Постанова № 37680764, 17.03.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2014 р. Справа№ 910/9077/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Кондес Л.О.

Рябухи В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

від відповідача: не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

від третьої особи: не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Автогосподарства ГУ МВС України в Київській області

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2013

у справі № 910/9077/13 (головуюча суддя - Трофименко Т.Ю., судді: Ващенко Т.М., Гавриловська І.О.)

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Наста"

до Автогосподарства ГУ МВС України в Київській області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Полк міліції особливого призначення "Беркут" ГУ ВВС України в Київській області

про стягнення 38 890,36 грн.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2014 та 03.03.2014 розгляд апеляційної скарги у справі № 910/9077/13 відкладався на 03.03.2014 та 17.03.2014, відповідно.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2013 у справі № 910/9077/13 позов задоволено частково; підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 38 890,36 грн. страхового відшкодування, 1 720,50 грн. судового збору; в решті позову провадження у справі припинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Рішення мотивоване тим, що, як підтверджується матеріалами справи, позивачем сума страхового відшкодування в розмірі 176 780,72 грн., за заявою страхувальника, була перерахована на розрахунковий рахунок авторемонтного підприємства - Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний дім Україна - Мерседес Бенц"; рішенням Господарського суду міста Києва від 16.01.2013 у справі № 5011-12/18127-2012 стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Лафорт" на користь позивача 49 500,00 грн. страхового відшкодування, 1 609,50 грн. судового збору; виходячи з розрахунку позивача: 176 780,72 грн. (сума виплаченого страхового відшкодування)/2=88 390,36 грн., а 88 390,36 грн. - 49 500,00 грн.=38 890,36 грн., суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в розмірі 38 890,36 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню; провадження у справі, в частині визначення ступеню вини Прокопчука В.С. у ДТП, та Чушка О.В. у розмірі по 50% підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки суд дійшов висновку, що спір в цій частині не підлягає розгляду в господарських судах.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2013 у справі № 910/9077/13 скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник стверджує, що при відсутності визначення ступеня вини Прокопчука В.С., суд безпідставно вирішив стягнути з відповідача 50% завданих збитків, що тягне за собою скасування цього рішення на підставі ч. 2 ст. 104 ГПК України.

На думку скаржника, судом першої інстанції не доведено та не визначено, в яку суму оцінюються пошкодження автомобіля "Mersedes-Benz ML 350", які спричинив Прокопчук В.С., під час керування автомобілем "Volkswagen Passat", державний реєстраційний номер 100010, який належить відповідачу.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила наступне.

Позивач подав до Господарського суду міста Києва позовну заяву про визначення ступеня вини Прокопчука В.С. у ДТП, яке мало місце о 08 год. 40 хв. 02.10.2010 в м. Києві на просп. Бажана, в розмірі 50%; визначення ступеня вини Чушка О.В. у ДТП, яке мало місце о 08 год. 40 грн. 02.10.2010 в м. Києві на просп. Бажана в розмірі 50%; стягнення з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області грошових коштів у розмірі 38 890,36 грн. та судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2013 у справі № 910/9077/13, відповідно до ст. 27 ГПК України, залучено до участі у розгляді даної справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Автогосподарство ГУ МВС України в Київській області та Полк міліції особливого призначення "Беркут" ГУ ВВС України в Київській області, беручи до уваги, що автомобіль "Volkswagen Passat" державний реєстраційний номер 1000-10 на балансі Головного управління МВС України в Київській області не перебував і не перебуває, а належить Автогосподарству ГУМВС України в Київській області, яке є юридичною особою; Прокопчук В.С. на день ДТП працював не в апараті Головного управління, а в Полку міліції особливого призначення "Беркут" ГУ МВС України в Київській області.

З урахуванням того, що із наданих відповідачем документів вбачається, що належним відповідачем у справі є Автогосподарство ГУ МВС України в Київській області, суд дійшов висновку, що клопотання представника позивача та відповідача підлягає задоволенню і ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2013 у справі № 910/9077/13, зокрема, відповідно до ст. 24 ГПК України, здійснено заміну неналежного відповідача - Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області на належного відповідача - Автогосподарство ГУ МВС України в Київській області.

Як вбачається із матеріалів справи, 30.08.2011 між позивачем та фізичною особою Чушко О.В. укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 205.0078822, об'єктом якого є майнові інтереси Чушко О.В., за договором страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом марки "Mercedes-Benz ML 350", державний реєстраційний № АА3825СН, 2010р. випуску.

Згідно із п. 14 договору № 205.0078822 строк дії цього договору: з 30.08.2011 по 31.08.2012.

Згідно із ст. 16 Закону України "Про страхування" від 07.03.1996, № 85/96-ВР (далі - Закон № 85/96-ВР) договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Така ж норма закріплена і в ч. 1 ст. 979 ЦК України.

Відповідно до ст. 8 Закону № 85/96-ВР страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 980 ЦК України передбачено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Частиною 1 статті 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно з п.22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 № 1961-IV (далі - Закон № 1961), із змінами, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону № 1961 передбачено перелік витрат, які відшкодовуються страховою компанією, до яких, поміж іншого, належать витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону № 85/96-ВР здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Частиною 36.4 статті 36 Закону № 1961 передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно із ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону № 85/96-ВР до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відомості № 8963840 про дорожньо-транспортну пригоду вказано, що сталась дорожньо-транспортна пригода (вид ДТП): зіткнення; місце скоєння ДТП: н/п Дарницький, Дарницький р-н м. Києва, вул. Бажана, метро Славутич; дата та час скоєння: 11.02.2012 о 8 год. 40 хв.; учасники дорожньо-транспортної пригоди: автомобіль марки "Toyota Raw 4", номерний знак АА6997АТ № кузова: 139370, водій: Синишин О.А.; автомобіль марки "Mercedes-Benz ML 350", номерний знак АА3825СН, № кузова 624507, водій: Чушко О.В.; автомобіль марки "Volkswagen Passat", номерний знак 100010, № кузова 034073, водій: Прокопчук В.С.; дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення: Чушко О.В. - недодержання дистанції та Прокопчук В.С. - недодержання дистанції; за фактом правопорушень, які призвели до скоєння ДТП, складені адміністративні протоколи АА1№629997 та АА1№62998, відповідно.

У довідці Відділення ДАІ Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві, виданій Чушко О.В., вказано, що 11.02.2012 о 08 год. 40 хв. на просп. Бажана, ст. метро Славутич в місті Києві внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, автомобіль марки "Mercedes-Benz ML 350", державний номер АА3825СН, кузов № 624507 отримав механічні пошкодження.

Як вбачається із постанови Дарницького районного суду міста Києва від 04.04.2012 у справі № 3-3107/12р. Прокопчука В.С. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та призначено йому адміністративне стягнення, а згідно із постановою Дарницького районного суду міста Києва від 20.04.2012 у справі № 3-3106/12 Чушко О.В. притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП, та призначено йому адміністративне стягнення.

На виконання умов договору № 205.0078822 від 30.08.2011 добровільного страхування позивачем сплачено за здійснення авторемонтних робіт згідно із рахунками від 22.02.2012 за № 2116592 та № 2116593 виставленими Спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний дім Україна-Мерседес Бенц" по страховому акту № 2012-02-11/001 від 07.03.2012, всього у загальній сумі 176 780,72 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 26.03.2012 № 1399, від 30.03.2012 № 1409 та від 03.04.2012 № 1470.

На підтвердження зазначеного розміру страхового відшкодування позивачем надано страховий акт № 2012-02-11/001 від 07.03.2012, звіт № 274 про оцінку автомобіля Mercedes-Benz, державний номер АА3825СН, складений Товариством з обмеженою відповідальністю "Експертплюс", сертифікат № 12222/11 суб'єкта оціночної діяльності від 18.07.2011, рахунки № 2116592 від 22.02.2012 та № 2116593 від 22.02.2012, складені Спільним підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний дім Україна - Мерседес Бенц", яке здійснювало фактичний ремонт автомобіля.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.01.2013 у справі № 5011-12/18127-2012 позов позивача задоволено повністю; підлягає стягненню з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Лафорт" 49 500,00 грн. страхового відшкодування, 1 609,50 грн. судового збору.

Згідно із ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Позивач звернувся до ГУ МВС України в Київській області з регресною вимогою від 02.04.2013 № 80, в якій зазначив, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу автомобіля "Volkswagen Passat", державний реєстраційний номер 100010, на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у ПрАТ "Страхова компанія "Лафорт" за полісом № АА/5685671, яким встановлено ліміт відповідальності 50 000,00 грн. (франшиза 500,00 грн.); ГУ МВС України в Київській області зобов'язане відшкодувати різницю між виплатами страхового відшкодування позивача та ПрАТ "Страхова компанія "Лафорт", при цьому розмір страхового відшкодування позивача повинен бути поділений навпіл, оскільки в ДТП має місце обопільна вина обох водіїв.

У зв'язку із тим, що позивач сплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування в розмірі 176 780,72 грн., до нього перейшло право зворотної вимоги до осіб власників транспортних засобів, водії яких є відповідальними за завдану шкоду.

Враховуючи викладене, у відповідача, як роботодавця винної у ДТП особи, виник обов'язок відшкодувати позивачу страхове відшкодування у розмірі 38 890,36 грн. (176 780,72 грн./2)-49 500,00 грн. (стягнуто за рішенням Господарського суду міста Києва від 16.01.2013 у справі № 5011-12/18127-2012)=38 890,36 грн.), здійсненого позивачем.

Апеляційний господарський суд не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Як зазначалось раніше, у відомості № 8963840 про дорожньо-транспортну пригоду, зокрема, вказано, дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення: Чушко О.В. - недодержання дистанції та Прокопчук В.С. - недодержання дистанції, а згідно із постановами Дарницького районного суду міста Києва від 20.04.2012 у справі № 3-3106/12 та від 04.04.2012 у справі № 3-3107/12р. Чушко О.В. та Прокопчука В.С. визнано винними у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та призначено їм адміністративне стягнення.

Отже, порушення п. 13.1 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, Чушком О.В. та Прокопчуком В.С. вчинено однакові, тому й відповідальність на них покладена порівну.

Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому визначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування є саме платіжні доручення.

Зазначене узгоджується із судовою практикою (постанови Вищого господарського суду України від 30.07.2013 у справі № 910/3655/13, від 14.05.2013 у справі № 5011-50/17049-2012).

В матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про збільшення або зменшення вини Чушка О.В. та Прокопчука В.С.

У мотивувальній частині оскаржуваного рішення, відповідно до ст. 84 ГПК України, вказано про обґрунтованість покладення відповідальності за вчинення дорожньо-транспортної пригоди, враховуючи порушення водіїв Чушка О.В. та Прокопчука В.С., порівну.

Відсутність підстав для зазначення висновків про вину Чушка О.В. та Прокопчука В.С. в резолютивній частині рішення господарського суду зумовлюється нормами ст. 12 ГПК України, тому судом першої інстанції правомірно припинено провадження у справі за позовом у цій частині.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, встановлених нормами законодавства та відповідно до матеріалів справи для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення господарського суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2013 у справі № 910/9077/13 залишити без змін, апеляційну скаргу Автогосподарства ГУ МВС України в Київській області без задоволення.

2. Справу № 910/9077/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Л.М. Ропій

Судді Л.О. Кондес

В.І. Рябуха