Ухвала суду № 37676453, 18.03.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 363/4017/13-ц Головуючий у І інстанції Скарлат О.І.Провадження № 22-ц/780/1635/14 Доповідач у 2 інстанції ГолубКатегорія 36 18.03.2014

УХВАЛА

Іменем України

12 березня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Голуб С.А.,

суддів Таргоній Д.О., Приходька К.П.,

за участі секретаря Черепинець А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 09 січня 2014 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа: Вишгородська районна державна нотаріальна контора про усунення від права на спадкування та визнання права на спадщину,

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2013 року позивач пред»явила в суді названий позов посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер свекор позивача і батько відповідача ОСОБА_3, після смерті якого залишилося спадкове майно у складі житлового будинку по АДРЕСА_1. ОСОБА_2 є сином померлого та спадкоємцем першої черги.

Сторони з 2006 року проживали однією сім»єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, а в подальшому 13 грудня 2008 року зареєстрували шлюб.

Померлий ОСОБА_3 тяжко хворів на онкологічне захворювання, був ліквідатором аварії на Чорнобильській АЕС. Оскільки померлий ОСОБА_3 потребував догляду, позивачка з 2006 року проживала у його будинку АДРЕСА_1. Відповідач за своїм батьком не доглядав та не надавав йому допомоги, оскільки зловживав спиртними напоями. До самої смерті позивач доглядала ОСОБА_3, вела повністю домогосподарство та надавала іншу постійну і необхідну допомогу.

На підставі вищенаведеного, позивач просила суд усунути відповідача ОСОБА_2 від спадщини за законом після смерті ОСОБА_3 та визнати ОСОБА_1 спадкоємицею четвертої черги після смерті ОСОБА_3

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 09 січня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач подав апеляційну скаргу, посилаючись на те, що суд ухвалив рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права.

В доводах апеляційної скарги, зокрема, вказує на те, що відмовляючи у позові суд першої інстанції помилково виходив з того, що оскільки позивач перебувала у шлюбі з іншою особою, то вона не може посилатись на проживання із спадкодавцем однією сім»єю і претендувати на спадщину як спадкоємець четвертої черги. Позивач, в обґрунтування доводів своєї апеляційної скарги, посилається на п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про спадкування», та рішення Конституційного Суду України № 1-8/99 від 03.-6.1999 р. щодо визначення поняття члена сім»ї та наголошує на тому, що проживала із спадкодавцем не як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, а як невістка зі свекром.

Позивач просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 13 грудня 2008 року сторони по справі уклали шлюб (а.с.7).

ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_3 (а.с.5).

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла дружина ОСОБА_3 - ОСОБА_4 (а.с.6).

Після смерті ОСОБА_3 залишилося спадкове майно, а саме: жилий будинок та земельна ділянка, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 (а.с.15-16).

Відповідач ОСОБА_2 є єдиним спадкоємцем після смерті померлого ОСОБА_3 та в установлений законом строк звернуся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що лише суб'єктам наступної черги спадкоємців належить право вимоги (право позову) про усунення від права спадкування.

Суд, обґрунтовуючи свої висновки, послався на роз»яснення, які містяться в Постанові Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року ( далі Постанова Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 року) відповідно до яких до числа спадкоємців четвертої черги не входить особа, яка хоча і проживала спільно зі спадкодавцем, але перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою.

Суд встановивши, що ОСОБА_1 перебуває в зареєстрованому шлюбі із відповідачем ОСОБА_2, прийшов до висновку, що усунення відповідача від спадкування не породжує для позивача пов'язаних із спадкуванням прав та обов'язків, а тому вона не може ставити питання про усунення відповідача від спадкування.

Норм, які породжують у позивача право на спадкування в рахунок права на спадкування відповідача (норм, що встановлюють одержання права на спадкування, подібних ч.2 ст.1258 та ч.2 ст.1259) не має, а тому позов пред'явлено всупереч ч.1 ст.3 ЦПК України не за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів, а з метою позбавлення відповідача належного йому права (на спадкування).

Виходячи із встановлених обставин справи, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачу слід відмовити в позові з тих підстав, що позивач ОСОБА_1 не є належним позивачем, вона не вправі ставити питання про усунення відповідача від спадкування і доводити в судовому порядку факти ухилення відповідача від надання допомоги спадкодавцеві і знаходження спадкодавця у безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво.

Проте із такими висновками суду можна погодитись не у повній мірі з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім»єю не менш як п»ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.2 ст.1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Таким чином, суд першої інстанції правильно виходив з того, що лише спадкоємець наступної черги може ставити питання про усунення від права на спадкування спадкоємця попередньої черги.

Разом із тим, визнаючи, що позивач не відноситься до спадкоємців четвертої черги з тих підстав, що вона перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, суд припустився помилки, оскільки ст. 1264 ЦК України не визначає особами, які проживали із спадкодавцем однією сім»єю лише чоловіка або жінку, з якими спадкодавець проживав без реєстрації шлюбу. До таких осіб можуть відноситись і інші особи, які були пов»язані із спадкодавцем спільним побутом, вели спільне господарство.

Суд першої інстанції, пославшись на Постанову Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 року не звернув увагу на те, що в п. 21 вказаної постанови вказано, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.

Таким чином, суд помилково відмовив в позові з тих підстав, що позивач не могла бути особою, яка проживала із спадкодавцем однією сім»єю , і саме тому не могла бути належним позивачем.

Разом із тим, судова колегія погоджується із тим висновком суду, що позивач таки є неналежним позивачем, тому ще не є спадкоємцем четвертої черги. Але до таких висновків колегія прийшла з інших підстав, відмінних від підстав, зазначених судом першої інстанції при вирішенні позову.

Цивільним кодексом України встановлена черговість, в порядку якої спадкоємці закликаються до спадщини. Перша-третя черга спадкоємців це спадкоємці родичі і факт родинних відносин доводиться або свідоцтвами про народження, або, при відсутності таких свідоцтв, рішеннями суду про встановлення факту родинних відносин .

Четверта черга спадкоємців містить в собі невизначене коло осіб, і цією статтею не ставиться право на спадкування в залежність від кровної спорідненості спадкодавця із спадкоємцем. Право на спадкування має особа, яка проживала зі спадкодавцем однією сім»єю. Оскільки будь-яких формальних, юридично-визначених документів для визначення кола таких осіб законом не передбачено, довести факти проживання однією сім»єю із спадкодавцем спадкоємець може лише у судовому порядку. І лише на підставі рішення суду, яким буде встановлений такий факт, певна особа може претендувати на те, щоб бути визнаною спадкоємцем четвертої черги.

Як вбачається із позовної заяви, позивач не просила суд встановити факт проживання її однією сім»єю разом із спадкодавцем протягом п»яти років до часу відкриття спадщини, не наводила доказів на підтвердження такого факту, а просила суд визнати її спадкоємцем четвертої черги після смерті ОСОБА_3 Також в своєму позові позивач лише зосередилась на обґрунтуванні причин для усунення відповідача від спадщини.

Оскільки позивач не просила суд встановити факт її проживання однією сім»єю із спадкодавцем протягом п»яти років до дня відкриття спадщини, судом такий факт не встановлювався, а отже позивач і не може бути визнана спадкоємцем четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_3

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позову з тих підстав, що позивач не є спадкоємцем четвертої черги, а тому не може ставити питання про усунення спадкоємця першої черги від спадщини, хоча до таких висновків прийшов на підставі помилкового тлумачення ст.1264 ЦК України. Разом із тим, оскільки суд правильно застосував норми матеріального права, судова колегія не вбачає підстав для скасування правильного по суті і справедливого рішення суду, а тому апеляційну скаргу відхиляє, а рішення суду першої інстанції залишає без змін.

Керуючись ст..ст. 303, 307,308 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 09 січня 2014 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: