Ухвала суду № 37652623, 17.03.2014, Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/2851/13-к

Провадження № 1-кп/366/231/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2014 року смт. Іванків

Іванківський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді: Слободян Н.П.,

при секретарі: Мартовицькій Н.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Іванків кримінальне провадження №12013100180000796 від 22 червня 2013 року по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, народився і проживає в АДРЕСА_1, громадянина України, українця, неодруженого, утриманців немає, працює різноробочим ТОВ «А.М.Союз» (с. Феневичі), є таким, що не має судимості відповідно до ст. 89 КК України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 119 КК України,

за участю: прокурорів - Маркова О.В., Іващенка С.А.,

потерпілої - ОСОБА_2,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

захисника обвинуваченого ОСОБА_3,

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про звільнення його від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 119 КК України на підставі ст.. 46 КК України ( у зв'язку з примиренням з потерпілою ОСОБА_2 та відшкодуванням їй завданих збитків). Наслідки звільнення від кримінальної відповідальності йому роз'яснені і відомі.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 підтримала вказане клопотання свого підзахисного.

ОСОБА_2, яка визнана потерпілою у вказаному кримінальному провадженні, також звернулась до суду з письмовим клопотанням про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинений ним злочин, передбачений ч.1 ст. 119 КК України на підставі ст. 46 КК України ( у зв'язку з примиренням з потерпілою та відшкодуванням їй завданих збитків).

Державний обвинувач, який у судовому засіданні попередню кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ч.2 ст. 121 КК України змінив на ч. 1 ст. 119 КК України, не заперечує проти задоволення цих клопотань. Потерпілій, було роз'яснено право підтримання обвинувачення у раніше заявленому обсязі, проте, вона погодилась з кваліфікацією дій прокурором.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 21.06.2013 року вчинив вбивство через необережність ОСОБА_4 за наступних обставин.

21.06.2013 року приблизно о 15 год. ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння поруч з будинком АДРЕСА_2, побачивши ОСОБА_4, який, також перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, лежав біля вказаного будинку, намагаючись перевести його в інше місце, став його підіймати. Під час переміщення, ОСОБА_4 вкусив ОСОБА_1 за руку і останній маючи на меті відштовхнути ОСОБА_4, не передбачаючи можливості настання тяжких наслідків від цих своїх дій, хоча повинен був і міг їх передбачити, проявив злочинну недбалість і вдарив ОСОБА_4 в грудну клітину, внаслідок чого останній втратив рівновагу, і впав на бордюр. В результаті падіння ОСОБА_4отримав тілесні ушкодження у вигляді розриву селезінки, закритої травми живота, перелому 11 та 12 ребер зліва, від яких ІНФОРМАЦІЯ_2 помер.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч.1 ст. 119 КК України - вбивство через необережність.

Будучи допитаним в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у інкримінованому йому остаточно державним обвинувачем злочині, передбаченому ч.1 ст. 119 КК України визнав повністю.

Показав, що 21.06.2013 року він разом з ОСОБА_5 повертався з роботи. Перед цим випили грам по 200 горілки. Він прийшов до будинку АДРЕСА_2, де проживає його колишня співмешканка ОСОБА_6. Там біля будинку лежали два зовсім п*яних чоловіки - ОСОБА_7 і ОСОБА_4. Ходить вони не могли. Він підійшов до ОСОБА_7. В цей час поряд проходив сільський голова. Для того, щоб ОСОБА_7 «прийшов до тями» він (ОСОБА_1) дав йому долонями по ушах. Потім підійшов до ОСОБА_4, став його відтягувати, протягнув метрів зо 2. Він вкусив його за руку, казав: «Пусти мене». Він (обвинувачений) лаявся і кричав від болю, відштовхнув його. Від поштовху ОСОБА_4 лівою частиною впав на бровку, при цьому ойкнув і залаявся. Згодом співмешканка ОСОБА_4 ОСОБА_2 привезла тачку. ОСОБА_4 погрузили на неї і повезли. Взагалі він (обвинувачений) не мав з ним ніяких відносин, лише здоровались, як жителі одного села. Про те, що ОСОБА_4 помер, він дізнався лише через кілька днів. ОСОБА_1 вказав, що не міг передбачити, що, падаючи від його поштовху ОСОБА_4 впаде на бордюр та отримає якість тілесні ушкодження, тим більше тяжкі, навіть не допускав цього. Також не думав, що йому потрібна буде медична допомога, бо він фактично сам покликав його співмешканку, і їй же «віддав», погрузивши на тачку, ОСОБА_4 ОСОБА_1 просив потерпілу вибачити, що так сталось, він не передбачав, що таке може трапитись, а тим більше не мав жодного умислу завдати будь - якої шкоди ОСОБА_4, хотів щоб той не лежав «непотребом» під будинком. У тому , що сталося, він щиро розкаюється.

Винність обвинуваченого в скоєнні злочину підтверджується сукупністю зібраних по справі та дослідженими в судовому засіданні доказів.

Зокрема, потерпілої ОСОБА_2, яка підтвердила, що померлий ОСОБА_4 був її співмешканцем. 21.06.2013 року він вживав спиртні напої. Вже піж вечір біля 17 год. до неї прийшли та повідомили, що він лежить п*яний біля двоповерхового будинку, тоді вона взяла тачку, і з сусідом ОСОБА_8 забрала його звідти. Вночі він помер. Чи бив його хтось він нічого не казав, коли був ще при пам'яті (коли везли на тачці). Як згодом з*ясувалось, щось сталось між ним і обвинуваченим. У співмешканця була хвора печінка, іноді була кровотеча. Матеріальні збитки їй обвинувачений відшкодував, претензій вона до нього не має, і просила звільнити його від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням на підставі ст. 46 КК України.

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні показала, що обвинувачений це її син і підтвердила, що бачила, як вона побачила, що ОСОБА_2 і ОСОБА_8 везуть ОСОБА_4 на тачці - це було біля 16 год. 45 хв.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні показав, що він є Феневицьким сільським головою, живе у будинку, біля якого почалась подія. В той день - 21.06.2013 року він бачив ОСОБА_4 і ОСОБА_7: вони сиділи біля пошти і чекали пенсії. Він зробив їм зауваження, бо перед ними стояла пляшка горілки і пляшка води. Коли повернувся, то ОСОБА_7 лежав у будинку АДРЕСА_2 у під'їзді між 1 та 2 поверхами, а ОСОБА_4 біля під'їзду під будинком Коли він побачив ОСОБА_1, то просив принести води з підвалу ( у них вдень влітку практично немає води). ОСОБА_4 лежав ниць у торфу, і ОСОБА_1 мав його перетягти. ОСОБА_1 по відношенню до ОСОБА_4 ніякої агресії не проявляв: приводив його до тями на його (свідка) прохання. Десь о 17 год. 30 хв., повертаючись з роботи додому, він бачив, як ОСОБА_4 везли на тачці. ОСОБА_4 жив у селі недовго, працював у приватного підприємця, п*яним він його побачив перший раз, скарг у сільську раду на нього не було. Обвинувачений його (свідка) учень: нормальний хлопець, сварився лише зі своєю співмешканкою. Алкоголь вживає як всі. Сім'я нормальна.

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні показав, що 21.06.2013 року він разом з ОСОБА_1 прийшов з роботи. Він пішов до свого будинку, а ОСОБА_1 до квартири. Коли він ( свідок) йшов до своєї квартири від будинку, то один з п*яних (ОСОБА_7) лежав на сонці непритомний, то він (свідок) ще відливав його водою, відтягнув у тінь. Його (свідка) дружина сказала, що ОСОБА_4 з ОСОБА_7 валялись п*яні ще з 10-11 год, навіть у під'їзді.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні показав, що він дружив з ОСОБА_4 21.06.2013 року зранку він (свідок) прийшов до нього випити, але не було чого. Тоді вони пішли на «фірму» до ОСОБА_4, він його почекав, і той повернувся з горілкою ( 1,5 л самогону). Закуски не було. Сиділи на бровці, пили. ОСОБА_1 він пам'ятає смутно. Як прийшов додому не пам'ятає. Протверезів вже вранці. Не пам'ятає багато чого, бо у нього епілепсія.

Свідок ОСОБА_11 показала суду, що вона 21.06.2013 року була в гостях у двоповерховому будинку у ОСОБА_6. Не бачила як що сталося. Свого співмешканця ОСОБА_7 вона бачила на бровці біля 13 год., біля нього ще стояла горілка Як ОСОБА_4 з*явився у неї на кухні вона не знає (не бачила, як його привезли). Коли біля 20 год. виявила його у себе з літній кухні, то двічі ходила до ОСОБА_2, щоб та забрала його. Вона ж (свідок) пішла спати, тому не знає чому його не забрали. Вже вранці біля 7 год. вона побачила, що він помер, і тоді вона побігла до сільського голови.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні показала, що вона раніше співмешкала з обвинуваченим. 21.06.2013 року біля 15 год. вона пішла в магазин, ОСОБА_4 лежав на землі на боку і сопів. Коли вона повернулась, то сусідка їй сказала, що приходив ОСОБА_1 і стукав у двері. Тоді вона пішла до ОСОБА_11, просила піти до ОСОБА_2 і сказати, щоб вона забрала свого чоловіка. ОСОБА_2 прийшла з якимось чоловіком, і забрали ОСОБА_4 (це вона бачила з вікна кухні). ОСОБА_11 сказала, що ОСОБА_4 завезли в літню кухню. Біля 2 год. 30 хв. до неї прибігла ОСОБА_11, і сказала, що він не дише. Пішли до неї. Побачили, що ОСОБА_4 дійсно був мертвий.

Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні пояснив, що він живе у цьому ж будинку. 21.06.2013 року він отримував пенсію. Біля 15 год., будучи вдома, він почув голос, який командував «Раз, два, встал і пошел!». Він зрозумів, що це був ОСОБА_1. Через 10-15 хв. він вийшов на вулицю, де були сусідка і його дружина. ОСОБА_1 з ОСОБА_5 перетягали ОСОБА_4 на другу сторону. Шукали воду, щоб облити. ОСОБА_4 казав « залиште мене у спокої, я посплю і піду». Потім ОСОБА_1 пішов, що було далі йому невідомо. Про будь-яке застосування сили він не чув і не бачив цього.

Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні показала, що вона також живе у цьому будинку, і 21.06.2013 року бачила ОСОБА_7 і ОСОБА_4 біля будинку. Бачила, як ОСОБА_1 намагався перетягнути ОСОБА_4. При цьому повторював «Раз, два, встав!», вона є йому казала:: «хай лежить». ОСОБА_1 уже перетягнув, намагався підняти, щоб він пішов. Свідок казала, щоб не чіпав. ОСОБА_1 був спокійний.

Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні показав, що 21.06.2013 року він разом з ОСОБА_2 на тачці на прохання останньої завезли п*яного ОСОБА_4 додому до ОСОБА_11. ОСОБА_1 допомагав грузити його на тачку. ОСОБА_4 нормально розмовляв, ніяких пошкоджень на ньому не було.

Свідок ОСОБА_15 у судовому засіданні показав, що 21.06.2013 року десь біля 16 год., початок 17 він йшов з роботи і бачив, як ОСОБА_4 везли на тачці ОСОБА_2 та ОСОБА_14.

Свідок ОСОБА_16 у судовому засіданні показала, що 21.06.2013 року біля 17 год. вона бачила, як на тачці везли ОСОБА_4.

Свідок ОСОБА_17 у судовому засіданні показала, що 21.06.2013 року біля 17 год. він бачив як везли на тачці ОСОБА_4, він був не побитий (зовні).

Тобто покази свідків узгоджуються між собою, і підтверджують покази обвинуваченого щодо обставин події, результатом якої стало необережне вбивство.

Крім показів обвинуваченого, потерпілої, свідків, винність ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбачено ч.1 ст.119 КК України, об'єктивно підтверджується й іншими зібраними і дослідженими в судовому засіданні доказами.

- Витягом з кримінального провадження № 12013100180000796 від 22.06.2013 року про виявлення трупа ОСОБА_4 в с. Феневичі ( а.с. 14);

- Карткою первинного обліку інформації щодо факту смерті ОСОБА_4 ( а.с.27);

- Протоколом огляду трупа ОСОБА_4 з ілюстративною таблицею до нього від 22.06.2013 року (т а.с.28-40);

- Протоколом огляду місця події - території поблизу двоповерхового будинку по вул.. Петровського в с. Феневичі Іванківського району Київської області, де лежав нетверезий ОСОБА_4 ( а.с.41-45);

- Лікарським свідоцтвом про смерть ОСОБА_4, яка сталася 22.06.2013 року ( а.с.46);

- Висновками експерта № 155мр.-2013 р. та № 16Д/№ 155мр.-2013 від 20.08.2013 року де зафіксовані тілесні ушкодження, які виявлені на тілі ОСОБА_4, і зазначено, що смерть настала від закритої травми живота з розривом селезінки і розвитком крововтрати. Не виключена можливість отримання виявлених тілесних ушкоджень у вигляді переломів 11 та 12 ребер в результаті падіння з вертикального положення тіла після придання йому прискорення, на тупий предмет (бетонні східці). Проте, тут же зазначено, що сукупність пошкоджень малоймовірно могла утворитись в результаті падіння з вертикального положення тіла на землю чи дорожнє покриття ( а.с.48-49, 145-146). Під час допиту експерта ОСОБА_18 у судовому засіданні останній, відповідаючи на питання, роз'яснив, що тілесні ушкодження, які призвели до смерті ОСОБА_4 могли утворитися і від одного удару, зокрема, від падіння. Для уточнення деяких питань у справі було призначено комісійну судово-медичну експертизу ( а.с.160-161). Експертна комісія у висновку № 122/К від 14.01.2014 року підтвердила можливість отримання виявлених тілесних ушкоджень ОСОБА_4 при падінні з ударом об тупий предмет з обмеженою поверхнею контакту. Вказано також на наявність у ОСОБА_4 цирозу печінки - тяжкого невиліковного захворювання, і експерти прийшли до висновку, що у нього мав місце розрив паталогічно зміненого органу (селезінки) на фоні патології печінки, що могло призвести до виникнення цього розриву від меншої по силі травмуючої дії (ніж при нормальній структурі селезінки) та більш вираженої і значної за об'ємом крововтрати. За умови здорових печінки і селезінки при прикладанні такої ж травмуючох сили - крововтрата і травма органа повинні бути меншими за об'ємом або травма взагалі була б відсутня ( а.с. ______).

Оскільки обвинуваченим, його захисником та потерпілою заявлені клопотання про звільнення першого від кримінальної відповідальності суд зазначає наступне.

Обвинувачений ОСОБА_1 є таким, що відповідно до ст. 89 КК України не має судимості, а отже вважається таким, що вперше з необережності вчинив злочин, який у згідно ст.12 КК України відноситься до категорії середньої тяжкості.

Суд враховує, що обвинувачений по місцю свого проживання характеризується позитивно, на обліках лікарів психіатра та нарколога не перебуває, висловив жаль з приводу тих подій, що трапились, попросив вибачення у потерпілої, матеріальні збитки їй вже відшкодовано.

Ч.4 ст. 286 КПК України передбачено, що «якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання».

Ст.46 КК України визначено, що особа, яка вперше вчинила необережний злочин середньої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилась з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 вчинив необережний злочин середньої тяжкості, вважається таким, що вчинив його вперше, примирився з потерпілою і відшкодував завдані збитки, що потерпіла підтвердила у своєму клопотанні про звільнення його від кримінальної відповідальності.

Запобіжний захід у справі був обраний у вигляді тримання під вартою з 25.06.2013 року з альтернативним - заставою, остання була внесена на депозитний рахунок Іванківського районного суду, і ОСОБА_1 02.07.2013 року було звільнено з під варти. Відповідно після набрання ухвалою законної сили сума застави має бути повернута заставодавцю.

Цивільний позов у справі не заявлявся, речові докази відсутні.

На підставі наведеного, ст. 46 КК України, керуючись ст. 286,288,369-372 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 звільнити від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 119 КК України у зв'язку з примиренням з потерпілою.

Провадження у справі закрити.

Запобіжний захід у вигляді застави скасувати, а суму застави у розмірі 22940 грн., яка внесена на депозитний рахунок Іванківського районного суду Київської області: код ЄДРПОУ 26190630, банк одержувача ГУДКСУ в Київській області, МФО 821018, рахунок № 37314001004685, повернути заставодавцю.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Іванківський районний суд протягом семи днів з дня її проголошення.

Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: Слободян Н.П.