Рішення № 37669924, 20.02.2014, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/17688/13-ц

Н.п. 2/522/504/14

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2014 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді: Бондаря В.Я.

при секретарі: Іщик О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю 3-ї особи Другої Одеської державної нотаріальної контори Головного управління юстиції в Одеській області про визнання договору купівлі-продажу дійсним та права власності у порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, зміненою письмовою заявою від 08.11.2013 року, відповідно до якої просив визнати дійсним договір № 19323 купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 14 лютого 1997 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, який діяв від свого імені та від імені позивача, на Одеській товарній біржі та визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4. Позовні вимоги мотивував тим, що 14.02.1997 року між відповідачем та ОСОБА_4, який діяв від свого імені та від імені ОСОБА_1, на Одеській товарній біржі був укладений договір № 19323 купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1, загальною площею 46,60 кв.м., житловою площею 21, 6 кв.м.. 25.02.1997 року даний договір був зареєстрований в КП «ОМБТІ та РОН» під реєстр. № 445 стр. 24 у книзі 219пр.. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 помер, після смерті останнього відкрилась спадщина на ? частини квартири АДРЕСА_1. Позивач як єдиний спадкоємець померлого звернувся до Другої одеської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, однак нотаріусом було роз'яснено про відсутність можливості видати дане свідоцтво у зв'язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документа та роз'яснено право звернення до суду. Оскільки при оформленні угоди не була дотримана нотаріальна форма договору, передбачена ст.227 ЦК УРСР (1963р.), відповідач ухилився від нотаріального оформлення договору, то на момент звернення до суду втрачена можливість посвідчити правочин нотаріально. У зв'язку з тим, що розпоряджатися своєю нерухомістю на свій розсуд без визнання договору купівлі-продажу, укладеному на біржі, дійсним позивач немає можливості, тому він змушений звернутися до суду за захистом свого майнового права.

Позивач в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву, в якій підтримав позовні вимоги, просив слухати справу за його відсутністю та не заперечував проти розгляду справи в заочному порядку у разі неявки відповідача.

Відповідач у судове засідання не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, тому суд вважає за можливе, у відповідності до ст.224 ЦПК України, та зі згоди представника позивача, провести заочний розгляд справи.

Представник Другої Одеської державної нотаріальної контори у судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14 лютого 1997 року на Одеській товарній біржі між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, який діяв від свого імені та від імені ОСОБА_1, був укладений договір № 19323 купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до якого відповідач продала, а ОСОБА_4 та ОСОБА_1 придбали квартиру АДРЕСА_1, договір був зареєстрований у КП «ОМБТІ та РОН» під реєстр. № 445 стр. 24 у книзі 219пр..

(а.с. 6-7)

Крім того, з довідки, виданої КП «ОМБТІ та РОН» від 30.08.2012 року, вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 були зареєстровані за вказаною адресою. Зазначене також знайшло підтвердження у довідці про склад сім'ї та реєстрацію, виданою КП «ЖКС «Порто-Франківський» від 25.03.2013 року.

(а.с. 8).

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 помер, про що складено відповідний актовий запис № 1100 та відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1.

(а.с. 5)

Після смерті останнього відкрилася спадщина, до складу якої увійшла ? частини спірної квартири. ОСОБА_4 03 жовтня 2012 року було складено заповіт, відповідно до якого він усе своє майно, у тому числі належну йому частку спірної квартири, заповів ОСОБА_1, заповіт був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований у реєстрі за № 2325.

15 травня 2013 року позивач звернувся до Другої Одеської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_4, однак листом № 295/02-14 від 17.03.2013 року Друга Одеська державна нотаріальна контора повідомила, що у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів, не має можливості видати свідоцтво про право на спадщину за законом.

У відповідності до ст.ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.

Також відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, а відповідно до ч. 2 цієї ж статті право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, і в тому разі, коли в нього відсутні правоустановчі документи.

У згідності з ст. ст. 8, 9, 15 Закону України „Про товарну біржу , членами товарної біржі є прийняті до її складу, згідно зі статутом біржі вітчизняні та іноземні юридичні та фізичні особи. Членами товарної біржі має право здійснювати біржові операції на біржі. Біржовою операцією визнається угода, якщо вона являє собою купівлю-продаж товарів, допущених до обліку та товарній біржі.

Відповідно до ст.657 ЦК України, договір купівлі-продажу квартири складається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, у випадку недотримання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір у відповідності з ч.1 ст. 220 ЦК України є нікчемним. Обов'язковість нотаріального посвідчення даної угоди була також передбачена ст. 227 ЦК України(1963 року), який діяв на момент укладення договору.

Разом з тим, у відповідності з ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Згідно з ч.2 ст. 47 ЦК УРСР (1963 р.), діючого на момент укладення сторонами договору, якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, що вимагає нотаріального посвідчення, а інша сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд має право за вимогою виконавшої договір сторони визнати угоду дійсною. У цьому випадку подальше нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Згідно зі ст. ст. 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Згідно зі ст. 128 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

З матеріалів справи вбачається, що сторони виконала усі вимоги договору купівлі-продажу, зареєстрували за собою право власності на квартиру АДРЕСА_1 у органах КП «ОМБТІ та РОН», проживали та зареєстрували своє місце проживання у вказаній квартирі.

З огляну на викладене, суд вважає, що цивільні права позивача підлягають захисту в судовому порядку шляхом визнання дійсним договору № 19323 купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 14 лютого 1997 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, який діяв від свого імені та від імені позивача, на Одеській товарній біржі. Про правильність зазначеної позиції свідчить судова практика, зокрема, ухвала ВСУ від 26.02.2004 р.

При цьому, судом визнається доведеною належність спірної частини квартири померлій особі на момент смерті. Відсутній правовстановлюючий документ мав бути лише доказом належності квартири спадкодавцю, а його відсутність сама по собі не призводить до припинення права власності.

Позивач вправі на свій розсуд скористатися одним із передбачених законом способів захисту свого порушеного (невизнаного) права, оскільки позбавлений правової можливості оформити спадщину в загальному порядку нотаріусом.

Таким чином, враховуючи, що позивач не має можливості надати до нотаріальної контори оригінал правовстановлюючого документу, ОСОБА_1 у відповідності до законодавства подано заяву про прийняття спадщини, інших спадкоємців не встановлено, суд вважає за можливе позовні вимоги задовольнити, визнавши за ним право власності на спірну квартиру у порядку спадкування за заповітом.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає докази, надані позивачем достатніми та такими, що в повній мірі підтверджують обґрунтованість і правомірність позовних вимог. А тому суд приходить до висновку, що позов базуються на законних підставах, у зв'язку з чим підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 81, 88, ч. 3 ст. 209, ст.ст. 213-215, 218, 224-226, ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати дійсним договір № 19323 купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1, укладений 14 лютого 1997 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, який діяв від свого імені та від імені ОСОБА_1, на Одеській товарній біржі.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті батька, ОСОБА_4.

Рішення суду може бути переглянуте за заявою відповідача, якій не приймав участі при розгляді справи, поданої протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, яки брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Бондар В.Я.