Вирок № 37661921, 06.03.2014, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/55/12- к

1/296/12/14

Вирок

Іменем України

06 березня 2014 року м.Житомир

Корольовський районний суд м.Житомира в складі :

головуючого Покатілова О.Б.

при секретарі Рудницькій С.М.

з участю прокурора Глазунова С.В.

захисника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродж. м. Києва, гр.-на України, з вищою освітою, непрацюючого, одруженого, маючого на утриманні двох нл дітей, прож. АДРЕСА_1, раніше не судимого,

за ст.ст. 366 ч.1, 15 ч.2, 191 ч.4, 15 ч.2, 191 ч.5, 219 ч.1 КК України,-

встановив :

ОСОБА_2, займаючи посаду голови правління ВАТ «Лезниківський кар'єр», розташованого за адресою: с. Червоногранітне Володарсько-Волинського району Житомирської області, вул. Леніна, № 1, будучи депутатом Володарсько-Волинської районної Ради, являючись службовою особою, яка здійснює організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції скоїв умисні злочини, а саме замах на заволодіння чужим майном у великих та в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене повторно та за попередньою змовою групою осіб, службове підроблення та доведення до банкрутства за таких обставин.

Так, 10 серпня 2004 року згідно протоколу №1 засідання Наглядової ради Відкритого акціонерного товариства «Лезниківський кар'єр» ОСОБА_2 призначено на посаду голови правління зазначеного Товариства і у зв'язку з цим наділено організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями.

Згідно п.8.4.11 Статуту ВАТ «Лезниківський кар'єр», зареєстрованого Володарсько-Волинською райдержадміністрацією 30 жовтня 1996 року за №45 та змін до нього, зареєстрованих Володарсько-Волинською райдержадміністрацією 01 квітня 2005 року за №12851050002000052 голова правління має право :

- без доручення представляти інтереси Товариства в його відношеннях з іншими юридичними особами, державними та іншими органами, організаціями, а також чинити дії від імені Товариства;

- розпоряджатися коштами та майном Товариства у межах, що визначені Статутом Товариства, рішеннями Загальних зборів акціонерів та рішеннями Спостережної ради;

- підписувати доручення;

- по узгодженню із Спостережною радою укладати угоди, передавати в оренду, заставу нерухоме та інше майно Товариства, розмір яких становить більш як десять відсотків Статутного фонду Товариства, що складає 57 733 грн.;

- виконувати інші функції, що випливають з цього Статуту та організаційної структури Товариства.

У відповідності до п.1 кваліфікаційних характеристик директора, (начальника, іншого керівника підприємства) довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України N336 від 9.12.2004 року діяти у відповідності до чинного законодавства; повинен знати: закони, постанови, укази, розпорядження, рішення та інші нормативно-правові акти органів державної влади і місцевого самоврядування, які регулюють порядок діяльності підприємства.

В кінці лютого 2006 року на виконання договору купівлі-продажу №01/02/06 від 30 січня 2006 року, укладений між продавцем - ВАТ «Лезниківський кар'єр» в особі голови правління ОСОБА_2 та покупцем гр-ном ОСОБА_4 щодо купівлі-продажу під'їзної залізничної колії протяжністю 5101,16 м. від в.п.стр.№1 ВАТ «Лезниківський кар'єр» до ізостика сигналу М-1 ст. Топорище на суму 65 000 грн.,ОСОБА_2, дав своєму підлеглому ОСОБА_5, який не був обізнаним у злочинних намірах свого керівника незаконну вказівку на виготовлення акту прийому-передачі під'їзної колії без дати, згідно якого ВАТ «Лезниківський кар'єр» передав, а ОСОБА_4 прийняв під'їзну залізничну колію протяжністю 5101,16 м. від в.п.стр.№1 ВАТ «Лезниківський кар'єр» до ізостика сигналу М-1 ст. Топорище.

Виготовлений офіційний документ акт прийому-передачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 завірили своїми особистими підписами та печаткою Товариства. При цьому, ОСОБА_2, власноручно поставив дату в акті прийому-передачі під'їзної колії 31 січня 2006 року, тобто умисно вніс в офіційний документ завідомо неправдиву інформацію, хоча вказаний вище договір фактично не був виконаний, оскільки під'їзна колія не була знята з балансу ВАТ «Лезниківський кар'єр», а гроші за її продаж до ВАТ не надходили.

Таким чином підсудний, будучи посадовою особою ВАТ «Лезниківський кар'єр» вніс до офіційного документу завідомо неправдиві відомості.

Підсудний свою винуватість у вчиненні даного злочину не визнав повністю та показав, що він будь-які неправдиві відомості до офіційних документів не вносив та не давав відповідних вказівок своїм підлеглим.

Винуватість підсудного повністю підтверджується :

- показаннями свідка ОСОБА_5, який показав, що у квітні 2006 року за вказівкою ОСОБА_2 він особисто готував проект договору на продаж під'їзної залізничної колії довжиною більш 5 км від 30.01.2006 р.Договір підписав ОСОБА_2, покупцем був ОСОБА_4 Також він за вказівкою підсудного готував акт прийму-передачі вказаної під'їзної колії, на той час без дати. Дату в акті постав сам підсудний. Будь-яких коштів за колію ні в касу ні на розрахунковий рахунок ТОВ «Лезниківський кар'єр» не надходило;

- показаннями свідка ОСОБА_6, що будь-яких коштів за продаж під'їзної колії ні в касу ні на розрахунковий рахунок ТОВ «Лезниківський кар'єр» не надходило;

- показаннями свідка ОСОБА_4, який показав, що на підставі договору на продаж під'їзної залізничної колії довжиною більш 5 км від 30.01.2006 р. він будь-яких коштів за продаж вказаної колії він на рахунок ВАТ «Лезниківський кар'єр» не вносив;

- показаннями свідка ОСОБА_7, який показав, що йому було відомо проте, що в січні 2006 року ОСОБА_2 було продано ОСОБА_4 під'їзну залізничну колію. Дану колію не можна було продавати, оскільки вона перебувала в податковій заставі. В договорі на купівлю-продаж вказаної колії стоїть ціна 65 тис.грн. Будь-яких коштів ні в касу ні на розрахунковий рахунок за вказану колію не надходили;

- статутом ВАТ «Лезниківський кар'єр» в новій редакції, згідно п.8.4.11 якого голова правління наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, зокрема має право по узгодженню з спостережною радою укладати угоди, передавати в оренду, заставу нерухоме та інше майно Товариства, розмір яких становить більше як 10 відсотків Статутного фонду Товариства; згідно п.5.1. Статуту статутний фонд Товариства становить 577337,75 грн. (т.1 ас 30-39);

- протоколом №1 від 10.08.2004 р. засідання наглядової ради ВАТ «Лезниківський кар'єр», згідно якого ОСОБА_2 призначено головою зазначеного Товариства (т.1 ас 43);

- договором купівлі-продажу №01/02/06 від 30 січня 2006 р., укладеному між ВАТ «Лезниківський кар'єр» в особі голови правління ОСОБА_2 та фізичною особою ОСОБА_4, згідно умов якого ВАТ «Лезниківський кар'єр» продає, а ОСОБА_4 купляє під'їзну залізничну колію протяжністю 5101,16 км. за ціною, встановленою протоколом узгодження договірної ціни, а саме за 65 000 грн. Вказані документи підписані особисто ОСОБА_2 і ОСОБА_4, скріплені печаткою ВАТ «Лезниківський кар'єр» (т.1 ас 195-197, т.3 ас 25-27- актом прийому-передачі під'їзної колії від 31.01.06 р., підписаного ОСОБА_2 і ОСОБА_4, скріпленого печаткою ВАТ «Лезниківський кар'єр» (т.1 ас 198, т.3 ас 28).

Оцінивши викладені докази в їх сукупності, суд вважає вину підсудного доведеною повністю та кваліфікує його дії за ст. 366 ч.1 КК України, як внесення посадовою особою до офіційного документа завідомо неправдивих відомостей.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Злочин, передбачений ст. 366 ч.1 КК України, є злочином середньої тяжкості.

Підсудний раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, за місцем проживання характеризується позитивно, на даний час не працює.

Обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання підсудному по справі не встановлені.

На підставі викладеного суд вважає, що виправлення та перевиховання підсудного без ізоляції від суспільства можливе, тому призначає йому покарання у вигляді обмеження волі з позбавленням права займати атестовані посади в правоохоронних органах.

Однак, враховуючи до злочин, вчинений підсудний, який передбачений ст. 366 ч.1 КК України відноситься до категорії середньої тяжкості, а з часу його вчинення пройшло більше ніж 5 років, підсудний повинен бути звільнений від призначеного покарання за спливом строків давності.

Крім того ОСОБА_2, органами досудового слідства та державного обвинувачення, обвинувачується в тому, що він в кінці лютого 2006 року, отримавши з ДПІ у Печерському районі м. Києва припис про заборону відчуження майна від 22 лютого 2006 року у зв'язку з тим, що всі основні засоби ВАТ «Лезниківський кар'єр» знаходяться у податковій заставі, в порушення вимог п. п. 17.1.8 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року (із змінами та доповненнями),з метою заволодіння майном ВАТ «Лезниківський кар'єр», а саме під'їзної залізничної колії протяжністю 5101,16 м., використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, умисно та з корисливих мотивів, не звернувшись до Спостережної ради та не отримавши згоду ДПІ у Печерському районі м. Києва, в адміністративному приміщенні Товариства дав вказівку своєму підлеглому ОСОБА_5, який не був обізнаним у злочинних намірах свого керівника, виготовити договір купівлі-продажу №01/02/06, в якому вказати особу продавця - ВАТ «Лезниківський кар'єр» в особі голови правління ОСОБА_2, а особу покупця - ОСОБА_4, який є його рідним братом. При цьому ОСОБА_2, зловживаючи своїм службовим становищем, розпорядився поставити дату укладання договору 30 січня 2006 року, тобто внести завідомо для нього неправдиву інформацію до офіційного документу.

В цей же період часу, продовжуючи свої злочинні дії, направленні на незаконне заволодіння майном ВАТ «Лезниківський кар'єр», достовірно знаючи, що у відповідності до п. п. 8.2.2., 1.20. 5-1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. №334/94-ВР в редакції Закону України №283/97-ВР від 22.05.1997р. із змінами та доповненнями, згідно якого залізнична колія є основним засобом 1 групи і її продаж може здійснюватися лише за умови проведення незалежної оцінки майна, ОСОБА_2, умисно, зловживаючи своїм службовим становищем, в адміністративному приміщенні Товариства дав вказівку своєму підлеглому ОСОБА_5 виготовити додаток №1 до договору купівлі-продажу №01/02/06 - протокол узгодження договірної ціни, в якому вказати, що ВАТ «Лезниківський кар'єр» в особі ОСОБА_2 і фізична особа ОСОБА_4 узгодили ціну під'їзної колії в розмірі 65000 грн., тобто фактично вказав залишкову вартість цієї під'їзної залізничної колії протяжністю 5101,16 м. від в.п.стр.№1 ВАТ «Лезниківський кар'єр» до ізостика сигналу М-1 ст. Топорище.

Виготовлені офіційні документи ОСОБА_2 та ОСОБА_4 завірили своїми особистими підписами та печаткою Товариства.

Таким чином, ОСОБА_2 вчинив всі можливі дії, безпосередньо спрямовані на незаконне заволодіння майном ВАТ «Лезниківський кар'єр», а саме під'їзною залізничною колією протяжністю 5101,16 м. від в.п.стр.№1 ВАТ «Лезниківський кар'єр» до ізостика сигналу М-1 ст. Топорище, вартістю 65 000 грн., але не довів злочин до кінця з причин, які не залежали від його волі, оскільки наданий ним для виконання головному бухгалтеру ВАТ «Лезниківський кар'єр» ОСОБА_6 завірений його особистим підписом наказ №21 про списання та зняття з бухгалтерського обліку під'їзної колії, остання, акцентувавши увагу ОСОБА_2 на незаконності даного розпорядження, відмовилась його виконувати.

Крім цього, ОСОБА_2, продовжуючи свої злочинні дії, направлені на заволодіння майном Товариства шляхом привласнення та зловживання своїм службовим становищем повторно, умисно, з корисливих мотивів та в інтересах третіх осіб, ОСОБА_2, являючись службовою особою, в період грудня 2006 року по 29 грудня 2007 року вчинив дії, що призвели до стійкої фінансової неспроможності ВАТ «Лезниківський кар'єр».

Так, 19 травня 2003 року між ВАТ «Лезниківський кар'єр» в особі керуючого санацією ОСОБА_9 та фірмою «East West Import Export Company Limited» в особі директора ОСОБА_10 укладено договір позики №03/05 03, згідно умов якого фірма «East West Import Export Company Limited» надає Товариству кредит в розмірі 4 300 000 доларів США із терміном кінцевого погашення 19 травня 2009 року. Вказаний договір у відповідності до чинного законодавства 30 травня 2003 року був зареєстрований в головному управління НБУ по м. Києву і Київській області за №11/007-9372.

З метою доведення до банкрутства та подальшого заволодіння майном ВАТ «Лезниківський кар'єр» повторно, голова правління Товариства ОСОБА_2, достовірно знаючи про відсутність будь-яких фінансових вимог з боку фірми «East West Import Export Company Limited», в період грудня 2005 - березня 2006 року, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно та з корисливих мотивів, в адміністративному приміщенні Товариства дав вказівку своєму підлеглому ОСОБА_5, який не був обізнаним у злочинних намірах свого керівника, виготовити додаткову угоду №1 до договору №03/05 03 від 19 травня 2003 року, згідно якої фірма «East West Import Export Company Limited» та ВАТ «Лезниківський кар'єр» в особі ОСОБА_2 домовились розірвати вищевказаний договір з терміном погашення отриманих сум та відсоткових платежів на протязі 1 місяця з дня підписання цієї угоди. Окрім цього, дав незаконну вказівку датувати угоду не фактичною датою виготовлення, а 19 липня 2005 року, тобто внести до офіційного документа завідомо для нього неправдивих відомостей. Виготовлений офіційний документ ОСОБА_2 завірив своїм особистим підписом та печаткою Товариства, і таким чином уклав завідомо невигідну для підприємства угоду, яку у відповідності до чинного законодавства України в Національному Банку України зареєстровано не було.

Таким чином, своїми умисними злочинними діями ОСОБА_2 штучно створив фінансову неспроможність виконання вимог ВАТ «Лезниківський кар'єр» перед фірмою «East West Import Export Company Limited».

Після цього, з метою заволодіння майном Товариства повторно, 05 червня 2006 року, діючи умисно, з корисливих мотивів та в інтересах третіх осіб, ОСОБА_2 від імені ВАТ «Лезниківський кар'єр» подав до Господарського суду м. Києва заяву №174 про порушення справи про банкрутство.

В заяві про порушення справи про банкрутство ОСОБА_2 вказав, що 19 липня 2005 року настав термін виконання зобов'язань боржника (ВАТ «Лезниківський кар'єр») перед фірмою «East West Import Export Company Limited» на загальну суму 764 417,43 грн.

25 грудня 2005 року настав термін виконання зобов'язань перед кредиторами боржника у відповідності з умовами мирової угоди, затвердженої господарським судом Житомирської області 19 листопада 2002 року у справі про банкрутство боржника на загальну суму 1 086 296,24 грн.

Загальна сума кредиторської заборгованості боржника станом на 01 червня 2006 року складає 2 299 706,86 грн.

Заборгованість по обов'язкових платежах складає 175 703, 71 грн.

Також в заяві вказано про наявність коштів в касі Товариства та на розрахункових рахунках в загальній сумі 26 795,22 грн., дебіторська заборгованість в сумі 99 787,06 грн., залишкова вартість основних засобів в сумі 3 630 791,83 грн. та дані про збитковість підприємства.

В поданій заяві ОСОБА_2 акцентував увагу на те, що задоволення вимог фірми «East West Import Export Company Limited» в сумі 764 417,43 грн. призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань перед іншими кредиторами в повному обсязі, так як у зв'язку з тим, що майно боржника знаходиться в податковій заставі і Товариство не має можливості проводити розрахунки з кредиторами за рахунок реалізації частини майна.

18 липня 2006 року ухвалою Господарського суду м. Києва за заявою ВАТ «Лезниківський кар'єр» в особі його голови правління ОСОБА_2 порушено справу №43/504 про банкрутство Товариства та призначено її розгляд на 30 серпня 2006 року.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30 серпня 2006 року по справі №43/504 з метою виявлення всіх кредиторів і можливих санаторів, заявника зобов'язано подати у десятиденний строк до офіційного друкованого органу оголошення про порушення справи про банкрутство ВАТ «Лезниківський кар'єр». Цією ж ухвалою за клопотанням ОСОБА_2 розпорядником майна призначено арбітражного керуючого ОСОБА_4 і зобов'язано його на затвердження суду надати реєстр вимог кредиторів боржника.

При цьому ОСОБА_2 за попередньою змовою з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, будучи зобов'язаним у відповідності до п.1 кваліфікаційних характеристик директора, (начальника, іншого керівника підприємства) Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України N336 від 9.12.2004 року діяти у відповідності до чинного законодавства, діючи умисно, з корисливих мотивів та в інтересах третіх осіб, в порушення ст.3 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», при подачі клопотання, укрив від суду факт родинного зв'язку з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження та яка є його близьким родичем і, відповідно до п. 1.26 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. №334/94-ВР в редакції Закону України №283/97-ВР від 22.05.1997р. із змінами та доповненнями, пов'язаною особою.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне заволодіння майном Товариства в особливо великих розмірах, голова правління ВАТ «Лезниківський кар'єр» ОСОБА_2, на початку листопада 2006 року виконуючи свою власну роль у здійсненні злочинного наміру, умисно, зловживаючи своїм службовим становищем, з корисливих мотивів, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, в адміністративному приміщенні Товариства дав вказівку своїм підлеглим ОСОБА_5, ОСОБА_9 та ОСОБА_11, які не були обізнані у злочинних намірах свого керівника, виготовити за допомогою комп'ютерної техніки заяви про визнання конкурсними кредиторами фірму «East West Import Export Company Limited» та ТОВ «Омега», вказавши в цих заявах кредиторські вимоги.

При цьому, являючись співзасновниками ТОВ «Омега» і, відповідно, пов'язаними особами ОСОБА_2 і особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, достовірно знали про те, що будь-яка кредиторська заборгованість Товариства перед ТОВ «Омега» відсутня.

Вказані заяви ОСОБА_2 06 листопада 2006 року подав до Господарського суду м. Києва.

Продовжуючи реалізувати свій злочинний умисел, направлений на заволодіння майном Товариства в особливо великих розмірах повторно, в середині листопада 2006 року голова правління ВАТ «Лезниківський кар'єр» ОСОБА_2 в адміністративному приміщенні Товариства дав вказівку своїм підлеглим ОСОБА_5, ОСОБА_9, які не були обізнані у злочинних намірах свого керівника, виготовити за допомогою комп'ютерної техніки повідомлення до Господарського суду м. Києва про визнання ВАТ «Лезниківський кар'єр» майнових вимог вищезазначених суб'єктів підприємницької діяльності та їх включення до четвертої черги вимог кредиторів.

Після виготовлення вказаних повідомлень, голова правління ВАТ «Лезниківський кар'єр» ОСОБА_2 за попередньою змовою з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження та яка займала посаду арбітражного керуючого даного Товариства, будучи службовими особами, зловживаючи службовим становищем, з корисливих мотивів та в інтересах третіх осіб, використовуючи службове становище всупереч інтересам служби, з метою привласнення майна Товариства, у невстановленому слідством місці та час за підписали та скріпили печатками повідомлення до Господарського суду м. Києва про визнання ВАТ «Лезниківський кар'єр» майнових вимог фірми «East West Import Export Company Limited» в сумі 881 645,97 грн., ТОВ «Омега» в сумі 246 735 грн. та їх включення до четвертої черги вимог кредиторів, які разом із заявами про визнання конкурсними кредиторами подали до суду.

29 листопада 2006 року ОСОБА_2 подав до Господарського суду м. Києва реєстр вимог кредиторів, до якого безпідставно включив ТОВ «Омега» та штучно створеного кредитора - фірму «East West Import Export Company Limited».

На підставі наданих ОСОБА_2 документів, в яких містилась завідомо неправдиві відомості 21 грудня 2006 року ухвалою Господарського суду м. Києва по справі №43/504 було визнано кредиторами фірму «East West Import Export Company Limited» на суму 881 645,96 грн. та ТОВ «Омега» на суму 246 735,00 грн., що призвело до незаконного набуття даними суб'єктами господарювання права на безпідставне відшкодування неіснуючої заборгованості та, як наслідок, в подальшому привласнення чужого майна в особливо великих розмірах, але ОСОБА_2 за попередньою змовою з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, вчинили всі можливі дії, спрямовані на повторне заволодіння майном Товариства в особливо великих розмірах, але не довели злочин до кінця з причин, які не залежали від їх волі, оскільки ухвалою Господарського суду Житомирської області від 16 жовтня 2007 року ТОВ «Омега» виключена з реєстру кредиторів ВАТ «Лезниківський кар'єр», а фірма «East West Import Export Company Limited» на протязі всього часу фінансово-господарських взаємовідносин з ВАТ «Лезниківський кар'єр» не пред'являло і не пред'являє жодних претензій Товариству щодо повернення боргу.

Таким чином, діями ОСОБА_2 державним інтересам, спричинено велику матеріальну шкоду на суму 175704,89 грн., а саме в особі Володарсько-Волинської ДПІ на суму 35356,68 грн., ДПІ у Печерському районі м. Києва на суму 109362,50 грн., Управлінню ПФУ у Печерському районі м. Києва на суму 30985,71 грн., а також іншим кредиторам на суму 627273,14 грн., а саме в особі ВАТ «Завод «Будматеріали» на суму 286827,16 грн., ДТГО «Південно-Західна залізниця» на суму 156445, 98 грн., ВАТ «Енергопостачальна компанія «Житомиробленерго» на суму 184000грн. завдано великої матеріальної шкоди, а всього на загальну суму 802 978,03 грн.

Підсудний свою винуватість у вчиненні вказаних злочинів не визнав повністю та показав наступне.

Кримінальна справа відносно нього була порушена прокурором Житомирської області за матеріалами і заявами осіб, які намагалися здійснити рейдерське захоплення ВАТ «Лезниківський кар'єр», в якому він (підсудний) працював головою правління та був його акціонером.

Внаслідок підробки ними протоколу загальних зборів акціонерів від 23 січня 2007 року він був незаконно звільнений з посади і ВАТ фактично ними було захоплене.

Тільки в результаті реалізації свого права на судовий захист йому вдалося захистити свої права, довести факт підробки протоколу загальних зборів і добитися відновлення його на посаді голови правління та добитись припинення рейдерського захоплення товариства.

На даний час законне керівництво ВАТ і його акціонери до нього жодних претензій не мають і відкликали свого представника в справі, який був наділений такими повноваженнями рейдерами та відмовилися від позовних вимог до нього.

Свою винуватість у вчиненні замаху на заволодіння під'їзної колії ним у змові з іншою особою не визнав повністю та показав, що під'їзна залізнична колія продавалася ОСОБА_4 за 65 тис. грн., а не безкоштовно викрадалася ним (підсудним). Він приймав рішення про її продаж в межах своїх повноважень голови правління ВАТ. Згоди спостережної ради для її продажу не потрібно було. Загальна протяжність під'їзної залізничної колії складає 5502 м. і її залишкова балансова вартість складала 61 512, 76 грн. Продавалася під'їзна залізнична колія протяжністю 5101,16 м. від стрілки №1 ВАТ «Лезниківський кар'єр» до ізостика сигналу М-1 станції Топорище і її балансова залишкова вартість становила 57 030 грн. Статутний же фонд ВАТ складав 577 437, 75 грн. Виходячи з залишкової балансової вартості колії в 57 030 грн., яка продавалася по договору і з врахуванням розміру статутного фонду ВАТ він (підсудний) мав право продати її без погодження зі спостережною радою. Статутом йому дозволялося самостійно приймати рішення про укладення договорів в межах 10 % від статутного фонду, що становить 57 743 грн., тобто більше її балансової вартості. Проводити оцінку колії при її продажу згідно до чинного законодавства не потрібно. Домовленість з ОСОБА_4 про продаж залізничної колії та укладення договору-купівлі продажу була досягнута 30 січня 2006 року, саме тому договір датувався 30 січня 2006 року. Тому він (підсудний) вважає, що виготовлення письмового тексту договору після січня місяця 2006 року з зазначенням в ньому дати його укладення 30 січня 2006 року не є підробкою офіційного документу договору. Жодним чинним законодавством не заборонено укладати договір датою, коли сторони досягли домовленості про його укладення. На початку листопада 2006 року даний договір купівлі продажу був розірваний. ОСОБА_4 повернув йому (підсудному) свій екземпляр договору. Свідченням розірвання договору є те, що ВАТ і ОСОБА_4 не зверталися до Володарськ-Волинської районної ради за проведенням вибору і обстеження земельної ділянки для розміщення під'їзної залізничної колії. Також підтвердженням тому, що він (підсудний) не викрадав колію і не мав наміру цього робити є те, що подаючи заяву про банкрутство товариства до Господарського суду м. Києва, він включив під'їзду залізничну колію до основних засобів і оцінки їх залишкової вартості в 3630791,83 грн. та підписав її 05.06.2006 року. Позиція головного бухгалтера ВАТ щодо продажу колії абсолютно не перешкоджала йому здійснити такий продаж.

Крім того, він не згоден з оцінкою вартості колії оцінювачем. Оцінювач не є фахівцем щодо оцінки технічного стану колії. Виходячи з технічного стану колії, вона підлягала капітальному ремонту. З звіту оцінки видно, що визначення вартості колії це тільки суб'єктивна думка оцінювача і результати оцінки можуть бути використані тільки при переоцінці основних фондів.

Також підсудний не визнав себе винуватим у навмисному доведенні ВАТ до банкрутства, в незаконному набутті фірмою «East West Import Export Company Limited», ТОВ «Омега» прав на безпідставне відшкодування неіснуючої заборгованості та замаху привласнення чужого майна в особливо великих розмірах відповідно на суму 881645,96 грн. і 246735,00 грн., в службовому підробленні при цьому.

Питання укладення кредитного договору з фірмою «East West Import Export Company Limited» ним (підсудним) не вирішувалося. Від фірми реально надійшло ВАТ кошти в доларах США за кредитним договором. Борг ВАТ перед ТОВ «Омега» визнаний в 2002 році господарським судом. При цьому він директором товариства не був і в суді інтереси товариства не представляв. На час виникнення господарських відносин між ТОВ «Омега» і ВАТ «Лезниківський кар'єр» він ніякого відношення до ВАТ не мав. Даний борг перед ТОВ «Омега» був визнаний ВАТ. З пропозицією розірвати кредитний договір звернулася до ВАТ фірма «East West Import Export Company Limited», так як змінилися умови господарювання. Міністерство охорони навколишнього природного середовища своїм наказом в 2005 році анулювало ліцензію на користування надрами ВАТ і тому господарська діяльність ВАТ була зупинена, що вплинуло на фінансове становище товариства та виконання ВАТ своїх договірних зобов'язань. Керівник фірми «East West Import Export Company Limited» ОСОБА_10 вимагав повернути кошти. Додатковий договір про розірвання кредитного договору з фірмою «East West Import Export Company Limited» був підписаний в м. Москві 19 липня 2005 року, який з боку фірми був підписаний ОСОБА_10. Він (підсудний) дав вказівку ОСОБА_5 на підготовку додаткового договору про розірвання кредитного договору з фірмою «East West Import Export Company Limited», так як додатковий договір підписаний 19 липня 2005 року був втрачений. Потім він (підсудний) його знайшов і необхідність в договорі підготовленому ОСОБА_5 відпала.

Після виходу з процедури банкрутства в 2002 році ВАТ «Лезниківський кар'єр» практично не працював до 2004 року. Він в той період головою правління не працював і ніякого відношення до утворення боргів ВАТ не мав. Борг підприємства за результатами укладення мирової угоди складав понад 1 млн. 200 тис. грн. Для відновлення виробництва необхідно було встановлювати електрообладнання, ремонтувати дробілки каменю, відсутній був тепловоз, транспортерна стрічка біля 800 м., потребувала ремонту дорога біля 8, 4 км. та під'їзна залізнична колія. В товаристві були відсутні працівники. До банкрутства працювало біля 500 працівників, а після банкрутства залишилося 45 працівників. В 2005 році підприємство не працювало внаслідок зупинки діяльності його контролюючими органами. Були значні витрати на оплату електроенергії, закупку пального, оплату вибухових робіт. В період роботи його головою правління різко впав попит на продукцію товариства - щебінь. Саме це призвело до стійкої неплатоспроможності товариства, а не те, що він своїми діями довів його навмисно до банкрутства.

Безпідставність його обвинувачення повністю підтверджується матеріалами кримінальної справи.

Так, ТОВ «Омега» визнане кредитором ВАТ ухвалою Господарського суду Житомирської області від 11 грудня 2000 року в справі № 1/161/ «Б» на суму 246 735 грн. на підставі договору № 01Л, договору № 02Л, Договору № 03Л, контракту № 1/03/99, специфікації № 1, контракту № 1/01/00 та специфікація № 1 до нього, заяви про визнання ТОВ «Омега» кредитором, відзиву на претензію ВАТ «Лезниківський кар'єр» з визнанням боргу.

В ухвалі Господарського суду Житомирської області від 19 листопада 2002 року про затвердження мирової угоди по справі № 1/161/ «Б» кредитором ВАТ встановлене наряду з іншими ТОВ «Омега» на 246 735 грн.

З наведених судових рішень та документів, на підставі яких вони приймалися, вбачається, що він (підсудний) ніякого відношення до оформлення документів не мав і до прийняття судових рішень також не мав.

Головою правління ВАТ він був обраний лише 10 серпня 2004 року.

Тому він законно вказав в заяві до Господарського суду м. Києва від 05 червня 2006 року відомості про те, що кредитором ВАТ є ТОВ «Омега», виходячи з судових рішень, які вступили в законну силу.

Виключення ухвалою Господарського суду Житомирської області від 16 жовтня 2007 року ТОВ «Омега» з реєстру кредиторів в справі № 1/161/ «Б» значення для правової оцінки його ій немає, так як всі дії по включенню ТОВ «Омега», як кредитора в справі про банкрутство 2006 року, вчинялися до постановлення ухвали господарським судом Житомирської області від 16 жовтня 2007 року.

Дії щодо зазначення ТОВ «Омега» кредитором ВАТ вчинялися ним лише в період, коли судові рішення про визнання ТОВ «Омега» кредитором ВАТ були чинними.

Його звернення до Господарського суду м. Києва з заявою про банкрутство ВАТ «Лезниківський кар'єр» здійснене відповідно до вимог чинного законодавства і зазначення чи не зазначення в заяві кредитором фірми «East West Import Export Company Limited» не впливало на судові рішення за даною заявою голови правління ВАТ.

Це стверджується наступним:

З мирової угоди від 10 жовтня 2002 року по справі № 1/161/ «Б», затвердженої ухвалою Господарського суду Житомирської області від 19 листопада 2002 року, слідує, що 25 грудня 2005 року настав термін виконання зобов'язань перед кредиторами ВАТ «Лезниківський кар'єр» на загальну суму 1086296, 24 грн.

З мирової угоди та ухвали суду від 19 листопада 2002 року з слідує, що ВАТ в тяжке фінансове становище було поставлене ще до його призначення головою правління ВАТ 10 серпня 2004 року.

До призначення його головою правління ВАТ борг погашений не був, а залишався незмінним.

Попереднє керівництво ВАТ борг не сплатило і мирову угоду не виконувало.

Крім того на день звернення до Господарського суду м. Києва 05 червня 2006 року з заявою про банкрутство ВАТ «Лезниківський кар'єр» мало заборгованість перед гр. ОСОБА_12 та ВАТ «Завод «Будматеріали» на суму 63316, 56 грн.

В зв'язку з даною заборгованістю 15 березня 2006 року та 27 березня 2006 року відділом ДВС у В-Волинському районі накладено арешт на кошти та рахунки ВАТ.

26 травня 2006 року, знову ж таки відділом ДВС у В-Волинському районі, накладено арешт на кошти та рахунки ВАТ в зв'язку з виконанням судового рішення по стягненню на користь гр. ОСОБА_13, та виконавчого збору в загальній сумі 128320,50грн.

Наявність такої заборгованості ВАТ перед кредиторами не заперечується і прокуратурою.

Таким чином, заборгованість ВАТ перед кредиторами станом на 05.06.2006 року склала 1277933, 32 грн.

Згідно ст. 6 ч. 2, 3 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та ст. 82 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» для звернення до Господарського суду з заявою про банкрутство боржнику (ВАТ «Лезниківський кар'єр») достатньо було на день подачі заяви мати заборгованість перед кредиторами в сумі 105000 грн.

Вказана вище заборгованість ВАТ не була задоволена протягом трьох місяців після встановленого для її погашення строку.

Таким чином, у нього, як голови правління ВАТ «Лезниківський кар'єр» були всі підстави звернутися до Господарського суду м. Києва з заявою про банкрутство ВАТ, навіть без врахування заборгованості перед фірмою «East West Import Export Company Limited».

19 травня 2003 року між ВАТ «Лезниківський кар'єр», в особі керуючого санацією ОСОБА_9, а не мене, та фірмою «East West Import Export Company Limited» в особі директора ОСОБА_10 укладено договір позики №03/05 03, згідно умов якого фірма «East West Import Export Company Limited» надає Товариству кредит в розмірі 4300000 доларів СІЛА із терміном кінцевого погашення 19 травня 2009 року.

Вказаний договір, у відповідності до чинного законодавства, 30 травня 2003 року був зареєстрований в головному управління НБУ по м. Києву і Київській області за №11/007-9372.

Проведеною ревізією КРУ в Житомирській області № 06-06-09/075 від 12. 07. 2007 року встановлено, що на виконання даної угоди від фірми «East West Import Export Company Limited» на протязі червня - липня 2003 року надійшло ВАТ -137152 дол. США.

3 часу надходження коштів на рахунок товариства фірма «East West Import Export Company Limited» за договором від 19 травня 2003 року стала кредитором, а ВАТ «Лезниківський кар'єр» боржником, що слідує зі ст. 510 ЦК України.

Як відповідно до умов договору, так і згідно до положень ст. 1046 ЦК України у ВАТ виник обов'язок повернути фірмі позику (грошові кошти).

При цьому набуття фірмою «East West Import Export Company Limited» статусу кредитора ВАТ не залежить від настання строку повернення позики.

Тому підписання ним, як посадовою особою ВАТ і ОСОБА_10 додаткової угоди № 1 від 19.07.2005 року про розірвання договору позики аж ніяк не впливало на набуття фірмою статусу конкурсного кредитора.

Статус конкурсного кредитора фірмою однаково був би набутий і в тому випадку, коли б вона не була включена ним (підсудним) до заяви про порушення справи про банкрутство.

Крім того, ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» на кредиторів покладається зобов'язання звертатися до суду з письмовими заявами до боржника. Невиконання кредиторами такого обов'язку у встановлені строки або не звернення взагалі тягне за собою погашення боргів.

Тому фірма «East West Import Export Company Limited» зобов'язана була звертатися до суду, що і було зроблено. Фірма подала письмову заяву до господарського суду м. Києва про визнання конкурсним кредитором, яка надійшла до суду 06 листопада 2006 року).

Крім того, ухвалою Господарського суду м. Києва по справі №43/504 від 21 грудня 2006 року визнано кредитором фірму «East West Import Export Company Limited» на суму 881645,96 грн.

Постанова НБУ № 602 від 22 грудня 1999 року «Про затвердження Положення про порядок реєстрації договорів, які передбачають виконання резидентами боргових зобов'язань перед нерезидентами за залученими від нерезидентів кредитами, позиками в іноземній валюті» не містить обмежень та не перешкоджає кредиторам вступати з вимогами в справи про банкрутство боржників про повернення одержаних коштів.

Крім того, він (підсудний) також не вчиняв замаху на викрадення чужого майна в результаті дострокового розірвання договору позики та визнання в заяві про порушення провадження про банкрутство фірми конкурсним кредитором.

Кошти ВАТ від фірми надійшли реально, а повернення даних коштів фірми відповідно до договору позики і судового рішення в справі про банкрутство не може вважатися викраденням чужого майна, так як відсутнє безоплатне обернення майна на свою користь чи користь третіх осіб, а здійснюється повернення боргу позикодавцю через процедуру банкрутства.

Повідомлення ВАТ, підписане ним як головою правління та арбітражним керуючим ОСОБА_4 про визнання в повному обсязі майнових вимог фірми та ТОВ «Омега» відповідало фактичній і наявній заборгованості відповідно до кредитного договору та судовим рішенням по справі про банкрутство товариства 2002 року.

Не може бути підтвердженням вчинення ним злочину і аудиторський звіт про результати перевірки наявної кредиторської заборгованості по ВАТ, складений ПП «Аудиторська фірма «Екаунт».

Нереєстрація додаткової угоди № 1 від 19. 07. 2005 року до договору № 03/05 03 в НБУ не позбавляло обов'язку і права фірми «East West Import Export Company Limited» звернутися з вимогами в справі про банкрутство ВАТ.

Підтвердженням цьому є те, що в 2011 році Господарським судом м. Києва ще раз було підтверджено, що фірма є кредитором ВАТ і товариство сплатило борг фірмі. Це судове рішення приєднане до матеріалів кримінальної справи.

Відсутність в бухгалтерському обліку ВАТ даних про заборгованість перед ТОВ «Омега» на суму 246 735 грн. не змінювало і не припиняло дію судових рішень в справі про банкрутство ВАТ 2002 року.

Додатковий договір про розірвання кредитного договору з фірмою «East West Import Export Company Limited» був підписаний в м. Москва, а саме 19 липня 2005 року ним та ОСОБА_10.

Жодного відношення до органів управління фірми «East West Import Export Company Limited» він не мав та не працював у фірмі, не є засновником та співвласником фірми. Надання його знайомим ОСОБА_10 довіреності на представництво інтересів фірми не є злочином і не свідчить про вчинення його ним (підсудним), так як він жодних злочинних дій в інтересах фірми не вчиняв.

ВАТ не змогло розрахуватися з боргами в результаті незаконних дій державних контролюючих органів і тому попало в скрутне фінансове становище.

Діями контролюючих органів в 2005 році було зупинене виробництво і це потягло за собою невиконання договірних зобов'язань, а також неможливість розраховуватися з боргами.

Так, наказом Державного комітету природних ресурсів України № 40 від 14. 02. 2005 року «Про анулювання спеціальних дозволів (ліцензій) на користування надрами» був анульований спеціальний дозвіл (ліцензія) за реєстраційним номером 1771 від 05. 03. 1999 року ВАТ «Лезниківський кар'єр». 30 травня 2005 року ВАТ звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом про визнання цього наказу частково недійсним.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 12 серпня 2005 року по справі № 45/250 позов був задоволений повністю. Визнано наказ Державного комітету природних ресурсів України № 40 щодо анулювання ліцензії ВАТ на користування надрами недійсним.

Таким чином, з 14 лютого 2005 року і по день набрання законної сили рішенням суду від 12 серпня 2005 року виробництво на ВАТ було зупинене внаслідок незаконних дій державного контролюючого органу.

ВАТ в результаті таких дій державного контролюючого органу щомісяця в середньому втрачало до 150 тис. грн. на місяць.

Посилання органу досудового слідства на протокол № 1 чергових загальних зборів акціонерів ВАТ «Лезниківський кар'єр» від 23 січня 2007 року, на яких були припинені його (підсудного) повноваження як голови правління ВАТ, як на доказ його вини у вчиненні злочинів безпідставне.

Так, рішенням господарського суду м. Києва від 08.10.2007 року по справі № 21/220 за його (підсудного) позовом до ВАТ «Лезниківський картер» були визнані недійсними рішення, що прийняті черговими загальними зборами акціонерів ВАТ «Лезниківський кар'єр», які оформлені протоколом № 1 від 23 січня 2007 року.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29 травня 2008 року рішення господарського суду м. Києва від 08. 10. 2008 року залишено без змін, а апеляційну скаргу ВАТ «Лезниківський кар'єр» без задоволення.

Таким чином, судовими рішенням встановлено факт незаконного набуття повноважень головою правління ВАТ «Лезниківський кар"єр» ОСОБА_7 з 23 січня 2007 року.

Збори акціонерів були проведені в результаті підробки підписів акціонера ОСОБА_14 В дорученні від її імені на його (підсудного) ім'я на представництво її інтересів на зборах.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 11 червня 2008 року встановлено факт незаконності звільнення його з посади голови правління ВАТ «Лезниківський кар'єр» 23 січня 2007 року і його було поновлено на роботі з моменту звільнення.

Його (підсудного) діями не вчинено злочин при подачі клопотання про призначення Господарським судом м. Києва розпорядником майна ВАТ арбітражного керуючого ОСОБА_4, який є його близьким родичем, що є порушенням ст. 3 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Сам ОСОБА_4 був призначений розпорядником майна ВАТ ухвалою Господарського суду м. Києва від 30 серпня 2006 року по справі № 43/504 і з того часу жодних дій в порушення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не вчинив, його дії відповідали вимогам чинного законодавства та Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

В обвинуваченні відсутні будь які дані про порушення ОСОБА_4 вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Саме призначення ОСОБА_4 розпорядником майна ВАТ в справі про банкрутство не утворює будь якого складу злочину.

Надання рейдерами листа, написаного ніби від імені ОСОБА_10 на адресу ОСОБА_4 з обіцянками йому винагороди, є нічим іншим як підробкою зробленою особами, які здійснювали рейдерське захоплення ВАТ.

Підпис у цьому листі не належить ОСОБА_10 і він його не підписував.

Його діями не спричинено велику матеріальну шкоду на суму 175 704, 89 грн., а саме в особі Володарсько-Волинської ДПІ на суму 35356, 68 грн., ДПІ Печерському районі м. Києва - 109362,50 грн., Управлінню ПФУ у Печерському районі м. Києва на суму 30985,71 грн., а також іншим кредиторам в особі ВАТ «Завод «Будматеріали» на суму 286827,16 грн., ДТГО «Південно-Західна залізниця» на суму 156445,98 грн., ВАТ «Енергопостачальна компанія «Житомиробленерго» на суму 184000 грн.

Так, його дії щодо звернення до Господарського суду м. Києва про банкрутство ВАТ відповідали вимогам чинного законодавства і Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Дані викладені в зверненні про банкрутство відповідали фактичним даним про кредиторську заборгованість товариства виходячи з судових рішень по справі про банкрутство ВАТ, кредитному договору та іншій заборгованості по судовим рішенням по стягненню коштів на користь ОСОБА_12 і ОСОБА_13, виконавчого збору.

Тому заборгованість ВАТ перед вище вказаними кредиторами повинна погашатися в процедурі відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, а не як наслідки злочинних дій.

Наявного майна ВАТ було достатньо для розрахунку з кредиторами в процедурі відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, так як тільки балансова вартість основних засобів ВАТ складає 3630791, 83 грн.

На думку органів досудового розслідування та державного обвинувачення винуватість підсудного підтверджується наступними доказами :

- показаннями свідка ОСОБА_5, який показав, що у 1999 році ДП «Західвибухпром» подало до Господарського суду заяву про визнання ВАТ «Лезниківський кар'єр» банкрутом. В жовтні 2002 року було укладено мирову угоду з кредиторами. Умови мирової угоди товариством не виконувались, а тому, коли настав час сплачувати борги по цій мировій угоді ОСОБА_2 - голова правління 01.06.2006 року зібрав збори трудового колективу. На вказаних зборах директор Товариства ОСОБА_9, який працював по найму, доповів, що у зв'язку з важким фінансовим станом підприємства необхідно подати до господарського суду заяву про визнання ВАТ «Лезниківський кар'єр» банкрутом. Всі з цим погодились. Тоді було подано відповідну заяву до господарського суду, яку підписав голова правління ОСОБА_2

Господарським судом м. Києва було порушено справу про банкрутство ВАТ «Лезниківський кар'єр», призначено арбітражного керуючого ОСОБА_4 Пізніше йому стало відомо, що ОСОБА_4 є рідним братом ОСОБА_2 Хто складав реєстр кредиторів для подачі до господарського суду, йому невідомо. Даним питанням займався ОСОБА_2 та ОСОБА_9

У 2003 році ВАТ «Лезниківський кар'єр» від фірми «East West Import Export Company Limited» отримало кредит в сумі приблизно 137 тис. доларів США. Вказані кошти відразу були перераховані одній американській фірмі, від якої ВАТ «Лезниківський кар'єр» раніше також отримало кредит. Згідно договору з фірмою «East West Import Export Company Limited» строк погашення кредиту наставав у 2009 році. Господарським судом було затверджено список кредиторів, в якому, зокрема, було затверджено фірма «East West Import Export Company Limited» на суму 881645 грн., ТОВ «Омега», директором якої певний час був ОСОБА_4 на суму 246735 грн. Будь-яких документів, які б підтверджували господарські стосунки з ТОВ «Омега» у ВАТ «Лезниківський кар'єр» відсутні.

У квітні 2006 року за вказівкою ОСОБА_2 він особисто готував проект договору на продаж під'їзної залізничної колії довжиною більш 5 км. Договір підписав ОСОБА_2, покупцем був ОСОБА_4 Перший варіант цього договору передбачав покупцем ОСОБА_13 Будь-яких коштів за колію ні в касу ні на розрахунковий рахунок ТОВ «Лезниківський кар'єр» не надходило. Вказана колія на момент продажу перебувала у податковій заставі. ОСОБА_2 звертався до ДПІ з проханням надати дозвіл на продаж вказаної колії, однак ДПІ своїм листом заборонило це робити. Не дивлячись на це ОСОБА_2 всеодно продав залізницю.

Крім того, за вказівками ОСОБА_2 він (ОСОБА_5) готував проекти договорів, угод, протоколи засідань наглядової ради, документи, які надавались до Господарського суду Житомирської області у 2002 році (списки кредиторів, мирова угода), коли розглядалась справа про банкрутство ВАТ «Лезниківський кар'єр», інші документи.

Ним особисто готувались проекти контрактів з фірмою «East West Import Export Company Limited», фірмою «ІСК Енжинірінг». Всі реквізити вказаних підприємств надавались особисто ОСОБА_2 Перший контракт з фірмою «ІСК Інжиніринг», вже готовий, привіз ОСОБА_2 або на дискеті, або він вже був надрукований в електронному вигляді на комп'ютері, який привіз ОСОБА_2 Другий договір з фірмою «ІСК Енжинірінг» він вже передруковував з першого договору. І перший договір і другий був укладений на 100 тис. доларів США.

Що стосується фірми «East West Import Export Company Limited», то він готував два проекти контрактів. Так в одному з проектів місце укладання контракту зазначався м. Київ, а в другому - м. Лондон. Крім цього, ці проекти контрактів, а саме умови, дещо відрізнялись між собою. Він пам'ятає, що підготовка цього контракту на вимогу ОСОБА_2 робилась дуже швидко, тобто ОСОБА_2 поспішав укласти цей контракт. Але, де і при яких обставинах підписувався цей контракт, йому невідомо. Ним було підготовлено повідомлення в НБУ щодо укладання цього контракту, яке в подальшому було подано до НБУ і укладання контракту було зареєстровано банком. Дата укладання договору 19 травня 2003 року, а сам договір зареєстрований в НБУ 30 травня 2003 року. Також, на вимогу ОСОБА_2 він підготував додаткову угоду щодо розірвання контракту з фірмою «East West Import Export Company Limited». Умови контракту і умови додаткової угоди були продиктовані йому ОСОБА_2 Тобто він виконував технічну роботу. Де, при яких обставинах підписувалась додаткова угода до контракту, йому невідомо. Проект додаткової угоди щодо розірвання контракту з фірмою «East West Import Export Company Limited» він готував в осені або зимою 2005 року. Дату укладання цієї додаткової угоди він поставив 19 липня 2005 року на вимогу знову ж ОСОБА_2 Ця додаткова угода не була зареєстрована в НБУ лише тому, що реєстрація таких угод можлива у місячний строк. Тобто він підготував цю додаткову угоду, підготував повідомлення в НБУ, але банк не прийняв саму угоду і повідомлення тому, що дата укладання угоди 19.07.05 року, а подача документів була в осені. Раніше, до 19.08.2005 р. ці документи не могли бути подані до НБУ тому, що їх ще не існувало. Він говорив ОСОБА_2 про це, але ОСОБА_2 відповідав йому, щоб він ставив дату укладання додаткової угоди саме 19.07.05 р., що той все в банку «порішає». Чому саме цю дату вимагав поставити ОСОБА_2, він сказати не може. Іншими словами дата, яка стоїть в додатковій угоді не відповідає фактичній дати виготовлення документу.

Контракти з фірмою «East West Import Export Company Limited» та фірмою «ІСК Енжинірінг» друкувались на одному принтері в конторі ВАТ «Лезниківський кар'єр».

Будь-коли представників вказаних підприємств на підприємстві він не бачив. Може лише сказати, що ОСОБА_2 був з цими підприємствами якимось чином пов'язаний. ОСОБА_2 особисто говорив, що добре знає ОСОБА_10, товаришує з ним, що той мешкає в м. Лондон.

Розірвання контракту з фірмою «East West Import Export Company Limited» було невигідно для ВАТ «Лезниківський кар'єр», так як в цьому випадку вказана фірма автоматично становилась кредитором Товариства. На його думку, лише з цієї підстави ОСОБА_2 уклав додаткову угоду про розірвання контракту. Серед кредиторів підприємства, які подали заяви до Господарського суду фірма «East West Import Export Company Limited» є найбільшим кредитором. В принципі фірмі «East West Import Export Company Limited» також був вигідний контракт позики, так як за користування кредитом йшли відсотки.

Умови додаткової угоди диктував йому особисто ОСОБА_2 Він не задавав питання щодо невигідності укладання додаткової угоди. Йому було зрозуміло, що ОСОБА_2 якимось чином пов'язаний з фірмою «East West Import Export Company Limited» і фірмою «ІСК Енжинірінг». Зазвичай ОСОБА_2 на такі запитання відповідав «так надо».

Може сказати, що ОСОБА_2 було прийнято рішення про термінове закриття відносин з фірмою «ІСК Енжинірінг». Тому кошти, які надходили з фірми «East West Import Export Company Limited», одразу практично в повному обсязі перераховувались на фірму «ІСК Енжинірінг» в рахунок погашення боргу по договору позики. Чому ОСОБА_2 було прийняте таке рішення, не знає.

Він особисто не бачив, щоб ОСОБА_2 підписував від імені А. Превела - директора фірми «ІСК Енжинірінг» контракти. Також він не бачив, щоб ОСОБА_2 ставив печатку цього підприємства в контрактах. Це ж стосується і фірми «East West Import Export Company Limited». Хоча може сказати, що у ОСОБА_2 було багато різних печаток. Окрім цього, документи, які стосувались фінансово-господарських відносин з ТОВ «Омега» були підписані з боку ТОВ «Омега» дуже швидко.

За участю ОСОБА_2 були підготовлені заяви від кредиторів до Господарського суду м. Києва, а саме від фірми «East West Import Export Company Limited», ТОВ «Омега», фізичних осіб ОСОБА_13 та ОСОБА_9, ТОВ «Ясенінафтогаз». У зв'язку з чим виник борг ВАТ «Лезниківський кар'єр» перед ТОВ «Омега» він не знає. Наскільки йому відомо між ВАТ «Лезниківський кар'єр» та ТОВ «Омега» був укладений договір на поставку продукції. Але у зв'язку з не поставкою продукції, у ТОВ «Омега» виникла кредиторська заборгованість. Документів, які б це підтверджували, наскільки йому відомо, немає. Чому суд визнав законність вимог ТОВ «Омега», він не знає. Йому точно відомо, що ТОВ «Омега» пов'язана з ОСОБА_2 Або ОСОБА_2 керує цим підприємством, або є співзасновником. Співзасновником цього підприємства також є його дружина ОСОБА_19 та брат ОСОБА_4 Головним бухгалтером цього підприємства була ОСОБА_20, яка в подальшому була обрана членом спостережної ради ВАТ «Лезниківський кар'єр»

Він на вимогу ОСОБА_2 готував протоколи засідань наглядової ради. Загальними зборами акціонерів в спостережну раду була включена дружина ОСОБА_2 - ОСОБА_19, ОСОБА_20, працівник кар'єру ОСОБА_21 Що стосується ОСОБА_20 то відносно неї він говорив ОСОБА_2 що вона не може бути членом спостережної ради, так як не є акціонером Товариства. На це ОСОБА_2 відповів, що ОСОБА_20 все рівно буде членом спостережної ради, що це не його справа, що якщо він захоче, то продасть дві акції ОСОБА_20 Чи проводились засідання спостережної ради, йому невідомо. Він лише готував проекти протоколів і віддавав їх ОСОБА_2, при цьому постійно вказував, що член спостережної ради ОСОБА_21 відсутній на засіданні. Це він робив на вимогу ОСОБА_2 Протоколи він віддавав ОСОБА_2, а той вже надавав їх йому підписані ОСОБА_19 і ОСОБА_20 Іноді ОСОБА_2 надавав йому лише чисті аркуші паперу вже з підписами ОСОБА_19, ОСОБА_20 Наскільки він розуміє засідання спостережної ради за участю ОСОБА_19 і ОСОБА_20 не проводились.

Що стосується договору купівлі-продажу під'їзної колії, то даний проект договору готувався ним також «задним числом» на вимогу ОСОБА_2 З чим це пов'язано ОСОБА_2 йому в повному обсязі не пояснював. Він пам'ятаю, що це пов'язано було щось з податками. Перший договір він готував між ВАТ «Лезниківський кар'єр» і ОСОБА_13, а другий між ВАТ і ОСОБА_4 З чим це пов'язано, не пам'ятає. Можливо з тим, що ОСОБА_13 був окремим кредитором. Пам'ятає, що між ОСОБА_2 та головним бухгалтером ОСОБА_6 виникла суперечка щодо цього договору, але що конкретно вони з'ясовували, з цього приводу, не знає. Згідно з умовами договору колія була продана за 65 тис. грн. Хоча, на його думку, ця колія коштує набагато більше, так як ця колія є стратегічним об'єктом. Без колії підприємство було б заблоковано.

Засідання спостережної ради щодо надання дозволу на продаж під'їзної колії не проводилось, він проекту такого засідання не готував.

Наскільки йому відомо, ОСОБА_4 кошти по договору не перерахував.

Крім цього, пакет документів щодо продажу колії був поданий в Топорищенську сільську раду для відведення землі, яка погодила відвід землі. Чи була відведена земля ОСОБА_4 земельним відділом, він точно не знає. На сьогоднішній день ВАТ «Лезниківський кар'єр» користується вказаною залізничною колією.

Може стверджувати, що на даний час будь-яких фінансових вимог між ВАТ «Лезниківський кар'єр» і ТОВ «Росукркар'єр» не існує.

До протоколу свого допиту додав СД диск № 1301123240, на якому містяться файли, які я скопіював зі свого комп'ютера, що знаходиться в конторі ВАТ «Лезниківський кар'єр» коли переходив працювати в ТОВ «Росукркар'єр». На цьому диску є проекти контрактів з фірмою «East West Import Export Company Limited», «ІСК Енжинірінг», проекти протоколів засідань спостережної ради інші документи, про які йшла річ у ході допиту. Всі ці документи, які знаходяться на диску готував він;

- показаннями свідка ОСОБА_6, яка показала, що з листопада 2005 року вона працює головним бухгалтером ВАТ «Лезниківський кар'єр». Приблизно в травні-червні 2006 року директор ВАТ ОСОБА_9, який працював по договору, зібрав збори трудового колективу. На зборах обговорювалось питання про те, що необхідно подати заяву до господарського суду про визнання товариства банкрутом, оскільки на той час була дуже велика кредиторська заборгованість. Крім того надійшов час розраховуватись з кредиторами по першому банкрутству, по якому було укладено мирову угоду. По питанню порядку денного доповідав ОСОБА_9 На той час кредиторська заборгованість становила близько 1 млн. грн. Ніхто проти банкрутства не заперечував. Після цього на вимогу директора ОСОБА_9 вона підготувала йому списки кредиторів та дебіторів. В подальшому головою правління ВАТ „Лезниківський кар'єр" ОСОБА_2 було подано заяву до господарського суду про визнання ВАТ банкрутом. Господарським судом було затверджено список кредиторів, до якого зокрема було включено ОСОБА_9 на суму 72 883,94 грн. та ТОВ „Омега", засновником якого являється ОСОБА_2, на суму 246 735 грн. Даних кредиторів до списку включив арбітражний керуючий ОСОБА_4 Будь-яких бухгалтерських документів, які б підтверджували вказану заборгованість на підприємстві немає. По якій причини вони були включені до списку кредиторів, пояснити не може. В списки кредиторів, які вона готувала ОСОБА_9 вона їх не вносила. Крім того ОСОБА_4 до списку кредиторів було внесено англійську фірму «East West Import Export Company Limited» на суму 881 645,96 грн. Вказана фірма надавала ВАТ „Лезниківський кар'єр" кредит. Строк погашення по даному кредиту повинен був настати в 2009 році.

В лютому 2006 року до неї прийшов ОСОБА_2 і надав їй договір купівлі-продажу та інші документи на продаж під'їзної залізничної колії. Вона сказала йому, що цю колію не можна продавати, оскільки вона перебувала в податковій заставі. Більше по даному питанню ОСОБА_2 до неї не звертався. В подальшому ОСОБА_2 продав вказану під'їзну залізничну колію. В договорі на купівлю-продаж стояла ціна 65 тис. грн. Будь-яких коштів ні в касу ні на розрахунковий рахунок за вказану колію не надходило.

23.01.07 р. відбулись загальні збори акціонерів ВАТ «Лезниківський кар'єр», на яких був присутній і сам ОСОБА_2 На зборах було припинено повноваження голови правління Товариства ОСОБА_2 у зв'язку з тим, що під час його керування підприємством Товариство стало збитковим, не враховуючи думки колективу ОСОБА_2 було ініційовано процедуру банкрутства, створено ряд фіктивних кредиторів та інше.

Також, ДПІ Печерського району м. Києва проведено перевірку ВАТ «Лезниківський кар'єр», у ході якої встановлено, що ОСОБА_2 продано під'їзну колію. Згідно акту перевірки ВАТ «Лезниківський кар'єр» нараховані штрафні санкції на суму 78872 грн., оскільки вказана залізнична колія перебувала у податковій заставі.

Крім того, свідок ОСОБА_6, показала, що договір купівлі-продажу залізничної колії ОСОБА_2 надав їй після 20-х чисел лютого 2006 року. Через декілька днів надійшов лист про те, що майно ВАТ "Лезниківський кар'єр" знаходиться в податковій заставі. Тому, коли ОСОБА_2 надав наказ про зняття колії з бухгалтерського обліку, вона категорично відмовилась це робити. Також, ОСОБА_2 було достовірно відомо, що колія входить до першої групи основних засобів і може бути продана лише після проведення незалежної оцінки. Але ОСОБА_2 сказав, що знає, що робить. Про проведення оцінки вона говорила ОСОБА_2 особисто. Колія не могла бути продана по залишковій вартості. Також вона відмовилась приймати від ОСОБА_2 акт прийому-передачі колії.

Десь в жовтні 2006 року вона бачила відбитки печатки фірми «East West Import Export Company Limited» на клаптику паперу на робочому столі ОСОБА_2 Це був не бланк будь-якого документу, а проста чернетка. Відбиток печатки був "мокрий". Представників фірми «East West Import Export Company Limited» вона жодного разу не бачила, її, як головного бухгалтера вказаним працівникам ніколи ОСОБА_2 не представляв.

Особисто вона реєстр кредиторів не складала, а лише надала дані бухгалтерського обліку по кредиторам. Також вона надавала акти звірок взаємних розрахунків. Що стосується ТОВ "Омега" то нею був підготовлений акт звірки взаємних розрахунків, в якому мною було вказано, що сума боргу перед ТОВ "Омега" в сумі 246 735 грн. реструктуризована у відповідності з умовами мирової угоди від 19.11.2002 року. Тобто підставою для внесення в список кредиторів ТОВ "Омега" було рішення Господарського суду. Хоча заявлені в ухвалі Господарського суду м. Києва від 21.12.2006 р. вимога ТОВ "Омега" на суму 246735 грн. в обліку ВАТ "ЛК" не обліковані і ніякими первинним документами не підтверджуються.

Це підтвердилось проведеною аудиторською перевіркою.

Окрім цього вона особисто готувала розрахунок за прострочення платежів згідно договору з фірмою «East West Import Export Company Limited». В першому екземплярі вона поставила свою посаду, підпис та прізвище. Але ОСОБА_9 особисто переправив цей екземпляр розрахунку, проставивши посаду директора ОСОБА_10. Цей розрахунок вона робила за період з 19.08.2005 року по 19.08.2006 року. Тобто розрахунок вона робила саме 19.08.2006 року.

Вона була членом правління ВАТ. Чи проводились засідання спостережної ради ВАТ, не знає. Їй відомо, що до спостережної ради була включена ОСОБА_20, але вона її жодного разу не бачила.

Стверджує, що проект додаткової угоди з фірмою «East West Import Export Company Limited» про розірвання договору позики був виготовлений в 2006 році, десь навесні. До цього часу ніяких розмов про розірвання договору не було. Вона б про це як головний бухгалтер знала б. Таким чином дата укладання, яка вказана в договорі не відповідає дійсності. Окрім цього, копія цієї угоди була засвідчена секретарем Топорищенської сільської ради ОСОБА_22 лише 24 березня 2006 року.

На її думку, укладання такої угоди потрібно було лише з тією метою, щоб штучно створити кредиторську заборгованість перед фірмою «East West Import Export Company Limited», з якою пов'язаний ОСОБА_2;

- показаннями свідка ОСОБА_7, який показав, що з 21.01.2007 року його обрано головою правління ВАТ «Лезниківський кар'єр». До цього він працював інженером по техніці безпеки праці в ТОВ «Росукркар'єр», яке орендує майно у ВАТ «Лезниківський кар'єр» і розробляє той же кар'єр. Коли в серпні 2006 року він прийшов працювати в ТОВ «Росукркар'єр», то головою правління ВАТ «Лезниківський кар'єр» був ОСОБА_2 а директором ОСОБА_9, який працював по договору.

За час його перебування на посаді голови правління ВАТ «Лезниківський кар'єр» він вивчив фінансову та бухгалтерську документацію. В ході її вивчення він встановив, що Господарським судом було затверджено список кредиторів, до якого зокрема було включено ОСОБА_9 на суму 72 883,94 грн. та ТОВ „Омега", засновником якої являється ОСОБА_2, на суму 246 735 грн. На скільки йому відомо, даних кредиторів до списку включили арбітражний керуючий ОСОБА_4 та ОСОБА_2 Будь-яких договорів та бухгалтерських документів, які б підтверджували вказану заборгованість на підприємстві немає. По якій причини вони були включені до списку кредиторів - пояснити не може. Також до списку кредиторів було внесено ряд осіб, вимоги яких були безпідставно завищені. Крім того ОСОБА_4 та ОСОБА_2 до списку кредиторів було внесено англійську фірму «East West Import Export Company Limited» на суму 881 645,96 грн. Вказана фірма надавала ВАТ „Лезниківський кар'єр" кредит. Строк погашення по даному кредиту повинен був настати в 2009 році.

Крім того, свідок ОСОБА_7, показав, що 01.08.2007 р. він був запрошений на засідання робочої групи облдержадміністрації з питань протидії поглинання та противоправного захоплення підприємств. На засіданні вказаної групи розглядалося звернення ОСОБА_2 про те, що ТОВ «Росукркар'єр» намагається незаконно захопити ВАТ «Лезниківський кар'єр». Також на засіданні розглядалось звернення арбітражного керуючого ВАТ «Лезниківський кар'єр» ОСОБА_23 про те, що колишній голова правління ОСОБА_2 шляхом штучного банкрутства намагається привласнити майно Товариства. Остаточного рішення по вказаних питаннях робочою групою до даного часу не прийнято.

Після закінчення засідання, коли всі виходили з зали, до нього підійшов ОСОБА_2 і сказав : «На що ти сподіваєшся ….» Також той сказав йому : «Росіяни поїдуть, а ти залишишся і я з тобою розберуся». Він запитав у ОСОБА_2 чому і за що той йому погрожує. В цей час ОСОБА_2 побачивши членів робочої групи нічого не відповів і пішов.

Зі слів ОСОБА_6, йому відомо, що ОСОБА_2 у зв'язку з розслідуванням кримінальної справи неодноразово телефонував їй, погрожував, що працівники правоохоронних органів «посадять її до в'язниці» і хотів, щоб та приїхала до нього в м. Київ поспілкуватися. Наскільки йому відомо, ОСОБА_6 після вказаних дзвінків з ОСОБА_2 не спілкувалась;

- показаннями свідка ОСОБА_9, який показав, що на даний час він є приватним підприємцем. З 2000 року по 2004 рік він мав ліцензію арбітражного керуючого. У вересні 2000 року господарським судом його було призначено розпорядником майна ВАТ «Лезниківський кар'єр». З квітня 2001 господарським судом його призначено керуючим санацією ВАТ «Лезниківський кар'єр». 1 серпня 2003 року його обрано головою правління вказаного товариства, а з 2 вересня 2004 року головою правління ВАТ „Лезниківський кар'єр" ОСОБА_2 з ним укладено договір, згідно якого він надавав підприємству послуги керівника. В коло його обов'язків входило забезпечення поточної діяльності в межах, необхідних для забезпечення виробничого процесу.

У вересні 2004 року головою правління ВАТ «Лезниківський кар'єр» було обрано ОСОБА_2 ОСОБА_2 займався загальним керівництвом підприємства, фінансовими питаннями та укладанням господарських договорів. За період, коли головою правління був ОСОБА_2, підприємство працювало з дуже невеликими прибутками, заборгованість перед кредиторами по мировій угоді, укладеній по першій справі про банкрутство, не погашалася. В червні 2006 року ОСОБА_2 було прийнято рішення про направлення до господарського суду заяви про визнання ВАТ «Лезниківський кар'єр» банкрутом. За вказівкою ОСОБА_2 ним було підготовлено проект відповідної заяви. Ним також було направлено заяву до господарського суду про визнання його кредитором на суму 72 883 грн. Дана заява була подана до господарського суду у зв'язку з тим, що 14 грудня 2005 року ним було укладено додаткову угоду з ОСОБА_2 до договору про надання послуг. Згідно п.1.5. вказаної угоди в разі укладення без погодження з ним мирової угоди між ВАТ «Лезниківський кар'єр» та ТОВ «Редстоун» відносно виконання договору № 5 від 01.10.2002 року йому виплачується компенсація в розмірі 10 % від суми по мировій угоді. Перед цим ним було подано позов до господарського суду про стягнення з ТОВ «Редстоун» на користь ВАТ «Лезниківський кар'єр» понад 900 тис.грн., однак в ході розгляду справи в суді між ТОВ «Редстоун» та ВАТ «Лезниківський кар'єр» було укладено мирову угоду. Даною додатковою угодою було також передбачено, що кошти йому виплачуються незалежно від того, чи будуть отримані ВАТ „Лезниківський кар'єр" кошти від ТОВ «Редстоун». По мірі надходження коштів ним було отримано від ВАТ «Лезниківський кар'єр» близько 12 тис.грн. Решта коштів від ТОВ „Редстоун" на ВАТ «Лезниківський кар'єр» не надходила. Будь-яких актів взаємозвірки розрахунків між ним та ВАТ «Лезниківський кар'єр» не підписувалось. Реєстр кредиторів складав арбітражний керуючий ОСОБА_4 На даний час він письмово відмовився від своїх вимог про стягнення з ВАТ «Лезниківський кар'єр» на його користь 72883 грн. Дана відмова пов'язана з тим, що на підприємстві зараз нове керівництво і він не хоче мати з тими будь-яких справ.

Крім того йому відомо, що голова правління ВАТ «Лезниківський кар'єр» ОСОБА_2 на початку 2006 року продав ОСОБА_4 під'їзну залізничну колію до кар'єра за 65 тис.грн. Перед цим ОСОБА_2 звертався до ДПІ у Печерському районі м. Києва про надання згоди на продаж вказаної залізничної колії, однак ДПІ у наданні такої згоди було відмовлено у зв'язку з тим, що все майно ВАТ «Лезниківський кар'єр» знаходиться в податковій заставі. Особисто до нього ОСОБА_2 з питання продажу під'їзної залізничної колії не звертався. Весною 2006 року ОСОБА_2 дав йому пакет документів щодо продажу колії і попросив його відвезти їх в Топорищенську сільську ради для переоформлення земельної ділянки під колією. На той час земельну ділянку не переоформили у зв'язку з тим, що договір купівлі-продажу не був нотаріально посвідченим, і він повернув ОСОБА_2 надані тим документи. Більше ОСОБА_2 по даному питанню до нього не звертався і йому не відомо, чи переоформив той на даний час вказану земельну ділянку.

Директором ТОВ «Омега» він ніколи не був. Щодо господарських стосунків ТОВ „Омега" та ВАТ «Лезниківський кар'єр», а також підстав виникнення заборгованості ВАТ перед ТОВ він пояснити нічого не може, оскільки на той час у ВАТ «Лезниківський кар'єр» він не працював.

Крім того, свідок ОСОБА_9, показав, що ним, як керуючим санацією ВАТ «Лезниківський кар'єр» було підписано договір між ВАТ та фірмою «East West Import Export Company Limited», Великобританія № 03/0503 від 19.05.2003 року. Згідно вказаного договору фірма «East West Import Export Company Limited» зобов'язувалась надати ВАТ «Лезниківський кар'єр» кредит в іноземній валюті на загальну суму 4 300 000 дол. США для закупки обладнання та будівельних робіт по встановленню лінії для виробництва щебеневої продукції, що відповідає євро стандартам. Вказаний договір йому надав ОСОБА_2 Договір на той час був підписаний і на ньому стояла печатка вказаної фірми. ОСОБА_2 пояснив йому, що вказаний договір передали з Великобританії і що він має його підписати. Він особисто з директором фірми «East West Import Export Company Limited» ОСОБА_10 не знайомий і ніколи його не бачив. Фактично від фірми «East West Import Export Company Limited» на ВАТ „Лезниківський кар'єр" надійшло 137 152 дол. США. Решта коштів не надходила. Вказаними коштами розпоряджався він, як керуючий санацією ВАТ «Лезниківський кар'єр». Вказані кошти за вказівкою голови правління ВАТ «Лезниківський кар'єр» ОСОБА_2 частково були використані на господарські потреби товариства, а частково на погашення боргу по кредиту перед американською фірмою «ІСК Енжинірінг ЛЛС». Яка саме сума коштів була перерахована вказаній фірмі - він не пам'ятає.

Перед цим, в 2003 році ВАТ «Лезниківський кар'єр» укладало договір про надання кредиту з американською фірмою «ІСК Енжинірінг ЛЛС». ВАТ «Лезниківський кар'єр» згідно вказаного договору отримало комерційний кредит від вказаної фірми в сумі більше 100 тис. дол. США. Вказані кошти були використані на господарські потреби товариства (реконструкцію та ремонт обладнання). Договір від імені ВАТ «Лезниківський кар'єр» підписував також він. Вказаний договір йому надав ОСОБА_2 На той час договір був вже підписаний від імені директора фірми Ендрю Превела і на ньому стояла печатка фірми. ОСОБА_2 йому не пояснював звідки у нього вказаний договір, він лише сказав, що йому необхідно його підписати, що він і зробив. Особисто він з директором фірми «АСК Енжинірінг ЛЛС» не знайомий і ніколи того не бачив. Звідки у ОСОБА_2 був вказаний договір - йому не відомо.

Приблизно з лютого 2007 року він ніяких фінансово-господарських стосунків з ВАТ «Лезниківський кар'єр» не має.

До моменту призначення його на посаду розпорядника майна він з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 знайомий не був. Судом арбітражним керуючим він був призначений за клопотанням колишнього керівника ВАТ «Лезниківський кар'єр» ОСОБА_18 Керуючим санацією його було призначено судом практично автоматично.

Головою Товариства його було обрано спостережною радою, в яку входив ОСОБА_2 і був її головою. Головою спостережної ради ОСОБА_2 було обрано зборами акціонерів.

З вересня 2001 року по 1 серпня 2003 року він як керуючий санацією виконував функції керівника Товариства, згідно діючого законодавства.

В 2002 році справа о банкрутстві господарським судом була закрита у зв'язку з укладанням мирових угод. З цього часу він продовжував виконувати функції керівника Товариства, а ОСОБА_2 контролював діяльність підприємства, так як був головним держателем пакету акцій Товариства. Наскільки він пам'ятає у ОСОБА_2 було приблизно 52% пакету акцій Товариства. В ці відсотки входила кількість акцій, на які у ОСОБА_2 були довіреності. Наскільки йому відомо, довіреності були надані ОСОБА_2 його дружиною ОСОБА_19 та тещою.

Він як керівник займався виробництвом, розподіляв працівників по робочим місцям, контролював виплату обов'язкових та текучих платежів. При цьому він ставив до відома ОСОБА_2 ОСОБА_2 вирішував питання щодо залучення різних організацій до ремонту техніки, шукав інвесторів. Іншими словами здійснював фінансову політику підприємства.

У вересні 2004 року пройшли загальні збори акціонерів. Однак, ОСОБА_2 не включив себе у список спостережної ради. На цих загальних зборах була переобрана спостережна рада. Хто саме був включений в спостережну раду, не пам'ятає. Пам'ятає, що була ОСОБА_20, хтось ще з дрібних акціонерів. Щодо ОСОБА_20, то відносно неї виникли питання тому, що вона не була акціонером Товариства. Вирішувалось питання, щоб вона придбала хоч б одну акцію. Хто така ОСОБА_20, він взагалі не знає. Зі слів ОСОБА_2 ОСОБА_20 в м. Києві працювала у нього бухгалтером. Він жодного разу не бачив ОСОБА_20 на підприємстві і не знаю, як та виглядає. Усіма питаннями щодо оформлювання документації по зборах займався ОСОБА_5, який займав посаду заступника голови правління. Після обрання спостережної ради, ця спостережна рада вже обрала головою правління ОСОБА_2

Одразу ОСОБА_2 запропонував йому бути його заступником - директором Товариства. Він не входив ні в спостережну раду, ні в ревізійну комісію. Що стосується ОСОБА_19 входила у другу спостережну раду. Яким чином оформлювались протоколи засідань наглядових рад, йому невідомо. Він участі в підготовці даних документів жодного разу не приймав.

До квітня 2001 року, тобто до ведення процедури санації інвестиції в Товариство не надходили.

Що стосується ТОВ «Омега» свідок показав, що в 2000 році судом було відкрито справу про банкрутство Товариства, зроблено оголошення в ЗМІ, його призначено розпорядником майна. Надійшло близько двох десятків заяв від кредиторів про визнання їх кредиторами в справі про банкрутство. Заяви надходили по пошті. Кожну заяву він розглядав за участю бухгалтерів. На кожну заяву давалась відповідь. У відповіді зазначалось, що якщо Товариство визнає вимоги кредитора в повному об'ємі, то вони підлягають включенню в реєстр кредиторів в повному об'ємі або частково. Якщо по даним бухгалтерії підприємство не мало будь-якої кредиторської заборгованості, то надавалась відповідь, що дане підприємство не може бути включено до реєстру кредиторів.

Серед заяв кредиторів надійшла заява і від ТОВ «Омега». Йому здається, що заяву від ТОВ «Омега» заяву надав ОСОБА_2 ТОВ «Омега» було відмовлено включенню в реєстр кредиторів, так як по даним бухгалтерського обліку Товариства будь-яких фінансово-господарських стосунків ВАТ «Лезниківський кар'єр» і ТОВ «Омега» не мали. Про результати розгляду заяв кредиторів він надіслав і в суд і кредиторам.

Окрім заяв кредитори надавали документи, які б підтверджували правомочність своїх вимог. ТОВ «Омега» окрім заяви надало договір поставки продукції. Точно умови договору він не пам'ятає. Але пам'ятає, що договором було передбачено великі штрафні санкції за не поставку Товариством продукції. Будь-якої оплати за продукцію від ТОВ «Омега» по даним бухгалтерського обліку не проводилось. Іншими словами, спочатку ВАТ «Лезниківський кар'єр» повинно було поставити продукцію, а лише потім ТОВ «Омега» мало за цю продукцію розрахуватися. В договорі від імені ТОВ «Омега», стояло прізвище або ОСОБА_4, або Сингаївський, якого він вперше побачив лише десь у 2004 році і то випадково. Він і ОСОБА_2 проїжджали по смт. Володарськ-Волинський і ОСОБА_2 показав йому на чоловіка і сказав, що це Сингаївський. Він не пам'ятає, що окрім договору ТОВ «Омега» надала ще будь-які документи. Наскільки він пам'ятає, договір з ТОВ «Омега» був підписаний ОСОБА_24.

Але, господарським судом ТОВ «Омега» було визнано кредитором і включено до списку кредиторів саме на підставі укладеного договору. Перед цим між ним як розпорядником майна і суддею відбулася розмова, в який суддя запитав, чому він заперечує проти включення ТОВ «Омега» до списку кредиторів. Він пояснив, що між ТОВ «Омега» і ВАТ «Лезниківський кар'єр» не відбувалось будь-яких фінансово-господарських стосунків. Але суддя на це уваги не звернула і включила до списку кредиторів ТОВ «Омега».

Звернув увагу, що на засіданнях суду практично завжди був присутній ОСОБА_2 в якості представника Товариства як акціонер.

З моменту відкриття санації надходили інвестиції від деяких підприємств, у тому числі і якщо не підконтрольних ОСОБА_2 то з такими, з якими ОСОБА_2 мав дружні стосунки і цього той не приховував. Вказані підприємства робили попередню оплату за продукцію, з ними розраховувались. Кошти йшли на відновлення виробництва. Яким чином укладались угоди з вказаними підприємствами, при яких обставинах, йому невідомо. Якщо угоди з вказаними підприємствами підписував він особисто, то ОСОБА_2 надавав йому вже готовий проект договору, підписаний з іншої сторони та з проставленою печаткою.

Коли в 2002 році в суді вирішувалось питання про укладання мирових угод, то від ОСОБА_2 в суді прозвучало, що у нього є можливість відновлення платоспроможності підприємства через інвестиції.

В квітні 2002 року ОСОБА_2 надав йому проект договору №01/04 02 від 03 квітня 2002 року між ВАТ «Лезниківський кар'єр» і фірмою «ІСК Енжинірінг ЛЛС». Згідно умов договору вказана фірма надавала Товариству позику в розмірі 100 тис. доларів США. Договір, наданий йому ОСОБА_2 вже був підписаний представником фірми, стояла печатка. Він був ознайомлений з вказаним договором. Умови договору були вигідні для Товариства і тому він підписав вказаний договір. ОСОБА_2 при цьому пояснив, що у нього є можливість отримати кошти від Американського підприємства. Сумнівів щодо достовірності умов договору у нього не виникало. Але представника цієї фірми він ніколи не бачив, не спілкувався з ним ні в якому режимі. Цей договір був зареєстрований в Житомирському відділенні НБУ. Реєстрацією договору займався ОСОБА_5 Лише після реєстрації договору НБУ надає дозвіл на переказ коштів.

Аналогічним чином був укладений договір №02/04 02.

Від вказаної фірми на валютний рахунок Товариства надійшло траншами близько 150 тис. доларів США, які були витрачені на розрахунок по заробітній платі, поточні платежі, відновлення виробництва.

Абсолютно аналогічно був укладений договір позики №03/05 03 від 19 квітня 2003 року між ВАТ «Лезниківський кар'єр» і фірмою «East West Import Export Company Limited". Лише одне : укладання цього договору було однім з факторів, який впевнив суд прийняти рішення про укладення мирової угоди. До суду ОСОБА_2 було надано, якщо він не помиляється, лист від вказаної фірми про те, що фірма готова інвестувати Товариство на суму близько 5 млн. доларів США.

Цей кредит був дуже вигідний для Товариства. Ці кошти дозволили б підприємству розвити виробництво та іншу інфраструктуру. Тому він підписав наданий ОСОБА_2 договір.

Він не звернув уваги, що місце укладання договору - м. Лондон.

Він лише у ході допиту звернув увагу на те, що договори з фірмою «ІСК Енжинірінг ЛЛС» і договір з фірмою «East West Import Export Company Limited" по-перше практично однакові по змісту, по формі складання, надруковані на одному принтері. Для нього було не секрет, що цими питаннями займався ОСОБА_2 А де той брав договори, яким чином спілкувався з представниками вказаних фірм, йому невідомо

Кошти від фірми «East West Import Export Company Limited" надійшли частками на загальну суму приблизно 160 тис. доларів США.

Ще до моменту надходження коштів ОСОБА_2 пояснив, що у Американської фірми виникли якийсь проблеми і для того, щоб ці кошти не могли бути забрані і щоб не зв'язуватися не з благодійною фірмою, то він одразу розраховує коштами, які надійдуть від фірми «East West Import Export Company Limited" з фірмою «ІСК Енжинірінг ЛЛС». Решта коштів, зі слів ОСОБА_2, підуть на розвиток Товариства. Окрім цього, знову ж зі слів ОСОБА_2, англійська фірма не була проти того, що закрити питання з фірмою «ІСК Енжинірінг ЛЛС». Які проблеми виникли у вказаної фірми, ОСОБА_2 не пояснював. Тому після надходження коштів від фірми «East West Import Export Company Limited" за вказівкою ОСОБА_2 кошти в сумі приблизно 150 тис. доларів США перераховані на рахунок фірми «ІСК Енжинірінг ЛЛС» і всі взаємовідносини з цією фірмою були закриті. Однак, решта коштів ( транші ) від фірми «East West Import Export Company Limited" перестали надходити. ОСОБА_2 йому як директору виказував претензії про те, що малі прибутки, недостатні темпи виробництва. Він відповідав, що ще в процедурі санації від нього ж ( ОСОБА_2 ) прозвучало, що будуть приходити кошти ( інвестиції ). Але ОСОБА_2 сказав, що темпи виробництва невеликі, ціни на щебінь невеликі, а тому англійська фірма взагалі може не перераховувати кошти у якості інвестицій. Після цього ОСОБА_2 запропонував укладати кредитні договори з українськими банками. Він відповів, що навіть якщо отримати кредит в 200-300 тис.грн., то це надасть можливість провести невеликі текучі ремонти, що не призведе до підвищення темпів виробництва. А у зв'язку з тим, що ринок в галузі виробництва щебню на України жорсткий, то отримання кредитів лише призведе до того, що Товариство буде «загнано в долговую яму». Він сказав, що таку відповідальність і ризик на себе брати не буде.

ОСОБА_2 сказав, що у такому разі, він стане головою правління і сам буде самостійно вирішувати всі ці питання, на що він відповів, що ніяких заперечень мати не буде. Саме після цього були проведені загальні збори акціонерів, обрана нова спостережна рада і нею був призначений головою правління ОСОБА_2

Він не знає, з яких міркувань ОСОБА_2 уклав додаткову угоду до договору від 03/05 03 між ВАТ «Лезниківський кар'єр» і фірмою «East West Import Export Company Limited" від 19.05.2005 року. Хто готував саме цю додаткову угоду, сказати не може. Частіше всього оформленням документів займався ОСОБА_5

Дійсно, Комітетом по природним ресурсам України в травні було призупинено дію ліцензії на користування ВАТ «Лезниківський кар'єр», але у вересні-жовтні 2005 року рішенням суду рішення Комітету було скасовано.

З ним ОСОБА_2 цю додаткову угоду не узгоджував, ніяким чином не обговорював. Його відношення було таким, що якщо ОСОБА_2 є акціонером, головою правління, то нехай що хоче то й робить.

Чи була зареєстрована додаткова угода в НБУ, він не знає. Цим питанням мав займатися ОСОБА_5.

01 серпня 2006 року ОСОБА_2 абсолютно несподівано сказав йому, що здав кар'єр в оренду «Росукркар'єр» і призначає його представником ВАТ «Лезниківський кар'єр». Про хід переговорів щодо передачі обладнання в оренду він не знав. Про умови оренди він також не зав. Зі слів ОСОБА_2 орендна плата складала 500 тис. доларів США в рік.

Що стосується ОСОБА_4, то ОСОБА_2 декілька разів приїжджав з тим на кар'єр. ОСОБА_4 був як би мовити водієм у ОСОБА_2, так як останній погано себе почував. ОСОБА_2 просто йому представив ОСОБА_4, при цьому прозвучало, що ОСОБА_25 є керівником якогось підприємства.

Десь в середині літа 2006 року ОСОБА_2 всім заявив, що він має ініціювати порушення справи про банкрутство ВАТ «Лезниківський кар'єр», пояснюючи це тим, що не погашаються борги по мирової угоді, є інші борги, окрім тих, що по мирової угоді. Бухгалтерії, ОСОБА_5 і йому ОСОБА_2 поставив задачу готовити необхідні документи для подачі їх до суду. Бухгалтерія надала дані по кредиторам і по дебіторам. Він готував проект заяви в суд, проекти документів, необхідних для звернення до суду. Він підготував проект заяви і надав його ОСОБА_2 Готуючи цю заяву він використовував дані бухгалтерії.

ОСОБА_2 перед тим, як він почав складати заяву сказав, щоб він включив до заяви згідно законодавства такий момент : по-перше, задоволення вимог фірми «East West Import Export Company Limited" призведе до неможливості задоволення вимог інших кредиторів і що є підставою для відкриття справи про банкрутство, по-друге, Товариство не має змоги продавати будь-яке майно для того, щоб розрахуватися з кредиторами, так як все майно знаходиться в податковій заставі. Тобто ОСОБА_2 достовірно знав, що майно ВАТ «Лезниківський кар'єр» знаходиться в податковій заставі. Окрім цього, бухгалтерією йому була надана довідка ПДА про те, що майно Товариства знаходиться в податковій заставі і реалізація майна Товариства можлива лише з дозволу податкових органів.

Зауважив, що за ініціативою ОСОБА_2 юридичний адрес ВАТ «Лезниківський кар'єр» був змінений. Усіма питаннями щодо перереєстрації юридичної адреси займався ОСОБА_5. Юридична адреса підприємства стала : м. Київ, вул.. Щорса 29, що, до речі, було дуже незручно для всіх, особливо для бухгалтерії. Що стало підставою для зміни юридичної адреси, він не пам'ятає. Знову ж зауважив, що загальні збори акціонерів - це можна сказати ОСОБА_2, так як той володів контрольним пакетом акцій кар'єру. І інші акціонери йому були потрібні лише для того, щоб був кворум, тобто не менш 60% голосів.

Згідно законодавства арбітражний керуючий призначається судом за клопотанням або боржника, або кредиторів, або за ініціативою самого суду. Зазвичай таке клопотання надається письмово. Він на засіданні суду від 30.08.2006 року присутній не був, а тому не може сказати, з яких міркувань і яким чином ОСОБА_2 вніс клопотання про призначення арбітражним керуючим ОСОБА_4 Перед цим ОСОБА_2 на його запитання хто буде арбітражним керуючим, відповів, що арбітражним керуючим буде ОСОБА_4 Також на його запитання, чи має той відповідну ліцензію, ОСОБА_2 відповів, що ОСОБА_4 має таку ліцензію.

Згідно ухвали суду арбітражний керуючий в 10 денний строк мав подати в ЗМІ інформацію про відкриття справи про банкрутство ВАТ «Лезниківський кар'єр», надати до суду реєстр кредиторів. Згідно законодавства реєстр кредиторів представляє собою таблицю, яка складається з деяких граф, зокрема, назва підприємства, адреса, відомості про суму заборгованості в порядку черговості, відомості про проведення розрахунків.

Арбітражний керуючий в своєї роботі може найняти собі помічників, які допомагатиме розглядати заяви кредиторів, підготовлювати документи тощо. Законом не покладено обов'язок розглядати всі заяви кредиторів особисто арбітражним керуючим. Хоча арбітражний керуючий повністю підзвітний суду, який його призначив.

Він за вказівкою ОСОБА_2 приймав участь в підготовці заяв до суду при визнання кредиторами від ряду кредиторів, а саме від фірми «East West Import Export Company Limited", ОСОБА_13, ТОВ «Омега». Друкувала ці заяви секретар Кучер О.М. Також участь в підготовці цих заяв приймав ОСОБА_5.

В принципі фірму «East West Import Export Company Limited"можна було б не включати в список кредиторів. Від цієї фірми він не бачив жодної претензії щодо вимог по договору позики і додатковій угоді.

Реєстр кредиторів, який був поданий до суду він не бачив і хто його готував, не знає.

Окрім функцій арбітражного керуючого ОСОБА_4, наскільки йому відомо, участі у роботі Товариства не приймав.

Про родинні зв'язки ОСОБА_2 та ОСОБА_4 йому стало відомо лише недавно, коли саме та від кого, не пам'ятає.

Згідно ЗУ «Про банкрутство» зацікавлена особа не може бути визнана арбітражним керуючим. Це стосується і ОСОБА_4 Надана йому для огляду заява ОСОБА_4 від 24.01.07 р. на ім'я судді ОСОБА_37 щодо призначення того керуючим санацією ВАТ «Лезниківський кар'єр» не є підставою для призначення, так як ОСОБА_4 є зацікавленою особою з підстав того, що той є братом ОСОБА_2 - голови правління Товариства. В цьому випадку або ОСОБА_4 дав завідомо неправдиву інформацію до суду, або порахував, що брат по матері не є близьким родичем.

Десь весною 2006 року ОСОБА_2 в розмові сказав йому, що має намір продати залізничну колію і спитав, що він думає з цього приводу. Він відповів, що нічого з цього приводу не думає. ОСОБА_2 попросив його знайти покупця, на що він відмовився. Приблизно через місяць ОСОБА_2 надав йому пакет документів, серед яких був договір про продаж залізничної колії ОСОБА_4 за 65 тис. грн., план земельної ділянки, ще якийсь незначні документи. ОСОБА_2 дав йому вказівку відвезти та передати ці документи в Топорищенську сільську раду. Землевпорядник Топорищенської с/р ОСОБА_26 оглянув наданий пакет документів, сказав, що бракує ще документів і повернув їх йому, а він, у свою чергу, віддав їх ОСОБА_27 Через деякий час він знову за вказівкою ОСОБА_27 відвозив пакет документів по залізничній колії в сільську раду де його залишив і більше він відношення до цих документів не мав. Головний бухгалтер ОСОБА_6 ще була обурена тим, що ціна договору була такою низькою. Через деякий час ОСОБА_2 запитував його, чи проведена по бухгалтерському обліку продаж залізничної колії. Він відповів, що не знає. Тоді ОСОБА_2 сказав йому, щоб він дізнався у бухгалтерів, чи проведена ця угода по бухгалтерії. ОСОБА_6 сказала йому, що з обліку основних засобів колію вона не зняла, що він і передав ОСОБА_2 У зв'язку з чим ОСОБА_6 не зняла з обліку основних засобів колію, точно сказати не може. Чи тому, що майно було в податковій заставі, чи її не влаштовувала ціна, за яку ОСОБА_2 продав колію ОСОБА_4

Колія ОСОБА_2 була продана фізичній особі ОСОБА_4

Він жодного разу участі в засіданнях комітету кредиторів участь не брав;

- показаннями свідка ОСОБА_28, яка показала, що з 1992 року вона працювала бухгалтером у ВАТ «Лезниківський кар'єр». Приблизно з 1998 року найбільшим акціонером Товариства став ОСОБА_2 Пізніше ОСОБА_2 був обраний головою правління Товариства.

ВАТ «Лезниківський кар'єр» будь-яких господарських стосунків з ТОВ «Омега» не мало. Пізніше, а саме після першого рішення господарського суду в листопаді 2002 року їй стало відомо, що ВАТ «Лезниківський кар'єр» нібито укладало з ТОВ «Омега» договір на поставку продукції. Будь-яких коштів від ТОВ «Омега» ні в касу ні на розрахунковий рахунок Товариства не надходило. Пізніше ТОВ «Омега» нарахувало неустойку в сумі близько 246 тис. грн. за те, що ВАТ «Лезниківський кар'єр» нібито не виконує своїх зобов'язань по договору. Насправді будь-якого договору з ТОВ «Омега» Товариством не укладалось і такий договір до бухгалтерії Товариства не надходив. Будь-якими бухгалтерськими документами заборгованість ВАТ «Лезниківський кар'єр» перед ТОВ «Омега» не підтверджується;

- показаннями свідка ОСОБА_29, який показав, що з 02.04.2007 р. він займає посаду директора ТОВ «Омега», яке виступає кредитором ВАТ «Лезниківський кар'єр» в сумі близько 200 тис. грн. У зв'язку з чим виник цей борг, він не знає. До нього директором ТОВ «Омега» працював ОСОБА_4 Крім старих установчих документів ОСОБА_4 йому більше будь-яких документів, у тому числі і бухгалтерських по ТОВ «Омега» не передавав. Чи є будь-які документи, які б підтверджували борг ВАТ «Лезниківський кар'єр» перед ТОВ «Омега», йому не відомо. У даний час ТОВ «Омега» будь-якої господарської діяльності не здійснює. Він лише надає в ДПІ звітність про те, що ТОВ «Омега» не здійснює будь-яку господарську діяльність.

В квітні 2007 р. він був обраний головою комітету кредиторів.

Крім того свідок показав, що директором ТОВ «Омега» він працював з початку вересня 2006 року по кінець березня 2007 року, був звільнений, а з початку квітня 2007 року знову був прийнятий на посаду директора ТОВ «Омега». До вказаних дат він відношення до ТОВ «Омега» не мав.

В серпні 2006 року він був за власним бажанням звільнений з органів МВС (працював у службі ВДСБЕЗ Солом'янського району м. Києва) і був без роботи. Під час роботи в органах МВС його служба працювала по матеріалах, які стосувались ОСОБА_2 Коли він звільнився, то вирішив піти до того з питанням, чи може той надати йому будь-яку роботу. ОСОБА_2 йому пояснив, що у того є підприємство, яке не вело ніякої діяльності, з якого часу, не пояснив. ОСОБА_2 запропонував йому бути директором цього підприємства, а саме ТОВ «Омега», здавати звіти в податкову, при цьому пояснив, що якщо з'явиться будь-яка цікава тема, то він буде нею займатися. Юридична адреса ТОВ «Омега» була вул. Кропивницька 14 в м. Києві. ОСОБА_2 наказав змінити юридичну адресу, так як закінчився строк оренди приміщення, оформити документи на відкриття рахунків, системи «Клієнт-банк» тощо. На посаду директора ТОВ «Омега» він був оформлений наказом. Хто підписував наказ, не пам'ятає. Він подав документи щодо зміни юридичної адреси. У даний час юридична адреса ТОВ «Омега» - м. Київ, вул. Кіквідзе 13.

Він ознайомився із Статутом ТОВ «Омега» в редакції 2006 року. Згідно Статуту засновниками Товариства є ОСОБА_19 - дружина ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ОСОБА_4 він бачив два рази, коли були збори кредиторів ВАТ «Лезниківський кар'єр» в м. Києві та в с. Червоно гранітне. Про те, що ОСОБА_4 є рідним братом ОСОБА_2 він дізнався лише десь в червні-липні 2007 року у ході судового засідання Верховного Суду України по справі щодо ВАТ «Лезниківський кар'єр». ОСОБА_19 він бачив один раз в м. Києві з питання переоформлення юридичної адреси ТОВ «Омега». Та сама знайшла його по мобільному телефону. Більше він з нею не спілкувався.

Головного бухгалтера в ТОВ «Омега» під час його призначення на посаду директора не було і у даний час бухгалтера в ТОВ «Омега» немає.

Окрім статутних та реєстраційних документів, будь-яких інших документів по ТОВ «Омега» йому ніхто не передавав і він їх не бачив. У ОСОБА_2 він не цікавився, чи є будь-які документи по ТОВ «Омега». Він займався тим, що складав бухгалтерську звітність і здавав в контролюючи органи (податкова, пенсійний фонд тощо). Баланс підприємства нульовий, будь-якого руху по розрахунковим рахунком ТОВ «Омега» не проводилось.

Будь-якої заробітної плати він не отримував, так як ТОВ «Омега» не працювало, він заробітною платою у ОСОБА_2 не цікавився, так як той йому одразу дав зрозуміти, що як тільки підприємство запрацює, тільки тоді він буде отримувати заробітну плату. Він неофіційно працював паралельно в іншому підприємстві, де отримував заробітну плату.

В бухгалтерських звітах ( балансі підприємства ) будь-якої заборгованості не рахувалось.

Про те, що ТОВ «Омега» є кредитором ВАТ «Лезниківський кар'єр» він дізнався коли на юридичну адресу прийшло запрошення ТОВ «Омега» прийняти участь в засіданні комітету кредиторів, тобто десь у січні 2007 року. Він приймав участь в засіданні комітету кредиторів як представник ТОВ «Омега».

Судячи по штаму Господарського суду м. Києва, який міститься на заяві цю заяву про визнання конкурсним кредитором на суму 246 735 грн. щодо боржника ВАТ «Лезниківський кар'єр» ним була підписана на початку листопада 2006 року. На підпис цю заяву йому надав юрист, якого ОСОБА_30 найняв для юридичної допомоги. Прізвища юриста не пам'ятає. Юрист, на його думку, який надав цю заяву йому на підпис працює в м. Києві. Юристи самі зв'язувалися з ним по телефону, просили підійти і підписати той або інший документ. Юристів, які працювали на ОСОБА_2 було близько п'яти.

Як директор ТОВ «Омега» повідомлення від ВАТ «Лезниківський кар'єр» про визнання боргу, яке датовано 28 листопада 2006 року він не отримував.

Чи приймав він участь як представник ТОВ «Омега» в засіданнях Господарського суду щодо визнання ВАТ «Лезниківський кар'єр» банкрутом, не пам'ятає.

Про те, що рішенням Господарського суду ТОВ «Омега» внесено до списку кредиторів ВАТ «Лезниківський кар'єр» він дізнався перед засіданням кредиторів.

Він приймав участь в двох засіданнях кредиторів ВАТ «Лезниківський кар'єр».

Перед початком засідання зборів кредиторів 12 січня 2007 року до нього звернувся юрист, який працює на ОСОБА_2, прізвища він його не знає, і сказав, що у ході голосування необхідно голосувати за те, щоб головою комітету кредиторів був обраний представник ТОВ «Омега», членами комітету кредиторів фірма «East West Import Export Company Limited», ТОВ «Омега» і ОСОБА_13, так як ці юридичні і фізична особи є найбільшими кредиторами ВАТ «Лезниківський кар'єр». У ході засідання він голосував згідно даних йому вказівок. Особисто ОСОБА_2 йому таких вказівок не давав, той взагалі намагався з ним не спілкуватися. Йому було зрозуміло, що ініціатива голосування саме так, як це відбувалось на засіданні, була ОСОБА_2, так як той був раніше співзасновником ТОВ «Омега», юрист також працював на нього.

Як він вже казав, він приймав участь в двох засіданнях зборів кредиторів. Один раз 12 січня 2007 року, коли ТОВ «Омега» було обрано головуючим зборів, ОСОБА_13 - секретарем. Другий раз він брав участь в зборах кредиторів ВАТ «Лезниківський кар'єр» десь у квітні 2007 року в с. Червоногранітне, але це засідання не відбулось.

Таким чином, він може стверджувати, що якщо він не приймав участь в інших засіданнях, то, відповідно, не вносив будь-яких пропозицій, не виступав з докладами, а саме з пропозиціями по зверненню до господарського суду щодо початку процедури санації ВАТ «Лезниківський кар'єр», призначення керуючим санацією ОСОБА_4 Дійсно він підписав протоколи від 08.02.07 р., 22.02.07 р., 21.01.07 р., 16.01.07 р. Ці протоколи йому надав той ж самий юрист, який був присутній 12.01.2007 року і інструктував його щодо голосування. Клопотання від 08.02.2007 року він також не готував, а лише підписав. Клопотання йому надав знову ж юрист.

Він підписав ці документи тому, що зі слів юриста це робилось в інтересах ТОВ «Омега», а він як директор був зацікавлений саме в цих інтересах.

ОСОБА_2 не просив його підписувати вказані вище документи, хоча він розумів, що юрист діє за його ( ОСОБА_2 ) вказівками.

Він не пам'ятає, чи підписував він акт взаємозвірки з ВАТ «Лезниківський кар'єр».

За час своєї роботи на вказаній посаді він жодного разу не діяв за сласною ініціативою та підписував документи, які надавались юристом, який діяв за вказівкою ОСОБА_2 Він особисто не займався фінансово-господарською діяльністю ТОВ «Омега», а лише подавав бухгалтерські звіти в контролюючи органи. Про існуючу заборгованість ВАТ «ЛК» перед ТОВ «Омега» він дізнався лише у ході проведення роботи по визнання ВАТ «ЛК» банкрутом. Підготовчу роботу щодо подання заяв до Господарського суду про визнання ТОВ «Омега» конкурсним кредитором він особисто не проводив. До цього претензійну роботу до ВАТ «ЛК» він також не проводив. Він особисто (свідок) лише двічі приймав участь в засіданнях зборів кредиторів, одне з яких в квітні 2007 року не відбулось. Участі в інших засіданнях зборів кредиторів він не приймав;

- показаннями свідка ОСОБА_20, яка показала, що у 1988 року директором ще кооперативу «Омега» був ОСОБА_2 Цю посаду той займав десь на протязі року. Потім посаду директора займав брат ОСОБА_2 - ОСОБА_4

У 1995 році кооператив був переоформлений в ТОВ «Омега». Увесь цей час засновниками були ОСОБА_2, його дружина - ОСОБА_19 і ОСОБА_4

Приблизно з 1997 ( 1998 ) по 2000 рік ТОВ «Омега» почало займатися гранітною продукцією. ТОВ «Омега» поставляло гранітну продукцію в Польщу одному підприємству. Укладанням договорів на поставку гранітної продукції на ТОВ «Омега» займався як ОСОБА_4 так й ОСОБА_2 ТОВ «Омега» закупало гранітну продукцію під заказ. Тобто з боку Польського підприємства поступала заявка на конкретну партію гранітної продукції, ТОВ «Омега» закупало цю продукцію і переправляло конкретним покупцям.

Не пам'ятає точно, або в 1997 або в 1998 році між ВАТ «Лезниківський кар'єр» та ТОВ «Омега» був укладений договір поставки гранітної продукції. З боку ТОВ «Омега» укладав цей договір ОСОБА_4, хоча вона цього не стверджує. Умов договору не пам'ятає. Попередньої оплати за гранітну продукцію з боку ТОВ «Омега» не було. З боку ВАТ «Лезниківський кар'єр» поставки гранітної продукції не було, у зв'язку з цим з ТОВ «Омега» Польське підприємство перестало працювати. Тобто ТОВ «Омега» «потеряло» потенційного покупця. Чи брало ТОВ «Омега» перед цим у ВАТ «Лезниківський кар'єр» гранітну продукцію, не пам'ятає. Чи велась будь-яка претензійна робота з боку ТОВ «Омега» до ВАТ «ЛК», вона не знає.

По бухгалтерському обліку вона, як головний бухгалтер дебіторську заборгованість перед ВАТ «Лезниківський кар'єр» не проводила у зв'язку з тим, що одразу після того, як вона б показала цю заборгованість, нараховувались податки. Хоча вона цього також стверджувати не може, так як не пам'ятає.

Не пам'ятає коли це було, ОСОБА_2 запитав її, чи не буду вона проти того, щоб бути членом спостережної ради ВАТ «Лезниківський кар'єр». Так як це її ніяким чином не зобов'язувало, то вона дала на це згоду. Чи була вона присутня на загальних зборах акціонерів ВАТ «Лезниківський кар'єр», коли обиралась спостережна рада, не пам'ятає.

Їй не відомо, що членом спостережної ради не може бути не акціонер Товариства.

Як член спостережної ради вона нічим не займалась, так як не працювала на ВАТ «Лезниківський кар'єр». Вона пам'ятає, що підписувала протокол засідання спостережної ради, згідно якого ОСОБА_2 був призначений на посаду голови правління ВАТ «Лезниківський кар'єр». Ініціатива призначення головою правління ОСОБА_2 була його дружини ОСОБА_19 Вона не пам'ятає, при яких обставинах вона підписала цей протокол.

Вищевказаний протокол вона пам'ятає добре, про інші сказати не може. Тобто чи підписувала вона будь-які інші протоколи, не пам'ятає. Не стверджує, але можливо, що вона підписала ще один протокол. Що містилось у даному протоколі, не пам'ятає.

ОСОБА_2 говорив щось про те, що від іноземних фірм будуть надходити якийсь позики. Але від яких саме фірм, їй невідомо. Вона не знайома з жодним представником фірми «East West Import Export Company Limited», фірми «ІСК Енжинірінг».

Всю документацію ТОВ «Омега» після свого звільнення вона залишила ОСОБА_4 Не пам'ятає, чи складала вона опис цих документів;

- показаннями свідка ОСОБА_13, який показав, що з 1998 року він зареєстрований приватним підприємцем. Він займається купівлею-продажем продовольчих та непродовольчих товарів, транспортними послугами, консалтинговими послугами та ін. Протягом 2005-2006 років він мав господарські стосунки з ВАТ «Лезниківський кар'єр». Зокрема, протягом вказаного часу він, як фізична особа, робив авансові платежі в касу вказаного ВАТ з метою подальшого придбання продукції, зокрема щебеню. За вказаний період він зробив приблизно 5-6 авансових платежів на суму приблизно 114-115 тис. грн. Будь-якої продукції, в тому числі і щебеню, він жодного разу не отримував і з кар'єра не вивозив. Разом з тим, декілька разів він отримував з каси ВАТ «Лезниківський кар'єр» незначні суми, зокрема 1200-1500 грн.

Він особисто був знайомий з головою правління ВАТ «Лезниківський кар'єр» ОСОБА_2 Приблизно в вересні-жовтні 2006 року ОСОБА_2 повідомив йому, що господарським судом м. Києва порушено справу про банкрутство ВАТ «Лезниківський кар'єр» і роз'яснив, що згідно процедури при банкрутстві господарський суд повинен визнати його кредитором, щоб він зміг повернути свої гроші. Також він сказав, що оформить йому заяву до господарського суду від його імені про визнання його конкурсним кредитором. Хто саме оформляв заяву від його імені про визнання конкурсним кредитором, йому не відомо. Вказану заяву, на суму 110 905 грн., до суду подавав ОСОБА_2 і в подальшому господарським судом м. Києва його було визнано конкурсним кредитором ВАТ «Лезниківський кар'єр» на вказану суму. Після цього він декілька разів приймав участь в засіданнях комітету кредиторів, на яких розглядалися питання про обрання голови комітету кредиторів ВАТ «Лезниківський кар'єр», про призначення керуючого санацією ВАТ «Лезниківський кар'єр», про стан роботи розпорядника майна ВАТ «Лезниківський кар'єр» ОСОБА_4, про розірвання та визнання недійсними договорів оренди майна ВАТ «Лезниківський кар'єр» та ін.

На вказаних зборах він приймав участь також як представник фірми «East West Import Export Company Limited», Великобританія, яка також господарським судом була визнана конкурсним кредитором ВАТ «Лезниківський кар'єр». Виступати представником вказаної фірми йому запропонував ОСОБА_2 Представником вказаної фірми він виступав згідно доручення, виданого на його ім'я 11.01.2007 року директором вказаної фірми ОСОБА_10. Яким чином ОСОБА_2 зв'язувався з ОСОБА_10 і звідки у нього на той момент було доручення на його ім'я з печаткою фірми та підписом її директора ОСОБА_10 - його не відомо. Особисто він ніколи не бачив ОСОБА_10 і не зустрічався з тим. Вищевказане доручення йому надав голова правління ВАТ «Лезниківський кар'єр» ОСОБА_2 Деяких членів загальних зборів кредиторів, які відбулися 12.01.2006 року, вказане доручення не влаштовувало по тій причині, що воно містило в собі граматичні помилки і не відповідало вимогам Закону України «Про нотаріат». Того ж дня, тобто 12.07.2006 року, він разом з ОСОБА_2 поїхали до приватного нотаріуса в м. Києві по вул. Гончара. Там нотаріус виготовила їм текст довіреності. Вказану довіреність підписав ОСОБА_2 як представник фірми «East West Import Export Company Limited». Дана довіреність була видана на його ім'я з правом представницьких функцій. Якого змісту була довіреність у ОСОБА_2 від вказаної фірми - йому не відомо, оскільки він її ніколи не бачив. Нотаріус повинна була б перевірити документи у ОСОБА_2, на підставі яких він видавав на його ім'я довіреність, тому він вважає, що довіреність на його ім'я, як представника фірми «East West Import Export Company Limited», видана законно. На підставі вказаної довіреності він і на даний час приймає участь в засіданнях комітету кредиторів та в засіданнях господарського суду.

Які саме інтереси фірми «East West Import Export Company Limited» він повинен представляти - йому сказав ОСОБА_2 Той сказав йому, що на засіданнях комітету кредиторів він повинен підтримувати грошові вимоги вказаної фірми до ВАТ «Лезниківський кар'єр». Враховуючи суму його вимог та суму вимог фірми «East West Import Export Company Limited» він, як кредитор та одночасно представник вказаної фірми мав переважну більшість голосів перед рештою кредиторів.

ОСОБА_2 казав йому, що він буде представляти інтереси фірми «East West Import Export Company Limited» не дарма. Він зрозумів, що за це в подальшому йому належить певна винагорода. Однак в чому буде виражатись вказана винагорода ОСОБА_2 не сказав і вони цього не обговорювали. Він сприйняв це як те, що в подальшому йому поступить пропозиція про ділове співробітництво між ним та фірмою «East West Import Export Company Limited».

Про діяльність фірми «East West Import Export Company Limited», а також які стосунки були у даної фірми з ВАТ «Лезниківський кар'єр» та у зв'язку з чим у ВАТ «Лезниківський кар'єр» виникла заборгованість перед фірмою «East West Import Export Company Limited» в сумі 881 645,96 грн., йому не відомо. Про стосунки з вказаною фірмою та у зв'язку з чим виникла вказана заборгованість ОСОБА_2 йому ніколи не розповідав, а він у того про це ніколи не цікавився.

Крім того, свідок ОСОБА_13, показав, що з ОСОБА_2 він знайомий приблизно з 2000 року. Познайомився з тим на Київській міжнародній фондовій біржі. З ОСОБА_2 його зв'язувало лише особисте знайомство. Зустрічався з ОСОБА_2 нерегулярно, за сумісною ініціативою.

Авансові платежі до каси ВАТ «Лезниківський кар'єр» він вносив в період 2005-2006 роки з метою подальшого придбання продукції кар'єру. Він планував придбати і продати продукцію кар'єру в той час, коли ціни на продукцію будуть найвищі. Це йому порадив ОСОБА_2

Будь-яку претензійну роботу перед тим, як була подана заява про визнання його конкурсним кредитором він не проводив.

На запитання слідчого, чому саме він як представник фірми «East West Import Export Company Limited» голосував у ході зборів кредиторів від 12.01.07 р. за голову засідання зборів кредиторів за ТОВ «Омега» свідок відповів, що він інструкції про вибір голови засідання зборів кредиторів саме представника ТОВ «Омега» отримав від ОСОБА_2 Він отримав такі інструкції безпосередньо перед зборами. Іншими словами, фірма «East West Import Export Company Limited» делегувала його представляти свої інтереси на зборах, а ОСОБА_2 передав ці повноваження. Це ж саме стосується і щодо надання пропозиції від його імені про обрання комітету кредиторів у складі трьох членів, а саме представника фірми «East West Import Export Company Limited», ТОВ «Омега» і фізичної особи ОСОБА_13

Він декілька разів бачив ОСОБА_25 разом з ОСОБА_2 в м. Києві. Це було до засідання зборів кредиторів 12.01.07 р. ОСОБА_2 йому не представляв ОСОБА_25 До зборів йому було невідомо, що ОСОБА_4 є розпорядником майна ВАТ «Лезниківський кар'єр». У ході засідання зборів комітету кредиторів від 16 січня 2007 року або ОСОБА_2 або ОСОБА_29 запропонував обрати керуючим санацією кар'єра ОСОБА_4 Засідання комітету кредиторів проводились в приміщенні КБ «Правексбанк» в районі магазину «Киянка» (Печерський район м. Києва). В банку є спеціальне приміщеннядля проведення засідань. Засідання продовжувались на протязі приблизно 1-2 год. Хто готував протоколи засідань, не знає. Протоколи на підпис йому надавав або ОСОБА_2 або ОСОБА_29 або ОСОБА_31 Ці протоколи він підписував також в приміщенні КБ «Правексбанк». Готувались протоколи в приміщенні КБ «Правексбанк», хоча цього не стверджує.

Про договір купівлі-продажу залізничної колії, яка належала ВАТ «Лезниківський кар'єр» не чув.

Не може відповісти, які саме документи могли надходити від ТОВ «Омега» на ім'я фірми «East West Import Export Company Limited» в трьох конвертах на адресу фірми «East West Import Export Company Limited», які у ході обшуку в його власному приміщенні були вилучені. Можливо, що на ім'я фірми «East West Import Export Company Limited» надходили протоколи засідань комітету кредиторів. Чому ці протоколи надходили із запізненням, сказати не може;

- показаннями свідка ОСОБА_4, який в присутності захисника показав, що в 1988 році його було обрано директором ТОВ «Омега». Окрім нього учасниками Товариства був ОСОБА_2 та дружина останнього ОСОБА_19 Офіційно директором ТОВ «Омега» він працював до 23.08.2006 року. Після вказаної дати директором призначено ОСОБА_29Фактично останні роки ТОВ «Омега» ніякою діяльністю не займалось. Скільки саме років, не пам'ятає.

Приблизно в липні-серпні 2006 року голова правління ВАТ «Лезниківський кар'єр» ОСОБА_2 подав до суду заяву про визнання вказаного ВАТ банкрутом. На пропозицію ОСОБА_2 господарським судом м. Києва його було призначено розпорядником майна ВАТ «Лезниківський кар'єр». Після його призначення ним було складено реєстр кредиторів, який в подальшому затверджено судом. Реєстр кредиторів йому допомагали складати ОСОБА_2, директор ВАТ «Лезниківський кар'єр» ОСОБА_9 та головний бухгалтер ОСОБА_6 Наскільки він пам'ятає, вся заборгованість, яка була включена ним в реєстр кредиторів підтверджувалась бухгалтерськими документами. Крім того, він, як фізична особа також мав господарські стосунки з ВАТ «Лезниківський кар'єр». На прохання його брата ОСОБА_2 він неодноразово вносив в касу підприємства кошти як тимчасову фінансову допомогу. Коли і які суми він вносив, не пам'ятає. Кошти в сумі близько 105 тис. грн. ОСОБА_2 йому повернув за один раз, а саме наступного дня після того, як в касу вніс кошти ОСОБА_13

Окрім цього, ним, як фізичною особою було придбано залізничну колію, яка належала ВАТ «Лезниківський кар'єр». Колію він придбав за 65 тис. грн. Кошти за вказану колію він до даного часу не сплатив. Вказану колію йому продав голова правління ОСОБА_2 Дану колію він придбав в кінці зими - на початку весни 2006 року.

Йому не було відомо про те, що на час придбання колія перебувала в податковій заставі. Також йому не було відомо про те, що ОСОБА_2 перед продажем колії звертався до ДПІ Печерського району м. Києва про надання дозволу на відчуження колії і тому було заборонено це робити;

- показаннями свідка ОСОБА_32, який показав, що на даний час він займає посаду виконавчого директора ТОВ «Росукркар'єр». Крім того, являється акціонером ВАТ «Лезниківський кар'єр». 01.08.06 р. він як директор ТОВ «Росукркар'єр» уклав договір оренди всього рухомого та нерухомого майна ВАТ «Лезниківський кар'єр» з колишнім головою правління цього Товариства ОСОБА_2 На даний час ОСОБА_2 заявляє, що будь-яких договорів оренди він не укладав і не підписував. Після підписання договору оренди практично всі працівники ВАТ «Лезниківський кар'єр» були переведені до ТОВ «Росукркар'єр».

В кінці серпня 2006 р. ОСОБА_2 подав заяву до господарського суду про визнання ВАТ «Лезниківський кар'єр» банкрутом. В подальшому ОСОБА_2 разом з арбітражним керуючим ОСОБА_4 - рідним братом, склали та подалі до суду реєстр кредиторів, до якого безпідставно включили ряд суб'єктів господарювання, зокрема, ТОВ «Омега», фірму «East West Import Export Company Limited» та інші. Будь-яких документів, які б підтверджували заборгованість ВАТ «Лезниківський кар'єр» перед цими підприємствами, відсутні.

Крім цього, ОСОБА_2 навесні 2006 року продав ОСОБА_4 залізничну під'їзну колію. Питання продажу цієї колії ОСОБА_2 з спостережною радою не погоджував, хоча згідно Статуту повинен був це зробити. Окрім цього, ОСОБА_2 не мав права продавати цю колію, так як вона знаходилась в податковій заставі. З питання продажу колії ОСОБА_2 офіційно звертався до ДПІ в Печерському районі м. Києва. З ДПІ ОСОБА_2 було офіційно направлено припис про заборону відчуження майна. Не дивлячись на заборону ОСОБА_2 продав залізничну під'їзну колію своєму рідному брату ОСОБА_4 за 65 тис. грн. Хоча згідно незалежної оцінки експерта вартість даної колії складає більше 3 млн. грн. Будь-які кошти за колію ні в касу ні на розрахунковий рахунок ВАТ «Лезниківський кар'єр» не надходили.

23.01.07 р. на загальних зборах акціонерів ВАТ «Лезниківський кар'єр» було обрано нового голову правління - ОСОБА_7

Крім того свідок ОСОБА_32, показав, що після того, як ОСОБА_2 було знято з посади голови правління, останній неодноразово висував претензії з приводу користування ТОВ «Росукркар'єр» майном ВАТ «Лезниківський кар'єр». Крім цього, після порушення прокуратурою області кримінальної справи ОСОБА_2 неодноразово погрожував йому та членам його сім'ї фізичною розправою.

Договір оренди майна ВАТ «Лезниківський кар'єр» був укладений на три роки. Згідно умов цього договору ТОВ «Росукркар'єр» використовує для виробничих потреб виробничу базу ВАТ «Лезниківський кар'єр» та здійснює за це оплату. Оплата згідно даного договору становить 100 тис. доларів США щоквартально. ТОВ «Росукркар'єр» зі свого боку умови договору оренди виконує, зокрема, орендна плата ВАТ «Лезниківський кар'єр» виплачується вчасно та в повному обсязі.

На момент укладання договору оренди ВАТ «Лезниківський кар'єр» мало кредиторську заборгованість в розмірі близько 2 млн. грн. Вказана сума не відповідає дійсності, оскільки, заборгованість перед деякими кредиторами не підтверджується бухгалтерськими документами.

Про те, що 18.07.06 р. господарським судом м. Києва було порушено справу про банкрутство ВАТ «Лезниківський кар'єр» на момент укладання договору оренди між ТОВ «Росукркар'єр» та ВАТ «Лезниківський кар'єр» йому стало відомо не було. Про порушення справи про банкрутство ВАТ «Лезниківський кар'єр» йому стало відомо на початку вересня 2006 року від колишнього голови правління ОСОБА_2

На його думку, подавати заяву про визнання ВАТ «Лезниківський кар'єр» банкрутом не було необхідності, оскільки, виробничі можливості Товариства дозволяли при нормальній роботі повністю погасити заборгованість перед усіма кредиторами. Окрім цього, ВАТ «Лезниківський кар'єр» могло б погасити кредиторську заборгованість лише навіть за рахунок орендної плати, яку Товариству виплачує ТОВ «Росукркар'єр» за оренду майна;

- показаннями свідка ОСОБА_33, який показав, що працює землевпорядником Топорищенської сільської ради, на території якої знаходиться ВАТ «Лезниківський кар'єр», до якого із залізничної станції «Топорище» веде залізнична колія. Кому належить ця залізнична колія, йому невідомо, але вона знаходиться на землях запасу Топорищенської сільської ради.

16.08.06 р. біля Топорищенскьої сільської ради він зустрів ОСОБА_9, який займав посаду директора ВАТ «Лезниківський кар'єр». ОСОБА_9 показав йому звернення до Топорищенської ради щодо отримання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки в оренду, на якій знаходиться вищевказана колія, придбана ОСОБА_4 у ВАТ «Лезниківський кар'єр». Вказане звернення було від імені ОСОБА_4 До звернення додавався акт прийому-передачі колії.

Подивившись документи, він рекомендував ОСОБА_9 надати їх голові сільської ради, а також додати копію самого договору купівлі-продажу колії і пакет документів ОСОБА_4, а саме паспорт, ідентифікаційний код.

12.09.06 р. до Топорищенської сільської ради надійшло звернення ОСОБА_4 щодо отримання погодження на розміщення залізничної під'їзної колії, до якого було додано копія договору купівлі-продажу колії, копії паспорта, ідентифікаційного коду ОСОБА_4 та копія акту прийому-передачі колії. Крім цього було додано копію схеми розміщення під'їзної колії Лезниківського кар'єру.

На четвертій сесії п'ятого скликання 03.10.06 р. Топорищенською сільською радою було прийнято рішення, в якому ОСОБА_4 було рекомендовано звернутися у Володарсько-Волинську райдержадміністрацію для проведення відводу і обстеження земельної ділянки під залізничну колію.

На вказаній сесії були присутні ОСОБА_9 та ОСОБА_4, як депутати Топорищенської сільської ради. Чи звертався ОСОБА_4 до В-Волинської райдержадміністрації, йому невідомо;

- показаннями свідка ОСОБА_22, яка показала, що в середині серпня 2006 року секретар їй надала лист від гр. ОСОБА_4, в якому той просив надати дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки, на якій знаходиться під'їзна колія в оренду. Також в цьому клопотанні було вказано, що дана колія придбана ним згідно акту прийому-передачі від 31.01.06 р. До клопотання був доданий копія цього акту прийому-передачі колії. Більш ніяких документів додано не було. Вона наклала резолюцію «Для розгляду. Гр. ОСОБА_4 подати всі необхідні документи згідно чинного законодавства.» Також вона дала розпорядження землевпоряднику, щоб він контролював всі ці питання, які виникнуть по виділенню землі під цю колію. Особисто вона з ОСОБА_4 по цьому питанню не спілкувалась.

Через декілька днів секретар надала їй заяву від ОСОБА_4, в якої той просив надати погодження на розміщення залізничної під'їзної колії від с. Топорище до с. Червоно гранітне на землях запасу Топорищенської сільської ради площею 5 га. До цієї заяви було додано копію договору купівлі-продажу цієї колії.

У зв'язку з тим, що всі земельні питання вирішуються виключно на сесіях сільської ради, то питання виділення землі згідно заяви ОСОБА_4 було в порядку денному з однієї сесії, яка пройшла 03 жовтня 2006 року. На сесії землевпорядник виступив по питанню виділення землі ОСОБА_4 Землевпорядник у своєму виступі зазначив, що договір купівлі-продажу не посвідчений нотаріально, що земельна ділянка, на якій розташована колія знаходиться за межами населеного пункту, а тому депутатам необхідно вирішити це питання таким чином, щоб ОСОБА_4 звернувся в районну адміністрацію. Це рішення було оформлено рішенням Топорищенської сільської ради четвертої сесії п'ятого скликання від 03 жовтня 2006 року. Дане рішення було надано на руки ОСОБА_4, який також, до речі, приймав участь в сесії.

Більше з цього питання ОСОБА_4 в сільську раду не звертався. Чи оформлено оренду землі, на якій знаходиться залізнична колія, їй невідомо.

Хто саме надав їй для посвідчення копію додаткової угоди до договору №03/05 03 від 19 липня 2005 року, укладену між фірмою «East West Import Export Company Limited» та ВАТ «Лезниківський кар'єр» і коли саме, вона не пам'ятає, і саму цю додаткову угоду вона не пам'ятає;

- показаннями свідка ОСОБА_18, який показав, що з 1967 року по травень 2002 року він працював у ВАТ «Лезниківський кар'єр» на різних посадах. Остання посада - голова правління.

У 1999 або 2000 році між ВАТ «Лезниківський кар'єр» та ТОВ «Омега» був укладений договір поставки гранітної продукції. Цей договір з боку ВАТ «Лезниківський кар'єр» підписав він, з боку ТОВ «Омега», якщо він не помиляється - ОСОБА_4 Ініціатором укладання цього договору був ОСОБА_2 - головний акціонер ВАТ «Лезниківський кар'єр». За умовами цього договору ВАТ «Лезниківський кар'єр» повинно поставляти гранітну продукцію, а ТОВ «Омега» проводити розрахунок за поставлену продукцію. З моменту укладання договору до 2002 року будь-яких листів, претензій щодо поставки гранітної продукції від ТОВ «Омега» не надходило. Продукцію ВАТ «ЛК» не поставляло, так як ТОВ «Омега» її не затребував.

У 2002 році перед тим, як була подана заява до Господарського суду щодо відкриття справи про банкрутство, до ВАТ «Лезниківський кар'єр» приїхав представник ТОВ "Омега", не пам'ятає хто, привіз акт звірки. Покійний головний інженер Тишкевич підписав цей акт звірки. В акті було вказано, що не поставка продукції відбулась з вини ВАТ «Лезниківський кар'єр». Він може сказати, це його суб'єктивна думка, що цей акт звірки просто «підсунули» Тишкевичу, а той не ознайомившись уважно, його підписав, так як, як він вже сказав, від ТОВ «Омега» жодної претензії до ВАТ "ЛК" не надходило. Арбітражний керуючий по справі про банкрутстві не мав права включати це підприємство до списку кредиторів. Це його особиста думка;

- статутом ВАТ «Лезниківський кар'єр» в новій редакції, згідно п.8.4.11 якого голова правління наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, зокрема має право по узгодженню з спостережною радою укладати угоди, передавати в оренду, заставу нерухоме та інше майно Товариства, розмір яких становить більше як 10 відсотків Статутного фонду Товариства; згідно п.5.1. Статуту статутний фонд Товариства становить 577337,75 грн. (т.1 ас 30-39);

- протоколом №1 від 10.08.2004 р. засідання наглядової ради ВАТ «Лезниківський кар'єр», згідно якого ОСОБА_2 призначено головою зазначеного Товариства (т.1 ас 43);

- кредитним договором №03/05 03 від 19.05.03 р., укладеного між ВАТ «Лезниківський кар'єр» та фірмою «East West Import Export Company Limited», згідно якого фірма «East West Import Export Company Limited» до 19.05.2009 року надає Товариству кредит в сумі 4 300 000 доларів США (т.1 ас 44-47, 248-251);

- додатковою угодою №1 до договору №03/05 03 від 19.07.05 р. між фірмою «East West Import Export Company Limited» в особі ОСОБА_10 та ВАТ «Лезниківський кар'єр» в особі ОСОБА_2, умови якої передбачає розірвання вищевказаного договору та встановлено термін погашення сум та відсоткових платежів в 1 місяць з дня підписання угоди (т.1 ас 48, 252);

- заявою до Господарського суду м. Києва про порушення справи про банкрутство, №174 від 05.06.2006 р., підписаною головою правління ВАТ «Лезниківський кар'єр» ОСОБА_2 (т.1 ас 49-50);

- ухвалами Господарського суду у справі №43/504 про банкрутство від 18.07.06 р. та 30.08.06 р., причому в ухвалі від 30.08.06 р. вказано, що від саме заявника (ОСОБА_2М.) надійшло клопотання про призначення розпорядником майна боржника арбітражного керуючого ОСОБА_4 (т.1 ас 51-53);

- заявами про визнання конкурсним кредитором від фірми «East West Import Export Company Limited» на суму 174583,36 дол. США, ТОВ «Омега» на суму 246735 грн., кожна з яких датована 06.11.2006 року (т.1 ас 54, 58);

- повідомленнями ВАТ «Лезниківський кар'єр» в особі ОСОБА_2 та арбітражного керуючого ОСОБА_4 про визнання в повному обсязі майнових вимог фірми «East West Import Export Company Limited» та ТОВ «Омега» (т.1 ас 59, 62);

- аудиторським звітом про результати перевірки наявності кредиторської заборгованості по ВАТ «Лезниківський кар'єр», виготовлений ПП «Аудиторська фірма «Екаунт» 22 лютого 2007 року, згідно якого по-перше, додаткова угода №1 від 19.07.2005 року до договору №03/05 03 не оформлена належним чином згідно діючого законодавства, по-друге, заявлені в реєстрі кредиторів розпорядником майна вимоги перед ТОВ «Омега» на суму 246735 грн. в обліку ВАТ «Лезниківський кар'єр» не обліковуються, первинними документами не підтверджуються, по-третє, аудитом встановлено на підставі інших наявних в матеріалах ВАТ «Лезниківський кар'єр» документів наступні факти, що ставлять під сумнів справжність заявлених кредиторських вимог ТОВ «Омега», а саме те, що директором ТОВ «Омега» принаймні у 2005 році був ОСОБА_4 (договір надання послуг від 15.08.2005 р.), який призначений арбітражним керуючим та розпорядником майна боржника (т.1 ас 63-69);

- реєстраційним свідоцтвом №2559 від 30.05.2003 р., виданим Головним управлінням НБУ по м. Києву і Київській області, яким зареєстровано договір №03/05 03 від 19.05.03 р. між фірмою «East West Import Export Company Limited» та ВАТ «Лезниківський кар'єр» (т.1 ас 78);

- кредитним договором №01/04 02 від 03 квітня 2002 року, укладеного між ВАТ «Лезниківський кар'єр» та фірмою «ІСК Engineering LLC», за умовами якого фірма надає позику Товариству в сумі 100 000 доларів США з кінцевим терміном погашення 03.04.07 р. (т.1 ас 80);

- кредитним договором №02/04 02 від 24 квітня 2002 року, укладеного між ВАТ «Лезниківський кар'єр» та фірмою «ІСК Engineering LLC», за умовами якого фірма надає позику Товариству в сумі 100 000 доларів США з кінцевим терміном погашення 24.04.07 р. (т.1 ас 83);

- постановою НБУ №602 від 22.12.99 р. «Про затвердження Положення про порядок реєстрації договорів, які передбачають виконання резидентами боргових зобов'язань перед нерезидентами за залученими від нерезидентів кредитами, позиками в іноземній валюті», згідно п.1.1 якого «Договори, які передбачають виконання резидентами боргових зобов'язань перед нерезидентами за залученими від нерезидентів кредитами, позиками ( зі сплатою відсотків за користування чи без такої сплати ) в іноземній валюті, у тому числі поворотною фінансовою допомогою в іноземній валюті підлягають обов'язковій реєстрації НБУ шляхом видачі резидентам реєстраційних свідоцтв». А згідно п.2.5 вказаного положення «До реєстраційного свідоцтва територіальні управління вносять зміни в разі : зміни суми кредиту, строку погашення, процентної ставки… Резидент-позичальник має звернутися до територіального управління з клопотанням про внесення відповідних змін до тексту реєстраційного свідоцтва у місячний термін з дати настання відповідних змін. Перевищення в цьому разі місячного терміну потребує надання резидентом-позичальником обґрунтованого пояснення щодо затримки в поданні документів» (т.1 ас 79-88);

- протоколом №1 чергових загальних зборів акціонерів ВАТ «Лезниківський кар'єр» від 23.01.07 р., восьмим питанням порядку денного було припинення повноважень голови і членів правління і обрання нового голови і членів правління. Пропозиція про припинення повноважень діючого правління Товариства мотивувалась наступним чином : діюче правління Товариства виконувало свої обов'язки протягом декількох років. Весь зазначений період ВАТ «Лезниківський кар'єр» що має колосальний потенціал, всупереч здоровому глузду є збитковим підприємством. Одержуваний прибуток лише із працею дозволяє перешкоджати виникненню нових заборгованостей. Всупереч положенням Статуту головою правління ОСОБА_2 не враховуючи думки акціонерів ініційована процедура повторного банкрутства Товариства, створений ряд фіктивних заборгованостей. Протягом всіх років, коли ОСОБА_2 керує господарською діяльністю Товариства на території Лезниківського родовища процвітає злодійство, грубо зневажаються права працівників. Необдумані дії голови правління спричинили ряд несанкціонованих масових виступів жителів Володарсько-Волинського району. Діюче правління саме по собі є перешкодою до розвитку виробництва. За припинення повноважень Голови правління ВАТ «Лезниківський кар'єр» ОСОБА_2 проголосувало 100% голосів від загальної кількості акціонерів, які брали участь в зборах ( 86,1209 % від загального числа голосів ) (т.1 ас 100-113);

- протоколом №1 засідання зборів кредиторів ВАТ «Лезниківський кар'єр» від 12.01.07 р. На даному засіданні було обрано голову зборів ТОВ «Омега»; секретарем зборів ОСОБА_13; комітет кредиторів у складі ТОВ «Омега», ОСОБА_13, представника фірми «East West Import Export Company Limited». Причому, звертає на себе той факт, що всі рішення прийняті 1237 голосами, тобто у сумарній кількості голосів, які належали саме вказаним суб'єктам господарювання, ті рішення, які були невигідні для них, проголосоване такою ж кількістю голосів (т.1 ас 155-167);

- протоколами №№5, 3,2,1 від 08.02.07 р., 22.01.07 р., 21.01.07 р., 16.01.07 р. відповідно. Згідно вказаних протоколів засідання комітету кредиторів проходили у м. Києві. Присутні лише члени комітету кредиторів, а саме : представник ТОВ «Омега» - його директор ОСОБА_29; ОСОБА_13; представник фірми «East West Import Export Company Limited» - ОСОБА_13 ( тобто фактично дві особи ); а також розпорядник майна ВАТ «Лезниківський кар'єр» ОСОБА_4 разом з головою Товариства ОСОБА_2 На цих зборах, нібито, вирішувались питання щодо обрання голови комітету кредиторів, рішень про подальші судові процедури, розірвання та визнання недійсними договорів оренди майна ВАТ «Лезниківський кар'єр», про стан роботи розпорядника майна ОСОБА_4, прийняття рішення про обрання керуючого санацією ВАТ «Лезниківський кар'єр» ОСОБА_4 Приведені вище показання ОСОБА_29 спростовують те, що всі ці протоколи засідань зборів комітету кредиторів є дійсними, а також те, що самі ці збори проводились, а протокол зборів кредиторів №1 від 12.01.07 р. є лише на користь ОСОБА_2 (т.1 ас 145-154);

- заявою ОСОБА_4 до Господарського суду м. Києва від 24.01.07 р. про те, що він не заперечує бути арбітражним керуючим ВАТ «Лезниківський кар'єр» і прохання про призначення його керуючим санацією вказаного Товариства. В своєї заяві ОСОБА_4 посилається на те, що він не є зацікавленою особою, не здійснював раніше управління Товариством (т.1 ас 168);

- клопотанням від 08.02.07 р. до господарського суду м. Києва за підписом голови комітету кредиторів про призначення ОСОБА_4 керуючим санацією ВАТ «Лезниківський кар'єр», яке винесено на підставі, як вже вказано вище, фальсифікованого протоколу зборів комітету кредиторів від 16.01.07 р. (т.1 ас 169);

- клопотанням від 08.02.07 р. до господарського суду м. Києва за підписом голови комітету кредиторів про заборону ТОВ «Росукркар'єр» вчиняти будь-які дії по використанню майна ВАТ «Лезниківський кар'єр» згідно договору оренди, яке винесено, як вже вказано вище, фальсифікованого протоколу зборів комітету кредиторів від 21.01.07 р. (т.1 ас 170-171);

- договором купівлі-продажу №01/02/06 від 30 січня 2006 р., укладеному між ВАТ «Лезниківський кар'єр» в особі голови правління ОСОБА_2 та фізичною особою ОСОБА_4, згідно умов якого ВАТ «Лезниківський кар'єр» продає, а ОСОБА_4 купляє під'їзну залізничну колію протяжністю 5101,16 км. за ціною, встановленою протоколом узгодження договірної ціни, а саме за 65 000 грн. Вказані документи підписані особисто ОСОБА_2 і ОСОБА_4, скріплені печаткою ВАТ «Лезниківський кар'єр» (т.1 ас 195-197, т.3 ас 25-27);

- актом прийому-передачі під'їзної колії від 31.01.06 р., підписаного ОСОБА_2 і ОСОБА_4, скріпленого печаткою ВАТ «Лезниківський кар'єр» (т.1 ас 198, т.3 ас 28);

- довідкою ВАТ «Лезниківський кар'єр» про те, що первинні документи, підтверджуючі взаємовідносини ВАТ «Лезниківський кар'єр» та ТОВ «Омега» на підприємстві відсутні і в бухгалтерському обліку не обліковуються (т.1 ас 253);

- випискою з особового рахунку ВАТ «Лезниківський кар'єр» та платіжними дорученнями, які свідчать про перерахування на розрахунковий рахунок ВАТ «Лезниківський кар'єр» валютних коштів від нерезидента фірми «East West Import Export Company Limited» (т.2 ас 13-24);

- установчим договором про створення і діяльність ТОВ «Омега» та статутом ТОВ «Омега» від 15.05.95 р. від 15.05.95 р., згідно якого учасниками Товариства є ОСОБА_4, ОСОБА_19, ОСОБА_2 (т.2 ас 51-65);

- статутом ТОВ «Омега» в новій редакції від 08.09.06 р., згідно якого учасниками Товариства залишились ОСОБА_19 і ОСОБА_4 Звертає на себе увагу, що даний статут був підписаний ОСОБА_2 по довіреності від ОСОБА_4 і ОСОБА_19 (т.2 ас 66-72);

- банківськими документами, які свідчать про те, що з 19.09.06 р. директором ТОВ «Омега» є ОСОБА_29;

- банківськими документами, які свідчать про те, що з 1995 року директором ТОВ «Омега» був ОСОБА_4, головним бухгалтером ОСОБА_20, також протоколом від 15.05.1995 р. зборів учасників ТОВ «Омега», згідно якого ОСОБА_4 призначений на посаду директора Товариства (т.2 а.с. 117-128, 156, 161);

- протоколом №2 від 23.08.2006 р. зборів учасників ТОВ «Омега», згідно якого лише у вказаний час ОСОБА_2 переуступив свою частку в Товаристві своїй дружині ОСОБА_19 Окрім цього зборами призначено директора ТОВ «Омега» _ ОСОБА_29 Тобто на момент подачі заяви до господарського суду про визнання ВАТ «Лезниківський кар'єр» ОСОБА_2 був співзасновником ТОВ «Омега» (т.2 ас 132);

- актом ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ВАТ «Лезниківський кар'єр» за період з 01.01.2006 по 01.07.2007 р. №06-06-09/075 від 12.07.2007 р. Перевіркою встановлено :

1. додаткова угода №1 до кредитного договору №03/05 03 між ВАТ «Лезниківський кар'єр» та фірмою «East West Import Export Company Limited» не зареєстрована НБУ та не внесені зміни до реєстраційного свідоцтва, чим порушені вимоги п.2.5 Постанови «Про затвердження Положення про порядок реєстрації договорів, які передбачають виконання резидентами боргових зобов'язань перед нерезидентами за залученими від нерезидентів кредитами, позики в іноземній валюті».

2. валютні кошти, які надійшли на рахунок ВАТ «Лезниківський кар'єр» від фірми «East West Import Export Company Limited» перераховані на погашення боргу перед фірмою «ІСК Engineering LLC» та на погашення отриманого кредиту від ВАТ «Кредит промбанк»;

3. по даних бухгалтерського обліку по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» станом на 01.01.2006 р. рахується кредиторська заборгованість ВАТ «Лезниківський кар'єр» перед ТОВ «Омега» в сумі 246735 грн. Але первинні документи, що підтверджують дану заборгованість не пред'явлено. З пояснень головного бухгалтера ВАТ «Лезниківський кар'єр» в грудні 2005 р. поновлено кредиторську заборгованість перед ТОВ «Омега» без первинних документів, згідно усного розпорядження керівника ( ОСОБА_2 ) на підставі ухвали Господарського суду Житомирської області від 19.11.2002 р. по справі 1/161 «Б» про визнання про банкрутство в сумі 246735 грн. Згідно даних журналу-ордеру і Відомості по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» в грудні 2005 р. без підтверджуючих первинних документів поновлено кредиторську заборгованість ВАТ «Лезниківський кар'єр» перед ТОВ «Омега» в сумі 246735 грн., чим порушено п.1 ст.3, п.п.1,3 ст.9, п.1 ст.11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що призвело до завищення кредиторської заборгованості у фінансовий звітності (т.2 ас 284-202, з додатками до ас 270);

- рішенням четвертої сесії п'ятого скликання Топорищенської сільської ради від 03.10.06 р. щодо звернення ОСОБА_4 про проведення вибору і обстеження земельної ділянки для розташування об'єкту ( залізничної під'їзної колії від ст. Топорище до с. Червоногранітне ) (т.3 ас 31);

- зверненням ОСОБА_4 від 16.08.06 р. до голови Топорищенської сільської ради про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки в оренду, на якій знаходиться під'їзна колія (т.3 ас 33);

- заявою ОСОБА_4 від 12.09.06 р. до Топорищенкьскої сільської ради про надання погодження на розміщення під'їзної колії на землях запасу Топорищенської сільської ради (т.3 ас 34);

- копією журналу основних засобів ВАТ «Лезниківський кар'єр», згідно якої залізнична під'їзна колія введена в експлуатацію у 1977 році і залишкова вартість колії складає 61512 грн. (т.3 ас 37-38);

- актом від 28.03.96 р., згідно якого проведена передача на баланс під'їзного путі Житомирської дистанції ВАТ «Лезниківський кар'єр» (т.3 ас 40);

- листом ДПІ у Печерському районі м. Києва від 16.02.07 р. про те, що станом на 16.02.07 р. згода на здійснення операції з продажу під'їзної залізничної колії не надана (т.3 ас 44);

- приписом про заборону здійснення операцій щодо реалізації майна від 22.02.06 р. (т.3 ас 45);

- листом голови правління ВАТ «Лезниківський кар'єр» ОСОБА_2 до начальника ДПІ Печерського району м. Києва від 01.02.06 р. щодо надання дозволу про здійснення продажу під'їзної залізничної колії (т.3 ас 46);

- копією з журналу реєстрації договорів ВАТ «Лезниківський кар'єр» , в якому за № 4 зареєстрований договір купівлі-продажу від 30.01.06 р. (т.3 ас 75);

- наказом №21 від 30.03.06 р.»Про списання під'їзної колії», підписаного ОСОБА_2 і від виконання якого відмовилась головний бухгалтер ОСОБА_6 (т.3 ас 81);

- відповіддю ДПІ у Печерському районі м. Києва №6007/9/23-200 від 10.05.07 р. У відповіді вказано, що у 2006 році підприємством здійснено продаж майна ( продажна вартість 65 000 грн. ), яке перебувало в податковій заставі, а саме під'їзної залізничної колії протяжністю 5101,16 м., яка обліковувалась на балансовому рахунку 10 «Основні засоби» залишковою вартістю 61512,76 грн. (т.3 ас 85-88);

- актом позапланової виїзної перевірки ВАТ «Лезниківський кар'єр» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2005 по 31.12.2006 р. №215/23-2/00292468 від 17.94.07 р. Перевіркою встановлено незаконність продажу залізничної під'їзної колії, яка відноситься до основних фондів 1 групи і знаходилась в податковій заставі (т.3 ас 90-115);

- звітом про оцінку вартості під'їзної залізничної колії протяжністю 5101,16 м. від стр.№1 ВАТ «Лезниківський кар'єр» до ізостика сигналу М-1 ст.Топорище. Згідно незалежної експертної оцінки ринкова вартість колії складає 3935110 грн. (т.3 ас 119-149);

- копією довіреності від 11.01.07 р. від фірми«East West Import Export Company Limited» на ОСОБА_13 підписаною директором цієї фірми ОСОБА_10 (т.3 ас 225, т.4 ас 68);

- довіреністю від 12.01.07 р. від представника фірми «East West Import Export Company Limited» ОСОБА_2 на ОСОБА_13 (т.3 ас 280);

- листом ВАТ «Лезниківський кар'єр» від 31.08.07 р. за №168 про те, що ТОВ «Росукркар'єр» виконує всі свої обов'язки по договорам оренди (т.3 ас 256);

- договорами оренди №1 та №2 від 01.08.06 р., згідно яких ВАТ «Лезниківський кар'єр» ( передає, а ТОВ «Росукркар'єр» приймає у тимчасове платне користування майно згідно додатку. Орендна плата складає 505 000 грн. щоквартально та 1 000 грн. щомісячно відповідно. Перший період розрахунків по договорах - 01.11.2006 р. Обидва договори підписані з боку ВАТ «Лезниківський кар'єр» ОСОБА_2, з боку ТОВ «Росукркар'єр» - директором ОСОБА_32, скріплені печатками Товариств (т.3 ас 257-273);

- протоколом обшуку за місцем проживання ОСОБА_35, у ході якого була вилучена довіреність на його ім'я від фірми «East West Import Export Company Limited», протокол №1 засідання зборів кредиторів ВАТ «Лезниківський кар'єр» від 12.01.07 р., три конверти з вказанням відправника «ТОВ «Омега» та вказанням отримувача « ОСОБА_13 - представник фірми «East West Import Export Company Limited». Судячи по поштових штампах дані конверти ОСОБА_13 отримані 16.04.07 р. та 27.06.07 р. Що знаходилось у вказаних конвертах ОСОБА_13 пояснити не зміг (т.3 ас 279 та окремо конверти);

- листом ОСОБА_2 №137 від 08.07.07 р. на ім'я начальника ДГО « Південно-західна залізниця» про те, що залізнична під'їзна колія на правах особистої власності належить ОСОБА_4 (т.4 ас 4);

- копією листа за підписом начальника НЦБ Інтерполу по Республіці Бєларусь від 03.04.2003 р. та іншими документами, згідно яких за інформацією, отриманої з НЦБ Інтерполу Вашингтон компанія « ІСК Engineering LLC» була зареєстрована в США у 1995 році. Агентом, що зареєстрував компанію є фірма «Registered Agency Services». Згідно інформації, що надана НЦБ Інтерполу Вашингтона у даний час компанія «ІСК Engineering LLC» є недійсною, реєстрація цієї компанії була анульована 09.04.97 р. у зв'язку з порушенням податкового законодавства (т.4 ас 24-27);

- копією довіреності від компанії «East West Import Export Company Limited» за підписом ОСОБА_10 на ім'я ОСОБА_2 датована 18.08.06 р. ( т.4 а.с. 37 ).

- ухвалою Господарського суду Житомирської області від 16.10.07 р. по справі 1/161»Б». Своїм рішенням суд переглянув ухвалу від 11.12.2000 р. та змінив її, виклавши абзац восьмий пункту першого резолютивної частини ухвали щодо визнання вимог ТОВ «Омега» включених до реєстру розпорядником майном в сумі 246735 грн. боргу та 93400 грн. неустойки (т.4 ас 223-225);

- звітами ТОВ «Омега» до податкових органів, згідно яких Товариство не вело будь-якої господарської діяльності з 2004 року (окремо).

На підставі викладеного органами досудового слідства та державного обвинувачення дії підсудного ОСОБА_2 кваліфіковані, як :

Умисними діями, що виразилися у замаху на заволодіння чужого майна у великих розмірах шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ст.15 ч.2, ст.191 ч. 4 КК України.

Умисними діями, що виразилися у службовому підроблені, тобто внесенні службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, ОСОБА_2 скоїв злочин, передбачений ст.366 ч.1 КК України.

Умисними діями, що виразилися у замаху на привласнення чужого майна в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, повторно, ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ст.15 ч.2, ст.191 ч.5 КК України.

Умисними діями, що виразилися у доведенні до банкрутства, тобто умисному, з корисливих мотивів, в інтересах третіх осіб вчинення службовою особою суб'єкта господарської діяльності дій, що призвели до стійкої фінансової неспроможності суб'єкта господарської діяльності, що завдало великої матеріальної шкоди державі та кредиторам, ОСОБА_2 скоїв злочин, передбачений ч. 1 ст.219 КК України.

Оцінивши викладені докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Так, підсудний обвинувачується декількох епізодів вчинення злочинів, які підлягають оцінці у комплексі злочинів, що йому інкримінуються.

Так, за епізодом замаху на заволодінні чужого майна (під'їзної колії), у великих розмірах шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, із службовим підробленням, дії підсудного були кваліфіковані за ст.ст. 15 ч.2, 191 ч.4 та ст. 366 ч.1 КК України.

За епізодом доведення підприємства до банкрутства та привласнення чужого майна в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, повторно, із службовим підробленням, дії підсудного були кваліфіковані за ст.ст. 219 ч.1, 15 ч.2, 191 ч.5 та ст. 366 ч.1 КК України.

Дослідивши матеріали даної кримінальної справи, показання підсудного та свідків, суд приходить до наступного.

Так, судом було встановлено, що під'їзна залізнична колія протяжністю 5502 м. була передана Житомирською дистанцією шляхів кооперативу «Лезниківський кар'єр» (нині ВАТ «Лезниківський кар'єр») 28 червня 1995 року балансовою вартістю 6573886290 крб. (65798, 86 грн.) (т.4 ас 15).

Згідно до договору купівлі-продажу від 30 січня 2006 року була продана під'їзна залізнична колія протяжністю 5101,16 м. від в. п. стр. №1 ВАТ «Лезниківський кар'єр» до ізостика сигналу М-1 ст. Топорище за 65 000 грн.

В протоколі узгодження визначена продажна ціна під'їзної колії в 65 тис. грн.

За актом прийому передачі від 31 січня 2006 року передавалася від ВАТ гр. ОСОБА_4 під'їзна залізнична колія протяжністю 5101,16 м. від в. п. стр. №1 ВАТ «Лезниківський кар'єр» до ізостика сигналу М-1 ст. Топорище.

Згідно відповіді державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва за № 6001/9/23-209 (т. 3 а. 85-88) та листа ВАТ «Лезниківський кар'єр» № 25 (т. 3 а. 46) залишкова балансова вартість під'їзної залізничної колії протяжністю 5502 м. згідно до обліку на балансовому рахунку 10 «Основні засоби» становила 61 512, 76 грн.

Виходячи з цього балансова вартість проданої під'їзної колії протяжністю 5101, 16 м. складає (61 512, 76 : 5502 х 5101, 16) 57 030 грн.

Статутний фонд ВАТ «Лезниківський кар'єр», згідно до п. 5.1. Статуту, становить 577 437, 75 грн.

Відповідно до п. 8.4.11 Статуту голова правління ОСОБА_2 був зобов'язаний по узгодженню із спостережною радою укладати угоди, передавати в оренду, заставу нерухоме та інше майно Товариства, розмір яких становить більш як десять відсотків Статутного фонду товариства, що складає 57 733 грн.

Головою правління ОСОБА_2 укладено 30 січня 2006 року договір купівлі продажу під'їзної колії протяжністю 5101, 16 м. балансовою вартістю 57 030, 96 грн., що менше 57 733 грн.

Таким чином, під час продажу під'їзної залізничної колії протяжністю 5101, 16 м. балансовою вартістю 57 030, 96 грн. ОСОБА_2 діяв в межах наданих йому повноважень і узгоджувати питання продажу частини під'їзної залізничної колії йому не потрібно було з спостережною радою.

Відповідно до чинного на час вчинення злочину законодавства підсудний не був зобов'язаний проводити незалежну оцінку вартості вказаної вище під'їзної колії, оскільки відповідно до п. п. 1.20.5-1, 8.2.2. цього Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», цей законодавчий акт вказує на порядок визначення звичайної ціни при оподаткуванні прибутку підприємств з застосуванням національних стандартів з питань оцінки майна та дається поняття основних фондів першої групи.

Згідно листа державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва за № 6001/9/23-209 за результатами продажу під'їзної колії в податковому обліку не включено до складу валового доходу 3487 грн. суми перевищення виручки від продажу об'єкту основних фондів 1 групи над балансовою вартістю, тому допущене порушення п. 4.3 ст. 4, п. п. 8.4.3. п. 8.4. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (т. 3 а. 85-88).

Відповідно до зазначених вище п. 4.3 ст. 4, п. п. 8.4.3. п. 8.4. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» дозволяється продаж об'єкта основного фонду першої групи за балансовою вартістю та зазначено необхідність відображення виручки від продажу понад балансову вартість в податковому обліку як доходу підприємства.

Ст. 7 ч. ч. 2, 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» в редакції станом на лютий 2006 року передбачено в яких випадках проведення оцінки майна є обов'язковим, а саме : створення підприємств (господарських товариств) на базі державного майна або майна, що є у комунальній власності; реорганізації, банкрутства, ліквідації державних, комунальних підприємств та підприємств (господарських товариств) з державною часткою майна (часткою комунального майна); виділення або визначення частки майна у спільному майні, в якому є державна частка (частка комунального майна); визначення вартості внесків учасників та засновників господарського товариства, якщо до зазначеного товариства вноситься майно господарських товариств з державною часткою (часткою комунального майна), а також у разі виходу (виключення) учасника або засновника із складу такого товариства; приватизації та іншого відчуження у випадках, встановлених законом, оренди, обміну, страхування державного майна, майна, що є у комунальній власності, а також повернення цього майна на підставі рішення суду; переоцінки основних фондів для цілей бухгалтерського обліку; оподаткування майна згідно з законом; визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом; в інших випадках за рішенням суду або у зв'язку з необхідністю захисту суспільних інтересів; проведення незалежної оцінки майна є обов'язковим у випадках застави державного та комунального майна, відчуження державного та комунального майна способами, що не передбачають конкуренцію покупців у процесі продажу, або у разі продажу одному покупцю, визначення збитків або розміру відшкодування, під час вирішення спорів та в інших випадках, визначених законодавством або за згодою сторін.

Таким чином, на момент укладання договору купівлі - продажу під'їзної залізничної колії та протоколу щодо узгодження її ціни на ВАТ «Лезниківський кар'єр» не покладався обов'язок проводити незалежну оцінку під'їзної залізничної колії при її продажу.

Крім того, оцінюючи докази, що були представлені органами держаного обвинувачення, а саме те, що дійсна вартість під'їзної колії на момент вчинення злочину складала за його ринковою вартістю 3.935.110 грн. 75 коп., суд приходить до висновку про те, що вказане посилання не може бути покладено в основу обвинувального вироку відносно підсудного, оскільки : відповідно до обвинувачення підсудний ОСОБА_2 не обвинувачується у замаху на заволодіння чужим майном на вказану суму, а лише на суму 65 тис. грн.; звіт про оцінку під'їзної залізничної колії був складений відповідно до листа на проведення оціночних робіт № 2/73В від 09.02.2007 року УДСБЕЗ УМВС України в Житомирській області (т.3 ас 124); в той же час дата оцінки зазначена в резюме звіту 31 січня 2007 року, тобто до надходження замовлення 09.02.2007 року (т. 3 ас 122).

Таким чином вказаний доказ не може бути визнаний судом як доказ, що підтверджує викладене вище обвинувачення.

Також відповідно до показань підсудного про те, що подаючи заяву про банкрутство товариства до Господарського суду м. Києва, він включив під'їзду залізничну колію до основних засобів і оцінки їх залишкової вартості в 3 630 791, 83 грн. та підписав її 05. 06. 2006 року.

Свідок ОСОБА_4 підтвердив покази підсудного про укладення договору купівлі продажу під'їзної залізничної колії і що в подальшому вони з підсудним вирішили не реалізовувати даний договір.

Підтвердженням відмови підсудного та свідка ОСОБА_4 від реалізації в подальшому договору купівлі продажу відповіді з В-Волинської районної ради і В-Волинської райдержадміністрації за № 137/01-15 від 25 липня 2011 року, № 1190/01 від 03.08.2011 року № 1231/01-10 від 15. 08. 2011 року про те, що в 2006-2007 р.р. заяви ОСОБА_4 не надходило і в тому числі щодо надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки в оренду, про проведення вибору і обстеження земельної ділянки для розташування залізничної під'їзної колії від ст. Топорище до с. Червоногранітне.

Таким чином вказаними документами спростовуються посилання в обвинувальному висновку на рішення четвертої сесії п'ятого скликання Топорищенської сільської ради від 03. 10. 06 р. щодо звернення ОСОБА_4 про проведення вибору і обстеження земельної ділянки для розташування об'єкту залізничної під'їзної колії з рекомендацією звернутися з цього питання до В-Волинської районної ради (т. 3 а. с. 31), на звернення ОСОБА_4 до сільської ради від 16. 08. 2006 року (т. 3 а. с. 33), на заяву ОСОБА_4 від 12. 09. 06 року з цього ж питання, як на докази вчинення злочину ОСОБА_2.

Свідки ОСОБА_26 та ОСОБА_22 повністю підтвердили в судовому засіданні суть рішень Топорищенської сільської ради за зверненнями ОСОБА_4 і роз'яснення йому з приводу земельної ділянки звернутися до В-Волинської районної ради.

Відповідно до вимог ст. 191 ч.4 КК України, зловживання службовим становищем як спосіб заволодіння майном означає, що особа порушує свої повноваження і використовуючи організаційно-розпорядчі та (або) адміністративно-господарчі функції всупереч інтересам служби для незаконного і безоплатного обертання чужого майна.

Таким чином за даним обвинуваченням підлягає обов'язковому доказуванню умисел підсудного на безоплатне звернення чужого майна на свою користь або на користь інших осіб, а також сам факт безплатного звернення такого майна.

Відповідно до умов договору купівлі продажу № 01/02/06 від 30 січня 2006 року даний договір є оплатним, оскільки в п. 4.1. Договору вказано, що оплата товару Покупцем здійснюється шляхом оплати безготівковим способом на розрахунковий рахунок Покупця або готівкою у касу підприємства. Сторони за договором в особі голови правління ВАТ «Лезниківський кар'єр» та гр. ОСОБА_4 не передбачали безоплатного обернення майна на користь третьої особи ОСОБА_4. Платність договору і відсутність наміру передавати майно третій особі безоплатно підтвердив підсудний ОСОБА_2 та ОСОБА_4.

Тому в діях підсудного ОСОБА_2 відсутній склад злочину, передбаченого ст. 15 ч. 2, 191 ч. 4 КК України.

В той же час відпуск матеріальних цінностей по нижчій ціні, може утворювати тільки такий склад злочину як зловживання службовим становищем, згідно до ст. 364 КК України, відповідно до постанови судової палати у кримінальних справах Верховного суду України від 07 лютого 2013 року у справі № 5-27КС12 щодо безпідставного засудження особи 15 за ст. 191 КК України.

Однак, за ст. 364 КК України дії підсудного ОСОБА_36 не можуть кваліфікуватись, оскільки диспозиція даної статі КК України вимагає заподіяння реальної шкоди, якої в даному випадку не настало.

Оцінюючи дії підсудного як замах на заволодіння чужим майном обвинувачення виходить з показів свідка ОСОБА_6 (головного бухгалтера ВАТ «Лезниківський кар'єр»), як доказ того, що саме в результаті її дій ОСОБА_2 не зміг реалізувати свої злочинні наміри по викраденню під'їзної залізничної колії.

Однак, аналізуючи її показання, суд приходить до висновку, що її дії були спрямовані не на перешкоджання ОСОБА_2 здійснити викрадення під'їзної залізничної колії, а на не допущення порушення податкового законодавства по продажу майна, яке перебуває в податковій заставі.

Підтвердженням відсутності у ОСОБА_2 викрадати під'їзну залізничну колію та сприйняття ним застережень головного бухгалтера щодо недопущення порушення податкового законодавства є включення її вартості до залишкової вартості основних засобів ВАТ на загальну суму 3630791, 83 грн. при поданні заяви про банкрутство ВАТ до Господарського суду м. Києва від 05 червня 2006 року.

Відповідно до пред'явленого підсудному обвинувачення, надання підсудним свідку ОСОБА_5 в кінці лютого 2006 року вказівки виготовити договір купівлі-продажу під'їзної колії і зазначити в ньому дату його 30 січня 2006 року, виготовлення додатку № 1 до договору з зазначенням узгодженої її ціни в 65 тис. грн., ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ст. 366 ч. 1 КК України.

З здобутих під час судового слідства доказів вбачається наступне.

Як підсудний ОСОБА_2 так і ОСОБА_4 стверджують, що домовленість про продаж під'їзної залізничної колії та про підписання договору про це, мало місце 30 січня 2006 року. Також свідок ОСОБА_4 показав, що в подальшому цей договір був розірваний восени 2006 року та він повернув його ОСОБА_2.

Показання свідка ОСОБА_5 про час складання договору купівлі продажу, додатку №1 до договору купівлі-продажу №01/02/06 - протокол узгодження договірної ціни в адміністративному приміщенні Товариства в лютому 2006 року не є доказом службового підроблення з боку ОСОБА_2, а свідчать лише про наміри сторін, виконати досягнуту домовленість в січні 2006 року про укладення договору купівлі продажу.

У Цивільному Кодексі України відсутня заборона датувати будь-який цивільно-правовий договір датою досягнення усних домовленостей про його укладення.

Що стосується узгодженої вартості колії в 65 тис. грн., то це є вартістю ціни домовленості в порівнянні з балансовою її вартістю.

На підставі викладеного суд приходить до переконання про відсутність в діях підсудного складу злочину, передбаченого ст. 366 ч.1 КК України в частині пред'явленого йому обвинувачення щодо внесення завідомо неправдивих відомостей у частині проставлення дати укладення договору про купівлю-продаж під'їзної залізничної колії та додатку до нього №1.

Друга сукупність злочинів згідно до обвинувачення це умисне доведення ВАТ до банкрутства з корисливих мотивів, в інтересах третіх осіб і внесення стосовно цих обставин до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, підсудним ОСОБА_2.

Дії його кваліфіковано за ст. 15 ч. 2 ст. 191 ч. 5, ст.. 219 ч. 1, 366 ч. 1 КК України.

В ході судового розгляду не знайшло свого підтвердження обвинувачення ОСОБА_2 в умисному доведенні товариства до банкрутства; в незаконному набутті фірмою «Еаst West Import Ехрогt Соmраny Limited», ТОВ «Омега» прав на безпідставне відшкодування неіснуючої заборгованості та замаху привласнення чужого майна в особливо великих розмірах відповідно на суму 881 645,96 грн. і 246 735,00 грн., в службовому підробленні при цьому.

Підсудний свою винуватість у вчиненні вказаних злочинів не визнав повністю та дав показання, що викладені вище.

З оголошених в суді показів свідка ОСОБА_18 слідує, що головою правління ВАТ він працював по 2002 рік. Договори з ТОВ «Омега» на поставку щебня підписував він. Він був звільнений під час процедури банкрутства ВАТ і керівництво товариством здійснював арбітражний керуючий ОСОБА_9. Список кредиторів ВАТ для господарського суду складав арбітражний керуючий. Суд визнав ТОВ «Омега» кредитором ВАТ. Розмову про укладення договорів з ТОВ «Омега» з ним вів член спостережної ради товариства Куцевалов.

Свідок ОСОБА_9 показав, що він був в 2002 р. керівником санації ВАТ «Лезниківський кар'єр» в процедурі банкрутства товариства. Справа про банкрутство ВАТ була закрита в 2002 році за мировою угодою. Після закриття справи про банкрутство його було обрано головою правління ВАТ і пропрацював він до 2004 року, до обрання головою правління ОСОБА_2 Кредитний договір з фірмою «Еаst West Import Ехрогt Соmраny Limited» підписав він як санатор товариства. Вважав договір вигідним. Дозвіл на підписання цього договору давав суд. Будь які органи управління в товаристві не працювали. Борг по справі про банкрутство залишився приблизно в 1, 2 млн. грн. Борг погашений не був. На виконання договору від фірми на ВАТ надійшли кошти. Кошти використані були на відновлення виробництва. Підприємство після банкрутства відновило свою роботу частково. 10 років підприємство не працювало, було зруйноване. Недоставало коштів. На продукцію був відсутній попит. ТОВ «Омега» було визнано судом кредитором ВАТ у першій справі про банкрутство. В процесі банкрутства в 2002 році це судове рішення не оскаржувалося.

Свідок ОСОБА_5 показав, що в справа про банкрутство ВАТ була з 1999 року. Тоді керівником був ОСОБА_18. По цій справі була мирова угода. Договір з фірмою «Еаst West Import Ехрогt Соmраny Limited» підписав ОСОБА_9. Були збори трудового колективу 01. 06. 2006 р. по ініціюванню банкрутства, на яких всі погодилися про необхідність подання заяви до господарського суду про визнання товариства банкрутом.

Дані покази підтвердила свідок ОСОБА_6

Свідок ОСОБА_4, який наряду з ОСОБА_2 притягнутий до кримінальної відповідальності і справа відносно якого виділена в окреме провадження і до цього часу до суду не направлена, пояснив, що ТОВ «Омега» займалося закупкою граніту і поставляла його на Польщу. З ВАТ договір на поставку граніту товариству для поставки на Польщу уклав він. Договір був зірваний. Господарський суд визнав борг ВАТ перед ТОВ «Омега» в 2002 році. ОСОБА_2 не давав йому вказівку як директору ТОВ «Омега» на укладення договору з ВАТ. Договір від імені ВАТ підписав голова правління ОСОБА_18. ОСОБА_2 у ВАТ на той час ніяких посад не займав. До господарського суду Житомирської області про визнання кредитором ТОВ «Омега» в справі про банкрутство ВАТ в 2001 році звертався він. ВАТ не оскаржувало рішення господарського суду про визнання кредитором ТОВ «Омега». При виконанні ним обов'язків арбітражного керуючого у справі про банкрутство ВАТ 2006 року рішення господарського суду було чинним. На той час він Директором ТОВ «Омега» не був. Був ОСОБА_29. В перелік кредиторів ТОВ «Омега» в справі про банкрутство ВАТ 2006 року включав на підставі рішення суду. Жодних претензій з боку комітету кредиторів ВАТ до мене не було і мої дії не оскаржувалися і рішень щодо їх незаконності не було. Переписку з керівником фірми «Еаst West Import Ехрогt Соmраny Limited» ОСОБА_10 особисту і ділову не вів. З ним не домовлявся про дії в інтересах фірми. Лист ніби від ОСОБА_10 не є результатом його відносин з ним і вважає його не достовірним. Даний лист є результатом дій рейдерів, які захопили на той час ВАТ і керували ним.

Свідок ОСОБА_20 показала, що ТОВ «Омега» мала відносини з ВАТ, щодо поставки гранітної продукції для послідуючого продажу в Польщу. Зобов'язання ВАТ виконані не було. Суд визнав ТОВ «Омега» кредитором ВАТ.

З матеріалів даної кримінальної справи вбачається наступне.

ТОВ «Омега» визнане кредитором ВАТ ухвалою Господарського суду Житомирської області від 11 грудня 2000 року в справі № 1/161/ «Б» на суму 246 735 грн. на підставі договору № 01Л, договору № 02Л, Договору № 03Л, контракту № 1/03/99, специфікації № 1, контракту № 1/01/00 та специфікація № 1 до нього, заяви про визнання ТОВ «Омега» кредитором, відзиву на претензію ВАТ «Лезниківський кар`єр» з визнанням боргу.

В ухвалі Господарського суду Житомирської області від 19 листопада 2002 року про затвердження мирової угоди по справі № 1/161/ «Б» кредитором ВАТ встановлене наряду з іншими кредиторами ТОВ «Омега» на 246 735 грн.

Банківськими документами ТОВ «Омега» і протоколом № 2 від 23. 08. 2006 року стверджується, що ОСОБА_4 був директором товариства з 1995 року і 23. 08. 2006 року призначено директором ОСОБА_29 (т. 2 а. с. 76-106, 117-128, 132, 156, 161).

З наведених судових рішень та документів, на підставі яких вони приймалися, слідує, що ОСОБА_2 ніякого відношення до їх постановлення та оформлення документів, на підставі яких постановлялися судові рішення не мав.

Головою правління ВАТ ОСОБА_2 було обрано тільки 10 серпня 2004 року.

Він не мав відношення до виконавчих органів ТОВ «Омега» в 1995-2002 роках.

Виходячи з наведеного, підсудний ОСОБА_2 обґрунтовано вказав в заяві до Господарського суду м. Києва від 05 червня 2006 року дані, що кредитором ВАТ є ТОВ «Омега», виходячи з судових рішень, які вступили в законну силу.

Виключення ухвалою Господарського суду Житомирської області від 16 жовтня 2007 року ТОВ «Омега» з реєстру кредиторів в справі № 1/161/ «Б» 2002 року значення для правової оцінки дій ОСОБА_2 немає, так як всі дії по включенню ТОВ «Омега», як кредитора в справі про банкрутство 2006 року, вчинялися до постановлення ухвали господарським судом Житомирської області від 16 жовтня 2007 року.

ОСОБА_2 дії щодо зазначення ТОВ «Омега» кредитором ВАТ вчинялися, коли судові рішення про визнання ТОВ «Омега» кредитором ВАТ були в силі, а тому є правомірними.

Окрім того, постановою Вищого Господарського суду України від 04 березня 2009 року по справі № 43/504 Господарського суду м. Києва підтверджено законність кредиторських вимог ТОВ «Омега» і включення товариства до реєстру кредиторів ВАТ «Лезниківський кар'єр» на суму 246 735 грн.

Ухвалою Верховного Суду України від 11 червня 2009 року відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду Постанови Вищого Господарського суду України від 04 березня 2009 року.

Дані документи повністю спростовують обвинувачення ОСОБА_2 в замаху викрадення чужого майна на користь ТОВ «Омега», так як до 2009 року судові рішення щодо ТОВ «Омега» були чинними і вони ОСОБА_2 сприймалися як законні.

Також вбачається, що на час постановлення Господарським судом Житомирської області ухвали від 16 жовтня 2007 року про виключення ТОВ «Омега» з реєстру кредиторів в справі № 1/161/ «Б» 2002 року ОСОБА_2 утримувався під вартою по даній кримінальній справі.

Звернення підсудного ОСОБА_2 до Господарського суду м. Києва з заявою про банкрутство ВАТ «Лезниківський кар'єр» здійснене відповідно до вимог чинного законодавства і зазначення чи не зазначення в заяві кредитором фірми «Еаst West Import Ехрогt Соmраny Limited» не впливало на судові рішення за даною заявою голови правління ВАТ.

З мирової угоди від 10 жовтня 2002 року по справі № 1/161/ «Б», затвердженої ухвалою Господарського суду Житомирської області від 19 листопада 2002 року, слідує, що 25 грудня 2005 року настав термін виконання зобов'язань перед кредиторами ВАТ «Лезниківський кар'єр» на загальну суму 1 086 296, 24 грн.

З мирової угоди та ухвали суду від 19 листопада 2002 року з усією очевидністю слідує, що ВАТ в тяжке фінансове становище було поставлене ще до призначення ОСОБА_2 головою правління ВАТ 10 серпня 2004 року.

До призначення головою правління ВАТ ОСОБА_2 борг погашений не був, а залишався незмінним.

Окрім того на день звернення до Господарського суду м. Києва 5 червня 2006 року з заявою про банкрутство ВАТ «Лезниківський кар'єр» мало заборгованість перед гр. ОСОБА_12 та ВАТ «Завод «Будматеріали» на суму 63 316, 56 грн.

В зв'язку з даною заборгованістю 15 березня 2006 року та 27 березня 2006 року відділом ДВС у В-Волинському районі накладено арешт на кошти та рахунки ВАТ.

26 травня 2006 року, знову ж таки відділом ДВС у В-Волинському районі, накладено арешт на кошти та рахунки ВАТ в зв'язку з виконанням судового рішення по стягненню на користь гр. ОСОБА_13 та виконавчого збору в загальній сумі 128 320, 50 грн.

Допитаний свідок ОСОБА_13 підтвердив наявність заборгованості ВАТ перед ним.

Наявність такої заборгованості ВАТ перед кредиторами не заперечується самим державним обвинуваченням.

Таким чином, заборгованість ВАТ перед кредиторами станом на 05.06.2006 року (день підписання ОСОБА_2 заяви до Господарського суду м. Києва про банкрутство ВАТ) склала: 1 086 296, 24 грн. + 63 316, 56 грн. + 128 320, 50 грн. = 1 277 933, 32 грн.

Відповідно ст. 6 ч.ч.2,3 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (із змінами станом на 22 грудня 2005 року) право на звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство мають боржник, кредитор. Справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Ст. 82 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» встановлено мінімальний рівень заробітної плати з 01 січня 2006 р. в розмірі 350 грн. і даний рівень мінімальної заробітної плати був чинним до 01 липня 2006 року.

Таким чином, для звернення до Господарського суду з заявою про банкрутство боржнику (ВАТ «Лезниківський кар'єр») достатньо було на день подачі заяви мати заборгованість перед кредиторами в сумі 105 000 грн.

Вказана вище заборгованість ВАТ не була задоволена протягом трьох місяців після встановленого для її погашення строку.

Таким чином, у ОСОБА_2 були всі підстави звернутися до Господарського суду м. Києва з заявою про банкрутство ВАТ, навіть без врахування заборгованості перед фірмою «Еаst West Import Ехрогt Соmраny Limited».

В ході судового розгляду кримінальної справи не знайшло підтвердження обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочинних дій при взаємовідносинах ВАТ з фірмою «Еаst West Import Ехрогt Соmраny Limited».

19 травня 2003 року між ВАТ «Лезниківський кар'єр», в особі керуючого санацією ОСОБА_9, та фірмою «Еаst West Import Ехрогt Соmраny Limited» в особі директора ОСОБА_10 укладено договір позики №03/05 03, згідно умов якого фірма «Еаst West Import Ехрогt Соmраny Limited» надає Товариству кредит в розмірі 4 300 000 доларів США із терміном кінцевого погашення 19 травня 2009 року. Вказаний договір, у відповідності до чинного законодавства, 30 травня 2003 року був зареєстрований в головному управління НБУ по м. Києву і Київській області за №11/007-9372.

Проведеною ревізією КРУ в Житомирській області № 06-06-09/075 від 12. 07. 2007 року встановлено, що на виконання даної угоди від фірми «Еаst West Import Ехрогt Соmраny Limited» на протязі червня - липня 2003 року надійшло ВАТ - 137 152 дол. США (т. 2 а. с. 184-202).

З часу надходження коштів на рахунок товариства фірма «Еаst West Import Ехрогt Соmраny Limited» за договором від 19 травня 2003 року стала кредитором, а ВАТ «Лезниківський кар'єр» боржником, що слідує зі ст. ст. 510 ЦК України.

Як відповідно до умов договору, так і згідно до положень ст. 1046 ЦК України у ВАТ виник обов'язок повернути фірмі позику (грошові кошти).

Ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника… Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника.

Грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Згідно до ст. 14 конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

З наведених норм права слідує, що набуття фірмою «Еаst West Import Ехрогt Соmраny Limited» статусу кредитора ВАТ не залежить від настання строку повернення позики.

Тому підписання сторонами додаткової угоди № 1 від 19. 07. 2005 року про розірвання договору позики аж ніяк не впливало на набуття фірмою статусу конкурсного кредитора.

Статус конкурсного кредитора фірмою однаково був би набутий і в тому випадку, коли б вона підсудним не була включена до заяви про порушення справи про банкрутство.

Крім того, ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» на кредиторів покладається зобов'язання звертатися до суду з письмовими заявами до боржника. Невиконання кредиторами такого обов'язку у встановлені строки або не звернення взагалі тягне за собою погашення боргів.

Тому фірма «Еаst West Import Ехрогt Соmраny Limited» зобов'язана була звертатися до суду, що і було зроблено. Фірма подала письмову заяву до господарського суду м. Києва про визнання конкурсним кредитором, яка надійшла до суду 06 листопада 2006 року (т.1 а. с. 5-6).

Відповідно до вимог наведеного чинного законодавства ухвалою Господарського суду м. Києва по справі №43/504 від 21 грудня 2006 року визнано кредитором фірму «Еаst West Import Ехрогt Соmраny Limited» на суму 881 645,96 грн.

Постанова НБУ № 602 від 22 грудня 1999 року «Про затвердження Положення про порядок реєстрації договорів, які передбачають виконання резидентами боргових зобов'язань перед нерезидентами за залученими від нерезидентів кредитами, позиками в іноземній валюті» (зі змінами станом на 17 червня 2004 року) не містить обмежень та не перешкоджає кредиторам вступати з вимогами в справи про банкрутство боржників про повернення одержаних коштів (т. 1 а. с. 79-88).

Не вбачається в діях ОСОБА_2 замаху на викрадення чужого майна в результаті дострокового розірвання договору позики та визнання в заяві про порушення провадження про банкрутство фірми конкурсним кредитором.

Кошти ВАТ від фірми надійшли реально, а повернення даних коштів фірми відповідно до договору позики і судового рішення в справі про банкрутство не може вважатися викраденням чужого майна, так як відсутнє безоплатне обернення майна на свою користь чи користь третіх осіб. Здійснюється повернення боргу позикодавцю через процедуру банкрутства.

Повідомлення ВАТ, підписане ОСОБА_2 та арбітражним керуючим ОСОБА_4 про визнання в повному обсязі майнових вимог фірми та ТОВ «Омега» відповідало фактичній і наявній заборгованості відповідно до кредитного договору та судовим рішенням по справі про банкрутство товариства 2002 року (т. 1 а. с. 59, 62).

Не може бути підтвердженням вчинення злочину ОСОБА_2 і аудиторський звіт про результати перевірки наявної кредиторської заборгованості по ВАТ, складений ПП «Аудиторська фірма «Екаунт» (т. 1 а. с. 63-69).

Нереєстрація додаткової угоди № 1 від 19. 07. 2005 року до договору № 03/05 03 в НБУ не позбавляло обов'язку і права фірми «Еаst West Import Ехрогt Соmраny Limited» звернутися з вимогами в справі про банкрутство ВАТ.

Відсутність в бухгалтерському обліку ВАТ даних про заборгованість перед ТОВ «Омега» на суму 246 735 грн. не змінює і не припиняє дію судових рішень в справі про банкрутство ВАТ 2002 року.

Органом досудового слідства та обвинуваченням не надано суду неспростовних доказів того, що Додатковий договір про розірвання кредитного договору з фірмою «Еаst West Import Ехрогt Соmраny Limited» не був підписаний в м. Москві 19 липня 2005 року.

Підсудний категорично стверджує, що даний додатковий договір, наявний в матеріалах кримінальної справи, був підписаний саме 19 липня 2005 року в м. Москві з ОСОБА_10, як керівником фірми.

Органом досудового слідства та обвинувачення не було надано суду жодних доказів того, що підсудний має будь, яке відношення до фірми «Еаst West Import Ехрогt Соmраny Limited».

Підсудний ОСОБА_2 показав, що він не працює у фірмі «Еаst West Import Ехрогt Соmраny Limited», не є її посадовою особою, також він не є засновником та співвласником фірми.

Знайшли своє підтвердження і покази підсудного, що саме в результаті незаконних дій державних контролюючих органів ВАТ попало в скрутне фінансове становище, було зупинене в 2005 році виробництво і це потягло за собою невиконання договірних зобов'язань, а також неможливість розраховуватися з боргами.

Так, наказом Державного комітету природних ресурсів України № 40 від 14. 02. 2005 року «Про анулювання спеціальних дозволів (ліцензій) на користування надрами» був анульований спеціальний дозвіл (ліцензія) за реєстраційним номером 1771 від 05. 03. 1999 року ВАТ «Лезниківський кар'єр».

30 травня 2005 року ВАТ звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом про визнання цього наказу частково недійсним.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 12 серпня 2005 року по справі № 45/250 позов був задоволений повністю. Визнано наказ Державного комітету природних ресурсів України № 40 що анулювання ліцензії ВАТ на користування надрами недійсним.

Таким чином, з 14 лютого 2005 року і по день набрання законної сили рішенням суду від 12 серпня 2005 року виробництво на ВАТ було зупинене внаслідок незаконних дій державного контролюючого органу.

Посилання обвинувачення на протокол № 1 чергових загальних зборів акціонерів ВАТ «Лезниківський кар'єр» від 23 січня 2007 року, на яких були припинені повноваження ОСОБА_2, голови правління ВАТ, як на доказ вини його у вчиненні злочинів, не знайшло свого підтвердження.

Так, рішенням господарського суду м. Києва від 08. 10. 2007 року по справі № 21/220 за позовом ОСОБА_19 до ВАТ «Лезниківський кар`єр» та за участю представників підсудного ОСОБА_2, акціонера ОСОБА_14 були визнані недійсними з моменту прийняття рішення, що прийняті черговими загальними зборами акціонерів ВАТ «Лезниківський кар`єр», які оформлені протоколом № 1 від 23 січня 2007 року.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29 травня 2008 року рішення господарського суду м. Києва від 08.10.2008 року залишено без змін, а апеляційну скаргу ВАТ «Лезниківський кар`єр» без задоволення.

Таким чином, судовими рішенням встановлено факт незаконного набуття повноважень головою правління ВАТ «Лезниківський кар`єр» ОСОБА_7 з 23 січня 2007 року.

Збори акціонерів були проведені в результаті підробки підписів акціонера ОСОБА_14 в дорученні від її імені на ім`я ОСОБА_2 на представництво її інтересів на зборах.

Підроблення підпису ОСОБА_2 в журналі реєстрації акціонерів та їх уповноважених представників, що прибули на загальні збори ВАТ «Лезниківський кар`єр» 23. 01. 2007 року (рішення господарського суду м. Києва стор. 10-11).

При розгляді справи апеляційним господарським судом м. Києва встановлено факт підробки висновку комісійної почеркознавчої експертизи не на користь ОСОБА_2 (стор. 2-5 постанови суду).

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 11 червня 2008 року встановлено факт незаконності звільнення ОСОБА_2 з голови правління ВАТ «Лезниківський кар`єр» 23 січня 2007 року і його поновлено на роботі з моменту звільнення.

Відсутній будь-який склад злочину в діях ОСОБА_2, встановлене в ході досудового слідства порушення ст. 3 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» при подачі клопотання про призначення Господарським судом м. Києва розпорядником майна ВАТ арбітражного керуючого ОСОБА_4, який є його близьким родичем.

ОСОБА_4 призначений розпорядником майна ВАТ ухвалою Господарського суду м. Києва від 30 серпня 2006 року по справі № 43/504 і з того часу жодних дій в порушення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не вчинив.

Його дії відповідали вимогам чинного законодавства та Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», про що зазначено вище.

В обвинуваченні відсутні будь-які дані про порушення ОСОБА_4 вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Саме призначення ОСОБА_4 розпорядником майна ВАТ в справі про банкрутство не утворює будь-якого складу злочину.

Не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду і обвинувачення ОСОБА_2, що його діями державним інтересам спричинено велику матеріальну шкоду на суму 175 704, 89 грн., а саме в особі Володарсько-Волинської ДПІ на суму 35 356, 68 грн., ДШ у Печерському районі м. Києва 109 362, 50 грн., Управлінню ПФУ у Печерському районі м. Києва на суму 30 985, 71 грн., а також іншим кредиторам в особі ВАТ «Завод «Будматеріали» на суму 286 827, 16 грн., ДТГО «Південно-Західна залізниця» на суму 156 445, 98 грн., ВАТ «Енергопостачальна компанія «Житомиробленерго» на суму 184 000 грн.

Так, дії ОСОБА_2 щодо звернення до Господарського суду м. Києва про банкрутство ВАТ відповідали вимогам чинного законодавства і Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Дані викладені в зверненні про банкрутство відповідали фактичним даним про кредиторську заборгованість товариства виходячи з судових рішень по справі про банкрутство ВАТ, кредитному договору та іншій заборгованості по судових рішенням по стягненню коштів на користь ОСОБА_12 і ОСОБА_13, виконавчого збору.

Законні вимоги фірми «Еаst West Import Ехрогt Соmраny Limited» обвинуваченням безпідставно розцінені як замах підсудного на викрадення майна ВАТ.

Зазначене стверджується ухвалою Господарського суду м. Києва по справі № 43/504-15/266-б від 15 червня 2011 року.

Згідно до даної ухвали припинене провадження у справі про банкрутство ВАТ «Лезниківський кар'єр» за заявою товариства (боржника) про визнання його банкрутом у зв'язку зі сплатою всіх наявних боргів кредиторам.

З даної ухвали також випливає наступне:

- Банкрутство ВАТ не було фіктивним і заява ВАТ «Лезниківський кар'єр» про своє банкрутство була подана обґрунтовано за наявності реальних боргів;

- в ході розгляду справи про банкрутство не встановлено жодних незаконних дій з боку розпорядника майном боржника арбітражного керуючого ОСОБА_4, як судом так і послідуючими розпорядниками майна у справі з 30. 03. 2007 року і по день припинення справи про банкрутство 15 червня 2011 року;

- судом встановлено реальність боргу ВАТ «Лезниківський кар'єр» перед фірмою «Еаst West Import Ехрогt Соmраny Limited» в сумі 881 645 грн. 96 коп. і вона у відповідності з чинним законодавством визнана кредитором ВАТ;

- ВАТ «Лезниківський кар'єр», за умови не здійснення керівництва ним ОСОБА_2, визнало борг перед фірмою «Еаst West Import Ехрогt Соmраny Limited» в сумі 881 645 грн. 96 коп. і сплатило його шляхом зарахування всієї суми боргу на депозит нотаріуса для передавання фірмі;

- ВАТ «Лезниківський кар'єр» сплачені всі борги суб'єктам господарської діяльності, яким, згідно до обвинувачення, ОСОБА_2 ніби спричинені

ВАТ «Лезниківський кар'єр» на законних підставах відмовився від позовних вимог до ОСОБА_2 в зв'язку з розслідуванням кримінальної справи (т. 5 а. с. 225).

Даною відмовою стверджується законність дій підсудного в ініціюванні справи про банкрутство 2006 року та реальність цих боргів.

Допитані ряд свідків в суді не підтвердили обвинувачення підсудного у вчиненні злочинів, які ставляться в вину підсудному.

Свідок ОСОБА_7 жодних фактичних даних щодо обставин продажу під'їзної залізничної колії, отримання від фірми кредиту, банкрутства товариства не повідомив. Пояснив, що про це йому відомо з документів бухгалтерії та від юриста Орєхова.

В силу наведених вище судових рішень є очевидним, що ОСОБА_7 в незаконний спосіб став головою правління ВАТ в наслідок незаконних зборів акціонерів ВАТ.

Свідок ОСОБА_6 показала, що була по бухгалтерських документах заборгованість ВАТ перед ТОВ «Омега». По іноземній фірмі нічого не відомо. Були збори трудового колективу щодо банкрутства ВАТ у 2006 році.

Свідок ОСОБА_32 жодних фактичних даних щодо обставин продажу під'їзної залізничної колії, отримання від фірми кредиту, банкрутства товариства не повідомив. Пояснив, що про це йому відомо з документів бухгалтерії (т. 3 а. с. 212-215, т. 5 а. с. 405-407).

Свідок ОСОБА_13 жодних фактичних даних щодо обставин продажу під'їзної залізничної колії, отримання від фірми кредиту, банкрутства товариства не повідомив, крім наведених вище.

Свідок ОСОБА_20 жодних фактичних даних щодо обставин продажу під'їзної залізничної колії, отримання від фірми кредиту, банкрутства товариства не повідомила.

Свідок ОСОБА_28 жодних фактичних даних щодо обставин продажу під'їзної залізничної колії, отримання від фірми кредиту, банкрутства товариства не повідомив.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про те, що :

- обвинуваченням не здобуто і не надано суду жодних доказів того, що в силу якихось незаконних дій, незаконних рішень, неправильних господарських дій, як голова правління ВАТ навмисно доводив ВАТ до банкрутства;

- наявна заборгованість ВАТ була дійсною і об'єктивною та виникла вона в своїй більшості в результаті дій інших керівників ВАТ та укладення ними договорів;

- звертаючись до господарського суду з заявою про банкрутство ВАТ ОСОБА_2 діяв в рамках чинного законодавства;

- у підсудного були в наявності всі законні підстави ініціювати банкрутство ВАТ і без врахування заборгованості перед фірмою «Еаst West Import Ехрогt Соmраny Limited» , виходячи з наявної не сплаченої заборгованості кредиторам за мировою угодою 2002 року у справі про банкрутство. Не може ОСОБА_2 нести кримінальну відповідальність за вчинення дій згідно до чинного законодавства;

- внесення ОСОБА_2 до заяви про банкрутство відомостей про заборгованість ВАТ перед фірмою «Еаst West Import Ехрогt Соmраny Limited» відповідало чинному законодавству і відповідало дійсності;

- повернення боргу фірмі «Еаst West Import Ехрогt Соmраny Limited» не є замахом на викрадення майна ВАТ;

- внесення ОСОБА_2 до заяви про банкрутство відомостей про заборгованість ВАТ перед ТОВ «Омега» на час подачі заяви відповідало рішенням Господарського суду Житомирської області, які набрали законної сили і виконання судових рішень не може вважатися замахом на викрадення майна ВАТ на користь ТОВ «Омега»;

- в ході досудового слідства і в суді не спростовані покази підсудного про укладення додаткового договору з фірмою від 19 липня 2005 року про розірвання кредитного договору від 19 травня 2003 року і його тимчасову втрату. Про дійсність його підписання з ОСОБА_10 саме 19 липня 2005 року і підтвердження цього факту ОСОБА_10;

- виготовлення ОСОБА_5 додаткової угоди з фірмою від 19.07.2005 року в грудні 2005 року - березні 2006 року не вказує на те, що не була підписана така ж угода з ОСОБА_10 саме 19 липня 2005 року.

- обвинуваченням не здобуто доказів про можливість ВАТ розрахуватися з боргами по мировій угоді 2002 року і поточними боргами без врахування боргу перед фірмою «Еаst West Import Ехрогt Соmраny Limited»4

- мотиви і доводи вказані в заяві ОСОБА_2 до Господарського суду м. Києва про банкрутство ВАТ жодним чином не впливали на прийняття рішення судом про відкриття провадження у справі про банкрутство ВАТ, так як підставами до такого судового рішення є наявність дійсної і реальної заборгованості в розмірі визначеної законодавством та настання строку для її сплати кредиторам.

За таких обставин підсудний ОСОБА_2 підлягає виправданню за ст. 15 ч. 2 ст. 191 ч. 5, ст.. 219 ч. 1, 366 ч. 1 КК України у частині умисного доведення ВАТ «Лезниківський карєр» до банкрутства з корисливих мотивів, в інтересах третіх осіб і внесення стосовно цих обставин до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей за відсутністю в його діях відповідних складів злочину.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України,-

засудив :

ОСОБА_2 за ст.ст. 15 ч.2, 191 ч.4, 15 ч.2, 191 ч.5, 219 ч.1 КК України виправдати за відсутністю в його діях складу вказаних злочинів.

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 366 ч.1 КК України та призначити йому покарання - два роки обмеження волі з позбавлення права займати організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції в установах господарювання всіх форм власності на один рік.

На підставі ст.ст. 49 ч.1 п.2, 74 ч.5 КК України, звільнити засудженого ОСОБА_2 від покарання за вказаний злочин в зв'язку із закінченням строків давності.

Міру запобіжного заходу відносно засудженого у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання - скасувати.

Речові докази по справі залишити в матеріалах даної кримінальної справи.

Арешт на майно засудженого, накладений постановою слідчого в ОВС СВ прокуратури Житомирської області Кухаренка О.В. від 02 жовтня 2007 року на все особисте майно ОСОБА_2, в тому числі на автомобіль «Опель-Вектра», 2004 року випуску, держ. номер НОМЕР_3, скасувати.

Арешт на майно засудженого, накладений постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 17 жовтня 2007 року на належні йому цінні папери (акції) ВАТ «Лезниківський кар'єр», які зберігаються у ВАТ «Кредитпромбанк» (м. Київ, бульвар Дружби Народів, 38) на рахунку в цінних паперах №100843, скасувати.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Житомирської області через Корольовський районний суд м.Житомира протягом 15 діб з моменту його проголошення.

Головуючий суддя О. Б. Покатілов