Рішення № 37677169, 12.03.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/438/14 12.03.14За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр інфотехнологій»

до Дочірнього підприємства «Екос» по експлуатації та ремонту житлового фонду та об'єктів соціально-побутового призначення Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд»

про стягнення 1037441,32 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача - Мельник Н.В. (представник за довіреністю);

від відповідача - Клименко О.А. (представник за довіреністю).

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр інфотехнологій» (далі - Позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Дочірнього підприємства «Екос» по експлуатації та ремонту житлового фонду та об'єктів соціально-побутового призначення Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» (далі - Відповідач) 1037441,32 грн. заборгованості та нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України санкцій у зв'язку з порушенням умов Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 420023 від 01.08.2004, з яких 931052,32 грн. основного боргу, 28698,12 грн. інфляційних та 77690,88 грн. 3% річних, з урахуванням договорі факторингу від 28.09.2012 № 28/09/12 та від 04.10.2012 № 04/10/12.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що Відповідач, всупереч умовам вищенаведеного договору, допустив виникнення заборгованості за спожиту теплову енергію, що стало підставою для звернення Позивача до суду про стягнення заборгованості та нарахування санкцій у відповідності до ст. 625 ЦК України.

Відповідач проти позову заперечує, зокрема зазначаючи, що його не повідомляли про відступлення Позивачу на підставі вищенаведених договорів факторингу права вимоги за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 420023 від 01.08.2004, та Позивачем нараховується заборгованість понад передбачений договорами факторингу період та розміри, що нарахування санкцій за статтею 625 ЦК України є протиправним, і також до заявлених позовних вимог Відповідач просить суд застосувати позовну давність.

Заявлене Відповідачем клопотання про залучення до участі у розгляді справи в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - ПАТ «Екостандарт» судом було розглянуто та відхилено, оскільки Відповідач всупереч вимогам ст. 27 ГПК України не обґрунтував та не довів суду, яким чином рішення з даного господарського спору може вплинути на права або обов'язки ПАТ «Екостандарт» щодо однієї з сторін спору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Закритим акціонерним товариством «Енергогенеруюча компанія «Укр-Кан Пауер» (перейменовувалось в подальшому на Закрите акціонерне товариство «Енергогенеруюча компанія «Дартеплоцентраль», Закрите акціонерне товариство «Екостандарт» та Публічне акціонерне товариство «Екостандарт» (далі - Енергопостачальна організація) та Відповідачем в особі його житлового управління «Лівобережне» (останнє не є юридичною особою) було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.08.2004 № 420023 (далі - Договір), за умовами якого Енергопостачальна організація постачає теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності з Відповідачем для потреб опалення в період опалювального сезону, та для потреб гарячого водопостачання протягом року, яку Відповідач зобов'язаний оплачувати своєчасно та в повному обсязі.

Кількість спожитої протягом розрахункового періоду теплової енергії визначається за приладами обліку та згідно договірних навантажень з урахуванням середньодобового температурного перепаду.

У відповідності до пунктів 6.4, 6.5 Договору, Відповідач щомісячно з 12 по 14 число отримує в Енергопостачальній організації оформлені бланки актів звірки розрахунків за прийняту теплову енергію на початок розрахункового періоду, табуляграми та доручення на сплату прийнятої теплової енергії за поточний місяць з урахуванням недоплати або переплати за попередній місяць, один примірник підписаного акту Відповідач повертає в Енергопостачальну організацію не пізніше 15 числа поточного місяця, і самостійно сплачує за прийняту теплову енергію згідно отриманого платіжного доручення не пізніше 28 числа поточного місяця.

Разом з цим, передбачені умовами пунктів 6.4, 6.5 Договору документи Відповідачем у Енергопостачальній організації хоча й отримувались, що підтверджується доданими до матеріалів справи реєстрами надання документів, проте не повертались Енергопостачальній організації підписаними, і всупереч твердженням Відповідача неповернення та не підписання актів прийнятої теплової енергії не свідчить про безпідставність здійснених Енергопостачальною організацією нарахувань плати за теплову енергію та не є порушенням умов Договору з боку Енергопостачальної організації, оскільки відповідно до вищенаведених пунктів саме на Відповідача покладено обов'язок отримувати ці документи у Енергопостачальній організації, повертати підписані та сплачувати за спожиту теплову енергію.

Зобов'язання за Договором щодо постачання теплової енергії у гарячій воді виконувались Енергопостачальною організацією належним чином та в повному обсязі, що підтверджується залученими до матеріалів справи відомостями обліку споживання теплової енергії (особистими картками) за період з грудня 2010 року по червень 2012 року, та інформацією про тарифи, що діяли станом на згаданий час споживання теплової енергії і наведені у наданому суду розрахунку фактичного споживання теплової енергії.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази, що існує спір або розбіжності щодо обсягів та якості поставленої Енергопостачальною організацією Відповідачу теплової енергії по Договору за вищевказані періоди.

Отже, матеріалами справи підтверджується споживання Відповідачем у період з 01.12.2010 по 30.06.2012 теплової енергії загальною вартістю 2379314,25 грн., з яких Відповідачем було сплачено лише 1448261,93 грн., та несплаченими залишились 931052,32 грн. Суд перевірив, вважає обґрунтованим та таким, що виконаний арифметично правильно доданий до позову розрахунок заборгованості Відповідача за поставлену по Договору теплову енергію.

Відповідно до ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, статтею 193 ГК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Факт наявності у Відповідача заборгованості за поставлену та спожиту по Договору у період з 01.12.2010 по 30.06.2012 теплову енергію в сумі 931052,32 грн., яка не була погашена на час подання позову та є непогашеною на даний час, матеріалами справи належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований.

Отже, виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, Відповідач є порушником зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши доданий до позову розрахунок інфляційних та 3% річних, суд дійшов висновку про його обґрунтованість за наведені в ньому періоди нарахування, з 01.01.2011 по 30.11.2013, та відповідно є обґрунтованими нараховані суми 28698,12 грн. інфляційних та 77690,88 грн. 3% річних.

28.09.2012 між Публічним акціонерним товариством «Екостандарт» та Публічним акціонерним товариством «Фортуна-банк», а 04.10.2012 між Публічним акціонерним товариством «Фортуна-банк» та Позивачем були укладені договори факторингу № 28/09/12 та № 04/10/12 відповідно, згідно з якими Позивачу було передано право вимоги, серед іншого, за зобов'язаннями, що виникли з Договору (включаючи рішення судів).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

При цьому, наслідком можливого неповідомлення боржника про заміну кредитора у зобов'язанні, є ризик для нового кредитора настання несприятливих для нього наслідків, зокрема, у разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові, таке виконання буде вважатись належним виконанням (ч. 2 ст. 516 ЦК України).

Проте матеріали справи не містять доказів виконання Відповідачем встановлених Договором зобов'язань, примусове стягнення яких, а також нарахованих за їх невиконання штрафних санкцій, є предметом даного судового спору, на користь первісного кредитора - Енергопостачальної організації, або першого з факторів - Публічного акціонерного товариства «Фортуна-банк».

За приписами ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (ч. 3 ст. 1079 ЦК України).

Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг 02.10.2012 Позивачу було видано свідоцтво про реєстрацію фінансової установи з додатком серії ФК № 339, згідно якого Позивачу надано дозвіл на здійснення факторингової діяльності.

Так, у відповідності до п. 1.1 Договорів факторингу, право вимоги, що перейшло до Позивача, означає всі права вимоги Позивача до Боржників (одним з яких є Відповідач) за Основним Договором (перелік договорів, до якого віднесено і договір на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.08.2004 № 420023) на дату відступлення прав вимог (тобто, на дати укладення договорів факторингу - 28.09.2012 та 04.10.2012 відповідно), включаючи всі права вимоги та засоби захисту прав, які доступні Клієнту у якості кредитора, щодо виплати коштів, штрафів, пені та будь-яких інших сум за Основним Договором та/або які передбачені законодавством, що належать до сипати Клієнту за Основним Договором, що підтверджуються Розрахунком заборгованості за Основним Договором підписаним Клієнтом на дату набрання чинності цим Договором. Загальна сума заборгованості Боржника перед Клієнтом за Основним Договором станом на 28.09.2012 становить 118628624,42 грн.

Відтак, з огляду на предмет Договорів факторингу, судом відхиляються заперечення Відповідача, що Позивач вийшов за межі переданий йому прав кредитора за Основним Договором. Суд зазначає, Позивач заявляє до стягнення заборгованість, нараховану за спожиту Відповідачем у період з 01.12.2010 по 30.06.2012 теплову енергію, тобто просить стягнути ту заборгованість, яка виникла до укладення першого з Договорів факторингу.

Щодо посилання Відповідача на наведення у позові та розрахунку позовних вимог період заборгованості з 01.12.2010 по 01.11.2013, та дане посилання Позивачем у позові, а також наведені ним вартісні показники, які відповідають наданим до справи письмовим доказам, свідчать про те, що Позивач заявляє до стягнення заборгованість, нараховану за спожиту Відповідачем саме у період з 01.12.2010 по 30.06.2012 теплову енергію, проте яка є непогашеною і на час складання розрахунку, тобто станом на 01.11.2013, та при цьому з самого розрахунку вбачається, що з 01.07.2012 Позивачем не нараховується плата за споживання відповідачем теплової енергії, а отже нарахування Позивачем здійснюються у період, що не суперечить переданим правам вимоги на підставі Договорів факторингу.

Також, щодо посилань Відповідача на протиправність здійснення Позивачем розрахунку боргу, суд зазначає, що після укладення Договорів факторингу Позивач набув прав кредитора за Основним Договором, а отже саме по собі здійснення Позивачем розрахунку заборгованості за Договором не є протиправним, навіть якщо цього не передбачено умовами Договору факторингу, так як цього права Позивач набув в силу набуття прав кредитора за Основним Договором.

Якщо ж Відповідач не погоджувався зі здійсненим Позивачем розрахунком заборгованості та/або нарахуванням оплат по Договору, він повинен був це спростувати належними та допустимими доказами, у відповідності ст.ст. 32-34 ГПК України та/або подати свій контррозрахунок, чого Відповідачем зроблено не було.

Крім того, також не знайшли свого документального та нормативного підтвердження посилання Відповідача, що Позивач отримав лише право вимоги за судовими справами, наведеними в Додатку №4 до Договорів факторингу, та натомість даний перелік є доказовим повідомленням від Енергетичної компанії Позивачу щодо переліку судових справ, у яких останній також (але не виключно) набуває прав кредитора.

За приписами ч. 1 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Суд зазначає, що матеріали справи містять належні докази повідомлення Відповідача на адресу місцезнаходження згідно ЄДР ЮО та ФОП, в тому числі і через його житлове управління «Лівобережне» (яке не є юридичною особою та від імені Відповідача уклало Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.08.2004 № 420023), про укладення Договору факторингу № 04.10.2012 № 04/10/12, про що свідчать залучене до позову повідомлення № 10-10-12/420023 від 10.10.2012 та реєстри з фіскальними чеками про його направлення засобами поштового зв'язку.

При цьому, судом відхиляються посилання Відповідача, як документально необґрунтовані, що ним не отримувалось вищенаведене повідомлення № 10-10-12/420023 від 10.10.2012, оскільки Відповідач як особа, що посилається на певну обставину, у відповідності до ст. 33 ГПК України повинен був довести суду, що дане повідомлення не отримувалось ним, як надіслане Позивачем засобами поштового зв'язку, або що надісланий конверт містив інше вкладення, чого Відповідачем зроблено не було.

Також Відповідачем не доведено суду наявності у Позивача обов'язку в силу договору або закону направляти Відповідачу кореспонденцію цінним листом з описом вкладення.

Відповідачем також не надано належних та допустимих доказів, у відповідності ст.ст. 32-34 ГПК України, щодо не повідомлення його про укладення Договору факторингу від 28.09.2012 № 28/09/12, при цьому, вищевказане повідомлення № 10-10-12/420023 вказує на відступлення Позивачу прав кредитора саме Енергопостачальною організацією, а відтак Відповідач не був позбавлений права та можливості, у випадку виникнення у нього сумнівів щодо підстав та законності такого переходу прав вимоги, звернутися з відповідними запитами до Енергопостачальної організації та/або до Позивача.

Судом також відхиляється посилання Відповідача щодо безпідставності нарахування Позивачем санкцій за ст. 625 ЦК України, оскільки відповідно до умов Договорів факторингу Позивач отримав право вимоги, включаючи всі права вимоги та засоби захисту прав, які доступні клієнту у якості кредитора, щодо виплати коштів, штрафів, пені та будь-яких інших сум за Основним Договором та/або які передбачені законодавством, що належать до сплати Клієнту за Основним Договором, а отже має право як кредитор вимагати сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних.

Відтак, за Відповідачем рахується непогашеною заборгованість за спожиту в період з 01.12.2010 по 30.06.2012 теплову енергію в сумі 931052,32 грн., та по нарахованим у відповідності ст. 625 ЦК України санкціям за період з 01.01.2011 по 30.11.2013 в розмірах 28698,12 грн. інфляційних та 77690,88 грн. 3% річних.

При цьому, судом відхиляється посилання Відповідача на пропущення Позивачем позовної давності, оскільки, в зв'язку зі здійсненними Відповідачем поступовими оплатами відбулось переривання строку позовної давності на підставі ч. 1 ст. 264 ЦК України, а заборгованість, яка мала місце у грудні 2010 року вже була погашена у липні 2011 року, тому пропущення строку позовної давності за основним зобов'язанням не відбулося, а відтак не відбулося і за нарахованими санкціями за ст. 625 ЦК України.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідач не спростував обставин, на які посилається Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Отже, з огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість заявлених позовних вимог, та задовольняє їх у повному обсязі.

Судовий збір, відповідно до положень статті 49 ГПК України, за звернення Позивача до суду з даним позовом, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а отже на Відповідача в повному обсязі.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Екос» по експлуатації та ремонту житлового фонду та об'єктів соціально-побутового призначення Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» (м. Київ, вул. Мечнікова, 20; ідентифікаційний код 23739162) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр інфотехнологій» (м. Київ, вул. Тургенєвська, 22; ідентифікаційний код 32531966) 931052 (дев'ятсот тридцять одну тисячу п'ятдесят дві) грн. 32 коп. основного боргу, 28698 (двадцять вісім тисяч шістсот дев'яносто вісім) грн. 12 коп. інфляційних втрат, 77690 (сімдесят сім тисяч шістсот дев'яносто) грн. 88 коп. 3% річних та 20748 (двадцять тисяч сімсот сорок вісім) грн. 83 коп. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.03.2014

Суддя Сташків Р.Б.