Рішення № 37663310, 11.03.2014, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 1328/3217/11 Головуючий у 1 інстанції: Білінська Г.Б.

Провадження № 22-ц/783/753/14 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.

Категорія:27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2014 року м.Львів

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Бойко С.М.,

суддів: Берези В.І., Штефаніци Ю.Г.,

секретаря - Брикайло М.В.,

з участю: представника ПАТ "ВіЕйБі Банк" - Билень Т.Я.,

представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

ОСОБА_5, її представника - адвоката ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк" на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 19 вересня 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк" до ОСОБА_3, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_7 до публічного акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк", ОСОБА_3 про визнання договору поруки недійсним,-

в с т а н о в и л а:

В листопаді 2011 року публічне акціонерне товариство (далі-ПАТ) «ВіЕйБі Банк» звернулось до суду з позовом, в якому просило солідарно стягнути з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_7 заборгованість за кредитним договором №1341/08/08 від 05 серпня 2008 року в розмірі 229452 грн. 56 коп. у зв"язку з невиконанням позичальником ОСОБА_3 умов цього договору, виконання зобов"язань за яким було забезпечено порукою ОСОБА_7, та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2294 грн. 53 коп.

В лютому 2013 року ОСОБА_5 звернулась в інтересах свого сина ОСОБА_7 до суду із зустрічним позовом до ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_3 про визнання договору поруки недійсним (а.с.82). Свої вимоги обґрунтовувала тим, що її син з дня народження - 12 вересня 1977 року, визнаний інвалідом 2-ої групи у зв»язку з наявним у нього психічним захворюванням, внаслідок якого він не розуміє значення своїх дій і постійно потребує контролю з боку батьків, а також не спроможний особисто здійснювати цивільно-процесуальні права та виконувати будь-які свої обов»язки. Вважає, що відповідач ОСОБА_3, заволодівши документами ОСОБА_7, а банк, маючи корисливу зацікавленість, оформили договір поруки без участі самого поручителя, використавши його недієздатність.

Ухвалою суду від 13 лютого 2013 року зустрічна позовна заява була прийнята судом для спільного розгляду з первісним позовом (а.с.84).

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 19 вересня 2013 року позов ПАТ «ВіЕйБі Банк» задоволено частково. Суд вирішив стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ«ВіЕйБі Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 229452 грн. 56 коп., а у задоволенні вимоги позивача, зверненої до відповідача ОСОБА_7, суд відмовив на тій підставі, що договір поруки, укладений між ним та банком, є нікчемним.

У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_7 до ПАТ «ВіЕйБі Банк», ОСОБА_3 про визнання договору поруки недійсним відмовлено за безпідставністю.

Рішення суду оскаржило ПАТ «ВіЕйБі Банк», просить його скасувати в частині відмови у задоволенні вимоги банку до відповідача ОСОБА_7, як до солідарного боржника, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_7 229 452 грн.56 коп. заборгованості за кредитним договором та понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору.

Свої доводи апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення процесуального закону, прийнявши до спільного розгляду із первісним позовом зустрічну позовну заяву від особи, яка не наділена процесуальними правами подавати позов в інтересах ОСОБА_7, оскільки останній не був визнаний у встановленому законом порядку недієздатним, і не уповноважував її від свого імені на представництво його інтересів в суді на підставі довіреності. У зв"язку з цим, на думку апелянта, суд не мав правових підстав визнавати укладений договір поруки нікчемним і відмовляти позивачеві у задоволенні вимог, звернених до відповідача ОСОБА_7, як до поручителя. Крім того, вважає, що суд не дав належної оцінки всім доказам у сукупності для підтвердження психічного стану відповідача ОСОБА_7 в момент укладення договору поруки. Апелянт зазначає, що допущені судом названі вище порушення процесуального закону призвели до безпідставного призначення судової психіатричної експертизи у даній справі та до неправильного вирішення спору.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 11 березня 2014 року рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 19 вересня 2013 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_7 до ПАТ "ВіЕйБі Банк", ОСОБА_3 про визнання договору поруки недійсним скасовано і залишено цей позов без розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ПАТ "ВіЕйБі Банк", відповідача ОСОБА_3 в підтримання апеляційної скарги, заперечення ОСОБА_5 та її представника, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення у відповідності до вимог ст.303 Цивільного процесуального кодексу (далі-ЦПК) України, колегія суддів дійшла висновку про скасування оскаржуваного рішення в частині часткового задоволення позову ПАТ "ВіЕйБі Банк" до ОСОБА_3, ОСОБА_7 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором з ухваленням апеляційним судом нового рішення по суті спору з наступних підстав.

Судом встановлено, що 05 серпня 2008 року між відкритим акціонерним товариством Всеукраїнський Акціонерний Банк (ВАТ "ВіЕйБі Банк"), правонаступником якого є ПАТ "ВіЕйБі Банк", (кредитодавцем) та ОСОБА_3 (позичальником) укладено кредитний договір №1341/08/08 та додатковий договір №1 від 20 листопада 2008 року, відповідно до умов яких позичальник отримав кредит в сумі 14987 євро 70 євроцентів для придбання автомобіля з кінцевим терміном повернення до 04 серпня 2015 року зі сплатою 17,5% річних за користування кредитом та щомісячної плати за обслуговування кредиту у розмірі 146 грн. 95 коп., який зобов"язувався повертати шляхом внесення щомісячних платежів згідно з графіком погашення кредиту (а.с.6-15, 26).

Виконання зобов"язань за кредитним договором було забезпечено заставою транспортного засобу на підставі договору застави від 05 серпня 2008 року (а.с.19-23) та порукою ОСОБА_7 на підставі договору поруки від 05 серпня 2008 року та додаткового договору поруки від 20 листопада 2008 року (а.с.24-25, 27), відповідно до умов яких останній поручився перед банком за виконання ОСОБА_3 своїх обов»язків за вказаним вище кредитним договором в повному обсязі (п.2.1).

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору поруки, відповідальність поручителя і боржника є солідарною.

З лютого 2011 року позичальник перестав погашати кредит та сплачувати проценти за користування ним (а.с.5).

Станом на 18 листопада 2011 року заборгованість за кредитним договором становила 229452 грн. 56 коп., з яких: 14274,02 євро - сума заборгованості за тілом кредиту, 5165,97 євро - несплачені проценти, що в еквіваленті до національної валюти України становило 210893, 82 грн., 5032 грн. 87 коп. - комісія, 13525 грн. 87 коп. - плата за пропуск платежів (а.с.5).

Всі складові заборгованості за кредитним договором, яку просить позивач солідарно стягнути з відповідачів, передбачені кредитним договором (п.2.4), і її розмір відповідачами не оспорювався.

У відповідності до ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу (далі-ЦК) України, якщо договором встановлений обов»язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Таке право банку закріплене й у самому кредитному договорі (п.2.7.1, 3.2.4).

На виконання умов кредитного договору, 21 жовтня 2011 року банк направив відповідачам письмові вимоги про погашення вказаної вище суми боргу (а.с.42, 43), які відповідачі отримали (а.с.40, 41), однак, вони залишилась без виконання у встановлений пунктом 2.7.2 договору строк.

У відповідності до положень ст.541 ЦК України, солідарний обов»язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов»язання.

У разі солідарного обов»язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов»язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ч.1 ст.543 ЦК).

Правові наслідки порушення зобов»язання, забезпеченого порукою, передбачені ст.554 ЦК України.

Згідно зі ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов»язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відмовляючи у задоволенні вимоги банку, зверненої до відповідача ОСОБА_7, як до поручителя, суд першої інстанції виходив з того, що договір поруки, укладений між ним та позивачем, є нікчемним, оскільки укладений з особою, яка на момент укладення договору не розуміла значення своїх дій та не могла ними керувати.

Однак, з таким висновком суду не можна погодитись, оскільки він суперечить нормам матеріального права, якими суд повинен був керуватись при вирішенні даного спору.

У відповідності до ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У відповідності до ч.1 ст.226 ЦК України, правочин, вчинений недієздатною фізичною особою, є нікчемним.

У відповідності до ст.39 ЦК України, фізична особа може бути визнана судом у встановленому ст.ст.236-241 ЦПК України порядку недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (ст.40 ЦК).

Виходячи із вказаних вище норм, для висновку суду про нікчемність правочину, фізична особа, яка його вчинила, повинна бути на момент вчинення правочину визнана недієздатною за рішенням суду у встановленому процесуальним законом порядку.

На відміну від норми ст.226 ЦК України, статтею 225 цього Кодексу визначено підстави для визнання правочину недійсним (оспорюваний правочин), вчиненим дієздатною особою, але в момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, за позовом цієї особи, а у разі наступного визнання фізичної особи, яка вчинила правочин, недієздатною, - за позовом її опікуна.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_7 є інвалідом другої групи з дитинства і знаходиться на обліку та лікуванні у Львівському психоневрологічному диспансері з 04 березня 1980 року з приводу розладів особистості та поведінки внаслідок раннього ураження центральної нервової системи (родова травма) з вираженим психоорганічним синдромом (а.с.47, 119, 121).

В матеріалах справи є висновок судової психіатричної експертизи від 10 квітня 2013 року про те, що в момент укладення договору поруки від 05 серпня 2008 року, ОСОБА_7 в силу наявних у нього розладів психічної діяльності, які досягали рівня хронічного психічного захворювання, позбавлений був можливості усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (а.с.103-104), однак, рішення суду про визнання ОСОБА_7 недієздатним немає.

Таким чином, у суду першої інстанції не було правових підстав визнавати договір поруки нікчемним, а в апеляційного суду відсутні процесуальні підстави розглядати зустрічний позов про визнання договору поруки недійсним, оскільки він поданий особою, яка не мала повноважень на звернення з таким позовом в інтересах ОСОБА_7

Таким чином, проаналізовані вище норми матеріального закону та встановлені обставини справи дають апеляційному суду підставу для висновку про задоволення позову банку в повному обсязі.

Враховуючи викладені вище мотиви, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України з ухваленням апеляційним судом нового рішення про задоволення позову ПАТ «ВіЕйБі Банк».

У відповідності до вимог ст.88 ЦПК України, понесені позивачем витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з кожного з відповідачів в рівних частках, по 1147 гривень 26 копійок.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.4, 313, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк" задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 19 вересня 2013 року в частині часткового задоволення позову публічного акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк" до ОСОБА_3, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов публічного акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк" задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_7 в користь публічного акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк" заборгованість за кредитним договором №1341/08/08 від 05 серпня 2008 року у розмірі 229452 (двісті двадцять дев"ять тисяч чотириста п"ятдесят дві) гривень 56 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_7 в користь публічного акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк" судові витрати у розмірі по 1147 гривень 26 копійок з кожного.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Бойко С.М.

Судді: Береза В.І.

Штефаніца Ю.Г.