Постанова № 37683142, 25.02.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/16482/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М.

Суддя-доповідач: Федотов І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 лютого 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів - Ісаєнко Ю.А. та Оксененка О.М.,

при секретарі - Трегубенко Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державного підприємства «ДЕРЖЕКОІНВЕСТ» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «ДЕРЖЕКОІНВЕСТ» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20 червня 2013 року № 0000011503, -

ВСТАНОВИЛА:

Державне підприємство «ДЕРЖЕКОІНВЕСТ» (далі - позивач або ДП «ДЕРЖЕКОІНВЕСТ») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20 червня 2013 року № 0000011503.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 жовтня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права та прийняти нову, якою задовольнити позов повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 2 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, в період з 29 травня 2013 року по 04 червня 2013 року Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ДП «ДЕРЖЕКОІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 36939719) залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за березень 2013 року, за результатами якої складено Акт № 35/15.3-32/36939719 від 10 червня 2013 року.

В ході перевірки податковим органом встановлено порушення п. 198.6 ст. 198, п. п. 200.1-200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого платником податків завищено залишок від'ємного значення, який включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 2 665 394 грн.

20 червня 2013 року ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, на підставі Акта перевірки № 35/15.3-32/36939719 від 10 червня 2013 року, прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000011503, яким згідно з п. 198.6 ст. 198, п. п. 200.1-200.3 ст. 200 розділу V, ст. 76 розділу II Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI за порушення вимог п. 198.6 ст. 198, п. п. 200.1-200.3 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2 665 394 грн.

Вказане податкове повідомлення рішення стало предметом звернення із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам колегія суддів виходить з наступного.

Як випливає з матеріалів справи, фактично висновки податкового органу про завищення залишку від'ємного значення, який включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 2 665 394 грн. ґрунтуються на тому, що позивачем не надано до перевірки первинних документів.

Порядок проведення перевірок встановлений главою 8 Податкового кодексу України. Пунктом 75.1 статті 75 цього Кодексу (в редакції, чинній на час здійснення перевірки) визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Обставини для здійснення документальної позапланової перевірки передбачені пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України. Як зазначено у акті перевірки відповідача від 10.06.2013 року № 230, підставою для проведення позапланової виїзної перевірки визначений підпункт 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, а саме платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Відповідно до пунктів 78.4, 78.5 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. Допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що тільки реалізація зазначених етапів означає наявність податкової перевірки як юридичного факту, на підставі якого контролюючий орган може зробити висновок про наявність податкового правопорушення та винести податкове повідомлення-рішення.

Як підтверджується матеріалами справи, копія наказу від 29.05.2013 року та направлення на проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 29.05.2013 року вручені не були у зв'язку з відсутністю посадових осіб ДП «ДЕРЖЕКОІНВЕСТ» за його місцезнаходженням, про що складено Акт № 1247/15.3-17 від 29.05.2013 року.

Разом з тим, з акту перевірки вбачається, що документальна позапланова виїзна перевірка, за наслідками якої складений акт та прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, була здійснена за місцем розташування відповідача без будь-яких письмових пояснень позивача та аналізу первинних документів і лише з використанням інформації комп'ютерних баз відповідних даних.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що проведення документальної позапланової виїзної перевірки, є порушенням підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України, що в свою чергу фактично позбавило можливості позивача щодо використання права на дотримання обов'язку щодо надання у повному обсязі всіх первинних документів підприємства відповідно до мети перевірки. Відповідачем грубо порушений порядок проведення позапланової виїзної перевірки, що вплинуло на результати та висновки акту перевірки про порушення податкового законодавства позивачем.

Крім того, під час апеляційного розгляду справи, з пояснень представника позивача, не спростованими представником відповідача, встановлено, що підприємство працює на протязі 4-х років та має в своєму штаті близько 100 працівників.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що сам податковий орган, здійснивши запит до начальника ГВПМ - першого заступника начальника ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС (а.с.40) на встановлення місцезнаходження платника податків - ДП «Держекоінвест» та не отримавши жодної відповіді на вказаний запит, здійснив зазначену перевірку не зважаючи на роботу підприємства на протязі декількох років та наявність на підприємстві великої кількості працівників.

Відтак, відповідач, прийнявши оспорюване податкове повідомлення-рішення без належного проведення перевірки, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені законами України, чим порушив закріплений в частині 2 статті 19 Конституції України принцип, відповідно до якого орган державної влади зобов'язаний діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та чинним законодавством.

Щодо суті виявлених порушень, колегія суддів зазначає наступне.

Так, на підтвердження правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період березень 2013 року позивачем надано копії наступних документів: податкова декларація з податку на додану вартість за березень 2013 року, податкова декларація з податку на додану вартість за лютий 2013 року, податкова декларація з податку на додану вартість за січень 2013 року, податкові накладні, розрахунки коригувань кількісних та вартісних показників до податкової накладної, реєстри виданих та отриманих податкових накладних.

У відповідності до ч. 1 ст. ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ст.1 вказаного Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Надані позивачем та досліджені первинні документи за змістом і формою є первинними документами у розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять інформацію про здійснені господарські операції, їх невідповідність ст.ст. 3,9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не встановлено.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1. ст. 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.2 ст. 200 ПК України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Пунктом 200.3 ст. 200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

На підставі наведеного, з огляду, в тому числі на порушення відповідачем порядку проведення позапланової виїзної перевірки, посилання суду першої інстанції на не дотримання позивачем положень п.44.6 ст.44 ПК України колегія суддів вважає безпідставним.

Зважаючи на наведені вище обставини щодо фактичного непроведення податковим органом документальної позапланової виїзної перевірки, в межах якої б у платника податків виник обов'язок надати первинні документи до перевірки, висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства, які ґрунтуються лише на відсутності під час проведення перевірки первинних документів, не можуть вважатися доведеними, а тому є необґрунтованими.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, оскільки відповідачем не надано належних доказів обґрунтування правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене вище, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, та підтверджені в ході апеляційного провадження, через що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «ДЕРЖЕКОІНВЕСТ» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 жовтня 2013 року скасувати та ухвалити нову, якою адміністративний позов Державного підприємства «ДЕРЖЕКОІНВЕСТ» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20 червня 2013 року № 0000011503 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 20 червня 2013 року № 0000011503.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «ДЕРЖЕКОІНВЕСТ» 2294 грн. 00 коп. судового збору за подання адміністративного позову, та 1147 грн. 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 03.03.2014 року.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Оксененко О.М.