіх судових засіданнях не приймав, що свідчить про неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань.

Що ж стосується його тверджень про фактичне виконання більшого обсягу робіт ніж зазначила позивачка, то на думку колегії суддів, вони не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджені наявними доказами.

Посилання відповідача на те, що він є неналежним відповідачем по справі, оскільки позивачка укладала угоду не з ним, а з ПП "Енергія - Юст", колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наявний у справі договір з зазначеним підприємством був укладений на наступний день після укладення позивачкою угоди з відповідачем та передання нею йому грошей.

До того ж, зазначений договір передбачав обов'язок позивачки оплатити послуги підприємства після підписання сторонами цього договору. Тобто, отримання відповідачем грошей 23 січня 2012 р. не можна вважати оплатою послуг за цим договором.

Наявні у матеріалах справи докази свідчать, що позивачкою було укладено два договори про надання юридичних послуг - 23 січня 2012 р. з ОСОБА_5 та 24 січня 2012 р. з ПП "Енергія - Юст".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення районного суду на підставі п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає зміні в частині розміру стягнутих з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 коштів, а саме розмір стягнення має бути зменшений до 8 000 грн.

Керуючись ст.ст.303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду м.Миколаєва від 20 грудня 2013 року в частині розміру стягнутих з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 коштів змінити, зменшивши розмір стягнення з 9 500 грн. до 8 000 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: