Ухвала суду № 37684678, 13.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2014 року м. Київ К/800/41348/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г., Голяшкіна О.В., Зайця В.С.,розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 17 травня 2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2013 року

у справі №826/4492/13-а

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_4

до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва

про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі по тексту ФОП ОСОБА_4) звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва (далі по тексту Пенсійний фонд), яким, з урахуванням уточнень позовних вимог, просив визнати нечинним рішення відповідача №0029 від 27.03.2013 року.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 17 травня 2013 року у справі №826/4492/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2013 року у зазначеній справі, позов задоволено.

Обґрунтовуючи свою правову позицію, окружний та апеляційний адміністративні суди виходили з доведеності позивачем своїх вимог, оскільки застосування штрафних санкцій, передбачених статтею 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», після 01.01.2011 року є порушенням застосування законодавства у часі.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Пенсійний фонд звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить вищевказані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

ФОП ОСОБА_4 подав до Вищого адміністративного суду У країни., заперечення на касаційну скаргу, в якому наголошував на відповідність судових рішень обставинам справи та вимогам законодавства України. Позивач просив залишити касаційну скаргу без задоволення, судові рішення - без змін.

Справу розглянуто в попередньому судовому засіданні з врахуванням повноважень суду, встановлених частиною 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, наданої ними правової оцінки обставин у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що згідно акту Пенсійного фонду від 27.03.2013 року виявлено порушення ФОП ОСОБА_4 пункту 4 частини 2 статті 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та розділу ІІ «Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 5 листопада 2009 року №26-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2009 року за №1136/17152.

На підставі вищенаведеного акту Пенсійним фондом на підставі пункту 5 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» прийнято рішення №0029 від 27.03.2013 року про застосування до ФОП ОСОБА_4 фінансових санкції в розмірі 170,00 грн.

Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги та заперечень на неї, колегія судців Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Відносини, які виникали між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування до 01.01.2011 року, регулювалися Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

У відповідності з пунктом 5 частини дев'ятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до абзацу п'ятого пункту 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», який набрав чинності з 01.01.2011 року, стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01.01.2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

На підставі наведеного судами зроблений вірний висновок, що застосування після 01.01.2011року штрафних санкцій передбачених приписами частин 1-9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», є незаконним.

Задовольняючи позовні вимоги ФОП ОСОБА_4 суди вірно розв'язали спір у справі.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що адміністративним апеляційним судом правозастосування відбулось із дотримання норм діючого законодавства та з повним, достовірним, неупередженим та об'єктивним з'ясуванням обставин справи.

Згідно статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в рішеннях судів попередніх інстанцій, зазначені судові рішення ґрунтуються на вимогах норм матеріального та процесуального законодавства, а тому підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судців, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва - відхилити.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 17 травня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2013 року у справі №826/4492/13-а - залишити без змін.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та у порядку, передбачені статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: