Ухвала суду № 37673922, 24.12.2013, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 465/7547/13 Головуючий у 1 інстанції: Кузь В.Я.

Провадження № 11/783/1015/13 Доповідач: Урдюк Т. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого - Урдюк Т.М.;

суддів - Тенюха В.П., Ревера В.В.;

з участю прокурора - Малиш Н.С.;

захисника - ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальну справу за апеляцією державного обвинувача Олексіва О.В. на вирок Франківського районного суду м. Львова від 15 жовтня 2013 року,-

в с т а н о в и л а:

Ц и м в и р о к о м: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Львова, українця, громадянина України, не одруженого, не працюючого, із середньою освітою, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою : АДРЕСА_2,-

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України та призначено покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі. Виключено як зайво вмінену кваліфікуючу ознаку «за попередньою змовою групою осіб».

Визнано винним у вчиненні злочину, передбаченому ч. 2 ст. 185 КК України та призначено покарання у вигляді 6 (шести) місяців арешту. Виключено як зайво вмінену кваліфікуючу ознаку «за попередньою змовою групою осіб».

На підставі ст. 70 КК України - шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточну міру покарання за даним вироком призначено у вигляді 3 років позбавлення волі.

Відповідно до вимог ст.75 КК України, звільнено засудженого ОСОБА_2, від відбування призначеного покарання за умови, що протягом іспитового строку він не вчинить нового злочину, встановивши іспитовий строк в 2 (два) роки.

Згідно з ст.76 КК України, покладено на засудженого ОСОБА_2 обов'язок: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально - виконавчої інспекції; повідомляти органи КВІ про зміну місця проживання; один раз на місяць зявлятися для реєстрації в кримінально - виконавчу інспекцію за місцем проживання.

Речовий доказ по справі, а саме автомобіль марки "ВАЗ - 2102", зеленого кольору, д.з. НОМЕР_1 кузов НОМЕР_2, який належить ОСОБА_3 та переданий йому на зберігання, після набрання вироком законної сили вирішено вважати повернутим власнику із правом розпоряджатися на власний розсуд (т. 1 ас. 57).

Пошкоджену викрутку ( рукоятка та чотири металеві насадки для викрутки), що по квитанції № 002970 від 17 листопада 2011 року передані на зберігання у камеру схову Франківського РВ ЛМУ ГУ МВС у Львівській області,після набрання вироком законної сили вирішено знищити (т.1 ас. 56).

Запобіжний захід, щодо засудженого ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу, залишено раніше обраний тримання під вартою, після набрання вироком законної сили вирішено вважати скасованим.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь науково-дослідного експертно -криміналістичного центру при ГУ МВСУ у Львівській області (код 25575150) судові витрати в сумі 675 (шістсот сімдесят п'ять) грн. 36 коп. (т. 1 а.с. 27-30; 96-102).

З вироку суду вбачається, що ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за те, що він 07 листопада 2011 року, близько 23 годин 50 хв., проходячи по вул. Героїв УПА в м. Львові, побачив автомобіль марки "ВАЗ - 2102", зеленого кольору, д.з. НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3 та був припаркований біля будинку АДРЕСА_3. В цей час у нього виник умисел на незаконне заволодіння даним транспортним засобом.

Підійшовши до вказаного автомобіля, взявши за дверну ручку передньої лівої дверки, тобто робочої дверки водія, відчинив її та сів за кермо. В подальшому, ОСОБА_2 за допомогою викрутки, яку мав при собі, спробував запустити двигун автомобіля, але так як в автомобілі був відсутній акумулятор, то запустити двигун йому не вдалося. Продовжуючи свої дії спрямовані на заволодіння автомобілем та не знаючи про відсутність акумуляторної батареї, ОСОБА_2 почав з'єднювати проводи запалювання щоб у такий спосіб, запустити двигун, однак двигун не запускався. Маючи намір завершити задумане до кінця, ОСОБА_2 тримаючи правою рукою кермо, лівою ногою опираючись об землю став підштовхувати автомобіль. Заштовхавши автомобіль до будинку № 8, що по вул. Смаль-Стоцького у м. Львові, ОСОБА_2 знову сів за кермо автомобіля і з метою запустити двигун, викруткою почав крутити замок запалювання автомобіля та з'єднювати проводи. Зрозумівши, що запустити двигун йому не вдасться, у нього виник умисел на таємне викрадення чужого майн а саме майна, що знаходилося в салоні та багажнику автомобіля.

Перебуваючи в салоні викраденого ним автомобіля, вартість якого становила 7500 (сім тисяч п'ятсот) грн., у цю ж ніч, тобто близько 01 год. 00 хв. 08 листопада 2011 року ОСОБА_2 таємно викрав набір інструментів, що знаходилися у багажнику автомобіля, вартістю 500 грн. чим завдав гр. ОСОБА_3 матеріальної шкоди на загальну суму 8000 (вісім тисяч) гривень та після вчиненого скрився з місця події.

Прокурором подано апеляцію, в якій просить скасувати вирок суду першої інстанції, а справу направити на новий судовий розгляд в іншому складі суду. Вважає такий незаконним, у зв'язку з невідповідністю висновків суду, фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням кримінального закону, а також з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального законодавства, що перешкодило суду, за словами апелянта, повно та всебічно розглянути справу та постановити законний та обґрунтований і справедливий вирок. Вказує, що призначене покарання, не відповідає тяжкості вчиненого ним злочину та особі засудженого.

Апелянт вважає, що ОСОБА_2 вчинив інкриміновані дії з іншою особою і тому його дії слід кваліфікувати зокрема за ч. 2 ст. 289 КК України, оскільки на судовому слідстві ОСОБА_2 давав визнавальні покази, що вчинив інкриміновані злочинні дії з іншою особою.

Прокурором подано доповнення в порядку ст. 355 КПК України, де апелянт зазначає, що згідно вимог ст. 323 КПК України (1960 року), вирок суду повинен бути законним та обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні.

Проте суд у мотивувальній частині вироку, в порушення вищевказаних вимог закону, покликається на протокол огляду місця події від 08.11.2011 року (Т.1 а.с. 12-13), протокол очної ставки ОСОБА_2 - ОСОБА_4 від 11.11.2011 року (Т. 1 а.с.50-51), протокол відтворення обстановки та обставин події від 07.12.2011 року (Т. 1 а.с. 83-85), протокол допиту свідка ОСОБА_5 (Т. 1 а.с.52), розписку потерпілого (Т. 1 а.с. 57), постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 10.01.2011 року (Т. 1 а.с. 104), які не були досліджені, як вбачається з протоколів судових засідань.

Крім того, суд безпідставно на думку апелянта застосував ст. 75 КК України.

Заслухавши доповідача, прокурора на підтримання апеляції, засудженого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_1, які просять апеляцію відхилити, перевіривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 323 КПК України (1960 року), виирок суду повинен бути законним і обгрунтованим. Суд обгрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Із оскаржуваного вироку видно, що суд першої інстанції, в порушенні вимог ст. 323 КПК України, в мотивувальній частині вироку зіслався на докази, які не були дослідженні ним під час судового розгляду справи, а саме на протокол огляду місця події від 08.11.2011 року (Т.1 а.с. 12-13), протокол очної ставки ОСОБА_2 - ОСОБА_4 від 11.11.2011 року (Т. 1 а.с.50-51), протокол відтворення обстановки та обставин події від 07.12.2011 року (Т. 1 а.с. 83-85), протокол допиту свідка ОСОБА_5 (Т. 1 а.с.52), розписку потерпілого (Т. 1 а.с. 57), постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 10.01.2011 року (Т. 1 а.с. 104).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає до часткового задоволення, вирок піддягає до скасування з поверненням справи на новий судовий розгляд, під час якого необхідно постановити судове рішення з дотриманням усіх вимог закону.

При новому розгляді справи слід дати належну оцінку доказам у справі, виходячи з цього перевірити правильність кваліфікації дій ОСОБА_2 та обрати покарання, яке б відповідало вимогам ст. 65-67 КК України.

Керуючись ст. 362, 365 КПК України (1960 року), колегія суддів,-

у х в а л и л а :

апеляцію прокурора - задоволити частково.

Вирок Франківського районного суду м. Львова від 15 жовтня 2013 року, щодо ОСОБА_2 - скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в іншому складі суду.

Головуючий:

Судді: