Рішення № 37665481, 17.03.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2014 р. Справа № 914/176/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН»,

м. Одеса,

до відповідача: Приватного підприємства «ТІЗ Карбогаз», м. Глиняни Золочівського р-ну Львівської обл.,

про стягнення заборгованості 24’ 402,85 грн.

Суддя Яворський Б.І.

при секретарі Квик Т.

Представники:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився.

На розгляд господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН» подано позов до Приватного підприємства «ТІЗ Карбогаз» про стягнення 24’ 402,85 грн.

Ухвалою суду від 22.01.2014р. порушено провадження у справі, яку призначено до розгляду на 04.02.2014 р. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.

Позивач у судове засідання 17.03.2014 р. не з’явився, подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що відповідачем у порушення умов договору поставки №ЛО1605 від 18.06.2013 р. не оплачено в повному обсязі вартість отриманого товару, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 18’ 000,00 грн. Крім того, відповідачу нараховано 1’ 305,15 грн. пені, 4’ 800,00 грн. штрафу та 297,70 грн. 3% річних.

Відповідач у судове засідання 04.02.2014 р., 24.02.2014 р. та 17.03.2014 р. не з’явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвал суду не виконав, відзиву на позовну заяву не подав, тому суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача та за відсутності відзиву на позов, в порядку статті 75 ГПК України, за наявними у справі доказами.

Розглянувши матеріали справи, повно, всебічно і об’єктивно з’ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

18.06.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН» (постачальник, позивач у справі) та Приватним підприємством «ТІЗ Карбогаз» (покупець, відповідач у справі) було укладено договір поставки №ЛО1605.

Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов’язується на протязі дії договору поставляти покупцю товар за його замовленням окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що остаточно погоджується сторонами в видаткових накладних, які є невід’ємною частиною договору, а покупець зобов’язується приймати та оплатити товар на встановлених договором умовах.

У пункті 1.5 договору сторони визначили відомості про товар: гумові автопокришки (шини) та автомобільні диски. Договір вступає в силу з моменту його підписання повноважними особами обох сторін та діє до 31.12.2013 р. включно (п.2.1 договору).

Поставка товару здійснюється постачальником на умовах DDP (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010) згідно з заявками покупця (п. 3.1 договору).

У п. 3.2 договору сторони погодили, що поставка товару здійснюється на підставі цього договору , а також видаткових накладних, які складаються на кожен товар окремо.

Відповідно до п. 3.4 договору покупцю передаються наступні супровідні документи на товар: оригінал рахунку на оплату товару; видаткова накладна; податкова накладна; гарантійний талон. Підписання сторонами видаткової накладної є достатнім і допустимим доказом, що підтверджує факт передачі (поставки) покупцю товару за цим договором (п. 3.5 договору).

Згідно п.5.1 договору ціни товару вважаються остаточно визначеними сторонами в видатковій накладній на момент постачання партії товару.

Сторони визначили, що покупець зобов’язаний провести повний розрахунок за отриманий товар у термін 30 (тридцять) днів від дати, зазначеної у видатковій товарній накладній (п.5.2 договору).

Оплата товару проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника (п.5.5 договору).

На виконання своїх зобов’язань за договором позивач передав, а відповідач прийняв товар, що підтверджується виставленим рахунком №2348 від 17.06.2013 р. та видатковою накладною №2186 від 20.06.2013 р. на суму 24’ 000,00 грн.

Відповідачем частково оплачено поставлений товар, що підтверджується:

· Банківською випискою від 01.11.2013 р. на суму 2’ 000,00 грн.;

· Банківською випискою від 11.12.2013 р. на суму 4’ 000,00 грн.;

· Банківською випискою від 10.02.2014 р. на суму 4’ 000,00 грн.

Позивачем надсилався відповідачу лист-вимога про погашення заборгованості за неналежне виконання зобов’язання, проте залишився відповідачем без розгляду.

Докази погашення заборгованості відповідачем на суму заборгованості та штрафних санкцій в матеріалах справи відсутні.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Між сторонами виникли взаємні права та обов’язки на підставі укладеного договору поставки товару.

Відповідно до ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

У статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як убачається з матеріалів справи, позивачем поставлено товару відповідачу, що, підтверджується видатковою накладною, підписаною сторонами без жодних застережень, проте факт проведення відповідачем повної оплати вартості поставлених позивачем товарів підтверджений не був.

Відповідно до вимог ч.2 ст.218 ГК України відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов’язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Згідно п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки відповідач після звернення позивача до суду з позовною заявою, частково погасив заборгованість у розмірі 4’ 000,00 грн., суд дійшов висновку про припинення провадження у справі щодо стягнення 4’ 000,00 грн. у зв’язку з відсутністю предмета спору. Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 14’ 000,00 грн. (18’ 000,00 грн. – 4’ 000,00 грн.) заборгованості, то вони є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 7.2 договору, в разі порушення термінів оплати товару покупець, на вимогу постачальника, зобов’язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожень календарний день прострочення впродовж всього часу прострочення, а також, окрім пені, в разі прострочення платежу на термін понад 30 календарних днів - сплачує штраф у розмірі 20% від суми.

Виходячи зі змісту п. 7.2 договору сторони передбачили такі види забезпечення виконання зобов’язання, як пеня та штраф.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Кодексу).

Чинне цивільне законодавство не забороняє визначення сторонами в договорі декількох видів забезпечення виконання зобов'язань. При цьому нарахування та стягнення неустойки (пені) в разі прострочення виконання зобов'язання є правом кредитора, реалізація якого жодним чином не залежить від застосування інших видів забезпечення виконання зобов'язання.

Таким чином, оскільки відповідачем порушено строк оплати товару понад 30 днів (п.5.2 договору), до стягнення з відповідача підлягає 4’ 800,00 грн. штрафу. Також правомірною є вимога про стягнення пені у розмірі 1’ 305,15 грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як убачається з матеріалів справи, відповідачем порушено умови договору в частині своєчасної сплати вартості поставленого товару, тому вимога позивача про стягнення 297,70 грн. – 3% річних слід задоволити.

Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір виник з його неправомірних дій.

На підставі викладеного та ст.ст.11, 509, 526, 530, 549, 610, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст. 218 Господарського кодексу України та ст.ст. 3, 12, 33, 34, 44, 49, 75, 80, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі щодо стягнення 4’ 000,00 грн.

2. Решта позовних вимог задоволити повністю.

3. Стягнути з Приватного підприємства «ТІЗ Карбогаз» (80720, Львівська обл., Золочівський р-н, м. Глиняни, вул. Червоноармійська, буд. 1, корпус А, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 33957741) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН» (65031, Одеська обл., м. Одеса, Новомосковська дорога, буд. 5, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37873875) 14’ 000,00 грн. – основного боргу, 4’ 800,00 грн. – штрафу, 297,70 грн. – 3% річних, 1’ 305,15 грн. – пені та 1’ 720,50 грн. – сплаченого судового збору.

4. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Суддя Яворський Б.І.