Ухвала суду № 37683776, 18.02.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2014 р.Справа № 816/7016/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Русанової В.Б. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Мурги С.С.,

за участю: представника позивача- Наливайка Є.О.,

представника відповідача - Деміхіної О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавської митниці Міндоходів на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.12.2013р. по справі № 816/7016/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Фурнітура"

до Полтавської митниці Міндоходів

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс Фурнітура" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №806020000/2013/000062/1 від 26 листопада 2013 р.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2013 р. задоволено вищезазначений позов, а саме: визнано протиправним та скасовано рішення Полтавської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів № 806020000/2013/000062/1 від 26 листопада 2013 року.

Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2013 р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог МК України та не відповідність висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що 07 листопада 2012 р. між позивачем (покупець) та МТМ Plastics GmbH (Німеччина) (продавець) укладено договір поставки № 0711121. Згідно із пункту 1.1. цього договору продавець зобов'язується продати, а покупець - прийняти та здійснити оплату на умовах поставки EXW, Niedergebra (D-99759) Німеччина, (вказаних також у виставленому рахунку відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів ІНКОТЕРМС 2000 року) товар: "Вторинний поліпропілен регранулят'', згідно з рахунками, підписаними сторонами у кожному окремому випадку, які стають невід'ємними частинами даного договору з моменту їх підписання.

Доставка продукції з м. Niedergebra, Німеччина до м. Полтава Україна, здійснювалась СП "Волинь-Транс" відповідно до укладеного ТОВ "Альянс Фурнітура" договору перевезення експортно-імпортних вантажів № 0807131 від 08 липня 2013 р.

На доставку продукції було виписано міжнародну товарно-транспортну накладу СМR А № 159506 .

Судом першої встановлено, що згідно вищевказаного договору поставки позивачем отримано партію товару вторинного поліпропілену регранулат ''Dipolen S.2 темно чорний'', та здійснено декларування митної вартості товару при ввезенні на митну територію України, шляхом подання в електронній формі вантажно-митної декларації № 806020000/2013/012128 від 26 листопада 2013 р. Митну вартість товару розраховано за 1 методом визначення митної вартості (за ціною договору) в сумі 12 816,44 євро.

Для митного оформлення було подано наступні документи: договір поставки № 0711121 від 07 листопада 2012 р., замовлення № 6-2013 від 28 жовтня 2013 р., рахунок-проформу №2014-00019 від 30 жовтня 2013 р., рахунок-фактуру (інвойс) №2014-10527 від 19 листопада 2013 р., калькуляцію по виробництву, платіжні доручення в іноземній валюті №8 від 13 листопада 2013 р. та № 9 від 21 листопада 2013 р., копію міжнародної товарно-транспортної накладної СМR А № 159506.

26 листопада 2013 року Полтавською митницею прийнято спірне рішення про коригування митної вартості № 806020000/2013/000062/1, яким на підставі застосування резервного методу визначено митну вартість товару позивача в загальній сумі 26 156 євро (сума вартості за одиницю 1,3 євро).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що що позивачем подано відповідачеві достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом, тому заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам ст. 58 Митного Кодексу України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На доставку продукції було виписано міжнародну товарно-транспортну накладу СМR А № 159506 .

З матеріалів справи вбачається, що згідно вищевказаного договору поставки позивачем отримано партію товару вторинного поліпропілену регранулат ''Dipolen S.2 темно чорний'', та здійснено декларування митної вартості товару при ввезенні на митну територію України, шляхом подання в електронній формі вантажно-митної декларації № 806020000/2013/012128 від 26.11.2013. Митну вартість товару розраховано за 1 методом визначення митної вартості (за ціною договору) в сумі 12 816,44 євро.

Матеріалами справи підтверджується, що для митного оформлення було подано наступні документи: договір поставки № 0711121 від 07 листопада 2012 р., замовлення № 6-2013 від 28 жовтня 2013 р., рахунок-проформу №2014-00019 від 30 жовтня 2013 р., рахунок-фактуру (інвойс) №2014-10527 від 19 листопада 2013 р., калькуляцію по виробництву, платіжні доручення в іноземній валюті №8 від 13 листопада 2013 р. та № 9 від 21 листопада 2013 р., копію міжнародної товарно-транспортної накладної СМR А № 159506.

Положеннями Митного кодексу України від 13 березня 2012 р. № 4495-VI, який набрав чинність з 01.06.2012 року, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування регулюються відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються

Відповідно до ст. 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно ст. 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Згідно ст. 257 Митного Кодексу України, декларування здійснюється шляхом з'явлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати).

Ст. 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами 4 та 5 ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно із статтею 51 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 Митного кодексу України).

Відповідно до ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з аналізу частин першої та другої ст. 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Згідно ч. 5 ст. 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частин 2-7 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу .

Згідно до ч. 3 ст. 55 Митного Кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень .

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до ч. 7 ст. 55 цього Кодексу .

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному ст. 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю .

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості .

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно ч. 1,2 ст. 54 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до частини 5 ст. 55 Митного кодексу України декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Частинами 7,8 ст. 55 Митного кодексу України встановлено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стовно того, що з аналізу наведених норм законодавства з питань митної справи вбачається, що право митного органу на витребування від декларанта додаткових документів виникає лише у разі наявності обґрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів, однією з підстав виникнення якого є виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах і такі розбіжності мають впливати саме на числове значення складових митної вартості товарів.

Згідно ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 Митного Кодексу України.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) і єдиною підставою його незастосування є, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Із врахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відмовляючи позивачу в митному оформленні вторинного поліпропілену регранулат ''Dipolen S.2 темно чорний'' за 1 методом, митний орган посилався на те, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість, а саме: згідно довідки від виробника вартість навантаження включена у вартість виробничих витрат, тому навантаження проводилось за рахунок продавця, що суперечить умовам поставки товару EXW (в редакції Інкотермс 2000), де не передбачено проведення навантажувальних операцій продавцем. Наявна у митного органу інформація щодо митної вартості імпортованих товарів призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів. Рівень заявленої декларантом митної вартості товару становить 0,98 дол. США за кг, а рівень митної вартості товарів зі схожими характеристиками, оформлених за МД від 25 жовтня 2013 р. № 806020000/2013/010863, що визнана митним органом, становить 1,76 дол. США за кг.

Згідно оскаржуваного рішення відповідача, визначена ним митна вартість товару - вторинного поліпропілену регранулат ''Dipolen S.2 темно чорний'' ґрунтується на раніше визнаній митній вартості товару, оформленого по ВМД від 25 жовтня 2013 р. № 806020000/2013/010863, згідно якої митна вартість, що визнана митним органом, становить 1,76 дол. США за кг.

Судовим розглядом встановлено, що для митного оформлення позивачем було подано наступні документи: договір поставки № 0711121 від 07 листопада 2012 р., замовлення № 6-2013 від 28 жовтня 2013 р., рахунок-проформу №2014-00019 від 30 жовтня 2013 р., рахунок-фактуру (інвойс) №2014-10527 від 19 листопада 2013 р., калькуляцію по виробництву, платіжні доручення в іноземній валюті № 8 від 13 листопада 2013 р. та № 9 від 21 листопада 2013 р., копію міжнародної товарно-транспортної накладної СМR А № 159506, відповідно до яких сторонами договору поставки була визначена ціна товару і складала 12816,44 євро із розрахунку 0,637 євро за 1 кг поліпропілену. До декларування, крім вартості товару позивачем було включено вартість транспортних витрат по доставці вантажу з міста Niedergebra (Німеччина) до митного кордону України, які склали 14800 грн.

Посилання відповідача про необхідність включення до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, необгрунтовані оскільки вони спростовуються матеріалами справи є безпідставними.

Відповідно до п. 1.1 договору поставки № 0711121 від 07 листопада 2012 р. поставка товару здійснюється на умовах поставки EXW, Niedergebra (D-99759) Німеччина, (вказаних також у виставленому рахунку відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгівельних термінівІНКОТЕРМС 2000 року).

У відповідності до п. 9.1 Інкотермс 2000 "E" - термін покладає на продавця мінімальні зобов'язання: продавець повинен лише надати товар у розпорядження покупця в узгодженому місці - звичайно на власних площах продавця. З іншого боку, як часто відбувається на практиці, продавець може допомагати покупцю завантажити товар на транспортний засіб, наданий останнім. Хоча термін EXW краще відображував би це явище, якби коло зобов'язань продавця охоплювало й відвантаження, автори визнали за бажане збереження традиційного принципу мінімальних зобов'язань продавця за умовами терміна EXW, щоб їх можна було застосовувати тоді, коли продавець не хоче приймати ніяких зобов'язань щодо відвантаження товару. Якщо покупець бажає покласти на продавця ці додаткові обов'язки, це має бути обумовлено в договорі купівлі-продажу.

Відповідно до п.3.3 договору поставки № 0711121 від 07 листопада 2012 р. всі витрати, пов'язані з товаром, до моменту його поставки, а також витрати на навантаження товару і передачі його перевізнику несе продавець.

Згідно пояснень представника позивача, доставка вантажу здійснювалася СП "Волинь-Транс", згідно укладеного між позивачем та вказаним контрагентом договору експортно-імпортних вантажів від 08.07.2013 № 0807131, на підставі заявки на транспортно-експедиційні послуги.

Довідка підприємства - перевізника № б/н від 25 листопада 2013 р. містить інформацію про транспортні витрати по поставці товару, а саме: від м. Niedergebra, Німеччина до п/перех. Ягодин в розмірі 18731,84 грн., від п/перех. Ягодин - Україна до м. Полтава - 7200 грн (арк.с.27).

Відповідно до довідки перевізника від 25 листопада 2013 р. № 411/т навантажувально-розвантажувальні послуги силами та за рахунок СП "Волинь-Транс" не здійснювалися. Навантаження вантажу проводилося вантажовідправником в м. Niedergebra (Німеччина), розвантаження вантажу здійснювалося в м. Полтава за рахунок вантажоотримувача (арк. с.26).

Пунктом 6 частини 10 статті 58 МК України визначено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Оскільки перевізник не ніс будь-яких витрат по навантаженню та вивантаженню оцінюваних товарів за митною територією України та не мав підстав зазначати вказані витрати до довідки про вартість транспортних послуг, а відтак підстави для включення ТОВ "Альянс Фурнітура" таких витрат до митної вартості оцінюваних товарів відсутні.

Крім того, згідно офіційної заяви МТМ Plastics GmbH (Німеччина) від 08 жовтня 2013 р. ціна навантаження товару, який поставлено позивачу відповідно до договору поставки № 0711121 від 07 листопада 2012 р., включено до виробничих витрат на товар. Навантаження товару здійснювалося за рахунок продавця (МТМ Plastics GmbH).

Частиною 2 статті 53 МК України визначено вичерпний перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Відповідно ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

З матеріалів вбачається, а саме з графи 44 ВМД № 806020000/2013/012128, що в підтвердження заявленої митної вартості, крім документів передбачених ч. 2 ст. 53 МК України, до митного органу додатково було надано заява фірми виробника .

Право на витребування додаткових документів виникає у митного органу лише у разі наявності обґрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів, підстав для якого в даному випадку судом не встановлено.

Крім того, пунктами 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства.

З матеріалів спарви вбачається що, при здійсненні митного оформлення товару позивачем були надані всі передбачені чинним законодавством документи, необхідні для митного оформлення товару за ціною договору, і дотримані всі умови, визначені ст. 53 Митного кодексу України, перелік яких зазначено в графі 44 ВМД № 806020000/2013/012128.

Надані документи за своїм змістом не суперечать один одному, оскільки свідчать про незмінність ваги та ціни товару протягом усього шляху слідування, а тому таких документів було цілком достатньо для визначення митної вартості товарів за основним методом.

Відповідно до ч. 22 ст. 58 Митного Кодексу України банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару, повинні містити реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Подані при митному оформленні платіжні документи (рахунок-проформа, рахунок-фактура (інвойс), платіжне доручення) надають можливість в повній мірі ідентифікувати товар вказаний в таких документах з оцінюваним товаром, що ввозився на виконання договору поставки № 0711121 від 07 листопада 2012 р.

Подані документи чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.ч. 4, 5 ст. 58 Митного Кодексу України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем вірно визначено митну вартость товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Крім того, колегія суддів зазначає, що Постановами Харківського апеляційного адміністративного суду по справі № 816/5696/13-а від 03 грудня 2013 р. по справі № 816/62 83/13-а від 04 лютого 2013 р. залишено без змін рішення судів першої інстанції щодо задоволення позовних вимог ТОВ «Альянс Фкрнітура» та скасування рішень Полтавської митниці щодо коригування митної вартості товарів вторинного поліпропилену регранулату ''Dipolen S.2 темно чорний''.

Із врахуванням вищевикладеного, колегія судді погоджується з висновком суду першої інстанції, що, коригування відповідачем митної вартості здійснено неправомірно та не ґрунтується на вимогах закону, а оскаржуване рішення було винесено відповідачем без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, тобто необґрунтовано, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Полтавської митниці Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.12.2013р. по справі № 816/7016/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В.Судді Русанова В.Б. Курило Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 21.02.2014 р.