Ухвала суду № 37684535, 25.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/14527/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Островича С.Е.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецмаш плюс»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2011 року

у справі № 2-а-9017/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецмаш плюс»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова,

Управління Державного казначейства у Київському районі м. Харкова Головного управління Державного казначейства України в Харківській області,

за участю Прокурора Київського району м. Харкова

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрспецмаш плюс» (позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова (відповідач-1) та Управління Державного казначейства у Київському районі м. Харкова Головного управління Державного казначейства України в Харківській області (відповідач-2), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000100700/3 від 25 червня 2010 року та стягнути на його користь з Державного бюджету України бюджетну заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 1 099 743,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року адміністративний позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000100700/3 від 25 червня 2010 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Укрспецмаш плюс» витрати із сплати державного мита в розмірі 851,70 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач-1 оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2011 року апеляційну скаргу ДПІ у Київському районі м. Харкова задоволено. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року скасовано в частині задоволених позовних вимог. Прийнято в цій частині нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позовних вимог. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2011 року та залишення в силі постанови Харківського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи в межах доводів касаційної скарги відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем-1 проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Укрспецмаш плюс» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень та жовтень 2009 року, які виникли за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в серпні та вересні 2009 року, за результатами якої складено акт № 8039/07-007/33608091 від 11 грудня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем-1 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000661600/0 від 24 грудня 2009 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 2 053 818,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження, спірне податкове повідомлення-рішення скасовано в частині зменшення ТОВ «Укрспецмаш плюс» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 954 075,00 грн., у зв'язку з чим остаточно прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000100700/3 від 25 червня 2010 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 1 099 743,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним заявленням до відшкодування у вересні 2009 року суми податку на додану вартість в розмірі 1 099 743,00 грн., оскільки зазначену суму сплачено позивачем постачальникам не у попередньому податковому періоді, тобто не у серпні 2009 року, а фактично в лютому 2008 року, квітні 2008 року, червні 2008 року та березні 2009 року.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції про часткове задоволення адміністративного позову та відмовляючи в його задоволенні, суд апеляційної інстанції виходив з того, що в розумінні підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР платник податку має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми податку на додану вартість, яку він фактично сплатив у попередньому періоді постачальникам товарів (послуг), тобто в розглядуваній ситуації - в серпні 2009 року.

Колегія суддів вважає вказаний висновок суду апеляційної інстанції неправомірним, зважаючи на таке.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Системний аналіз вказаних законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що платник податку має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми податку на додану вартість, яку він фактично сплатив постачальникам товарів (послуг) у попередніх податкових періодах, а не лише в тому періоді, який безпосередньо передує звітному.

При цьому слід враховувати положення підпункту 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до якого заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Аналогічне регулювання встановлено і Податковим кодексом України, абзацом 3 пункту 198.6 статті 198 якого встановлено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

А відтак, суд апеляційної інстанції помилково скасував постанову суду першої інстанції, яка є законною та обґрунтованою.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецмаш плюс» задовольнити.

Скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2011 року, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Острович С.Е.