Постанова № 37655883, 12.03.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2014 року місто Київ № 810/1124/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Шевченко А.В., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу

за позовомУправління Пенсійного фонду України у Іванківському районі Київської областідофізичної особи-підприємця ОСОБА_1простягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Управління Пенсійного фонду України у Іванківському районі Київської області, звернувся до суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 1744, 80 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем не сплачено суми страхових внесків у визначений законом строк, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість за цим обов'язковим платежем.

Відповідачем на адміністративний позов були подані письмові заперечення (вхідний № 3687/14 від 06.03.2014), в яких позивач просив у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, справа повинна бути розглянута у порядку скороченого провадження протягом таких строків, зокрема, не пізніше п'яти днів з дня подання відповідачем заперечення проти позову.

Дослідивши заперечення відповідача суд зазначає, що перешкод для розгляду даної адміністративної справи у порядку скороченого провадження (без проведення судового засідання за загальними правилами Кодексу адміністративного судочинства України) немає.

Відповідач у запереченнях зазначив, що не отримував вимогу про сплату боргу від 03.10.2013 № Ф-43У в розмірі 1744, 80 гривень. На думку відповідача, вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представнику чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження з повідомленням про вручення за порядком оформлення зазначених поштових відправлень, установлених Кабінетом Міністрів України. А у зв'язку з тим, що в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення відсутній особистий підпис відповідача, тому вважає, що такий лист не вручений належному адресату. Також відповідач посилався на неправомірне незастосування статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині не зарахування внесків в порядку календарної черговості їх виникнення.

Всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що за липень-грудень 2010 року у відповідача утворилася заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до УПФУ у Іванківському районі Київської області на суму 1744, 80 гривень.

Позивачем до відповідача була виставлена вимога про сплату боргу від 03.10.2013 № Ф-43У. Вищевказану вимогу відповідачу було надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Факт отримання вимоги підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, в якому зазначено прізвище відповідача, підпис уповноваженої особи відділу поштового зв'язку та дата (05.10.2013) отримання вимоги.

Суд не погоджується з твердженнями відповідача щодо неотримання вимоги з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 89 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, реєстровані поштові відправлення вручаються одержувачам за умови пред'явлення ними документа, що посвідчує особу, - паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон, військового квитка для військовослужбовця строкової служби, посвідчення народного депутата України, документа, що замінює паспорт, паспорта іноземного громадянина з візою або посвідки на постійне чи тимчасове проживання на території України іноземного громадянина, виданої органами внутрішніх справ.

Відповідно до пункту 99 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про надходження електронних поштових переказів, які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень (крім зазначених в абзаці четвертому пункту 93 цих Правил), поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - повнолітньому члену сім'ї за умови пред'явлення документа, що посвідчує особу, а також документа, що посвідчує родинні зв'язки з адресатом (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб тощо), чи рішення органу опіки і піклування про призначення їх опікунами чи піклувальниками.

Згідно з пунктом 106 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, під час вручення фізичній особі реєстрованого поштового відправлення працівник поштового зв'язку на підставі пред'явленого одержувачем документа, що посвідчує особу, зазначає на бланку повідомлення про вручення його прізвище.

Таким чином суд дійшов висновку, що факт отримання відповідачем вимоги про сплату боргу від 03.10.2013 № Ф-43У - документально підтверджений, а копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення відповідає вимогам, встановленим Правилами надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270.

У відповідності до вимог пункту 127 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, користувач послуг поштового зв'язку має право, зокрема, оскаржити неправомірні дії працівників поштового зв'язку в порядку, встановленому законом.

Відповідно до пункту 129 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, оператор поштового зв'язку за невиконання чи неналежне виконання послуг поштового зв'язку несе відповідальність перед користувачами послуг поштового зв'язку згідно із законом.

Щодо донарахування страхових внесків за 2010 рік, суд виходить з наступних встановлених обставин та нормативно-правових актів у цій сфері.

ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 та знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Іванківському районі Київської області.

Відповідно до статті 3 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідач є суб'єктом солідарної системи пенсійного забезпечення в Україні, а також є страхувальником та платником страхових внесків (пункт 1 статті 14, стаття 15 Закону № 1058-IV).

17.07.2010 набрав чинності Закон України від 08.07.2010 № 2461-VI «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до зазначеного Закону, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах, зобов'язані сплачувати страхові внески у розмірі, який визначається ними самостійно. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного Фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу). Розмір мінімального страхового внеску, згідно законодавства, встановлено на календарний місяць.

Викладена редакція розділу XV Закону № 1058-IV діяла до 1 січня 2011 року, а це означає, що з моменту набрання цими змінами законної сили (17 липня 2010 року) у позивача виник обов'язок сплати страхового внеску в розмірі не менше мінімального розміру страхового внеску.

До введення в дію Закону України «Про внесення змін до Законів України «Про державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» доплата до мінімального страхового внеску здійснювалася за бажанням фізичної особи-платника спрощеної системи оподаткування.

Починаючи з липня 2010 року Законом України «Про внесення змін до Законів України «Про державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено обов'язкову сплату підприємцями-фізичними особами на спрощеній системі оподаткування страхових внесків до Пенсійного фонду в порядку, визначеному Законом № 1058-ІV.

Відповідно до пункту 1 частини 8 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в редакції, що діяла на час спірних правовідносин, страхові внески, що перераховуються до солідарної системи сплачуються страхувальниками та застрахованими особами на умовах і у порядку, визначених цим Законом та в розмірах, передбачених Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» для відповідних платників збору.

Відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663, яка розроблена відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок) є застрахованими особами (підпункт 2.2.3 Інструкції).

Абзацом 5 пункту 4.7 Інструкції встановлено, що розмір страхового внеску для застрахованих осіб, визначених підпунктами 2.2.3-2.2.5 пункту 2.2 цієї Інструкції, - на 32 відсотки за 2004-2005 роки; 31,8 відсотка за 2006 рік, 33,2 відсотка з 01.01.2007 по 31.12.2010 включно.

Враховуючи розмір мінімальної заробітної плати у 2010 році мінімальний страховий внесок для зазначених осіб становить: у липні-вересні - 294 гривні 82 копійки, жовтні-листопаді - 301 гривня 12 копійок, грудні - 306 гривень 10 копійок.

Сплата страхових внесків здійснюється у строки, визначені частиною шостою статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме щоквартально, протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу: за липень-вересень 2010 року - до 20 жовтня 2010 року, за жовтень-грудень 2010 року - до 20 січня 2011 року.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство. Страхові внески не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів, не підлягають вилученню з Пенсійного фонду або з Накопичувального фонду і не можуть використовуватися на цілі, не передбачені цим Законом. Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Відповідач у запереченнях на адміністративний позов зазначив, що продовжував сплачувати страхові внески у 2011 році, на підтвердження чого було надано платіжні квитанції.

Дослідивши вказані квитанції судом встановлено, що страхові внески сплачувалися відповідачем у лютому 2011 року (326, 53 гривень), березні 2011 року (326, 53 гривень), квітні 2011 року (326, 53 гривень) та травні 2011 року (333, 12 гривень), тобто за період 2011 року, що в свою чергу не є доказом сплати страхових внесків у строки, встановлені Законом за період 2010 року, а доводи відповідача про незарахування вказаних сум у порядку календарної черговості їх виникнення є необґрунтованими.

Платникам, які не сплатили суми страхових внесків у розмірі не менше мінімального внеску у терміни до 20.10.2010 та 20.01.2011 надсилається розрахунок сум, які підлягають сплаті за квартал з урахуванням частини сум єдиного або фіксованого податків разом з вимогою про їх сплату для узгодження. Суми не сплачених страхових внесків стягуються у порядку, встановленому статтею 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

За підсумками року, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, подають до органів Пенсійного фонду звіт (до 01.04. за звітним роком), за формою згідно з додатком 5 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 05.11.2009 № 26-1.

До обов'язків відповідача належить нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески (пункт 6 частини другої статті 17 Закону № 1058).

Відповідач не надав звіту до Управління Пенсійного фонду України, у звітний період (до 1 квітня наступного року за попередній період, а саме до 01 квітня 2011 року) та своєчасно не сплатив суми страхових внесків у розмірі не менше мінімального внеску.

На підставі пункту 3 статті 20 Закону № 1058, Управління Пенсійного фонду України у Іванківському районі Київської області обчислило суму страхових внесків, які відповідач повинен сплатити за період липень-грудень 2010 року.

У відповідача як страхувальника, заборгованість (недоїмка) у сумі 1744, 80 гривень виникла внаслідок нарахованих та несплачених в повному обсязі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період липень-грудень 2010 року.

Для стягнення боргу Управлінням Пенсійного фонду України у Іванківському районі Київської області, відповідно до статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», направлялася вимога про сплату недоїмки, про що зазначалося вище.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до частин другої та третьої статті 106 Закону № 1058-IV (в редакції, що діяла до 1 січня 2011 року) суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Оскільки у встановлений строк внески у потрібному розмірі не були сплачені, позивачем правомірно винесено вимогу від 03.10.2013 № Ф-43У про зобов'язання сплатити недоїмку зі страхових внесків.

У зв'язку з набранням чинності Законом № 2464-VІ з 1 січня 2011 року наведені норми статті 106 Закону № 1058-IV виключені.

У зв'язку з прийняттям Закону № 2464-VІ запроваджена принципово нова система сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Нею передбачені єдиний вид страхового внеску, нова процедура його справляння та нові правила щодо відповідальності за порушення правил нарахування та сплати внеску. При цьому, з аналізу Закону № 2464-VІ вбачається, що його правила (окрім Прикінцевих та перехідних положень) не поширюються на правовідносини зі сплати страхових внесків за діючими раніше видами соціального страхування.

Таким чином, законодавцем запропонована така конструкція спірних відносин, згідно з якою з 01 січня 2011 року справляється новий вид страхових внесків, і регулювання їх сплати здійснюється згідно спеціального нормативного акту - Закону № 2464-VІ. В той же час, регулювання відносин щодо несплачених страхових внесків за попередніми видами страхування здійснюється за правилами законодавства, що діяло до набрання чинності Законом № 2464-VІ (з урахуванням окремих уточнень, внесених цим Законом).

Так, відповідно до абзацу 5 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-V І, стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

У спірному випадку йдеться про невиконання відповідачем вимог законодавства щодо сплати внесків у 2010 році, отже стягнення заборгованості зі сплати цих внесків має відбуватись відповідно до закону, що діяв у відповідний період, тобто виключених Законом № 2464-VІ пунктів статті 106 Закону № 1058-IV.

Загальна сума заборгованості відповідача перед Управлінням Пенсійного фонду складає 1744, 80 гривень, та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

На день розгляду справи заборгованість відповідачем не погашена.

Підстав для зарахування платежів у порядку календарної черговості у позивача не було, а отже доводи відповідача в цій частині до уваги судом не беруться.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Відповідно до статті 67 Конституції України, Закону України від 26.06.1997 № 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», статей 20, 106 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 183-2, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Управління Пенсійного фонду України у Іванківському районі Київської області заборгованість по страхових внесках в розмірі 1 744 (одна тисяча сімсот сорок чотири) гривні 80копійок.

3. Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.

Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Суддя Шевченко А.В.