Ухвала суду № 37684823, 27.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/25399/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Блажівської Н.Є.,

Лосєва А.М.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_2 на

постанову Донецького окружного адміністративного суду від 7 лютого 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2011 року у адміністративній справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську Донецької області,

про визнання дії неправомірною та скасування вимоги, -

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2010 року ОСОБА_2, як фізична особа-підприємець, звернулася із позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську Донецької області (далі - УПФУ) про визнання дії щодо здійснення позапланової перевірки зі сплати страхових внесків за період 2004 року - першого кварталу 2005 року і донарахування страхових внесків за період з 1.01.2004 року до 31.12.2004 року, у розмірі 3 645,43 грн., неправомірною, визнання протиправною та скасування вимоги УПФУ №869-ф від 23.04.2010 року (далі - Вимога №869-ф) щодо сплати боргу.

На обґрунтування позову зазначила, що вона, як фізична особа-підприємець, подавала до УПФУ у період з 2004 року до 2008 року звіти персоніфікованого обліку до яких додавала копії свідоцтв про сплату єдиного податку.

Вимога №869-ф прийнята УПФУ в порушення вимог Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства» в частині надання платникам єдиного податку платити збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в складі єдиного податку і підлягає скасуванню.

7 лютого 2011 року постановою Донецького окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2011 року, у задоволення позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що оскаржувані дії УПФУ вчинені відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Вимога №869-ф є правомірною.

ОСОБА_2 звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Донецького окружного адміністративного суду та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 21.06.2001 року ОСОБА_2, як фізична особа-підприємець, зареєстрована в УПФУ.

19 квітня 2010 року ОСОБА_2 звернулася до УПФУ із заявою щодо здійснення документальної перевірки у зв'язку із зміною її місця проживання.

У період з 19.04.2010 року до 23.04.2010 року УПФУ була здійснена позапланова перевірка діяльності ОСОБА_2, як фізичної особи-підприємця, щодо достовірності, повноти своєчасності нарахування та сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, за результатами якої 23.04.2010 року складений акт.

Відповідно до зазначеного акту були встановлені порушення вимог статей 17, 19, 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та донараховані фактичні витрати на оплату праці, на які нараховуються страхові внески, у розмірі 32%, за період з 1.01.2004 року до 31.12.2004 року, у розмірі 11 391,98 грн., та страхові внески, у розмірі 32%, за 2004 рік, у розмірі 3 645,43 грн.

27 квітня 2010 року ОСОБА_2 надала до УПФУ заперечення на акт перевірки, УПФУ відмовило ОСОБА_2 у задоволенні її вимог.

23 квітня 2010 року УПФУ прийнята Вимога №869-ф щодо сплати ОСОБА_2 боргу на суму недоїмки зі страхових внесків, у розмірі 3 645,43 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову з таких підстав.

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності визначення Пенсійним фондом фактичних витрат на оплату праці, на які нараховуються страхові внески, у розмірі 32%, та страхових внесків, у розмірі 32%.

Згідно з ст. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України №121/2001 від 1.03.2001 року Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Діяльність Пенсійного фонду України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики України.

Відповідно до п. 5 ст. 4 зазначеного Положення, Пенсійний фонд України відповідно покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу органів Пенсійного фонду України щодо, зокрема, забезпечення додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами законодавства про пенсійне забезпечення; убезпечення збирання та акумулювання страхових внесків, інших надходжень до бюджету Пенсійного фонду України відповідно до законодавства; стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не сплачених сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; призначення і виплати пенсій; забезпечення повного та своєчасного і фінансування витрат на виплату пенсій, допомоги на поховання та інших соціальних виплат, що здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України.

Згідно з п. 1 ст. 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок тощо).

Відповідно до п. 1 ст. 14 зазначеного Закону страхувальниками цих осіб є їх роботодавці, які відповідно до ч. 1 ст. 15 цього Закону є платниками страхових внесків та зобов'язані на підставі п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Згідно з ст. 18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Суди першої та апеляційної інстанцій правильно зазначили, що ОСОБА_2, як фізична особа-підприємець, є платником єдиного податку, сплачує податки та збори як суб'єкт малого підприємництва відповідно до Указу Президента № 727/98 від 3.07.1998 року «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», відповідно до якого суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником збору на обов'язкове пенсійне страхування.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з п. 2 ст. 5 цього Закону платники страхових внесків, їх права та обов'язки визначаються виключно цим Законом.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особами, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному забезпеченню є фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 14 зазначеного Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальниками відповідно до цього закону є фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.

Відповідно до п. 4 ч. 8 Перехідних положень вказаного Закону фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом у фіксованому розмірі.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не зумовлюється статусом платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності.

Положення статті 6 Указу Президента № 727/98 від 3.07.1998 року «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» суперечать Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і застосуванню не підлягають.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухваленні з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись ст.,ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 7 лютого 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Блажівська Н.Є.

Лосєв А.М.