Ухвала суду № 37660504, 07.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 742/4625/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Білокур В. І. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

07 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

розглянувши в приміщенні суду в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Прилуки та Прилуцькому районі Чернігівської області на постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 24 вересня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м. Прилуки та Прилуцькому районі Чернігівської області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Прилуки та Прилуцькому районі Чернігівської області, в якому просила визнати неправомірними дії відповідача та зобов'язання призначити пенсію за віком згідно ст.16 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Постановою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 24 вересня 2013 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Перевіряючи правильність встановлення обставин справи судом першої інстанції та його висновків, колегія суддів виходить з наступного.

Як підтверджується матеріалами справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер чоловік позивачки, ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть.

Згідно довідок довідками Прилуцького військкомату №1/800 від 3.02.1998 року та №356 від 15.02.2013 року та Архівною довідкою Галузевого державного архіву Міністерства оборони України №56985 від 22.03.2011року підтверджується, що він (ОСОБА_4) був призваний на учбові збори та виконував службовий обов'язок у складі військової частини №6185 в період з 09 травня 1986 року по 21 травня 1986 року.

Експертним висновком №21 від 25.01.2011 року підтверджується, що захворювання, що призвело до смерті ОСОБА_4, пов'язано с ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, а за життя він був визнаний інвалідом 2 групи безстроково захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації аварії на ЧАЕС.

Позивачка також має посвідчення дружини померлого громадянина із числа потерпілих першої категорії, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, та має право на пільги, встановлені законодавством України для сімей померлих ветеранів війни.

З копії паспорта позивачки ОСОБА_3 Та довідки Линовицької селищної ради вбачається, що вона повторно шлюб не брала.

В липні 201 року позивачка звернулася із заявою до Управління про призначення їй пенсії за віком відповідно до ст.16 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки досягла віку 50 років та має трудовий стаж не менше 20 років.

Рішенням від 17 липня 2013 року №1125/02/Х-11 відповідачем відмовлено позивачці у задоволенні заяви.

Відповідно до ст.16 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п.3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» дружини (якщо вони не взяли повторний шлюб) військовослужбовців, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, мають право на пенсію: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Згідно ст.10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівників державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. До військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.

Аналіз зазначених норм свідчить про обґрунтованість висновку суду першої інстанцій щодо неправомірності відмови УПФ у призначенні позивачці пенсії відповідно ст.16 Закону України «Про пенсійне забезпечення», як вдові військовослужбовця, смерть якого наступила внаслідок захворювання, пов'язаного із виконання обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, з чим погоджується колегія суддів.

На день звернення з заявою про призначення пенсії позивач досягла віку 50 років, має трудовий стаж не менше 20 років, після смерті чоловіка не взяла повторний шлюб, що підтверджується копією паспорту, а тому вона має право на призначення пенсії за віком відповідно до ст.16 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та правомірно задоволені судом першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, визнавши, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197 ч.1, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Прилуки та Прилуцькому районі Чернігівської області залишити без задоволення, а постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 24 вересня 2013 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

.

Головуюча:

Судді:

.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.