Постанова № 37650332, 13.03.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2014 року Справа № 904/5115/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Прокопенко А.Є. (доповідач)

суддів: Дмитренко А.К., Крутовських В.І.

при секретарі судового засідання: Однорог О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Булатов В.Б. представник, довіреність №04/04/13 від 04.04.13;

від відповідача: Подольна Н.Г. представник, довіреність №57 від 01.04.13;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Авіас", м.Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2014р. у справі №904/5115/13

за позовом приватного підприємства "Транс Логістик", смт.Ювілейне Дніпропетровської області

до товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Авіас", м.Дніпропетровськ

про стягнення 376 237,39 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У відповідності зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України по справі оголошувалась перерва до 13.03.2014р.

У липні 2013р. приватне підприємство «Транс Логістик» звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Авіас" 376 237,39 грн. за договором постачання №142 від 10.07.2011р., з яких 357 045 грн. вартість недоотриманого дизельного палива та 19 192,39 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2014р. по справі №904/5115/13 (суддя Петренко Н.Е.) позовні вимоги задоволені частково: з відповідача на користь позивача стягнуто 357 045 грн. вартості недоотриманого дизельного палива та 7 140,90 грн. судового збору; в решті позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання щодо передачі товару в кількості, обумовленій в договорі постачання, вартість якого в повному обсязі сплачена позивачем. Щодо відмови у задоволенні вимог позивача про стягнення 3% річних, то господарський суд послався на приписи ст.625 Цивільного кодексу України, якою передбачено сплату 3% річних від простроченої суми за прострочення виконання грошового зобов'язання, та ст.536 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства, а в даному випадку розмір процентів за порушення зобов'язання не визначено ні договором, ні законом, ні іншим актом цивільного законодавства.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Авіас" подало до суду апеляційну скаргу, в якій просило зазначене рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права.

Зокрема, скаржник зазначає: «не виключається ситуація, при якій позивач незаконним шляхом отримав скретч-картки, на підставі яких обґрунтовує свої позовні вимоги. Так, відповідно до листа ПАТ КБ «ПриватБанк» більшість скретч-карток були активовані не на позивача, а на інших осіб. Це пояснюється тим, що в діях бухгалтера ОСОБА_3, яка на протязі квітня-липня 2011р. працювала на торгівельній точці ТОВ ВТФ «Авіас» №102 та укладала всі документи первинного бухгалтерського обліку (виписувала рахунок, складала товарну та податкову накладні), були виявлені ознаки складу злочину, передбаченого ст.191 Кримінального кодексу України. Про даний факт було повідомлено до правоохоронних органів та порушена кримінальна справа».

Позивач вважає доводи скаржника безпідставними, просить залишити рішення без змін (а.с.132-133).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення присутніх у судових засіданнях представників позивача та відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, виходячи з наступних підстав.

10.06.2011р. між сторонами по справі був укладений договір постачання №142, відповідно до п.1.1 якого відповідач приймає на себе зобов'язання передати позивачу у власність товари, а позивач зобов'язується сплатити і прийняти вказаний товар.

Відповідно п.1.2 договору найменування товару: бензин А-76 (80), А-92, А-95 Евро, дизельне пальне, газ.

У пункті 1.6. договору сторони узгодили, що відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997р.

Згідно п.2.1. договору товар вважається переданим відповідачем та прийнятим позивачем по кількості і якості з моменту фактичного отримання товару згідно умов договору.

Відповідно до п.3.1. договору ціна 1 літра товару - згідно накладних на товар.

Загальна сума договору становить 10 000 000 грн. (п.3.2. договору).

Пунктами 4.1,4.2,4.4 договору передбачено, що оплата товару здійснюється позивачем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок відповідача; умовами оплати є 100% попередня оплата протягом одного банківського дня від дати рахунку; після оплати товару на протязі 5-ти робочих днів відповідач зобов'язаний передати позивачу, а позивач зобов'язаний отримати від відповідача довірчі документи (талони пластикові, паперові або паливні скретч-картки) на придбану кількість ПММ, як підтвердження здійснення оплати товару.

Строк поставки товарів - до закінчення терміну дії довірчого документу (скретч - карт) (п.5.1 договору).

В п.5.2. договору визначено місце поставки товарів:

- передача позивачу товару за цим договором здійснюється на АЗС шляхом заправки автомобілів позивача при пред'явленні довіреними особами позивача скретч-карт (п.5.2.1. договору);

- скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними, та товар вважається переданим відповідачем - з моменту фактичної заправки автомобіля позивача певною кількістю товару, яка зазначена у карті, при цьому відповідач не може передати позивачу товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-карті (п.5.2.2. договору).

Як вказано в п.6.3.1. договору відповідач зобов'язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором.

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність передбачену законодавством України та цим договором (п.7.1. договору).

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (п.10.1. договору).

Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.10.1. цього договору та діє до 31.12.2011р. (п.10.2. договору).

Як встановлено господарським судом, на виконання умов вищезазначеного договору позивачем були сплачені рахунки відповідача, а відповідачем видано скретч-картки на отримання дизельного палива, що підтверджують наступні документи:

- рахунок №1266 від 16.06.2011р. на оплату за 32 000 л. дизельного палива у розмірі 312000 грн., платіжне доручення №1745 від 16.06.2011р. на суму 312000грн., накладна №3087/102 від 17.06.2011р. про отримання скретч-карти на 32 000 л. дизельного палива на загальну суму 312 000 грн. (т.1 а.с.14-16);

- рахунок №1275 від 17.06.2011р. на оплату 25 845 л. дизельного палива у розмірі 251988,76 грн., платіжне доручення №1788 від 17.06.2011р. на суму 251988,76грн., накладна №3103/102 від 20.06.2011р. про отримання скретч-карти на 25 845 л. дизельного палива на загальну суму 251 988,76 грн. (т.1 а.с.17-19);

- рахунок №1292 від 20.06.2011р. на оплату 26 545 л. дизельного палива у розмірі 258813,76 грн., платіжне доручення №1791 від 20.06.2011р. на суму 258813,76грн., накладна №3113/102 від 20.06.2011р. про отримання скретч-карти на 26 545 л. дизельного палива на загальну суму 258 813,76 грн. (т.1 а.с.20-22);

- рахунок №1314 від 21.06.2011р. на оплату 19 950 л. дизельного палива у розмірі 194512,50 грн., платіжне доручення №1871 від 21.06.2011р. на суму 194512,50грн., накладна №3136/102 від 22.06.2011р. про отримання скретч-карти на 19 950 л. дизельного палива на загальну суму 194 512,50 грн. (т.1 а.с.23-25);

- рахунок №1316 від 21.06.2011р. на оплату 22 360 л. дизельного палива у розмірі 218010 грн., платіжне доручення №1872 від 21.06.2011р. на суму 218010грн., накладна №3140/102 від 22.06.2011р. про отримання скретч-карти на 22 360 л. дизельного палива на загальну суму 218 010 грн. (т.1 а.с.26-28);

- рахунок №1353 від 23.06.2011р. на оплату 22 635 л. дизельного палива у розмірі 220691,26 грн., платіжне доручення №1923 від 23.06.2011р. на суму 220691,26грн., накладна №3156/102 від 23.06.2011р. про отримання скретч-карти на 22 635 л. дизельного палива на загальну суму 220 691,26 грн. (т.1 а.с.29-31);

- рахунок №1354 від 23.06.2011р. на оплату 22 975 л. дизельного палива у розмірі 224006,26 грн., платіжне доручення №1924 від 23.06.2011р. на суму 224006,26грн., накладна №3158/102 від 23.06.2011р. про отримання скретч-карти на 22 975 л. дизельного палива на загальну суму 224 006,26 грн. (т.1 а.с.32-34);

- рахунок №1448 від 04.07.2011р. на оплату 38 975 л. дизельного палива у розмірі 380006,26 грн., платіжне доручення №2165 від 04.07.2011р. на суму 380 006,26 грн., накладна №3259/102 від 05.07.2011р. про отримання скретч-карти на 38 975 л. дизельного палива на загальну суму 380 006,26 грн. (т.1 а.с.35-37);

- рахунок №1522 від 08.07.2011р. на оплату 33 335 л. дизельного палива у розмірі 325016,26 грн., платіжне доручення №2260 від 08.07.2011р. на суму 325016,26грн., накладна №3289/102 від 06.07.2011р. про отримання скретч-карти на 33 335 л. дизельного палива на загальну суму 325 016,26 грн. (т.1 а.с.38-40).

Як на підставу своїх вимог про стягнення 357 045 грн. позивач посилається на те, що по скретч-карткам на загальний об'єм 36 620 л. позивачу було відмовлено у відпуску дизельного палива.

З метою досудового врегулювання спору 23.07.2012р. позивачем було направлено на адресу відповідача лист №23/07-2012-Т із переліком скретч-карток загальним об'ємом 36 620 л. дизельного палива та з вимогою підтвердити можливість їх використання (т.1, а.с.41-43).

21.08.2012р. відповідачем було надано позивачу відповідь за вих.№823, в якій відповідач повідомив позивача про те, що вказані в переліку скретч-картки заблоковані згідно з постановою слідчого СВ Індустріального РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області про накладення арешту на майно від 26.08.2011р. (т.1 а.с.44).

06.11.2012р. позивач направив на адресу відповідача претензію №1036, відповідно до якої позивач просив розібратися із обставинами та здійснити обмін заблокованих скретч-карток загальним об'ємом 36 620 л. дизельного палива на діючи талони, а також наполягав на здійсненні поставки дизельного палива на суму проведеної передоплати (т.1, а.с.178-188).

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема, із господарського договору (ст.174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 266 Господарського кодексу України передбачено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, оголошеною продавцем у момент укладення договору, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті зобов'язання (ч.1 ст.706 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності з ч.1 ст.670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно зі ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як передбачено пунктами 2.1,5.2.1, 5.2.2 договору, обов'язок відповідача з передачі товару вважається виконаним з моменту фактичного отримання на АЗС шляхом заправки автомобілів позивача при пред'явленні довіреними особами покупця скретч-карт.

Колегія суддів враховує, що у випадку отримання палива за скретч-картками вони залишаються на АЗС й, відповідно, у випадку отримання палива за скретч-картками вони б не залишилися у позивача.

У листі від 21.08.2012р. відповідач повідомив позивача про те, що вказані в переліку скретч-картки заблоковані згідно з постановою слідчого СВ Індустріального РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області про накладення арешту на майно від 26.08.2011р. (т.1 а.с.44).

Отже, матеріалами справи доведено, що відповідач не виконав свої зобов'язання щодо передачі товару в кількості, обумовленій в договорі, вартість якого в повному обсязі сплачена позивачем.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи скаржника про те, що позивач незаконним шляхом отримав скретч-картки, на підставі яких обґрунтовує свої позовні вимоги, оскільки погоджується з висновком господарського суду про те, що з урахуванням того, що на момент укладання сторонами договору облік виданих скретч-карток відповідачем не вівся, картки видавались за видатковою накладною за загальною кількістю пального, без переліку номерів карток, є безпідставним посилання відповідача на те, що позивач не довів одержання від відповідача за договором саме зазначених у матеріалах справи карток, оскільки емітентом карток вказано саме відповідача й ним не надано доказів видачі позивачеві інших скретч-карток, за якими відпущено пальне у спірному об'ємі на спірну суму.

Доводи скаржника про те, що в діях бухгалтера ОСОБА_3, яка на протязі квітня-липня 2011р. працювала на торгівельній точці ТОВ ВТФ «Авіас» №102 та складала всі документи первинного бухгалтерського обліку (виписувала рахунок, складала товарну та податкову накладні), були виявлені ознаки складу злочину, передбаченого ст.191 Кримінального кодексу України, та про даний факт було повідомлено до правоохоронних органів і порушена кримінальна справа, не приймаються до уваги судовою колегією, оскільки у разі встановлення вини ОСОБА_3 в рамках кримінальної справи відповідач не позбавлений права на відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок скоєння протиправних дій.

За наведених обставин, господарський суд прийшов до вірного висновку про те, що вимоги позивача про стягнення вартості недоотриманого дизельного палива у кількості 36 620 л. на суму 357 045 грн. є обґрунтованими.

Також судова колегія погоджується з висновком господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних у сумі 19 192,39 грн. з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 536 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства

Як встановлено вище, відповідач не виконав свої зобов'язання щодо передачі товару, отже, в даному випадку, відсутнє прострочення виконання саме грошового зобов'язання. Також і розмір процентів за порушення зобов'язання не визначено ні договором, ні законом, ні іншим актом цивільного законодавства.

Таким чином, висновки господарського суду відповідають матеріалам і обставинам справи, а доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують таких висновків.

Враховуючи вищевикладене, підстави для скасування рішення господарського суду, які передбачені статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.

Судовий збір за перегляд справи по апеляційній скарзі покладається на скаржника відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Авіас", м.Дніпропетровськ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2014р. у справі №904/5115/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 17.03.2014р.

Головуючий суддя А.Є. Прокопенко

Суддя А.К.Дмитренко

Суддя В.І.Крутовських