Ухвала суду № 37684874, 06.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2014 року м. Київ К/800/48630/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Блажівської Н.Є.,

Бухтіярової І.О.

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 4 червня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства «Северин»,

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2013 року Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - Відділення фонду) звернулося із позовом до Приватного підприємства «Северин» (далі - Підприємство) про стягнення за не зайняті інвалідами у 2012 році робочі місця адміністративно-господарських санкцій, у розмірі 48 216,84 грн., а також пені за несвоєчасну сплату зазначених санкцій, у розмірі 337,40 грн.

4 червня 2013 року постановою Черкаського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що чинним у 2012 році законодавством обов'язок з виявлення працездатних інвалідів, що виявили бажання працювати на Підприємство не покладався.

Відділення фонду звернулося із касаційною скаргою про скасування постанови Черкаського окружного адміністративного суду та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік у Підприємстві працювало 5 інвалідів, хоча знаходилось 8 робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що Підприємство подавало звіти до Маньківського районного центру Черкаської області щодо зайнятості та працевлаштування інвалідів у формі №3-ПН «Звіт про наявність вакансій», затверджені наказом №420 Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 року.

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову виходячи з наступного.

Згідно з ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно звіту Підприємства за формою 10-ПІ за 2012 рік середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 202 особи, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» становить 8 осіб.

Фактично протягом року на підприємстві працювало 5 інвалідів.

Підприємство не виконало норматив щодо працевлаштування 3 інвалідів.

Відповідно до ч.3 ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що Підприємство інформувало Маньківський районний центр зайнятості Черкаської області про наявність вакантних робочих місць, на яких може використовуватись праця інвалідів.

Підприємство здійснило всі заходи, передбачені чинним на час виникнення спору законодавством, спрямовані на працевлаштування інвалідів на своєму підприємстві.

Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з Підприємства адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухваленні з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись ст.,ст. 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відхилити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 4 червня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Блажівська Н.Є.

Бухтіярова І.О.