Рішення № 37659698, 24.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/25691/13 24.02.14

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова"

до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк"

про відшкодування шкоди в порядку регресу 8 905,34 грн.

Суддя Цюкало Ю.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Басараб В.О. (за довіреністю від 30.12.2013);

від відповідача: Панов Д.І. (за довіреністю від 04.10.2013).

В судовому засіданні 24 лютого 2014 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

30.12.2013 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" про відшкодування шкоди в порядку регресу 8 905,34 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.01.2014 суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №910/25691/13, розгляд справи призначено на 27.01.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2014 відкладено розгляд справи на 24.02.2014 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судове засідання, призначене на 24.02.2014 з'явились представники сторін, надали усні пояснення по суті спору, відповіли на запитання суду.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між АТ «Страхова компанія «НОВА» та ВАТ «Комерційний банк «Експобанк», яке в подальшому було перейменовано в Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Експобанк» було укладено Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВВ/5066083, за яким АТ «Страхова компанія «НОВА» було застраховано майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу марки «Форд», державний номер НОМЕР_1.

Позивач зазначає, що 10.09.2008 в м. Києві по вулиці Контрактова площа, 2 відбулась дорожня-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Форд», державний номер НОМЕР_1 під керуванням працівника Страхувальника та транспортного засобу «Сузукі», державний номер НОМЕР_2.

Постановою Подільського районного суду міста Києва від 31.10.2008 встановлено вину працівника відповідача, ОСОБА_3, у настанні ДТП від 10.09.2008.

В позовній заяві позивач наголошує на тому, що на підставі страхового акту №1230, рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2011 у справі №23/446, постанови Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2012 у справі №23/446 та керуючись Полісом позивач виконав своє зобов'язання по виплаті страхового відшкодування в розмірі 8 905,33 грн. потерпілій стороні, згідно з платіжним дорученням №0004778.

Позивач звертає увагу суду на те, що винна особа після ДТП залишила місце пригоди, чим порушила п.2.10. Правил дорожнього руху.

Виходячи з наведеного, позивач вважає, що до нього перейшло право вимоги до відповідача у сумі сплаченого страхового відшкодування.

На підставі зазначеного позивач звернувся до суду за захистом порушених прав та просить суд стягнути з відповідача 8 905,34 грн.

Не погоджуючись з позицією, викладеною у позовній заяві, користуючись правом, наданим чинним законодавством України, відповідач звернувся до суду з відзивом, відповідно до якого просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі з наступних підстав. Відповідач зазначає, що передчасне уявлення позивача про наявність підстав для відшкодування шкоди в порядку регресу за відсутності при цьому порушень прав та інтересів позивача, не є підставою для здійснення регресного відшкодування в судовому порядку, оскільки відповідно до приписів ст. 1 Господарського процесуального кодексу України особа звертається до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Відповідач вважає, що з матеріалів справи не вбачається та позивачем не доведено пред'явлення позивачем на момент звернення з позовом належної вимоги в розумінні ч. 2 ст. 530 та ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України, що свідчить про ненастання строку виконання відповідачем зобов'язання по відшкодуванню шкоди в порядку регресу.

Крім того, відповідач не погоджується з розміром заявлених позовних вимог, оскільки відповідно до наданих позивачем рішень суду страхове відшкодування становить 8 567,35 грн.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

В силу п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини із страхування.

Згідно ст. 979 Цивільного кодексу України України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Частина 1 ст. 990 Цивільного кодексу України України визначає, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Як вбачається з матеріалів справи, між АТ «Страхова компанія «НОВА» та ВАТ «Комерційний банк «Експобанк», яке в подальшому було перейменовано в Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Експобанк» було укладено Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВВ/5066083, за яким АТ «Страхова компанія «НОВА» було застраховано майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу марки «Форд», державний номер НОМЕР_1. Строк дії вказаного полісу з 06.03.2008 по 05.03.2009, тобто вказаний поліс був дійсний станом на момент ДТП.

Предметом позову в даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування у розмірі 8 905,34 грн.

Підставами позову позивач зазначив обставини, відповідно до яких позивачем оплачено потерпілому збитки, які спричинені дорожньо-транспортною пригодою за участю працівника відповідача, що стало підставою звернення із позовом до суду щодо відшкодування вказаної вище суми коштів.

За змістом ст. 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частина 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України визначає, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

З матеріалів справи слідує, що постановою у справі №3-33940/08 від 31.10.2008 ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Крім того, у вказаній постанові зазначено, що після ДТП 10.09.2008, ОСОБА_3 керуючи автомобілем «Форд», д. н. НОМЕР_1, з місця ДТП поїхав, порушивши п.2.10 Правил дорожнього руху. Вказані обставини підтверджуються протоколом, схемою ДТП, даними протоколу огляду місця ДТП, поясненнями ОСОБА_4, самим правопорушником у суді.

Пункт 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" № 02-5/215 від 01.04.1994 року, відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, визначає, що преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.

За змістом ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування", страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Пункт 3 ст. 20 Закону України "Про страхування" визначає, що страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

В силу ст. 27 вказаного Закону, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до п. 22.1 ст. 20 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Підпункт "в" п.п. 38.1, 38.1.1 ст. 38 "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування) визначає, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди самовільно залишив місце пригоди чи ухилився від проведення в установленому порядку перевірки, констатуючої дію алкогольних напоїв, наркотичних чи інших одурманюючих речовин, чи споживав ці речовини після дорожньо-транспортної пригоди до відповідної констатуючої перевірки.

Згідно абз. 7 п. 2, абз. 2 п. 3, п. 6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" № 02-5/215 від 01.04.1994 року, вирішуючи спори, пов'язані з відшкодуванням шкоди, завданої взаємодією кількох джерел підвищеної небезпеки, наприклад, зіткненням транспортних засобів, слід виходити з того, що у цьому випадку шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто з урахуванням принципу вини (стаття 1188 Цивільного кодексу України). Отже, за цих обставин обов'язок відшкодування шкоди покладається на ту особу, з вини якої завдано шкоду. Якщо наявна вина всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, шкода відшкодовується кожним з них залежно від ступеню вини. Якщо шкоду заподіяно джерелом підвищеної небезпеки, його володілець несе відповідальність перед потерпілим і у тому разі, коли це є наслідком вини осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах або експлуатують таке джерело на підставах, передбачених Законом.

Для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач. За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 Господарського процесуального кодексу України). Виходячи з цього, відповідно до статті 1172 Цивільного кодексу України позивач повинен довести, що шкода заподіяна працівником відповідача саме під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розмір відшкодування.

При цьому встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Як у випадках порушення зобов'язання за договором, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство (статті 614 та 1166 Цивільного кодексу України) передбачає презумпцію вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доказувати наявність вини відповідача у заподіянні шкоди. Навпаки, на відповідача покладено тягар доказування того, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

З матеріалів у справі слідує, що рішенням Господарського суду міста Києва від 25.10.2011, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2012 у справі №23/446 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" про стягнення 8 567,34 грн. позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Вказаним рішенням встановлено наступне.

«Страхувальником за договором (полісом) страхування цивільно-правової відповідальності № ВВ/5066083 є відкрите акціонерне товариство "Комерційний банк "Експобанк", оскільки зазначений поліс є договором першого типу, страхове покриття розповсюджується на можливу цивільно-правову відповідальність страхувальника, яка може виникнути в процесі експлуатації автомобіля "Ford Transit"(державний реєстраційний номер НОМЕР_1) за умови, що за кермом буде знаходитись будь-яка особа на законних підставах. У момент скоєння ДТП за кермом автомобіля знаходився ОСОБА_3, Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_3 на момент здійснення дорожньо-транспортної пригоди не мав права керувати зазначеним транспортним засобом.

Враховуючи, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність особи, винної у заподіянні збитків, була застрахована у Відповідача, останній відповідно до статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" повинен був відшкодувати нанесену його страхувальником шкоду у межах встановленого полісом страхового ліміту в порядку та строки, встановлені Законом».

Статтею 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що Страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди.

Також, у відповідності до п. 1 с. 1172 Цивільного кодексу України, юридична особа або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було виплачено страхове відшкодування у розмірі 8 905,33 грн. потерпілій стороні, що підтверджується платіжним дорученням №0004778, наявним в матеріалах справи.

Оскільки позивач виплатив страхове відшкодування потерпілій особі, то до нього, відповідно до наведених вище приписів законодавства, перейшло право вимоги до відповідача.

Враховуючи те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 25.10.2011, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2012 у справі №23/446 позов задоволено повністю, а саме суд вирішив стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова» на користь фізичної особи -підприємця ОСОБА_5 страхове відшкодування у розмірі 8 567 грн. 34 коп., 102 грн. 00 коп. - витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, то позовні вимоги ПрАТ «СК «НОВА» підлягають частковому задоволенню у сумі 8 567,34 грн., оскільки грошові кошти у сумі 338,00 грн. з розрахунку: 236,00 грн.+102,00 грн. не відносяться до страхового відшкодування.

Зважаючи на встановлені обставини, а саме те, що водій після дорожньо-транспортної пригоди самовільно залишив місце пригоди, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача в порядку регресу 8 567,35 грн. суми виплаченого страхового відшкодування.

Обставини, викладені у відзиві щодо відсутності підстав для відшкодування шкоди в порядку регресу, є необгрунтованими та недоведеними, таким що спростовуються наявними матеріалами справи.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 1 655,20 грн. відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, враховуючи часткове задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 18/24, код ЄДРПОУ 09322299), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" (02260, м. Київ, вул. М. Раскової, 11, код ЄДРПОУ 31241449) страхове відшкодування в розмірі 8 567,35 грн. (вісім тисяч п'ятсот шістдесят сім гривень 35 копійок) та витрати по сплаті судового збору у сумі 1 655,20 грн. (одна тисяча шістсот п'ятдесят п'ять гривень 20 копійок). Видати наказ.

3. В іншій частині позову Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Повне рішення складено 03.03.2014.

Суддя Ю.В. Цюкало