Ухвала суду № 37684536, 17.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/15361/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представників: позивача Білюшова В.М.

відповідача Цесельського Д.С.

прокурора Чубенка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя)

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15.02.2010 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2011

у справі №2а-213/10/0870

за позовом Приватного підприємства «Інвест-Ресурсбуд»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя

за участю Прокуратури Запорізької області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15.02.2010, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2011, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя від 30.12.2009 №0000132302/0 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2009 року у розмірі 30790 грн., за жовтень 2009 року у розмірі 765989 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя від 30.12.2009 №0000142302/0, яким визначено зобов?язання з податку на додану вартість у розмірі 63048 грн., у т.ч. за основним платежем 42032 грн., штрафними санкціями 21016 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Прокурором подано заяву про приєднання до касаційної скарги відповідача.

Відповідно до ст.55 КАС України у справі проведено заміну сторони відповідача Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя на правонаступника Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень, жовтень 2009 року, яка виникла за рахунок від?ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.01.2008 по 28.02.2009, з 01.04.2009 по 31.09.2009, за результатами якої складено акт №155/23-2/32875490 від 18.12.2009.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» , що полягає в неправомірному завищенні суми бюджетного відшкодування у вересні 2009 року у розмірі 30790 грн. та жовтні 2009 року у розмірі 765989 грн.

За результатами перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 30.12.2009 №0000132302/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 796779 грн. та податкове повідомлення-рішення від 30.12.2009 №0000142302/0 про визначення податкового зобов?язання з податку на додану вартість у розмірі основного платежу 42032 грн. та штрафних санкцій в розмірі 21016 грн.

Підставою для зменшення позивачу бюджетного відшкодування з ПДВ за вересень та жовтень 2009 року на суму 796779 грн. та визначення податкових зобов?язань з ПДВ в сумі 42032 грн. стало включення до складу податкового кредиту за січень-серпень 2009 року сум ПДВ по податковим накладним, виписаним в інший ніж звітний період.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до положень підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону визначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, не підтверджених податковими накладними.

Отже, у податковому періоді (попередній період), коли податкова накладна була виписана продавцем товарів, але не отримана покупцем цих товарів, покупець товарів не мав документа (податкової накладної), на підставі якого міг би включити суму податку на додану вартість по цій операції до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника та з'ясування достовірності й повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Аналіз вищенаведеної норми дає підстави для висновку, що подання заяви зі скаргою на постачальника є виключним правом, а не обов'язком покупця.

Таким чином, недотримання позивачем порядку, встановленого підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених ним витрат до податкового кредиту та не свідчить про обґрунтованість рішення податкової інспекції, позаяк згідно з абзацом 2 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону, підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку.

За підтвердження факту придбання та оплати товару в податковому періоді в якому були виписані податкові накладні, що податковим органом не заперечується, однак, які фактично отримані позивачем пізніше, але в межах строків встановлених ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов?язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло його права на формування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Не знайшли свого підтвердження і доводи податкового органу про порушення позивачем вимог пп.7.7.11 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», яким передбачена вимога щодо реєстрації особи платником податку на додану вартість не менш ніж 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування.

Позивачем заявлено бюджетне відшкодування з ПДВ за вересень та жовтень 2009 року, тобто після закінчення 12 календарних місяців з часу реєстрації платника податку на додану вартість (29.08.2008).

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтовані рішення, підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15.02.2010 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2011 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун