Ухвала суду № 37684613, 17.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2014 року м. Київ К/9991/8718/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у м.Суми

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 25.03.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2011

у справі №2а-10329/09/2670

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»

до Державної податкової інспекції у м.Суми

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 25.03.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2011, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0000092201/0/8363 від 11.02.2009, №0000092201/1/8363 від 30.04.2009, №0000092201/2/8363 від 05.06.2009, №0000092201/3/8363 від 12.08.2009.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові в повному обсязі, з підстав порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку Сумської філії ЗАТ «Страхова компанія «ТАС» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 по 29.01.2009, за результатами якої складено акт №710/220/24011959 від 03.02.2009.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток від страхової діяльності за 2007 рік на суму 912,36 грн., за 2008 рік на суму 3491,48 грн.

Фактичною підставою для визначення податкових зобов?язань з податку на прибуток стали висновки відповідача про неправомірне віднесення Сумською філією до своїх валових витрат суми страхових премій, переданих у перестрахування головній компанії, оскільки Сумська філія Товариства та ЗАТ «Страхова компанія «ТАС» є двома самостійними платниками податку на прибуток підприємств.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000092201/0/8363 від 11.02.2009, яким визначено суму податкового зобов?язання з податку на прибуток в розмірі 5945,26 грн., у т.ч. за основним платежем 4403,84 грн. та штрафні (фінансові) санкції 1541,42 грн. За наслідками адміністративного оскарження скарги платника залишені без задоволення, прийняті податкові повідомлення-рішення з відповідним індексом, якими доведено нові граничні строки сплати зобов?язання.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Сумська філія Товариства діє на підставі Положення, затвердженого загальними зборами акціонерів Товариства, є відокремленим структурним підрозділом позивача, має відокремлений баланс, який входить до зведеного балансу Товариства, перебуває на обліку в ДПІ як самостійний платник податку на прибуток, однак не є юридичною особою.

Перестрахування згідно з частиною 1 статті 12 Закону України «Про страхування» полягає у страхуванні одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Оскільки Філія не є юридичною особою, не наділена повноваженнями на проведення перестрахування від імені страховика і не мала права на купівлю вільноконвертованої валюти та перерахування останньої як страхової премії перестраховикам, страхова компанія через свій головний офіс проводила перестрахування в інших страховиків ризику виконання частини своїх обов?язків перед страхувальниками за укладеними у Філії договорами. Філія як окремий платник податку на прибуток після фактичної сплати головним офісом згідно з договорами перестрахування частини страхових платежів та отримання від останнього інформації про це перераховувала йому відповідну суму і зменшувала у податковому обліку свій валовий дохід від операцій страхування.

З огляду на встановлене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що зменшення валового доходу Сумської філії відбувалось в результаті здійснення Товариством операцій перестрахування у нерезидентів ризиків за укладеними цією філією договорами страхування. При цьому Головний офіс не зменшував суму валових доходів від страхової діяльності на суму сплачених перестраховикам платежів.

За встановленого факту понесення Сумською філією позивача реальних витрат по сплаті страхових платежів за договорами перестрахування з нерезидентами, з яким підпункт 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» пов?язує підставу для зменшення оподатковуваного доходу на суму зазначеної виплати, суди дійшли обґрунтованого та законного висновку про безпідставність збільшення відповідачем бази оподаткування Сумській філії позивача.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржених судових рішень, а тому касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Суми відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 25.03.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду 01.02.2011 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун