Вирок № 37652879, 12.03.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження №11-кп/790/161/14 Головуючий 1-ої інстанції: Березовська І.В.

Справа: № 635/4161/13-к Доповідач: Каплієнко І.І.

Категорія: ч. 3 ст. 185 КК України

В И Р О К

І м е н е м У к р а ї н и

12 березня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Каплієнка І.І.,

суддів - Григорова П.О., Самсонової В.Г.,

при секретері - Попсуйшапка М.А.,

за участю прокурора - Золочевського С.О.,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на вирок Харківського районного суду Харківської області від 19 листопада 2013 року у відповідності з яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець сел. Васищево Харківського району Харківської області, громадянин України, з середньою освітою, не працюючий, неодружений, маючий малолітню дитину - доньку 2011 року народження, який зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимий:

- 12 лютого 2001 року Комінтернівським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 141, ч. 2 ст. 142 КК України (в ред. КК 1960 р.) до 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільнений 20 грудня 2004 року на підставі постанови Жовтневого районного суду м. Харкова умовно-достроково на 9 місяців 18 днів;

- 7 вересня 2006 року Дзержинським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 186, ст.71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений 13 квітня 2010 року за відбуттям строку покарання;

- 18 вересня 2012 року Харківським районним судом Харківської області за ч. 1 ст. 296 КК України до 2 років обмеження волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, з іспитовим строком на 2 роки,

засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі.

На підставі ст.ст.71, 72 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання приєднано частково невідбуте покарання за вироком Харківського районного суду Харківської області від 18 вересня 2012 року у виді 1 місяця позбавлення волі та визначено остаточне покарання ОСОБА_2 3 роки 1 місяць позбавлення волі.

ОСОБА_2 визнано винним у тому, що в період з кінця грудня 2012 року по 12 січня 2013 року він, діючи повторно, шляхом пошкодження металевої решітки вікна та розбиття віконного скла, проник до дачного будинку, розташованому на садовій ділянці АДРЕСА_2, звідки таємно викрав майно ОСОБА_3 на загальну суму 2131 гривну.

22 січня 2013 року в нічний час ОСОБА_2, діючи повторно, тим же способом, проник до дачного будинку, розташованому на садовій ділянці АДРЕСА_3 у цьому ж садовому товаристві, звідки таємно викрав майно ОСОБА_4 на загальну суму 5375 гривень.

26 січня 2013 року в нічний час він же, діючи повторно, тим же способом, проник до дачного будинку, розташованому на цій же садовій ділянці у цьому ж садовому товаристві, звідки таємно викрав майно ОСОБА_4 на загальну суму 5320 гривень.

В апеляційній скарзі з доповненням прокурор у кримінальному провадження, який приймав участь у судовому розгляді першої інстанції, просить вирок суду в частині призначеного покарання скасувати, в зв'язку з невідповідністю цього покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого і є явно несправедливим через м'якість.

Свою апеляційну скаргу обвинувачений ОСОБА_2 відкликав.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадження, обвинуваченого, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора, вважаючи її необґрунтованою і просив залишити без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як зазначається у вироку суду першої інстанції, при призначенні покарання обвинуваченому, суд, керуючись вимогами ст. 65 КК України, поряд с даними про його особу - раніше судимий, на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, не працює, за місцем мешкання характеризується задовільно та обставинами, що пом'якшують покарання - щире каяття у вчиненому злочині і що обтяжують покарання - рецидив злочинів, враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, конкретні обставини справи, той факт, що тяжкі наслідки від злочину не настали, ставлення ОСОБА_2 до скоєного, визнання ним цивільного позову, наявність у нього батьків пенсійного віку, а також на утриманні малолітньої доньки 2011 року народження.

Враховуючи вищезазначені обставини в сукупності, як далі зазначається у вироку, а також те, що ОСОБА_2 вчинив злочин в період іспитового строку за попереднім вироком, суд зазначив, що обвинуваченому бути призначено покарання за сукупністю вироків у вигляді позбавлення волі, як необхідне та достатнє для його виправлення та попередження вчинення ним нових правопорушень.

Вважаючи обґрунтованим визнання судом першої інстанції переважну більшість наведених обставин, які характеризують особу обвинуваченого, ступінь тяжкості вчинених злочинів, пом'якшуючих та обтяжуючих обставин, колегія суддів, разом з тим зазначає, що формально пославшись на ці обставини, суд не дав їм належної оцінки і однобічно врахував при призначенні покарання, що свідчить про невідповідність призначеного судом покарання вимогам ст. 65 КК України.

Тому, колегія суддів скасовує вирок у відношенні ОСОБА_2 в частині призначеного йому покарання, яке за своїм розміром є явно несправедливим через м'якість цього покарання і постановляє в цій частині свій вирок, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції необґрунтовано призначив покарання мінімальне з передбачених санкцією ч. 3 ст. 185 КК України особі, яка, будучи раніше двічі судимою за скоєння тяжких корисливих злочинів до тривалих строків ув'язнення, яка звільнялась від подальшого відбуття покарання умовно-достроково і в цей час знов скоїла корисливий злочин, а в період іспитового строку, призначеного зі звільненням від покарання за скоєння останнього умисного злочину, вже протягом першого півріччя скоїла три тяжких корисливих кримінальних правопорушення, сума збитків від яких склала близько 13 тисяч гривень, що суперечить висновкам суду про ненастання тяжких наслідків від злочинної діяльності обвинуваченого.

Його твердження в суді апеляційної інстанції про добровільне відшкодування завданої шкоди, як обставини, що пом'якшує покарання є безпідставними, такими, що суперечать встановленим по справі обставинам, оскільки викрадене майно було видано обвинуваченим і вилучено працівниками міліції, яким вже було відомо про скоєні злочини, а не добровільно відшкодоване обвинуваченим потерпілим, а також, що завдану ним шкоду у повному обсязі не відшкодовано, про що свідчить часткове задоволення судом цивільного позову потерпілого ОСОБА_4

З урахуванням викладеного, скасовуючи вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_2 покарання з наведених вище підстав, колегія суддів, призначаючи нове, більш суворе покарання, поряд з даними про особу обвинуваченого - раніше неодноразово судимий за скоєння тяжких корисливих злочинів, формальна характеристика за місцем проживання, не працює, а також ступенем тяжкості скоєних ним кримінальних правопорушень, обставинами, що пом'якшують - щире каяття та обтяжують покарання - рецидив злочинів, враховує, що двічі звільняючись від відбуття покарання спочатку умовно-достроково, а потім з іспитовим строком, ОСОБА_2 в період дії наведених умовних строків знов скоював корисливі, тяжкі злочини.

Тому колегія суддів, призначає ОСОБА_2 покарання в межах санкції ч. 3 ст. 185 КК України, за якою його засуджено, а остаточне покарання, оскільки кримінальні правопорушення він скоїв в період іспитового строку - за правилами ст. 71 КК України, з урахуванням положень ст. 72 КК України, вважаючи це покарання необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження скоєння ним нових злочинів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 392, 404, 405, п. 3 ч. 1 ст. 407, ч. 2 ст. 409, 414, п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України, колегія суддів,-

П Р И С У Д И Л А :

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадження, який приймав участь у судовому розгляді першої інстанції задовольнити.

Вирок Харківського районного суду Харківської області від 19 листопада 2013 року у відношенні ОСОБА_2 в частині призначеного покарання скасувати і призначити йому нове покарання за ч. 3 ст. 185 КК України - 4 (чотири) роки позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків приєднати частково не відбуту частину покарання, призначеного за вироком Харківського районного суду Харківської області від 18 вересня 2012 року - 1 рік обмеження волі, що відповідно до ст. 72 КК України дорівнює 6 місяцям позбавлення волі та остаточно призначити покарання ОСОБА_2 - 4 (чотири) роки 6 місяців позбавлення волі.

Вирок може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим ОСОБА_2, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії вироку.

Головуючий:

Судді: