Рішення № 37680664, 14.03.2014, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2014 р.Справа № 924/81/14

Господарський суд Хмельницької області у складі:

Судді Субботіної Л.О., розглянувши матеріали

за позовом Комунального підприємства "Славутське житлово-комунальне об'єднання" м. Славута Хмельницької області

до 1. Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" м. Хмельницький

2. Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ

про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № 2855 від 31.10.2012р.

Представники сторін:

позивач: не з'явився

відповідач 1: Волощук П.Ю. - представник за довіреністю № 2043/18 від 17.06.2013р.

відповідач 2: Безпалюк О.Л. - представник за довіреністю № 14-174 від 18.11.2013р.

В судовому засіданні відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач звернувся до суду із позовом про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № 2855 від 31.10.2012р. В обґрунтування позову зазначає, що розрахунки за поставлений газ здійснюються з гарантованими постачальниками природного газу, для чого останні відкривають в установах уповноважених банків поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів. Відповідач 2 не може бути гарантованим постачальником та не має рахунку із спеціальним режимом використання. Тому укладення спірного договору суперечить ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", п.п 2 п. 2 Постанови КМУ № 1729 від 27.12.2001р. "Про забезпечення споживачів природним газом", п. 9 Порядку забезпечення споживачів природним газом, затвердженого вищевказаною постановою, ч.1 та ч. 2 п. 1 Постанови КМУ № 705 від 25.07.2012р. п.3 ст. 512 ЦК України. Крім того, спірний договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені, оскільки відповідач 2 не зможе використати право, яке йому відступлене, тому вказаний договір суперечить також п. 5 ст. 203 ЦК України. В зв'язку з вказаним позивач просить визнати його недійсним. Також представник позивача в письмових поясненнях вказує, що чинне законодавство не передбачає розподіл коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання гарантованого постачальника з можливістю сплати споживачем коштів за спожитий газ на різні поточні рахунки різних постачальників. Більш того, відповідач 2 не підтвердив факт наявності ліцензії на поставку газу, тому просить задовольнити позовні вимоги.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив.

Представник відповідача позов не визнає. В письмовому відзиві вказує, що відступлення права вимоги за договором № 2011-ТКЕ/Н-13-(1) від 01.10.2011р. було проведено з дотриманням вимог ст. 516 ЦК України та встановленої процедури. До пред'явлення позову позивач жодних заперечень відносно укладення договору про відступлення права вимоги і заміни кредитора не заявляв. Вказане засвідчує, що позивач ухиляється перед новим кредитором від виконання своїх договірних зобов'язань. Вказує, що ПАТ "НАК "Нафтогаз України" є гарантованим постачальником природного газу, що випливає з постанови КМУ від 25.07.2012р. №705 "Про визначення гарантованих постачальників природного газу". А твердження позивача, що відповідач 2 немає рахунку із спеціальним режимом використання є недостовірним та базується на припущеннях, які не підтверджені жодними доказами.

Представник відповідача 2 проти позову заперечує. В письмовому відзиві на позовну заяву зазначає, що договір № 2011-ТКЕ/Н-13-(1) від 01.10.2011р. та чинне законодавство не містять прямої заборони щодо заміни кредитора у зобов'язанні за вказаним договором. НАК "Нафтогаз України" визначена гарантованим постачальником для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, яким є позивач, що підтверджується наявністю у нього ліцензії на виробництво теплової енергії, укладеними договорами купівлі-продажу природного газу для виробництва теплової енергії, актами приймання-передачі природного газу. Зазначає, що на момент укладення договору про відступлення права вимоги постанова Кабінету Міністрів України від 25.07.2012 р. №705 не містила умови щодо наявності ліцензії на постачання природного газу за регульованим тарифом. Зазначена норма була внесена лише 24.07.2013р. Також необов'язковим є наявність рахунку із спеціальним режимом використання, оскільки всі кошти, які будуть надходити від позивача, є власністю НАК "Нафтогаз України", та не потребують розподілу згідно алгоритму.

Судом під час розгляду матеріалів справи встановлено наступне:

01.10.2011р. між публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" (далі - виконавець) та Комунальним підприємством "Славутське житлово-комунальне об`єднання" (далі - замовник) було укладено договір №2011-ТКЕ/Н-(13)-(1) на постачання та розподіл природного газу для вироблення теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями.

Відповідно до п. 1.1 договору предметом вказаного договору є постачання та розподіл природного газу виключно для вироблення теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, надалі - газу, замовнику по мережах виконавця та оплата вартості газу та послуг із його розподілу замовником. Використання газу замовником для інших потреб не є предметом цього договору.

Згідно п.2.1 договору виконавець забезпечує безперервне постачання та розподіл природного газу, якісні показники якого відповідають державним стандартам та іншим нормативним документам та здійснює в період з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року постачання та розподіл природного газу замовнику в об'ємі 10255,6 тис.куб.м., що підтверджується відповідними документами за умови забезпечення проектного тиску з газорозподільчих станцій газотранспортної організації.

Оплата вартості газу, послуг з розподілу, постачання та цільової надбавки здійснюється замовником грошовими коштами наступним чином: до 10-го числа місяця поставки - 33%; до 20-го числа місяця поставки - 33%; до 30-го (31-го) числа місяця поставки - 34%. Остаточний розрахунок за фактично спожитий газ та надані послуги з його розподілу і постачання здійснюється замовником до 5 числа місяця наступного за звітним. Звірка розрахунків здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату замовником та акту приймання-передачі природного газу протягом 10 днів з моменту вимоги однією із сторін. Вказана звірка оформляється актом звірки. (п.п. 6.1, 6.2 договору).

Пунктом 11.1 договору визначено, що договір набирає чинності з 1 жовтня 2011 року і діє в частині постачання та розподілу газу до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуги - до їх повного здійснення.

Договір підписаний та скріплений печатками сторін.

31.10.2012 року між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" (далі - первісний кредитор) та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - новий кредитор) укладено договір №2855 про відступлення права вимоги, згідно з п. 1.1 якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги до боржника первісного кредитора КП "Славутське житлово-комунальне об'єднання" за договором на постачання природного газу № 2011-ТКЕ/Н-(13)-(1) від 01.10.2011р. у сумі 354 073,04 грн. Крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням, зазначеним в п. 1.1 договору, до нового кредитора переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за зазначеним вище договором (п. 1.2 договору).

Згідно п.2.3 вказаного договору первісний кредитор зобов'язаний протягом 5-ти днів з моменту підписання договору відступлення права вимоги письмово повідомити боржника про відступлення права вимоги боргу.

Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 6.1 договору).

Вказаний договір підписаний представниками сторін та скріплений печатками.

05.11.2012р. ПАТ по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" надіслало на адресу КП "Славутське житлово-комунальне об'єднання" повідомлення № 2902/9 про укладення договору №2855 від 31.10.2012р. про відступлення права вимоги за договором №2011-ТКЕ/Н-(13)-(1) від 01.10.2011р.

19.12.2012р. публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надіслало КП "Славутське житлово-комунальне об'єднання" вимогу №26/2-461-12 про сплату заборгованості у розмірі 354 073,04 грн. за використаний природний газ, яка виникла на підставі договору № 2011-ТКЕ/Н-(13)-(1) від 01.10.2011р., у зв'язку із заміною сторони (кредитора) за борговими зобов'язаннями Славутського ЖКО перед ПАТ "Хмельницькгаз".

Вважаючи, що договір №2855 про відступлення права вимоги від 31.10.2012р. не відповідає вимогам чинного законодавства, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом враховується наступне:

Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до п. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч.4 ст. 202 ЦК України)

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2)особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3)волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4)правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Загальні підстави недійсності правочину встановлені ст.215 ЦК України. Так, згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 ст.215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

Приписами ст. 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (ст. 516 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 31.10.2012 року між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" був укладений договір №2855 про відступлення права вимоги, згідно з п. 1.1 якого відповідач 1 передає, а відповідач 2 приймає на себе право вимоги до боржника КП "Славутське житлово-комунальне об'єднання" за договором на постачання природного газу № 2011-ТКЕ/Н-(13)-(1) від 01.10.2011р. у сумі 354 073,04 грн. Крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням, зазначеним в п. 1.1 договору, до відповідача 2 переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за зазначеним вище договором (п. 1.2 договору).

Згідно ч. 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Приписами ст. 515 ЦК України передбачено, що заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Судом враховується, що діюче законодавство України та положення договору №2011-ТКЕ/Н-(13)-(1) на постачання та розподіл природного газу для вироблення теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями від 01.10.2011р. не містять заборони щодо заміни кредитора у зобов'язанні з оплати вартості природного газу.

Так, згідно ч. 1 ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" розрахунки за поставлений природний газ здійснюються споживачами відповідно до умов договорів, укладених з гарантованими постачальниками природного газу.

Гарантований постачальник - визначене у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, газопостачальне підприємство, яке не має права відмовити споживачу в укладенні договору на постачання природного газу (п. 10 ч. 1 ст. 1 даного Закону).

Згідно постанови Кабінету Міністрів України № 705 від 25.07.2012р. "Про визначення гарантованих постачальників природного газу" в редакції, чинній на момент укладення спірного договору, гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Як вбачається із змісту п. 1.1 договору №2011-ТКЕ/Н-(13)-(1) на постачання та розподіл природного газу для вироблення теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями від 01.10.2011р., його предметом є постачання та розподіл природного газу виключно для вироблення теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, позивачу по мережах відповідача 1 та оплата вартості газу та послуг із його розподілу позивачем. Використання газу позивачем для інших потреб не є предметом цього договору. Згідно ліцензії серія АВ № 500711, виданої 22.04.2010р. Міністерством з питань житлово-комунального господарства України, позивач має право на здійснення діяльності з виробництва теплової енергії.

Таким чином, зважаючи на те, що позивач здійснює виробництво теплової енергії, то НАК "Нафтогаз України" є для нього гарантованим постачальником.

Посилання позивача на те, що відповідач 2 не має ліцензії на постачання природного газу за регульованим тарифом та на здійснення розподілу природного газу і нафтового газу, тому не міг бути гарантованим постачальником, судом до уваги не приймаються з огляду на те, що на момент укладення спірного договору абз. 3 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 705 від 25.07.2012р. "Про визначення гарантованих постачальників природного газу" не передбачав такої умови для гарантованого постачальника НАК "Нафтогаз України" як необхідність отримання ліцензії на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом. Відповідні зміни були внесені лише Постановою КМУ № 510 від 24.07.2013р.

Згідно ч. 2, 3 ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" для проведення розрахунків за спожитий природний газ гарантовані постачальники, їх структурні підрозділи, а також підприємства, що здійснюють продаж природного газу гарантованим постачальникам з метою реалізації природного газу для потреб усіх категорій споживачів, відкривають в установах уповноважених банків поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за спожитий природний газ від усіх категорій споживачів. Забороняється зарахування коштів за природний газ, спожитий усіма категоріями споживачів на інші рахунки.

У відповідності до постанови НКРЕ від 23.01.2012р. № 37, якою затверджений перелік поточних рахунків із спеціальним режимом використання, відкритих в установах ПАТ "Державний ощадний банк України" гарантованими постачальниками та їх структурними підрозділами, а також підприємствами, що здійснюють продаж природного газу гарантованим постачальникам, для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ від усіх категорій споживачів, ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" має ряд рахунків із спеціальним режимом використання. Отже, відповідач 2 може виступати отримувачем коштів за природний газ.

Усі інші доводи позивача спростовуються вищевикладеним та жодним чином не свідчать про невідповідність спірного договору нормам чинного законодавства, тому не можуть бути підставою для визнання його недійсним.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За приписами ст. ст. 1, 2 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи вправі звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Однак, позивачем не обґрунтовано яким чином укладений між відповідачами спірний договір порушує його права та інтереси зважаючи на те, що в силу ст.ст. 525, 526 ЦК України позивач зобов'язаний виконати свої договірні зобов'язання з оплати отриманого природного газу.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Позивачем не подано в матеріали справи належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, тому суд вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача, в зв'язку із відмовою у позові.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 12, 44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

У позові Комунального підприємства "Славутське житлово-комунальне об'єднання" м.Славута Хмельницької області до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" м. Хмельницький та Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № 2855 від 31.10.2012р. відмовити.

Повне рішення складено 17.03.2014р.

Суддя Л.О. Субботіна

Віддрук. 4 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу (м.Хмельницький, вул.Свободи, 22, кв. 155) - простим,

3 - відповідачу 1 (м. Хмельницький, Проспект Миру, 41),

4 - відповідачу 2 (м.Київ, вул. Б. Хмельницького, 6).