Постанова № 37674716, 14.03.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2014 року 810/590/14-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скрипки І.М., секретар судового засідання Маджар О.М., за участю:

представника позивача - Величко І.М.

представника відповідача - Лозінської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтозбут» до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

27 січня 2014 року до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтозбут» (ТОВ «Нафтозбут», товариство, підприємство) із позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (ДПІ, Інспекція) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №000090/2204/872 від 22 жовтня 2013 року.

Зазначали, що під час проведення камеральної перевірки податкової звітності позивача відповідачем виявлено відсутність факту реєстрації податкової накладної за липень 2013 року по операціям із ТОВ «РосУкрЕнергоХолдінг» в Єдиному реєстрі таких накладних, у зв'язку із чим констатовано відсутність права на формування податкового кредиту. Вказали, що за результатами розгляду заперечення на Акт перевірки Інспекцією змінено викладені у такому Акті висновки, стверджено відсутність оригіналів податкових накладних та знову ж таки резюмовано завищення податкового кредиту на суму податку на додану вартість, зазначеного у таких накладних. Наголошували, що такі твердження не відповідають дійсним обставинам, підкреслювали наявність оригіналів податкових накладних, відсутність обов'язку реєстрації таких документів у Єдиному реєстрі податкових накладних та звертали увагу на можливість включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість протягом 365 календарних днів з дати складання податкових накладних.

Посилаючись на порушення податковим органом норм Податкового кодексу України, просили визнати протиправним і скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила позов задовольнити.

Представник відповідача позову не визнала, стверджувала, що виявлені у ході перевірки порушення належним чином відображені в Акті перевірки та є достатньою підставою для прийняття рішення про донарахування податкових зобов'язань із податку на додану вартість і стягнення штрафних санкцій. Вказала, у тому числі і в письмових запереченнях, що відсутність факту реєстрації платником податку-продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість по податковому кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. Зазначила, що первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції або безпосередньо після її закінчення, оригінали податкових накладних у товариства на час проведення перевірки були відсутні; підкреслювала, що отримані податкові накладні повинні бути відображені у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за липень або серпень 2013 року.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши інші докази, зокрема письмові, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову і необхідність його задоволення, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Нафтозбут» є юридичною особою, як платник податку перебуває на обліку в Білоцерківській ДПІ.

16 березня 2013 року між позивачем та ТОВ «РосУкрЕнергоХолдінг» укладено договір комісії №1603-К (т.1 а.с.23-27).

У ході виконання такого договору, 31 липня 2013 року підписані акти приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей на комісію (т.1 а.с.58-180) та виписані податкові накладні (т.1 а.с.181-250, т.2 а.с.1-58).

Вказані податкові накладні від 31 липня 2013 року отримані товариством «Нафтозбут» 20 вересня 2013 року разом із листом від ТОВ «РосУкрЕнергоХолдінг» №14/1, датованим 19 вересня 2013 року (т.1 а.с.22).

20 вересня 2013 року отримані податкові накладні відображено у поданому «Уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок» за звітний період липень (т.1 а.с.28-30), який отримано ДПІ того ж дня (Квитанція №2, т.1 а.с.31).

Цього ж дня оформлено розрахунок коригування сум податку на додану вартість (додаток 1 до декларації - т.1 а.с.32), розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 - т.1 а.с.34), реєстр виданих та отриманих податкових накладних за серпень 2013 року (т.1 а.с.40-51) із врахуванням отриманих податкових накладних та направлено до Інспекції (Квитанції №2 - т.1 а.с.33,35,38).

Як видно з Акта №69/22-04/20607715/95 від 30 вересня 2013 року, на підприємстві проведено камеральну перевірку даних, задекларованих в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість за липень 2013 року, за висновками якої товариством «Нафтозбут» безпідставно занижено рядок 25 «Сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного періоду» на 949341 грн. через відсутність факту реєстрації податкової накладної за липень 2013 року в Єдиному реєстрі податкових накладних. Констатовано порушення приписів пунктів 201.6 та 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

11 жовтня 2013 року позивачем подано заперечення на Акт перевірки (т.1 а.с.12) із копіями податкових накладних, квитанціями про прийняття документів, розрахунком коригування сум податку на додану вартість ТОВ «РосУкрЕнергоХолдінг», розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів ТОВ «РосУкрЕнергоХолдінг», реєстром виданих та отриманих податкових накладних.

Рішенням податкового органу від 18 жовтня 2013 року №2035/10/10-02-22-04, за результатами розгляду заперечення, змінено висновки, викладені в Акті перевірки, зокрема зроблено посилання на порушення абзаців першого та другого пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, а не першопочатково вказаних статей такого кодексу, у зв'язку із відсутністю оригіналів податкових накладних. Твердження про відсутність оригіналів податкових накладних обґрунтовано тим, що на розгляд заперечення на Акт перевірки товариством подано копії таких документів, а не їх оригінали.

На підставі Акта перевірки 22 жовтня 2013 року прийняте податкове повідомлення-рішення №000090/2204/872 із визначенням грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 949341 грн. і штрафних санкцій у сумі 237335 грн., у зв'язку із порушенням положень абзаців першого та другого статті 198 Податкового кодексу України (т.1 а.с.7).

Тобто, підставою донарахування податкових зобов'язань стало непідтвердження податковими накладними сум податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг.

У судовому засіданні представник відповідача вказала, що висновок про відсутність оригіналів податкових накладних податковим органом зроблено у зв'язку із поданням до заперечення на Акт перевірки засвідчених копій таких документів, жодних інших обставин, які б свідчили про відсутність оригіналів податкових накладних, як і норми, якою передбачено обов'язок подання разом із запереченням саме оригіналів відповідних документів - вказати не змогла.

Крім того, представник Інспекції не змогла надати пояснень і щодо наявності або ж відсутності повноважень у податкового органу на встановлення нових обставин під час розгляду заперечення на Акт перевірки, як і повноважень по внесенню змін до Акта перевірки після завершення відповідної перевірки.

При цьому, суд звертає увагу, що сумнівів у наявності у позивача оригіналів податкових накладних під час проведення перевірки податковим органом висловлено не було.

Також судом встановлено, що жодних претензій стосовно реальності здійснення господарських операцій, за якими виписані податкові накладні, - у ДПІ не має.

У судовому засіданні оглянуто оригінали податкових накладних від 31 липня 2013 року, виписаних ТОВ «РосУкрЕнергоХолдінг», встановлено відповідність їм залучених до матеріалів справи копій (т.1 а.с. а.с.181-250, т.2 а.с.1-58). Також з'ясовано, що суми податку на додану вартість у кожній із таких накладних не перевищують 10000 грн.; а оформлені такі документи у відповідності до вимог статті 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної.

Також судом встановлено, що податкові накладні від 31 липня 2013 року, виписані ТОВ «РосУкрЕнергоХолдінг», було включено до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за серпень 2013 року (т.1 а.с.40-51), який направлено до податкового органу 20 вересня 2013 року (т.1 а.с.38-39). У судовому засіданні представник позивача пояснила, що по 20 вересня 2013 року включно звітним податковим періодом із податку на додану вартість був серпень 2013 року.

За наведеного, із правовою оцінкою, наданою податковим органом, суд не погоджується, оскільки вона не ґрунтується на правовому аналізі фактично встановлених обставин справи.

Так, у силу положень статей 185, 187, 198, 200, 201 Податкового кодексу України право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

За правилами абзацу другого пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За нормами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної (частина третя пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

У відповідності із пунктом 11 підрозділу 2 Розділу XX реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних. До платників податку, для яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців восьмого і дев'ятого пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як закріплює частина третя статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, під час проведення камеральної перевірки податковим органом були зроблені помилкові висновки про необхідність реєстрації податкових накладних у випадку, який розглядається, у Єдиному державному реєстрі податкових накладних, зважаючи на те, що сума податку на додану вартість, відображена у таких податкових накладних становила менше 10000 грн., що, відповідно, не потребувало вказаної реєстрації.

За результатами розгляду заперечення на Акт перевірки ДПІ прийшла до висновку про відсутність оригіналів податкових накладних у ТОВ «Нафтозбут», посилаючись на подання товариством засвідчених копій таких документів для розгляду заперечень. При цьому, жодних належних та допустимих доказів такої відсутності Інспекція не надала. Натомість, позивач представив оригінали податкових накладних до суду, а судом, у свою чергу, з'ясовано, що сумнівів у наявності оригіналів накладних під час проведення перевірки у податкового органу не було, що підтверджується викладеними у Акті перевірки фактами, у зв'язку із чим підстав для подання разом із запереченнями на Акт перевірки оригіналів податкових накладних у позивача не було. Крім того, жодних дій з метою з'ясування факту наявності або ж відсутності оригіналів податкових накладних у позивача - ДПІ здійснено не було.

Також слід зазначити, що застосування податковим органом законодавчих положень стосовно вимог до первинних документів до податкових накладних є помилковим, оскільки податкові накладні не є первинними документами. Крім того, суд враховує і право платника податку на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Таким чином, існування обставин, які послугували підставою прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення у ході судового розгляду не підтвердилось.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Це покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Суд наголошує, що у цьому випадку податковий орган не довів існування фактів, які слугували підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а отже - і його правомірності.

На підставі викладеного та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевівши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Як встановлює частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 560,28 грн. (згідно платіжного доручення №7 від 21 січня 2014 року на суму 487,2 грн. та квитанції №ПН15022 від 4 лютого 2014 року на 73,08 грн.), доказів понесення інших судових витрат не надано.

Тому, судові витрати щодо сплати судового збору у вказаній сумі підлягають присудженню на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області №000090/2204/872 від 22 жовтня 2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтозбут» сплачений судовий збір у сумі 560 (п'ятсот шістдесят) грн. 28 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Скрипка І.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 17 березня 2014 р.