Ухвала суду № 37669547, 11.02.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

11 лютого 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/3823/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Середа О. Ф.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Бітова А.І.

суддів - Милосердного М.М.

- Лук'янчук О.В.

при секретарі - Посторонка І.Г.

з участю: представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2013 року фізична особа-підприємець (далі ФОП) ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва) про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 серпня 2013 року №0000811703, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі ПДВ) за основним платежем 24 283, 67 грн. та застосування штрафної санкції в сумі 6 070, 92 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що за результатами документальної невиїзної перевірки відповідач дійшов висновків про неправомірне формування підприємцем податкового кредиту за фіктивними господарськими операціями, у зв'язку з чим, було прийнято оскаржуване рішення. На думку позивача, ці висновки суперечать чинному законодавству.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що податкове повідомлення рішення прийнято правомірно та у відповідності із діючим законодавством, оскільки не підтверджується реальність здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_2 ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ФОП ОСОБА_2, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

З 23 по 29 липня 2013 року податковою інспекцією проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинами із контрагентами-постачальниками ПП ФІРМА "АВІСТА" за серпень 2010 року, ТОВ "КОМПАНІЯ УНІВЕРСАЛ-НК" за вересень 2010 року, ТОВ "ДП ОСТ-ТОН" за листопад 2010 року. За результатами якої складено акт №81/14-03-17-03-08/НОМЕР_1 від 31 липня 2013 року.

За результатами перевірки відповідачем встановлені порушення пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме завищено суму податкового кредиту по ПДВ на суму 24 283, 67 грн., у тому числі за серпень 2010 року у сумі 8 932, 67 грн., за вересень 2010 року у сумі 2 000 грн., за листопад 2010 року у сумі 13 351 грн.

На підставі акта перевірки винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано до суду первинних документів, які б могли підтвердити реальність здійснених господарських операцій, а викладені відповідачем в акті перевірки висновки є обґрунтованими та доведеними, а тому немає підстав для скасування оскаржуваного повідомлення-рішення.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71, 72 КАС України, ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

В апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_2 вказується, що відповідач, складаючи акт за результатами проведеної перевірки, керувався лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів між позивачем та його контрагентами, спираючись на данні перевірки вказаних контрагентів та дані про відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, управлінського та технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, спеціального обладнання.

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно до пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (який втратив чинність, але регулював спірні правовідносини на час їх виникнення), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, Законом встановлено, що правомірність формування податкового кредиту визначається сукупністю двох пов'язаних умов: 1 - фактом придбання товарів (послуг) з метою використання у власній господарській діяльності платника податку; 2 - наявністю первинних документів, складених у зв'язку з цим фактом. Тобто, відсутність будь-якої з цих умов позбавляє права на податковий кредит.

Позивач стверджує, що здійснював операції купівлі-продажу з наступними контрагентами:

- ПП ФІРМА "АВІСТА" у серпні 2010 року;

- ТОВ "КОМПАНІЯ УНІВЕРСАЛ-НК" у вересні 2010 року;

- ТОВ "ДП ОСТ-ТОН" у листопад 2010 року.

Судова колегія зазначає, що для виконання своїх господарських зобов'язань за цими операціями платнику податків (якщо він не є простим посередником) потрібно мати певну матеріальну базу.

З матеріалів справи вбачається, що у вказаних контрагентів-постачальників позивача відсутня така матеріальна база (трудові ресурси, транспортні засоби, складські приміщення тощо).

Таким чином, не зрозуміло як ці контрагенти могли постачати позивачу товар. Доказів того, що вони залучали до виконання своїх господарських зобов'язань з позивачем третіх осіб не надано.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що у позивача відсутні первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ "КОМПАНІЯ УНІВЕРСАЛ-НК", ПП ФІРМА "АВІСТА" та ТОВ "ДП ОСТ-ТОН".

Отже, судова колегія вважає необґрунтованими доводи апелянта щодо реальності здійснення господарських операцій та відповідно незаконності прийнятих повідомлень-рішень, оскільки судом не були досліджені первинні документи, які б містити дані про зміст та обсяг господарських операцій та давали можливість ідентифікувати осіб, які брали участь у цих операціях, а також підтвердили законність віднесення певних сум до суми податкового кредиту.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову є правильними.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 14 лютого 2014 року.

Головуючий:

Суддя:

Суддя: