Ухвала суду № 37677347, 04.03.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2014 р. Справа № 876/15034/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,

представників позивача Брунець В.Г., Негрі Г.Ю.,

представника відповідача Палій М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів та Державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року у справі за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова, Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ЛМКП «Львівтеплоенерго» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова та Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, яким з врахуванням збільшення позовних вимог просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львові від 17.08.2012 року № 0003242302/14255, яким йому збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій місцевого підпорядкування на 4088701,25 грн., в тому числі 3270961,00 грн. за основним платежем та 817740,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, від 06.11.2012 року № 0004572302/21168, яким йому збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій місцевого підпорядкування на 40883122,29 грн., в тому числі 3266497,83 грн. за основним платежем та 816624,46 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, і від 06.11.2012 року № 0004582302/21170, яким йому зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2924134,16 грн., а також податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів від 17.08.2012 року № 0000570804/8078, яким йому збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 4504224,50 грн., в тому числі 3703609,00 грн. за основним платежем та 800615,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року позов задоволено повністю.

Постанова мотивована тим, що господарські операції ЛМКП «Львівтеплоенерго» з ТзОВ «Промислові мастила», МПП «КВАНТ», ПП «МКМ-Сервіс», ТзОВ «Викуп» мали реальний характер, що підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, а відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано мету та реальність здійснення цих господарських операцій, а також факту використання позивачем придбаних товарів у власній господарській діяльності. Розрахунки податкового органу в частині перевищень позивачем встановлених нормативів є необґрунтованими, оскільки здійснені без врахування передбачених КТМ 204 України формул, не враховано усіх складових, які повинні братися до уваги при здійсненні розрахунків, та технічних характеристик теплових мереж і періоду експлуатації, а також проведені за вибірковий період, зокрема квартал, а не за повний рік. Також відповідачі не надали жодних належних та допустимих доказів на підтвердження своїх висновків про заниження ЛМКП «Львівтеплоенерго» витрат за надані послуги ЛМКП «Львівводоканал» по підкачуванню холодної води на суму 872,3 тис. грн., а наданий акт Державної фінансової інспекції у Львівській області таким доказом не є. Як встановив суд першої інстанції, при проведенні перевірки посадовим особами податкового органу було надано оригінали податкових накладних № 70 від 29.04.2011 року та № 2 від 09.05.2011 року, виданих позивачу Корпорацією «Енергоресурс-Інвест» та ПП «ВКФ Фаворит», а також оригінали цих податкових накладних були надані суду для огляду. При проведенні перевірки позивач надав перевіряючим оригінали податкових накладних № 70 від 29.04.2011 року та № 2 від 09.05.2011 року, виданих Корпорацією «Енергоресурс-Інвест» та ПП «ВКФ Фаворит», а також оригінали цих податкових накладних були надані суду для огляду, тому висновок відповідача про порушення ЛМКП «Львівводоканал» вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України в частині заниження податку на додану вартість в травні 2011 року на суму 84781,99 грн. є безпідставним, оскільки виникнення права позивача на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування податком на додану вартість за наявності первинних документів бухгалтерського обліку в підтвердження такого проведення. Крім того, безпідставним є висновок перевіряючих в частині порушення ЛМКП «Львівводоканал» вимог п. 146.4, п. 146.5, пп. 146.17.2 п. 146.17 ст. 146 Податкового кодексу України щодо завищення позивачем операційної діяльності на суму амортизаційних відрахувань, які нараховувались на суму податку на додану вартість в розмірі 133427,70 грн., оскільки позивач на час передачі йому 03.06.2010 року основних засобів не був їх власником, а тому у нього відсутній обов'язок на підтвердження первісної вартості таких основних засобів.

Постанову в апеляційному порядку оскаржили відповідачі, вважають її незаконною та необґрунтованою, оскільки суд неповно з'ясував обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а також суд порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просять постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача, представника відповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг та заперечення на них, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановив суд, в період з 27.04.2012 року 26.07.2012 року працівники Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Львові провели планову виїзну перевірку ЛМКП «Львівтеплоенерго» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено акт № 637/33-00/05506464.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем вимог п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 140.2 ст. 140, п. 146.4, п. 146.5, пп. 146.17.2 п. 146.17 ст. 146, п. 147.1 ст. 147, п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України, п. 1.26 ст. 1, пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, пп. 8.9.1 п. 8.9 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження об'єкту оподаткування в сумі 16174838,84 грн., в тому числі 4 квартал 2010 року в сумі 13083842,84 грн., за 1 квартал 2011 року в сумі 2550372,98 грн., за 2 квартал 2011 року в сумі 113867,40 грн., за 3 квартал 2011 року в сумі 253904,46 грн., за 4 квартал 2011 року в сумі 172851,16 грн., що призвело до заниження податку на прибутку в сумі 3270961,00 грн., в тому числі в 4 кварталі 2011 року в сумі 3270961,00 грн. та зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування в сумі 3090995,10 грн., в тому числі за 1 квартал 2011 року в сумі 2550372,98 грн., за 2 квартал 2011 року в сумі 113867,40 грн., за 3 квартал 2011 року в сумі 253904,46 грн., за 4 квартал 2011 року в сумі 172851,16 грн.; п. 1.7, п. 1.8 ст. 1, п. 4.2 ст. 4, пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. п. 201.1-201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 3703,609 грн., в тому числі за жовтень 2010 року 1236726,17 грн., листопад 2010 року 688468,67 грн., грудень 2010 року 1270460,16 грн., січень 2011 року 59444,69 грн., лютий 2011 року 162586,55 грн., березень 2011 року 186582,60 грн., травень 2011 року 92372,00 грн., серпень 2011 року 13039,86 грн., вересень 2011 року 10158,72 грн., жовтень 2011 року 3728,90 грн., листопад 2011 року 8325,00 грн., грудень 2011 року 1550,00 грн.

Зазначених висновків перевіряючі дійшли на підставі такого.

Зокрема, в даному акті зазначено, що у 2010 році ЛМКП «Львівтеплоенерго» занижено суму витрат за надані послуги ЛМКП «Львівводоканал» на суму 872,3 тис. грн., чим порушено п. 7 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.12.1999 року № 318 та п. 8 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року № 290, внаслідок чого позивачем недоотримано доходів на суму 1046,8 тис. грн. (в тому числі податок на додану вартість).

В ході ревізії проведено донарахування послуг по підкачці холодної води та складено акт від 05.06.2012 року № 001 за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року в сумі 1046763,60 грн., в тому числі податок на додану вартість 174460,60 грн.

В ході ревізії проведено донарахування послуг по підкачці холодної води та виставлено акт №001 від 05.06.2012 року за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року в сумі 1046763,60 грн., в тому числі податок на додану вартість 174460,60 грн. Згідно з первинними документами позивачем в бухгалтерському обліку провело виправлення, тобто, донараховано послуг по підкачці холодної води в 2 квартал 2012 року за періоді з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року на загальну суму 1046763,60 грн. з податком на додану вартість, визначене податкове зобов'язання у червні 2012 року за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року в сумі 174460,60 грн. В податковому обліку виправлення не проведені, такі не відображались як виправлення помилок за результатами минулих податкових періодів. Також відповідач зазначає, що відповідно до порушення, яке зазначено в акті Державної фінансової інспекції у Львівській області позивачем при розрахунку кошторису по наданні послуг по підкачці холодної води ЛМКП «Львівводоканал» враховано суму амортизаційних відрахувань по експлуатації насосних агрегатів 75604,92 грн., в тому числі в 4 квартал 2010 року - 18901,23 грн. Проте, фактичні витрати по амортизації насосних агрегатів по підкачуванні холодної води за 2010 рік склали 947907,92 грн., в тому числі за 4 кварталі 2010 року в сумі 309668,91 грн.

Проведеною перевіркою також встановлено, що при розрахунку двоставкового тарифу на теплову енергію в тариф закладено 13% норм втрат відповідно до КТМ 204 України 244-94 «Норм та вказівок по нормуванню витрат палива теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби», оскільки в розрахунках беруть фактично реалізовану теплову енергію 1377,555 тис. Гкал закладено втрати в теплових мережах 205,843 тис. Гкал або 13%. Відтак, з врахуванням вищенаведеного підприємством завищено скориговані валові витрати за 1 квартал 2011 року в сумі 2488575,82 грн.

Ревізією також встановлено, що в порушення п. 7 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 року № 92, ЛМКП «Львівтеплоенерго» прийнято на баланс від Управління капітального будівництва Львівської міської ради завершений об'єкт «Реконструкції системи тепло забезпечення в районі вулиць Варшавська, Випасова, Липинського, Інструментальна з підключенням до ТЕЦ-2 у м. Львові» вартістю 27508,7 тис. грн. з урахуванням податку на додану вартість 4447,6 тис. грн. Внаслідок допущеного порушення завищено вартість основного засобу на суму 4299,3 тис. грн. та як наслідок завищено валові витрати та знижено податок на прибуток в сумі 148,3 тис. грн. Згідно з первинними документами ЛМКП «Львівтеплоенерго» в бухгалтерському обліку фактично проведено виправлення. Сума податку на додану вартість знята з ДТ 10 «Основні засоби» та передана Авізо № 9 від 08.06.2012 року Управління капітального будівництва Львівської міської ради. В податковому обліку виправлення не проводились. Відповідно до ухвали Львівської міської ради № 17 від 03.06.2010 року було прийнято рішення про передачу теплової мережі від ТЕЦ-2 в районі вулиць Варшавська, Випасова, Липинського, Інструментальна на загальну суму 27508690,00 грн. як внесок в статутний капітал ЛМКП «Львівтеплоенерго». Передача відбулась на підставі акту прийому-передачі від 23.02.2011 року та акту введення в експлуатацію. Нарахування амортизації проводилось з 2 кварталу 2011 року. ЛМКП «Львівтеплоенерго» при зарахуванні на баланс не провело відсторнування податкового кредиту та нарахувало амортизацію на суму податку на додану вартість за 2-4 квартали 2011 року. З отриманої на запит податкового органу відповіді (копій актів приймання виконаних підрядних робіт) роботи по реконструкції системи тепло забезпечення в районі вулиць Варшавська, Випасова, Липинського, Інструментальна були виконані генпідрядником ЛМКП «Львівтеплоенерго», а замовником робіт виступало Управління капітального будівництва Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, де була зазначена сума податку на додану вартість 4447590,30 грн. У зв'язку з чим перевіркою встановлено, що ЛМКП «Львівтеплоенерго» завищено витрати операційної діяльності на суму амортизаційних відрахувань, які нараховувались на суму податку на додану вартість в сумі 133427,70 грн., в тому числі за 2 квартал 2011 року в сумі 44475,90 грн., 3 квартал 2011 року в сумі 44475,90 грн., за 4 квартал 2011 року в сумі 44475,90 грн.

В акті також зазначено, про включення підприємством до складу податкового кредиту в реєстр отриманих податкових накладних за квітень - травень 2011 року факсові копії податкових накладних, отриманих від Корпорація «Енергоресурс-Інвест» від 29.04.2011 року № 70 на суму податку на додану вартість 20719,59 грн. (включено в травневу декларацію); ПП «ВКФ Фаворит» від 09.05.2011 року № 2 на суму податку на додану вартість 64152,40 грн. (включено в травневу декларацію).

На підставі зазначеного вище акта перевірки Державна податкова інспекція у Залізничному районі м. Львова 17.08.2012 року прийняла податкове повідомлення-рішення № 0003242302/14255, яким за порушення п. 1.26 ст. 1, пп. 4.1.1 п. 4.1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, пп. 8.9.1 п. 8.9 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» збільшила ЛМКП «Львівтеплоенерго» суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на прибуток підприємств і організацій місцевого підпорядкування» на 4088701,25 грн., в тому числі 3270961,00 грн. за основним платежем та 817740,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Також на підставі даного акта перевірки 17.08.2012 року Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників податків у місті Львові прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000570804/8078, яким за порушення п. 1.7, п. 1.8 ст. 1, п. 4.2 ст. 4, пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 189.1 ст. 189, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. п. 201.1-10 ст. 201 Податкового кодекс України збільшила ЛМКП «Львівтеплоенерго» суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість» на 4504224,50 грн., в тому числі 3703609,00 грн. за основним платежем та 800615,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Крім того на підставі зазначеного акта перевірки та рішення Державної податкової служби у Львівській області від 02.11.2012 року № 23768/10/10-2005/1842 про результати розгляду первинних скарг позивача 06.11.2012 року Державна податкова інспекція у Залізничному районі м. Львова прийняла податкові повідомлення-рішення № 0004572302/21168, яким за порушення п. 1.26 ст. 1, пп. 4.1.1 п. 4.1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, пп. 8.9.1 п. 8.9 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» збільшила ЛМКП «Львівтеплоенерго» суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на прибуток підприємств і організацій місцевого підпорядкування» на 40883122,29 грн., в тому числі 3266497,83 грн. за основним платежем та 816624,46 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, і № 0004582302/21170, яким за порушення п. 138.2. ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 140.2 ст. 140, п. 146.4, п. 146.5, пп. 146.17.2, п. 146.17 ст. 146, п. 147.1 ст. 147, п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України, п. 1.26 ст. 1, пп. 4.1.1 п. 4.1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, пп. 8.9.1 п. 8.9 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зменшила ЛМКП «Львівтеплоенерго» суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2924134,16 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, виходячи з наступного.

Питання визначення платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету до 01.01.2011 року регулювались Законом України «Про податок на додану вартість», питання щодо податку на прибуток підприємств - Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», а з 01.01.2011 року - Податковим кодексом України (з врахуванням окремих положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

В розумінні пункту 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пункту 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 1.26 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» пов'язана особа - особа, що відповідає будь-якій з наведених нижче ознак - юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку; фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку. Членами сім'ї фізичної особи вважаються її чоловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи або її чоловіка (дружини).

Згідно з пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 цього Закону валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою доходністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 цього Закону валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до умов пп. 5.2.1 п. 5.2 цієї статті до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 цього Закону не включаються до складу валових витрат витрати на потреби не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті). Обмеження частини другої цього підпункту не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб; придбання лотерей, участь в азартних іграх; фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 цієї статті не належать до складу валових витрат будь-які витрати, непідтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Згідно з пп. 8.9.1 п. 8.9 ст. 8 цього Закону платник податку веде окремий облік операцій з продажу або купівлі землі як окремого об'єкта власності. Витрати, пов'язані з таким придбанням, не підлягають включенню до валових витрат звітного податкового періоду або до групи основних фондів з метою амортизації. Якщо у майбутньому такий окремий об'єкт власності продається, платник податку включає до складу валових доходів позитивну різницю між сумою доходу, отриманого внаслідок такого продажу, та сумою витрат, пов'язаних із купівлею такого окремого об'єкта власності, збільшених на коефіцієнт індексації, визначений у підпункті 8.3.3 пункту 8.3 цієї статті. У разі коли витрати (з урахуванням індексації), понесені у зв'язку з придбанням такого об'єкта власності, перевищують доходи, отримані внаслідок його продажу, збиток від такої операції не включається до складу валових витрат та покривається за рахунок власних джерел платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 цього Кодексу не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 140.2 ст. 140 цього Кодексу у разі якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, в тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

Згідно з п. 146.4 ст. 146 даного Кодексу придбані (самостійно виготовлені) основні засоби зараховуються на баланс платника податку за первісною вартістю.

Пунктом 147.1 ст. 147 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку веде окремий облік операцій з продажу або купівлі землі як окремого об'єкта власності. Витрати, пов'язані з таким придбанням, не підлягають включенню до витрат за звітний податковий період та не підлягають амортизації. Якщо в майбутньому такий окремий об'єкт власності продається, платник податку включає до складу доходів позитивну різницю між сумою доходу, отриманого внаслідок такого продажу, та сумою витрат, пов'язаних із купівлею такого окремого об'єкта власності, які збільшені на коефіцієнт індексації, визначений у пункті 146.21 статті 146 цього Кодексу. У разі якщо витрати (з урахуванням зазначеної переоцінки), понесені у зв'язку з придбанням такого об'єкта власності, перевищують доходи, отримані внаслідок його продажу, збиток від такої операції не повинен впливати на об'єкт оподаткування та покривається за рахунок власних джерел платника податку.

А згідно з п. 150.1 ст. 150 цього Кодексу якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення. Від'ємне значення як результат розрахунку об'єкта оподаткування, отриманий від ведення діяльності, яка підлягає патентуванню, не враховується для цілей абзацу першого цього пункту та відшкодовується за рахунок доходів, отриманих у майбутніх податкових періодах від такої діяльності.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час здійснення зазначених вище господарських операцій, податковий кредит визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих.) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону є дата здійснення першої з наступних подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) або дата отримання податкової накладної.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (пп. 7.23 п. 7.2 ст. 7 Закону).

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп. 7.2.4. п.7.2 ст. 7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону, а згідно з п. 9.6 ст. 9 цього Закону свідоцтво про реєстрацію особи як платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з п. 188.1 ст. 188 цього Кодексу база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку. У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Згідно 189.1 ст. 189 цього ж Кодексу у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього ж Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Пунктом 198.1 ст. 198 цього Кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. п. 198.2, 198.3 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, в тому числі, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 даного Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з п. 201.6 ст. 201 Податкового Кодексу України податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 цього Кодексу не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які: були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті.

Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Крім того, відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

На підставі аналізу зазначених норм колегія суддів дійшла висновку, що формування суб'єктом господарювання податкового кредиту та валових витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та валових витрат.

Наведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03), де Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що необхідно встановити факт реальності господарських операцій, тобто фактичне поставлення товарів (послуг).

Отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

При цьому необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт реальності придбання товарів, вартість яких відноситься до податкового кредиту з податку на додану вартість. Для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Фактичне здійснення господарських операцій між ЛМКП «Львівтеплоенерго» з ТзОВ «Промислові мастила», МПП «КВАНТ», ПП «МКМ-Сервіс», ТзОВ «Викуп» підтверджується доказами, наданими позивачем та дослідженими судом, а саме копіями наступних документів: договорів поставки товарів від 09.08.2010 року та від 25.01.2011 року укладених між МПП «КВАНТ» (постачальник) та ЛМКП «Львівтеплоенерго» (покупець), відповідно до яких постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар - цемент глиноземистий ГЦ-40 згідно специфікацій (заявок), що є невід'ємною частиною договорів моменті їх підписання повноважними представниками сторін; специфікацій до вказаних договорів; договорів від 08.08.2011 року № 286, № 287, укладених між ЛМКП «Львівтеплоенерго» (покупець) та ТзОВ «Промислові мастила» (постачальник), відповідно доя ких постачальник зобов'язується передати у власність покупцю масла по найменуванню, у кількості та по цінах вказаних у договорах, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар на умовах цих договорів; договорів поставки товарів від 25.01.2011 року, 20.07.2011 року та 12.08.2011 року укладених між ЛМКП «Львівтеплоенерго» (покупець) та МПП «КВАНТ» і ТзОВ «Викуп» (постачальники), відповідно до яких позивачу було поставлено товари - цеглу вогнетривку ШБ-5, азбест розпушений АБК, протигази фільтруючі ГП-5; Специфікацій до вказаних договорів; додаткової угоди від 28.12.2011 року до договору № 08/11-286 від 08.08.2011 року, специфікації до вказаної додаткової угоди; накладних, видаткових накладних за березень, квітень, жовтень, листопад, грудень 2010 року, січень, травень, серпень, вересень, листопад, грудень 2011 року, виписаних ПП «МКМ-СЕРВІС», ТзОВ «Промислові мастила», МПП «КВАНТ», із зазначенням найменування товару, його кількості, ціни, суми податку на додану вартість; податкових накладних за березень, травень, грудень 2010 року, лютий, квітень, травень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2011 року, виписаних ПП «МКМ-СЕРВІС», ТзОВ «Промислові мастила», МПП «КВАНТ», із зазначенням номенклатури товару продавця, в тому числі податку на додану вартість, сплаченого в ціні товару; деталізованої таблиці по поставках товарів для позивача за 4 квартал 2010 року; рахунків, платіжних доручень, прибуткових ордерів, видаткових накладних, податкових накладних по контрагентах позивача: ТзОВ «Промислові мастила» за жовтень-грудень 2010 року, квітень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2011 року ТОВ «БК АТР ГРУП» за травень, червень 2011 року, жовтень 2012 року, МПП «КВАНТ» за лютий, березень, серпень, вересень, листопад, грудень 2011 року, ТзОВ «Викуп» за серпень, листопад 2011 року, ПП «МКМ-Сервіс» за січень, березень 2011 року як доказів поставки позивачу товарів на підставі укладених договорів; виписки з банківського рахунку позивача від 21.10.2010 року; виписки з банківського рахунку ЛМКП «Львівтеплоенерго» від 28.02.2011 року про здійснення платежу на користь МПП «Квант»; Вимоги з центрального складу ЛМКП «Львівтеплоенерго» про видачу товарів, поставлених МПП «КВАНТ» (глини вогнетривкої, азбесту, цегли тощо); акту на списання товарно-матеріальних цінностей від 31.12.2010 року, відомості витрат паливно-мастильних матеріалів автомобілем за грудень 2010 року; службової записки на придбання пастильно-мастильних матеріалів; заявок на придбання товарно-матеріальних цінностей за серпень, вересень, листопад, грудень 2010 року; актів ЛМКП «Львівтеплоенерго» на списання матеріалів майстром та актів списання використаних матеріалів за листопад, грудень 2010 року, січень, лютий, березень травень грудень 2011 року, січень, травень, червень, вересень 2012 року; вимог з центрального складу позивача; Паспортів продукції на паливно-мастильні матеріали, поставлені ТзОВ «Промислові мастила»; договору, укладеного між ЛМКП «Львівтеплоенерго» та Головного управління Міністерства з питань надзвичайних ситуацій України про надання послуг з випробування захисних властивостей засобів індивідуального захисту, зокрема, протигазів ГП-5; Висновків лабораторних випробувань Головного управління Міністерства з питань надзвичайних ситуацій України від 01.09.2011 року; актів на списання використаних матеріалів, поставлених МПП «КВАНТ»; вимоги з центрального складу ЛМКП «Львівтеплоенерго» про видачу товарів, поставлених ТОВ «Викуп» (протигази ГП-5); вимоги з центрального складу ЛМКП «Львівтеплоенерго» про видачу товарів, поставлених ПП «МКМ-СЕРВІС» (Платформа оптовик 1000Д); вимог з центрального складу ЛМКП «Львівтеплоенерго» про видачу паливно-мастильних матеріалів, поставлених ТзОВ «Промислові мастила»; актів про використання мастильно-експлуатаційних матеріалів, оформлених автотранспортним цехом ЛМКП «Львівтеплоенерго»; відомостей витрат/видачі паливно-мастильних матеріалів автомобілями; наряду-замовлення на поточний ремонт цехового обладнання; актів на списання використаних мастильних матеріалів ремонтно-обслуговуючими підрозділами; Витягу з журналу реєстрації довіреностей; витягів з реєстру ЛКМП «Львівтеплоенерго» виданих та отриманих податкових накладних за липень, вересень, жовтень, листопад грудень 2010 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2011 року; податкових накладних ЛКМП «Львівтеплоенерго» з податку на додану вартість за лютий, квітень, червень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2011 року; розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту ЛМКП «Львівтеплоенерго» в розрізі контрагентів (Додаток 5 до податкової декларації з ПДВ) за лютий, квітень, червень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2011 року.

Як вбачається з наведених вище документів, всі вони відповідають вимогам до первинних документів, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Також зазначені податкові накладні не мали недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству.

Отже, з дня отримання податкових накладних у позивача виникло право формувати податковий кредит по взаєморозрахунках з ТзОВ «Промислові мастила», МПП «КВАНТ», ПП «МКМ-Сервіс», ТзОВ «Викуп».

При цьому, на думку колегії суддів посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних щодо перевезення зазначених вище товарів, які придбав позивач, не є доказом нездійснення господарських операцій, оскільки відповідно до положень Закону України «Про автомобільний транспорт» та «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом», затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 14.10.1997 року № 363, товарно-транспортна накладна є первинним обліковим документом, що складається при наданні транспортних послуг вантажовідправникам/ вантажоодержувачам незалежним перевізником. Тобто такий документ складається для обліку списання, руху та оприбуткування продукції у зв'язку з її переданням не безпосередньо продавцем покупцеві, а через третю особу (ліцензованого перевізника).

Отже, товарно-транспортна накладна є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

Також, як правильно зазначив суд першої інстанції, факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю позивача встановлений з врахуванням характеристик придбаних товарів та наданих послуг, які свідчать про призначення таких для використання у господарській діяльності позивача та відповідають змісту цієї діяльності.

Суд першої інстанції також правильно та обґрунтовано відхилив посилання відповідачів на акти перевірок контрагентів позивача, оскільки згідно з п. 3 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984, акт перевірки - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Складення акту перевірки є службовою діяльністю посадової особи чи посадових осіб на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації стосовно об'єкта перевірки. Посадові особи відповідача при складанні акта перевірки викладають свою суб'єктивну оцінку результатів перевірки платника податків. Вказані акти перевірок контрагентів позивача не створюють будь-яких правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав чи обов'язків позивача, оскільки обставини зазначені у вказаних актах перевірок контрагентів позивача мають бути встановлені за результатами перевірки саме позивача, а в акті мають бути викладені всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності позивача, як платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. В матеріалах справи відсутні будь які належні та допустимі докази, які б підтверджували обставини встановлені у вищевказаних актах перевірок контрагентів позивача.

Також суд першої інстанції правильно не врахував тверджень податкового органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства у зв'язку з тим, що у його контрагентів відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, внаслідок чого укладені угоди з позивачем містять ознаки нікчемності, оскільки фактичне проведення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств та податком на додану вартість підтверджується наявними у справі первинними документами бухгалтерського обліку.

Крім того, колегія суддів враховує, що на момент здійснення господарських операцій з позивачем ТзОВ «Промислові мастила», МПП «КВАНТ», ПП «МКМ-Сервіс», ТзОВ «Викуп» були зареєстровані у встановленому порядку, не були виключені з ЄДРПОУ, перебували на обліку в органах державної податкової служби та були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів дійшла висновку, що на підставі належних, допустимих та достатніх доказів встановлено факти реального придбання позивачем у зазначених вище контрагентів товарів (деревини), які використовувались ним в господарській діяльності, підтвердження здійснення господарських операцій первинними документами, які відповідають вимогам законодавства, тому у податкового органу не було законних підстав для висновків про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та завищення валових витрат по взаєморозрахунках з цими контрагентами за період, що перевірявся.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності висновку податкового органу про порушення ЛМКП «Львівтеплоенерго» вимог п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині завищення скоригованих валових витрат на суму 15231522,96 грн. по технологічних витратах теплової енергії, що перевищують встановлені нормативи, оскільки відповідно до КТМ 204 України 244-94 «Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні», загальна кількість теплоти, що виробляється за рік, визначається як сума корисно використаної теплоти за рік, втрати теплоти в теплових мереж, втрат теплоти на власні потреби котельні та втрат теплоти внутрішніми трубопроводами котельні за цей самий період за встановленою формулою.

Відповідно до пп. 3.1.8 п. 3.1 розділу 3 КТМ 204 України при неможливості визначення втрати теплоти в теплових мережах на підставі випробувань, тимчасово до їх проведення, допускається приймати величину згаданих втрат в частках від відпущеної теплоти, а саме, при протяжності теплотраси понад 1000 м - 0,6% на кожні 100 м теплотраси після 1000 м, але не більше 13% на всю довжину. Відповідно, 13% втрат, які визначаються згідно з КТМ 204 України, є втратами теплової енергії з поверхні теплових мереж.

А розрахунки податкового органу в частині перевищень позивачем встановлених нормативів, на думку колегії суддів, є необґрунтованими, оскільки здійснені без врахування передбачених КТМ 204 України формул, не враховано усіх складових, які повинні братися до уваги при здійсненні розрахунків, та технічних характеристик теплових мереж і періоду експлуатації, а також розрахунки проведені за вибірковий період (квартал), а не за повний рік.

Крім того, як пояснив представник позивача, реальних перевитрат у ЛМКП «Львівтеплоенерго» не було, оскільки відповідно до енергетичних обстежень за 2010 рік, втрати з поверхні теплових мереж менші на 55% від втрат, визначених по КТМ 204 України як 13% від відпущеної теплової енергії згідно формули.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність висновку податкового органу про заниження ЛМКП «Львівтеплоенерго» витрат за надані послуги ЛМКП «Львівводоканал» по підкачуванню холодної води на суму 872,3 тис. грн., в тому числі податок на додану вартість 174,5 тис. грн., оскільки такі порушення відповідачем підтверджуються лише актом Державної фінансової інспекції у Львівській області, який за своєю суттю є службовим документом, що підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності, і є суб'єктивною думкою перевіряючих.

Однак жодних належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних висновків та порушення позивачем вимог пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відповідачі всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства не надали.

Правильним та обґрунтованим, на думку колегії суддів, є також висновок суду першої інстанції про порушення ЛМКП «Львівводоканал» вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України в частині безпідставності включення позивачем до складу податкового кредиту в реєстр отриманих податкових накладних за квітень-травень 2011 року факсові копії податкових накладних, отриманих від Корпорації «Енергоресурс-Інвест» на суму податку на додану вартість 20719,59 грн. та ПП «ВКФ Фаворит» на суму 64152,40 грн. чим занижено податок на додану вартість в травні 2011 року на суму 84781,99 грн., оскільки, як правильно зазначив суд, виникнення права позивача на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування податком на додану вартість за наявності первинних документів бухгалтерського обліку на підтвердження такого проведення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановив суд першої інстанції, при проведенні перевірки позивач надав працівникам податкового органу оригінали податкових накладних № 70 від 29.04.2011 року та № 2 від 09.05.2011 року виданих позивачу Корпорацією «Енергоресурс-Інвест» та ПП «ВКФ Фаворит», а також оригінали цих податкових накладних були надані суду для огляду.

Крім того, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, дійшов правильного висновку про безпідставність висновків перевіряючих в частині порушення ЛМКП «Львівводоканал» вимог п. 146.4, п. 146.5, пп. 146.17.2 п. 146.17 ст. 146 Податкового кодексу України щодо завищення позивачем операційної діяльності на суму амортизаційних відрахувань, які нараховувались на суму податку на додану вартість в розмірі 133427,70 грн., оскільки позивач на час передачі ухвалою Львівської міської ради від 03.06.2010 року основних засобів (системи теплозабезпечення в районі вулиць Варшавська, Випасова, Липинського, Інструментальна з підключенням до ТЕЦ-2 у м. Львові) не був власником вказаних основних засобів, а тому у нього відсутній обов'язок на підтвердження первісної вартості таких основних засобів.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів та Державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року у справі № 813/1360/13-а за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова, Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Л.Я. Гудим

В.В. Святецький

Ухвала складена в повному обсязі 07.03.2014 року