Постанова № 37659768, 08.03.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2014 р. Справа № 922/2410/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Тихий П.В.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю:

прокурора - Здор Т.О., посв. №013776 від 06.12.2012 року

представників:

позивача - Сосіна І.О., дов. №01/01-26/05-14 від 08.01.2014 року

відповідача - ОСОБА_1, приватний підприємець, ОСОБА_4, дов. №ВТІ№881099 від 10.02.2014 року, ОСОБА_5, дов. ВТУ №881099 від 10.02.2014 року.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №200 Х/1-18) на рішення господарського суду Харківської області від 25.12.2013 року у справі № 922/2410/13

за позовом Заступника прокурора Орджонікідзевського району м. Харкова в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків,

про стягнення 130 026,52 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Заступник прокурора Орджонікідзевського району міста Харкова звернувся до господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області, позивача, з позовом про стягнення з відповідача - Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 на користь держави збитків, заподіяних державі внаслідок засмічення земельної ділянки, в розмірі 130026,52 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.12.2013 року у справі №922/2410/13 (суддя Інте Т.В.)позов задоволено.

Стягнуто з відповідача на користь Державного бюджету України збитки, заподіяні державі внаслідок засмічення земельної ділянки, в сумі 130026,52 грн.

Стягнуто з відповідача на користь Державного бюджету України 2600,53 грн. судового збору.

Відповідач не погодився з рішенням місцевого господарського суду, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що в діях відповідача відсутній такий необхідний елемент складу правопорушення, як наявність шкоди, оскільки на час прийняття оскаржуваного рішення місцевого господарського суду земельна ділянка була очищена від засмічення працівником відповідача ОСОБА_7 та відшкодована завдана цими діями шкода, про що свідчить постанова від 08.09.2011 року ст. слідчого прокуратури Орджонікідзевського району м. Харкова Амбарцумяна Ю.Г.

Також, зазначає, що в діях відповідача відсутні такі елементи складу правопорушення, як вина та причинний зв"язок між діями заподіювача шкоди та шкодою, так як у постанові Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 03.10.2011 року по справі №2029/1-846/11 зазначено, що ознаки протиправної поведінки у вигляді засміченні земельної ділянки наявні в діях не відповідача, а особи, яка виконувала роботи - гр. ОСОБА_7

Крім того, зазначає, що дії позивача щодо проведення обстеження земельної ділянки, на якій здійснює господарську діяльність відповідач, є протиправними, оскільки: в порушення вимог Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" позивачем за відсутності визначених частиною 1 статті 6 цього Закону підстав для проведення позапланової перевірки було здійснено таку перевірку; акт обстеження №06-29/182 в порушення вимог частини 6 статті 7 вказаного Закону не містить даних про тип заходу державного нагляду; зазначене обстеження як захід державного нагляду в порушення вимог статті 121, пункту 9 Розділу ХV "Перехідні Положення" Конституції України, статті 5 Закону України "Про прокуратуру", статті 3 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" проводилось спільно з органами прокуратури, яка не є органом контролю у сфері господарської діяльності.

Також, вказує на те, що земельна ділянка, на якій здійснює господарську діяльність відповідач і яка була предметом обстеження, відноситься до категорії забудованих земель, у зв"язку з чим, з урахуванням пунктів 2, 3.2, Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.10.1997 року №171, із змінами, внесеними наказом Міністерства охорони навколишнього середовища України №149 від 04.04.2007 року (далі Методика №149) вона не є відкритою землею, а тому розміщення на ній сторонніх предметів не може розцінюватися як засмічення.

Окрім цього, звертає увагу на те, що в порушення пункту 3.3 Методики №149, позивачем було вказано про засмічення відповідачем земельної ділянки за відсутності відповідного акту перевірки та протоколу про адміністративне правопорушення.

У наданих додаткових поясненнях (вх.№1281 від 12.02.2014 року) апелянт звертає увагу на те, що зі змісту висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 15.10.2010 року №05.03.02-04/87832 та від 21.10.2011 року №05.03.02-04/102799, протоколів від 15.11.2010 року №209, від 21.10.2011 року №133 та від 22.08.2011 року №987 вбачається, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 не зазнала жодних зімічних та фізичних змін. До того ж, як стверджує апелянт; відповідачем у встановленому законодавством порядку були отримані дозволи на розміщення відходів у 2011 та 2012 роках.

У письмових поясненнях (вх.№1991 від 05.03.2014 року) також вказує на те, що постанова Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 03.10.2011 року у кримінальній справі №2029/1-846/11 свідчить лише про застосування до гр. ОСОБА_7 Закону України "Про застосування амністії в Україні ", тобто - про звільнення від кримінального покарання та не містить відомостей про доведеність вини цієї особи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.01.2014 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Медуниця О.Є.) апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 30.01.2014 року на 12:00 год.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 30.01.2014 року розгляд справи було відкладено на 13.02.2014 року на 11:00 год. у зв"язку із задоволенням клопотання відповідача про відкладення розгляду справи через неможливість його представника з"явитись у судове засідання.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13.02.2014 року розгляд справи було відкладено на 06.03.2014 року на 11:30 год. у зв"язку із задоволенням клопотання позивача про відкладення розгляду справи через неможливість його представника з"явитись у судове засідання.

Розпорядженням голови Харківського апеляційного господарського суду від 05.03.2014 року для розгляду даної справи було сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В. у зв"язку із знаходженням судді Медуниці Л.М. у відпустці.

Пунктом 3.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2012 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що у разі зміни складу суду (в тому числі з одноосібного на колегіальний, навіть якщо до складу колегії суддів входить суддя, який раніше одноособово розглядав дану справу), спочатку починається й перебіг строку вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що строк розгляду апеляційної скарги після винесення розпорядження голови Харківського апеляційного господарського суду від 05.03.2014 року про зміну складу колегії суддів починається заново.

Відповідач та його представники у судових засіданнях 13.02.2014 року та 06.03.2014 року підтримали апеляційну скаргу.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник у судовому засіданні 06.03.2014 року проти її доводів заперечував, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Прокурор у судових засіданнях 30.01.2014 року,13.02.2014 року та 06.03.2014 року проти її доводів заперечував, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши усні пояснення представників сторін та прокурора, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладених в рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та було вірно встановлено місцевим господарським судом, 13 травня 2011 року прокуратурою Орджонікідзевського району міста Харкова було проведено перевірку додержання відповідачем вимог Закону України "Про відходи" та встановлено факт незаконного розміщення відходів - засмічення земельних ділянок, які розташовані за адресою АДРЕСА_1 та експлуатуються відповідачем.

25 травня 2011 року прокуратурою Орджонікідзевського району міста Харкова спільно з Державною екологічною інспекцією в Харківській області проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в діяльності відповідача, за наслідками якої було складено акт від 25.05.2011р. № 06-29-182 обстеження (дотримання природоохоронного законодавства), а також акт від 25.05.2011р. № 06-29-182-1засм обстеження засміченої земельної ділянки по АДРЕСА_1, у яких було зафіксовано несанкціоноване розміщення відходів на території відповідача.

Згідно з розрахунком, проведеним державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища в Харківській області на підставі Методики №149 внаслідок порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства, що виразилось в засміченні земельних ділянок, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, площею 4,36 кв.м. та об'ємом 2,53 куб.м, площею 10,65 кв.м. та об'ємом 9,87 куб.м, площею 13,35 кв.м. та об'ємом 11,08 куб.м, державі заподіяно шкоду на суму 130026,52 грн.

Листом від 20.07.2011 року за № 3878/01-21/06-23 копії актів обстеження та розрахунки шкоди були направлені на адресу прокуратури Орджонікідзевського району м. Харкова в порядку ст. 97 КПК України.

Постановою прокурора Орджонікідзевського району м. Харкова від 03.08.2011 року було порушено кримінальну справу за фактом службової недбалості, що призвело до заподіяння шкоди державним інтересам в розмірі 130026,52 грн. за ознаками складу злочину, передбаченого частиною 2 статті 367 Кримінального кодексу України, про що 03.08.2011 року листом за № 04-50-819-11 прокуратура Орджонікідзевського району м. Харкова повідомила Державну екологічну інспекцію в Харківській області.

Державною екологічною інспекцією в Харківській області у вересні 2011 року на адресу відповідача були направлені розрахунки збитків, заподіяних державі в результаті засмічення, разом з претензіями № 201, 202, 203 від 08.09.2011 року, однак, відповідач збитки не відшкодував.

Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 03.10.11 р. до службової особи відповідача - ОСОБА_7, винної у вчиненні кримінального правопорушення, яким державі завдано збитків на суму 130026,52 грн., застосовано положення Закону України "Про застосування амністії в Україні", тобто зазначену особу звільнено від кримінального покарання за нереабілітуючих обставин, а отже, вона вважається винною у заподіянні державі зазначеної суми збитків, не зважаючи на звільнення від кримінального покарання.

Проте, відповідач, який згідно з вимогами статті 35 Закону України "Про охорону земель" як орендар земельної ділянки повинен забезпечити її захист від засмічення, в тому числі - його службовими особами, збитки не відшкодував.

Відповідно до статті 96 Земельного кодексу України, землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та дотримуватися вимог законодавства про охорону довкілля. Пунктом "в" частини першої статті 211 вказаного Кодексу унормовано, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами.

Відповідно до пункту "а" статті 32 Закону України "Про відходи" забороняється ведення будь-якої господарської діяльності, пов'язаної з утворенням відходів, без одержання від спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення і розміщення відходів.

Відповідно до статті 33 Закону України "Про відходи" зберігання та видалення відходів здійснюється відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення); забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно- заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини.

Згідно з пунктами "а" та "б" частини першої статті 42 Закону України "Про відходи" особи, винні в порушенні законодавства про відходи, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільну чи кримінальну відповідальність за порушення встановленого порядку поводження з відходами, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров'я людини та економічних збитків; самовільне розміщення чи видалення відходів.

Статтею 43 цього ж Закону унормовано, що підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.

Пунктами 1.2 та 1.3 Методики №149, встановлений порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди суб'єктами господарювання та фізичними особами в процесі їх діяльності через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, який поширюється на всі землі України незалежно від форм їх власності, та застосовується під час встановлення розмірів шкоди від забруднення (засмічення) земель будь-якого цільового призначення, що сталося внаслідок несанкціонованих (непередбачених проектами, дозволами) скидів (викидів) речовин, сполук і матеріалів, внаслідок порушення норм екологічної безпеки у разі зберігання, транспортування та проведення вантажно-розвантажувальних робіт, використання пестицидів і агрохімікатів, токсичних речовин, виробничих і побутових відходів; самовільного розміщення промислових, побутових та інших відходів.

Відповідно до статті 35 Закону України "Про охорону земель" власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням; забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям.

Згідно з частиною 2 статті 46 Закону України "Про охорону земель" підприємства, установи та організації, а також громадяни, діяльність яких пов'язана з накопиченням відходів, зобов'язані забезпечувати своєчасне вивезення таких відходів на спеціальні об'єкти, що використовуються для їх збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення.

Статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

За статтею 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина у завданні шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель (п. 3.3 Методики №149).

Як вбачається з матеріалів справи, за наслідками обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 позивачем було складено акт від 25.05.2011 року № 06-29-182 обстеження (дотримання природоохоронного законодавства) та акт від 25.05.2011р. № 06-29-182-1 засм обстеження засміченої земельної ділянки, у яких було зафіксовано несанкціоноване розміщення відходів на території відповідача.

При цьому, як вірно зазначив місцевий господарський суд, дії позивача з проведення обстеження спірних земельних ділянок, за наслідками якого були складені вказані акти, не були визнані в установленому порядку протиправними, а отже, є правомірними.

Отже, колегія суддів погоджується із висновками місцевого господарського суду про те, що матеріалами справи доведена наявність шкоди, спричиненої відповідачем, протиправність поведінки відповідача у заподіюванні шкоди, та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Таким чином, на думку колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов цілком обгрунтованого висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення позову.

Відповідач в апеляційній скарзі вказує на те, що дії позивача щодо проведення обстеження земельної ділянки, на якій здійснює господарську діяльність відповідач, є протиправними, оскільки: в порушення вимог Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності " позивачем за відсутності визначених частиною 1 статті 6 цього Закону підстав для проведення позапланової перевірки було здійснено таку перевірку; акт обстеження №06-29/182 в порушення вимог частини 6 статті 7 вказаного Закону не містить даних про тип заходу державного нагляду; зазначене обстеження як захід державного нагляду в порушення вимог статті 121, пункту 9 Розділу ХV "Перехідні Положення" Конституції України, статті 5 Закону України "Про прокуратуру", статті 3 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" проводилось спільно з органами прокуратури, яка не є органом контролю у сфері господарської діяльності.

Проте, на думку колегії суддів, такі посилання є безпідставними, зважаючи на таке.

Організація та порядок проведення перевірок дотримання вимог природоохоронного законодавства суб'єктами господарювання здійснюється Державною екологічною інспекцією в Харківській області на підставі Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008р. № 464 (надалі - Порядок № 464).

З матеріалів справи вбачається, що на адресу Державної екологічної інспекції в Харківській області в порядку статей 8, 20 Закону України "Про прокуратуру" надійшов лист прокуратури Орджонікідзевського району м. Харкова від 17.05.2011р. № 04-27-1833вих11 про виділення спеціалістів для проведення спільної перевірки відповідача та проведення в подальшому розрахунку завданої шкоди.

Відповідна вимога була направлені до Державної екологічної інспекції в Харківській області у зв'язку з тим, що відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію в Харківській області, затвердженого наказом Міністерством охорони навколишнього природного середовища України, на територіальні органи Державної екологічної інспекції України покладено функції зі здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про використання та охорону земель.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про прокуратуру" предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є додержання законів, що стосуються зокрема охорони навколишнього природного середовища.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 20 Закону України "Про прокуратуру" прокурор має право вимагати від керівників та колегіальних органів проведення перевірок, ревізій діяльності підпорядкованих і підконтрольних підприємств, установ, організацій та інших структур незалежно від форм власності, а також виділення спеціалістів для проведення перевірок, відомчих і позавідомчих експертиз.

Отже, працівники Державної екологічної інспекції в Харківській області були залучені до перевірки у якості спеціалістів на вимогу прокурора в порядку, передбаченому статтею 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

До того ж, як вже зазначалося вище, дії позивача з проведення обстеження спірних земельних ділянок, за наслідками якого були складені відповідні акти, не були визнані в установленому порядку протиправними, а тому є правомірними.

Щодо посилань відповідача на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 08.09.11 р. та постанову від 08.09.2011 року ст. слідчого прокуратури Орджонікідзевського району м. Харкова Амбарцумяна Ю.Г., в якій зазначено про повне відшкодування шкоди та усунення наслідків засмічення земельної ділянки від відходів, слід зазначити, що предметом даного спору є відшкодування шкоди, заподіяної засміченням земельної ділянки, а не її забрудненням.

Чинним законодавством передбачено різну кваліфікацію правопорушень "забруднення земель" і "засмічення земель" та різні способи обчислення розміру шкоди при їх вчиненні (розділи 4 та 5 Методики №149).

Причому, факт засмічення земель та розмір завданої шкоди встановлюються на основі акту перевірки, складеного компетентним органом, припису, протоколу про адміністративне правопорушення, постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення природоохоронного законодавства тощо.

Встановлений перевіркою факт засмічення відповідачем земельної ділянки є достатнім для відшкодування шкоди незалежно від того, призвело це чи може призвести до забруднення земельної ділянки.

Тому, для встановлення обставин заподіяння шкоди внаслідок засмічення земельної ділянки не потрібно встановлювати факт наявності негативних (шкодочинних) речовин у ґрунтах, вміст яких перевищує природний фон, що призводить до їх кількісних або якісних змін, а достатньо лише встановлення наявності на території земельних ділянок сторонніх предметів, матеріалів чи сміття.

Отже, очищення відповідачем земельної ділянки від відходів не звільняє останнього від відповідальності за її засмічення. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України (справи № 922/3261/13, № 922/2801/13, №922/1811/13).

З цих же підстав колегія суддів вважає необгрунтованими і посилання апелянта на те, що відповідно до висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 15.10.2010 року №05.03.02-04/87832, від 21.10.2011 року та №05.03.02-04/102799, протоколів від 15.11.2010 року №209, від 21.10.2011 року №133 та від 22.08.2011 року №987 земельна ділянка по АДРЕСА_1 не зазнала жодних зімічних та фізичних змін.

Стосовно посилань відповідача на те, що земельні ділянки, на яких виявлене засмічення, відносяться до забудованих земель, що виключає факт засмічення відкритого ґрунту, слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 2 Методики № 149, відкриті землі - це землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом, що включають незабудовані землі, поверхня яких зовсім або майже не покрита будь-якою рослинністю (кам'янисті місця, піски, яри, мочарі, солончаки), а також сухі відкриті землі з особливим рослинним покривом. Забудовані землі - це землі, що зайняті об'єктами промисловості, забудовані житловими будинками, дорогами, шахтами, відкритими розробками та будь-якими іншими спорудами, створеними для здійснення різних видів людської діяльності, включаючи території для їх обслуговування. Засмічення земель - це наявність на території земельних ділянок сторонніх предметів і матеріалів.

Пунктом 3.2. вказаної Методики № 149 встановлено, що землі (в тому числі забудовані землі та відкриті землі) вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

Таким чином, поняття "відкриті землі" не є тотожнім поняттю "відкритий ґрунт", оскільки відкритий ґрунт міститься як в забудованих землях так і в відкритих землях.

Відповідно до спірних актів обстеження, державним інспектором зазначено, що засмічення зафіксовано на відкритому ґрунті.

А тому, колегія суддів погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що землі відповідача були правомірно визнані засміченими, відповідно до пункту 3.2. Методики № 149.

Відповідач в апеляційній скарзі також вказує на те, що в діях відповідача відсутні такі елементи складу правопорушення, як вина та причинний зв"язок між діями заподіювача шкоди та шкодою, так як у постанові Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 03.10.2011 року по справі №2029/1-846/11 зазначено, що ознаки протиправної поведінки у вигляді засміченні земельної ділянки наявні в діях не відповідача, а його службової особи - гр. ОСОБА_7

Однак, колегія суддів вважає такі посилання безпідставними, оскільки, як вже зазначалося вище, відповідно до статті 35 Закону України "Про охорону земель" власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням; забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям.

Таким чином, перш за все відповідач як орендар земельної ділянки був зобов"язаний забезпечити захист цієї земельної ділянки від засмічення, в тому числі - його службовими особами.

Окрім цього, апелянт вказує на те, що постанова Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 03.10.2011 року у кримінальній справі №2029/1-846/11 свідчить лише про застосування до гр. ОСОБА_7 Закону України "Про застосування амністії в Україні", тобто - про звільнення від кримінального покарання та не містить відомостей про доведеність вини цієї особи.

Однак, колегія суддів не може погодитися із такими твердженнями, зважаючи на таке.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про застосування амністії в Україні" амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання певної категорії осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили.

До того ж, відповідно до пункту "а" статті 4 Закону України "Про застосування амністії в Україні" амністія не може бути застосована до осіб, стосовно яких здійснюється досудове розслідування або судове провадження до постановлення судом обвинувального вироку.

Таким чином, виходячи зі змісту вказаних норм, постанова про застосування амністії за своєю юридичною природою не є реабілітуючим судовим актом, оскільки свідчить лише про повне або часткове звільнення певної особи від кримінального покарання та не означає відсутності вини цієї особи, так як застосовується лише до осіб, визнаних винними у вчиненні злочину.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 25.12.2013 року у справі №922/2410/13 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 11.03.2014 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Тихий П.В.