Постанова № 37669685, 13.03.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2014 р. Справа № 921/975/13-г/9

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Матущака О.І.

Дубник О.П.

суддів Скрипчук О.С.

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 м.Бережани Тернопільської області

на рішення господарського суду Тернопільської області від 10.12.2013 р.

у справі №921/975/13-г/9

за позовом прокуратури Бережанського району Тернопільської області в особі Бережанської міської ради м.Бережани Тернопільської області

до відповідача фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 м.Бережани Тернопільської області

за участю третьої особи яка не заявляє державної фінансової інспекції в

самостійних вимог на предмет спору в Тернопільській області

на стороні позивача м.Тернопіль

про cтягнення 34 414, 75 грн. зайво сплачених бюджетних коштів, внаслідок завищення вартості робіт

за участю представників сторін від:

прокуратури: Макогон Ю.І. - посвідчення № 020325 від 06.09.2013 р.

позивача: не з'явився

відповідача: ОСОБА_2 - фізична особа-підприємець

третьої особи: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 10.12.2013 р. (суддя В.Л.Гевко) позов задоволено. Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м.Бережани Тернопільської області в користь місцевого бюджету суму зайвосплачених бюджетних коштів, внаслідок завищення вартості робіт у розмірі 34 414, 75 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що згідно акту ревізії Бережанського міського бюджету за період з 01.05.2010р. по 31.03.2013р. № 08-22/82 проведеної Державною фінансовою інспекцією в Тернопільській області у ході ревізії було встановлено факт безпідставно набутих грошових коштів відповідачем на підставі акту № 1 за жовтень 2010 року у розмірі 30237,67 грн. (21650,00 грн. - ПДВ, 8587,67 грн. загально виробничі витрати), по акту № 2 за жовтень 2010 року -у розмірі 4177,08 грн. (3095,32 грн. ПДВ, 1081,76 грн. загально виробничі витрати), які підлягають поверненню відповідачем позивачу.

Відповідачем подано апеляційну скаргу на зазначене рішення суду, в якому просить апеляційну скаргу задоволити, рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі скаржник в цілому посилається на те, що до даних правовідносин не може застосовуватись ст.1212 ЦК України щодо безпідставного набуття грошових коштів, оскільки між Бережанською міською радою та відповідачем у справі був укладений договір на виконання робіт по реконструкції площі Ринок в м.Бережани №240 від 21.07.2010 р.

Прокурором відзиву на апеляційну скаргу не подано.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення,з підстав, викладених в ньому.

Третьою особою подано пояснення по суті апеляційної скарги, в яких просить рішення місцевого суду залишити без змін,а апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, зазначає, що проведеною перевіркою встановлено, що в актах приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2010 року №1 та №2 завищено вартість таких робіт на суму 24 745,32 грн.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак надіслав в адресу суду клопотання про підтримання позовних вимог в повному обсязі, просив рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, а також розгляд справи здійснювати без його участі.

Прокурором та представником відповідача в судовому засіданні викладено доводи та заперечення по суті апеляційної скарги.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам апеляційної скарги, відзивів на неї, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення місцевого суду скасуванню та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову, з огляду на наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено апеляційним господарським судом, між Бережанською міською радою (замовник) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (підрядник) укладено договір від 21.07.2010 р. № 240 на виконання робіт по реконструкції площі Ринок в м. Бережани.

У відповідності до п.п. 1.1., 1.2., 1.3, 5.1, 6.1, 9.3, договору сторони узгодили, що виконавець зобов'язується виконати реконструкцію (мощення бетонною плиткою) площі Ринок із встановленням бетонних поребриків загальною площею 1000 метрів квадратних.

Вартість робіт становить 150 000 грн.

Сторонами після закінчення терміну дії Договору складається та погоджується акт виконаних робіт.

Термін виконання робіт з 20.08.2010 р. до 15.10.2010 р.

Складовою частиною цього договору є кошторис та акт виконаних робіт.

Як підтверджується актами приймання-виконання робіт та не заперечується позивачем, на виконання вимог договору, відповідачем протягом жовтня 2010 року виконано роботи по реконструкції площі Ринок (улаштування покриттів з дрібнорозмірних фігурних елементів брукування та установлення бетонних поребриків на щебеневу основу) відповідно до актів приймання виконаних будівельних робіт на загальну суму 148 469,91 грн., за що отримано від замовника кошти в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями від 20.08.2010р. № 935 на суму 45 000,00грн., від 08.10.2010 р. № 1217 на суму 84 898,00грн. та від 25.10.2010р. № 1307 на суму 18 571,91 грн.

Разом з тим, як вбачається з акту ревізії Бережанського міського бюджету за період з 01.05.2010 р. по 31.03.2013 р. № 08-22/82, проведеної державною фінансовою інспекцією в Тернопільській області у ході ревізії було встановлено, що в актах приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2010 року № 1 та № 2 враховано суми ПДВ 21 650,00 грн. та

3 095,32 грн. відповідно, незважаючи на те, що підрядник ФОП ОСОБА_2 на час виконання робіт був платником єдиного податку. Відтак, в акті вказано, що внаслідок допущеного порушення в згаданих актах приймання виконаних будівельних робіт завищено вартість таких робіт на суму 24 745,32 гривень.

У зв'язку з вищевикладеним, Бережанською міською радою надіслано відповідачу претензію №945 від 10.06.2013 р. про стягнення зайвосплачених бюджетних коштів, внаслідок завищення вартості робіт у розмірі 34 414,75 грн., яка залишена відповідачем без задоволення, що і стало підставою звернення до суду.

При прийнятті постанови судова колегія виходила з наступного.

Згідно ч.1 ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

З аналізу змісту зазначеної норми, випливає, що зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов: набуття або збереження майна, що означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння; таке набуття або збереження майна відбувається за рахунок іншої особи, тобто внаслідок втрати або недоотримання цього майна іншою особою - потерпілим; відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок потерпілого.

Отже, виходячи із зазначених норм цивільного законодавства можна дійти висновку, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч.2 ст. 11 ЦК України.

Загальна умова ч.1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.

Тобто у випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв'язку з договором, але не на виконання договірних умов.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Таким чином, Львівський апеляційний господарський суд зазначає, що наявність договору на виконання робіт та акту прийому-передачі виконаних робіт, що за обсягом і ціною відповідають умовам договору, дозволяє встановити наявність правових підстав для виконання зобов'язання замовника із оплати ціни робіт у відповідності до умов договору. А відтак, унеможливлює застосування до спірних правовідносин норми ст.1212 ЦК України щодо набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що твердження третьої особи про те, що проведеною перевіркою встановлено, що в актах приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2010 року №1 та №2 завищено вартість таких робіт на суму 24 745,32 грн., є необґрунтованими та можуть бути підставою для скасування рішення суду, з огляду на наступне. Згідно п.1.2 вказаного договору, вартість робіт становить 150 000,00 грн., натомість відповідачем виконано роботи на загальну суму 148 469,91 грн., що підтверджується вищезазначеними актами приймання-виконання робіт, відтак, з огляду на це, відповідачем виконані роботи в межах суми, встановленої укладеним між сторонами договором.

Окрім цього, згідно наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій» №534 від 12.08.2008 р., акт перевірки - це службовий документ, який підтверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про виявлені порушення (або їх відсутність) вимог чинного законодавства зазначеними суб'єктами.

Зважаючи на те, що сторонами було погоджено всі істотні умови договору, зокрема, ціну договору, який було виконано, даний акт може лише слугувати для підтвердження можливого порушення, однак не може бути належним та допустимим доказом порушення відповідачем зобов'язань за договором чи тим більше, бути підставою для стягнення зайвосплачених бюджетних коштів, внаслідок завищення вартості робіт в порядку ст.1212 ЦК України.

Згідно ст. 33, абзацу 2 ст. 34, ст. 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення суду необхідно скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

При скасуванні рішення суду проводиться новий розподіл судових витрат на підставі ст.49 ГПК України.

Відповідно до п.4.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход Державного бюджету України.

Визначений прокурором позивач - Бережанська міська рада, - згідно із Законом України «Про судовий збір» не звільнений від сплати судового збору.

Отже, відповідно до ст. 49 ГПК судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанціях належить покласти на Бережанську міську раду.

Керуючись ст.ст. 49, 83, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу задоволити.

2. Рішення господарського суду Тернопільської області від 10.12.2013 р. скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

3. Стягнути з Бережанської міської ради (код ЗКПО 37737751, УК у Бережанському районі, м.Бережани, код платежу 20460300) на користь ОСОБА_2 (ідентиф. номер НОМЕР_1 АДРЕСА_1) судовий збір у розмірі 1720,50 грн. за розгляд справи в суді першої інстанції та 860,25 грн. за розгляд апеляційної скарги.

Господарському суду Тернопільської області видати наказ на виконання даної постанови.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

5. Матеріали справи скеровуються в господарський суд Тернопільської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 17.03.2014 р.

Головуючий-суддя Матущак О.І.

Суддя Дубник О.П.

Суддя Скрипчук О.С.