Ухвала суду № 37677378, 12.03.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2014 р.Справа № 816/6459/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Бартош Н.С., Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання - Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю "Полтаваавтотранс" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року по справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві до товариства з додатковою відповідальністю "Полтаваавтотранс" про відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій,

УСТАНОВИЛА:

У листопаді 2013 року позивач, Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві (далі - УПФУ), звернувся до товариства з додатковою відповідальністю "Полтаваавтотранс" (далі - ТДВ "Полтаваавтотранс") з адміністративним позовом про стягнення 1725 грн. у відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в порушення ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідачем не відшкодовано фактичні витрати на виплату і доставку пільгових пенсій за серпень - жовтень 2013 року, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка підлягає стягненню у судовому порядку.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.12.2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі ТДВ "Полтаваавтотранс", посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідно до положень ст. 200 КАС України задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТДВ "Полтаваавтотранс" перебуває на обліку в УПФУ, як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підтверджується довідкою позивача від 18.11.2013 року № 16713/02-11 (а.с.20).

ТДВ "Полтаваавтотранс" має заборгованість перед УПФУ за серпень - жовтень 2013 року з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених за списком № 2 в розмірі 1725 грн.

В порушення п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1799-XII, ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV відповідач не сплатив до УПФУ кошти на відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій працівникам, зайнятим повний робочий день на роботах із шкідливими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад, показників, за серпень - жовтень 2013 року, в зв'язку з чим виникла заборгованість, яка підтверджується розрахунком про фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно п. "б" - "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та повідомленнями форми "ю".

Станом на 28.10.2013 року не відшкодована позивачу сума фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених за списком № 2, складає 1725 грн.

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог УПФУ колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ працівники, зайняті повний робочий день на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів, і за результатами атестації робочих місць мають право на пенсію на пільгових умовах.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-ІV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом. До набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" діяв Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 року № 400/97-ВР.

Згідно з абз. 4 п. 1 ст. 2 Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 року № 400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 ст. 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до абз. 3 п. 1 ст. 4 Закону № 400/97-ВР встановлюються ставки збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 100 % від об'єкта оподаткування, визначеного абз. 4 п. 1 ст. 2 цього Закону, - фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій.

Таким чином, відповідач зобов'язаний відшкодовувати органам Пенсійного фонду 100 % суми фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Згідно з п. 6.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8663 (надалі - Інструкція), розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Підприємства, згідно вимог пункту 6.8 Інструкції, щомісяця до 25-го числа повинні вносити до Пенсійного фонду України зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Відповідно до п. 6.10 розділу 6 Інструкції у разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає повідомлення згідно з додатками, зазначеними у п. 6.4 цієї Інструкції для зазначених підприємств у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства. Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцем його реєстрації.

На виконання вимог Інструкції, УПФУ на адресу відповідача направлено повідомлення за період серпень - жовтень 2013 року, а саме, повідомлення №557 від 09.08.2013 року (яке, отримане відповідачем 13.08.2013 року), № 628 від 13.09.2013 року (яке отримане відповідачем 18.09.2013 року) та № 707 від 11.10.2013 року (яке отримане відповідачем 14.10.2013 року) (а.с. 28-30).

Згідно розрахунку суми заборгованості та розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій (а.с. 5,9), призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "а" "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", витрати становили 1725 грн.

Відповідно до п. 6.8. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8663, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Підприємством відповідача фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, за серпень - жовтень 2013 року, призначених за списком № 2 в розмірі 1725 грн., станом на час розгляду справи в суді не сплачено.

Згідно зі ст. 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Пенсійного фонду та в судовому порядку.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві про стягнення з відповідача невідшкодовану суму витрат на виплату і доставку пенсій, призначених за списком № 2, в розмірі 1725 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Виходячи з наведеного, колегія суддів не вбачає підстав, передбачених ст. 202 КАС України для скасування судового рішення та приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення, відповідно до положень ст. 200 КАС України, - без змін.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

В порядку, визначеному ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Керуючись ст.ст. 41 ч. 1, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю "Полтаваавтотранс" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року по справі № 816/6459/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) Н.С. Бартош

(підпис) Л.О. Донець

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 17 березня 2014 року