Постанова № 37683181, 25.02.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/14278/13-а ( у 8-ми томах) Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 лютого 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів - Ісаєнко Ю.А. та Оксененка О.М.,

при секретарі - Трегубенко Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕГІОНЕЛЕКТРОПОСТАЧ" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕГІОНЕЛЕКТРОПОСТАЧ" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕГІОНЕЛЕКТРОПОСТАЧ" (далі - позивач або ТОВ "РЕГІОНЕЛЕКТРОПОСТАЧ") звернулося до суду позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (далі - відповідач або податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0005452208 від 21.08.2013 та № 0005462208 від 21.08.2013.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 листопада 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права та прийняти нову, якою задовольнити позов повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 2 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, в період з 23.07.2013 по 29.07.2013 Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві на підставі наказу № 262 від 22.07.2013 була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіонелектропостач» з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «БК Плаццо», ТОВ «Агенція реклами «Лоцман», ТОВ «Прімум Компані» за період з 01.01.2012 по 31.12.2012.

Перевіркою встановлено порушення пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено суму податку на прибуток за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 у розмірі 1 970 996,00 грн., яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду та порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено суму податку на додану вартість за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 у розмірі 1 873 084,00 грн., яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду.

Як випливає з акту перевірки, податковий орган дійшов висновку про те, що фактично ТОВ «Регіонелектропостач» не придбавало у ТОВ «БК Палаццо», ТОВ «Агенція реклами «Лоцман» та ТОВ «Прімум Компані» товари з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а лише отримувало податкові накладні з метою «штучного» формування податкового кредиту.

За результатами перевірки складено акт № 799/26-58/2208/38050655 від 05.08.2013 року.

21.08.2013 року на підставі вищевказаного акту, прийняті податкові повідомлення - рішення, яким збільшено суму грошового зобов'язання № 0005452208 за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах на загальну суму 2 341 355,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 468 271,00 грн. та № 0005462208 за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 2 463 745,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 492 749,00 грн.

Не погоджуючись з зазначеними вище податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам колегія суддів зазначає наступне.

Згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ "Регіонелектропостач" мало фінансово-господарські взаємовідносини ТОВ "БК Палаццо", ТОВ "Агенція реклами "Лоцман", ТОВ "Прімум Компані" по яких було сформовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та податковий кредит.

Так, між позивачем та його контрагентами укладені наступні договори поставки: з ТОВ «Прімум Компані» договір № 04/05 від 04.05.2012, з ТОВ «БК Палаццо» договір № 10/04 від 10.04.2012 та ТОВ «Агенція реклами «Лоцман» договір № 21/03 від 21.03.2012.

Реальність здійснення господарських операцій підтверджується наявними в матеріалах справи копіями зазначених договорів, податковими накладними, накладних, видатковими накладними та платіжними дорученнями, які свідчать, що зобов'язання за договором між позивачем та його контрагентами виконувались сторонами у повному обсязі.

Крім того, використання придбаного товару у власній господарській діяльності підтверджується наявними в матеріалах справи копіями рахунків, які безпідставно не прийняті судом першої інстанції до уваги.

Колегія суддів зазначає, що контрагенти позивача, на момент проведення операцій із позивачем мали право на виписку податкових накладних і були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Таким чином, на момент проведення перевірки у ТОВ "Регіонелектропостач" були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених позивачем контрагентам, а аналіз наданих позивачем видаткових накладних, податкових накладних, інших первинних та платіжних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум валових витрат та податкового кредиту по операціям з ТОВ «Прімум Компані», ТОВ «БК Плаццо» та ТОВ «Агенція реклами «Лоцман», які були предметом перевірки.

Твердження відповідача про те, що ТОВ «Агенція реклами «Лоцман», ТОВ «БК «Палаццо», ТОВ «Прімум Компані» були задіяні у незаконній конвертації грошових коштів колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки в ході проведеної перевірки податковим органом не було встановлено обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності його контрагентів, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Помилковим є також твердження відповідача про те, що позивач не підтвердив своє право на валові витрати та податковий кредит з огляду на анулювання свідоцтв платника ТОВ «Прімум Компані», оскільки подальше анулювання свідоцтв платника ПДВ не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляло правового значення виданих за цими господарськими операціями податкових накладних.

Так само і відсутність контрагента за юридичною адресою не є підставою для висновку про неправомірність формування покупцем валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем надано всі необхідні документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій на підставі вказаних вище договорів.

За таких обставин, судова колегія вважає, що зазначені вище документи первинного бухгалтерського та податкового обліку складені у відповідності до приписів діючого законодавства, мають всі необхідні для цього реквізити, тому у відповідача були відсутні підстави для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів звертає увагу, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог чинного законодавства України, сформовані також на підставі аналізів Актів «Про неможливість проведення зустрічної звірки» контрагентів позивача, які на переконання судової колегії є безпідставними, оскільки результати аналізу фінансово-господарської діяльності контрагента, відповідно до вимог податкового законодавства України, не можуть бути підставами для застосування санкцій щодо позивача.

Крім того, чинним, станом на час виникнення спірних правовідносин, законодавством не передбачено обов'язок платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування.

Зазначена позиція судової колегії узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини.

Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання контрагентом свої зобов'язання зі сплати податку.

Таким чином, відповідачем не доведено обґрунтування правомірності прийнятих податкових санкцій, відтак, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене вище, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, та підтверджені в ході апеляційного провадження, через що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕГІОНЕЛЕКТРОПОСТАЧ" задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 листопада 2013 року скасувати та ухвалити нову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕГІОНЕЛЕКТРОПОСТАЧ" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Міністерства доходів і зборів України у місті Києві № 0005452208 та № 0005462208 від 21.08.2013 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 03.03.2014 року.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Оксененко О.М.