Постанова № 37649546, 03.03.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 березня 2014 року № 826/705/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомДочірнього підприємства Публічного акціонерного товариства «Київхліб» «Булочно-кондитерський комбінат» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.09.2013 №№0004332280, 0004342280.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з даним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 09.09.2013 №№0004332280, 0004342280.

Ухвалою суду від 27.01.2014 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 06.02.2014, яке в подальшому відкладалось з метою отримання додаткових доказів по справі для правильного вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що не погоджується з висновками Акта перевірки щодо порушення позивачем відповідних положень Податкового кодексу України (надалі - Кодекс), оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Кодексу при визначенні суми податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат з податку на прибуток є хибними, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Представник відповідача проти позову заперечував, при цьому посилаючись на те, що під час проведення перевірки встановлено господарські взаємовідносини позивача з підприємством, яке, на думку податкового органу, має ознаки фіктивності. А тому, правочини, що укладені між позивачем та контрагентом є нікчемними та такими, що не мали на меті настання реальних наслідків, а у позивача відсутнє законне право на віднесення сум по спірним правовідносинам до податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат з податку на прибуток. За таких обставин, податковий орган просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Справа розглянута в порядку письмового провадження, з огляду на положення ч.6 ст. 128 КАС України, за відсутності необхідності заслуховувати свідків чи експертів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09 вересня 2013 відповідачем, на підставі акта перевірки №604/22.8-15/24374107 від 14.08.2013, прийнято наступні оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а саме:

- 0004342280, яким позивачу за порушення п.138.2, 139.1.9 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток підприємств» на загальну суму 4 730 779грн., в т.ч. за основними платежем в сумі 4 520 768грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 210 011грн.;

- 0004332280, яким позивачу за порушення п.п.193.3, 198.6, 201.4, 201.6, 201.10 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 4 500 832грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 4 000 671грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 500161грн.

Як вбачається з акта перевірки, рішення про результати розгляду первинної скарги, рішення про результати розгляду повторної скарги та письмових заперечень відповідача, збільшення грошового зобов'язання та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій ґрунтується на наступних обставинах.

Так, Листом СВ ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС від 25.06.2013 №4667 до відповідача надійшла постанова старшого слідчого Степаненко І.М. від 21.06.2013, в якій зазначено, що в провадженні ГСУ фінансових розслідувань Міндоходів перебувають матеріали досудового розслідування №32013110100000031 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.212, ч.2 ст.205 КК України. Зі змісту вказаної постанови, що знайшло своє відображення на ст.ст.4-5 акта перевірки, вбачається, що проведеним досудовим розслідуванням встановлено, що групою осіб створено злочинну схему незаконної мінімізації податкових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток, шляхом використання реквізитів та банківських рахунків суб'єктів господарювання, що здійснюють фіктивну діяльність, в тому числі, ТОВ «Саноіл Торг».

Враховуючи зазначену інформацію, контролюючий орган дійшов переконання, що своїми діями вказана група осіб сприяла діючим підприємствам, серед яких і позивач, в умисному ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах.

В свою чергу, дане твердження, а також відомості актів про не підтвердження реального вчинення господарських операцій ТОВ «Саноіл Торг» (ст.16 акта) лягли в основу висновку ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про те, що правочини, укладені ТОВ «Саноіл Торг» з контрагентами, в тому числі позивачем, порушують публічний порядок (нікчемні правочини), суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків (ст.18 акта).

До того ж, контролюючий орган посилається на те, що позивачем до перевірки не надано сертифікатів виробника продукції, посвідчення якості на товар, документів щодо транспортування товару, його страхування та документів, що підтверджують факт відрядження (прибуття) працівників позивача до м. Миколаєва.

Інших обставин неправомірної поведінки позивача акт перевірки в собі не містить.

Окружний адміністративний суд м. Києва вважає такі висновки відповідача помилковими та передчасними, враховуючи наступне.

Так, статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину.

За змістом ст.228 Цивільного кодексу України, у редакції, чинній на момент здійснення розглядуваних господарських операцій, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином, вина особи, яка виражається в намірі порушити публічний порядок (щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним) сторонами правочину або однією зі сторін, жодним чином не може бути встановлена на підставі актів перевірок позивача або його контрагентів, інформацій про відсутності постачальників в ланцюгу постачання за адресою реєстрації та/або наявності у податкового органу податкової інформації про відсутність у постачальника виробничих можливостей для провадження власної господарської діяльності.

При цьому, згідно статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

В акті перевірки відповідачем не вірно застосовано положення ст. 228 Цивільного кодексу України, адже доводи податкового органу про протиправний умисел сторін, зокрема позивача, на укладення фіктивного правочину, матеріалами справи не підтверджується, а тому спірні правочини не можуть вважатися нікчемними як такі, що порушують публічний порядок. Крім того, з внесенням змін до статті 228 Цивільного кодексу України з 01.01.2011 зазначені в акті перевірки відповідачем правопорушення слід кваліфікувати як такі, що порушують інтереси держави, і в силу частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України вони повинні бути визнані недійсними в судовому порядку. Однак таких доказів відповідачем суду не надано.

Посилання відповідача в акті перевірки на ст.203, 215, 216 ЦК України (ст.16 акта) є передчасними, адже згідно ст. 20 Податкового кодексу України, органам податкової служби не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що обставини, на які посилається відповідач, жодним чином не можуть бути безумовним та достатнім доказом нікчемності (недійсності) угод та/або укладення між позивачем Контрагентом угод, які завідомо суперечать інтересам держави, адже, як вже зазначалось, доказом вини особи в порушенні публічного порядку або фіктивному підприємництві є виключно вирок суду та/або рішення суду про визнання угоди недійсною, з урахуванням ч.4 ст.72 КАС України, наявності яких, як на час проведення перевірки так і станом на час розгляду даної справи, судом не встановлено.

Крім того, оцінивши письмові докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд зазначає наступне.

Згідно протоколу засідання наглядової ради ВАТ «Київхліб» №02/1 від 03.03.2011 було вирішено:

1. Погодити рішення правління (протокол №04/1 від 03.03.2011) щодо укладення договору поставки української нерафінованої соняшникової олії врожаю 2010 (надалі - товар) між ДП ВАТ «Київхліб» «Булочно-кондитерський комбінат» та постачальником ТОВ «Саноіл Торг». Затвердити договір поставки товару між позивачем та ТОВ «Саноіл Торг». Доручити підписання договору директору позивача Корінь О.В.

2. Погодити рішення правління щодо укладення договору комісії між позивачем та ТОВ «Югекотоп» щодо продажу товару на експорт. Затвердити договір комісії між позивачем та ТОВ «Югекотоп». Доручити підписання договору Корінь Олені Василівні.

На виконання вказаних рішень Правління ДП ВАТ «Київхліб» «Булочно-кондитерський комбінат», 03 березня 2011 між позивачем (покупець) та ТОВ «Саноіл Торг» (продавець) укладено Договір купівлі-продажу №03-03-11, відповідно до умов якого ТОВ «Саноіл Торг» зобов'язується передати у власність, а позивач прийняти і оплатити товар. Найменування, асортимент, кількість та вартість товару визначається у специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного Договору.

Згідно з специфікаціями №1, №2, №3 до Договору №03-03-11, поставці підлягала українська нерафінована соняшникова олія на умовах EXW- термінал ТОВ «Евері», м. Миколаїв, вул. Громадянська, 117.

Кількість і строк поставки української нерафінованої соняшникової олії погоджено сторонами наступним чином: 300,000т. до 30.06.2011 згідно специфікації №1; 216,500т. до 31.05.2011 згідно специфікації №2; 200,000т. до 30.06.2011 згідно специфікації №3.

Загальна кількість товару за Договором №03-03-11, згідно специфікацій, становить 716,500т.

Всього за Договором №03-03-11 ТОВ «Саноіл Торг» передало у власність позивачу українську нерафіновану соняшникову олію: 09.03.2011 - 300,000т. на суму 3485100,00грн., в тому числі ПДВ 580850,00грн. згідно видаткової накладної №РН-91 від 09.03.2011; 10.03.2011 - 216,500т. на суму 2515080,50грн., в тому числі ПДВ 419180,08грн. за видатковою накладною №РН-92 від 10.03.2011; 30.04.2011 - 200,000т. на суму 2169200,00грн., в тому числі ПДВ 361533,33грн. за видатковою накладною №РН-169 від 30.04.2011.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Саноіл Торг» виписано на користь позивача та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних наступні податкові накладні, а саме: ПН№97 від 09.03.2011 на суму 3485100,00грн., в т.ч. ПДВ 580850,00грн. (300,000т. товару); ПН№98 від 10.03.2011 на суму 2515080,50грн., в т.ч. ПДВ 419180,08грн. (216,5т. товару); ПН№179 від 30.04.2011 на суму 2169200,00грн., в т.ч. ПДВ 361533,33 грн. (200,0т. товару).

Позивачем здійснено безготівковий розрахунок за отриманий товар, що підтверджується належним чином завіреними копіями наступних платіжних доручень з відміткою банківської установи про проведення платежу: №1488 від 12.04.2011; №1542 від 15.04.2011; №1578 від 18.04.2011; №1712 від 27.04.2011; №1853 від 11.05.2011; №1898 від 12.05.2011.

В даному випадку суд відзначає, що саме по собі платіжне доручення дійсно є не безумовним доказом перерахування коштів на відповідний банківський рахунок контрагента, проте, оскільки в даному випадку, обставина сплати позивачем коштів на користь ТОВ «Саноіл Торг» відповідачем не заперечується, у суду не виникає сумніву з приводу достовірності зазначених в платіжних дорученнях відомостей.

В подальшому, 24 березня 2011 між позивачем (покупець) та ТОВ «Саноіл Торг» (продавець) укладено Договір купівлі-продажу №24-03-11, відповідно до умов якого ТОВ «Саноіл Торг» зобов'язується передати у власність, а позивач прийняти і оплатити товар. Найменування, асортимент, кількість та вартість товару визначається у специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору.

Згідно з специфікацією №1 до Договору, поставці підлягала українська нерафінована соняшникова олія на умовах: EXW - термінал ТОВ «Евері», м. Миколаїв, вул. Громадянська, 117. Кількість і строк поставки української нерафінованої соняшникової олії обумовлено між сторонами наступним чином: 200,000т. до 30.06.2011.

Всього за даним Договором ТОВ «Саноіл Торг» передано у власність позивача українську нерафіновану соняшникову олію: 30.04.2011 у кількості 200,000т. на суму 2169200,00грн., в тому числі ПДВ 361533,33грн., що підтверджується належним чином завіреною копією видаткової накладної №РН-170 від 30.04.2011.

Товариством «Саноіл Торг» виписано на користь позивача та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №180 від 30.04.2011 на загальну суму 2169200,00грн., в т.ч. ПДВ 361533,33грн.

06 квітня 2011 між позивачем (покупець) та ТОВ «Саноіл Торг» (продавець) укладено Договір купівлі-продажу №06-04-11, відповідно до умов якого ТОВ «Саноіл Торг» зобов'язується передати у власність, а позивач прийняти і оплатити товар, найменування, асортимент, кількість та вартість якого визначаються у специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору.

Згідно специфікації №1 до Договору №06-04-11 поставці підлягала українська нерафінована соняшникова олія на умовах: EXW - термінал ТОВ «Евері», м. Миколаїв, вул. Громадянська, 117. Кількість і строк поставки української нерафінованої соняшникової олії - 153,200т. до 30.06.2011.

Всього за Договором №06-04-11 ТОВ «Саноіл Торг» передано позивачу українську нерафіновану соняшникову олію: 30.04.2011 в кількості 153,200т. на суму 1661607,20грн., в тому числі ПДВ276934,53грн., що підтверджується належним чином завіреною копією видаткової накладної №РН-171 від 30.04.2011.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Саноіл Торг» виписано на користь позивача та зареєструвало в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №181 від 30.04.2011 на загальну суму 1661607,20грн., в т.ч. ПДВ 276934,53грн.

Позивачем проведено оплату придбаного товару, що підтверджується належним чином завіреним копіями платіжних доручень №2534 від 21.06.2011, № 2538 від 22.06.2011, №2709 від 06.07.2011.

19 жовтня 2011 позивачем (покупець) укладено з ТОВ «Саноіл Торг» (продавець) Договір купівлі-продажу №19-10-11, відповідно до умов якого ТОВ «Саноіл Торг» (продавець) зобов'язується передати у власність, а позивач прийняти і оплатити товар, найменування, асортимент, кількість та вартість якого визначаються у специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного Договору.

Згідно специфікацій №1, №2, №3, №4 до Договору №19-10-11 поставці підлягала українська нерафінована соняшникова олія на умовах: EXW - термінал ТОВ «Евері», м. Миколаїв, вул. Громадянська, 117.

Кількість і строк поставки української нерафінованої соняшникової олії погоджено наступним чином: 256,110т. до 31.12.2011 згідно специфікації №1; 515,575т. до 31.12.2011 згідно специфікації №2; 33,520т. до 31.12.2011 згідно специфікації №3; 485,650т. до 31.12.2011 згідно специфікації №4.

Всього за Договором №19-10-11 ТОВ «Саноіл Торг» передано на користь позивача українську нерафіновану соняшникову олію: 28.11.2011- 256,110т. на суму 2403592,36грн., в тому числі ПДВ 400598,73грн. за видатковою накладною №РН-1303 від 28.11.2011; 30.11.2011 - 515,575т. на суму 4800003,25грн., в тому числі ПДВ 800000,54грн. за видатковою накладною №РН-1332 від 30.11.2011; 19.11.2011 - 33,520т. на суму 309925,92грн., в тому числі ПДВ 51 654,32грн. за видатковою накладною №РН-1435 від 19.11.2011; 20.12.2011 - 485,650т. на суму 4490319,90грн., в тому числі ПДВ 748386,65грн. за видатковою накладною №РН-1436 від 20.12.2011.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Саноіл Торг» виписано на користь позивача та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних наступні податкові накладні, а саме: ПН№1698 від 28.11.2011 на загальну суму 2403592,36грн., в т.ч. ПДВ 400598,73грн. (256000,11т.); ПН№1731 від 30.11.2011 на загальну суму 4800003,25грн., в т.ч. ПДВ 800000,54грн. (515,575 т.); ПН№1859 від 19.12.2011 на загальну суму 309925,92грн., в т.ч. ПДВ 51654,32грн. (33,52т.); ПН№1860 від 20.12.2011 на загальну суму 4490319,90грн., в т.ч. ПДВ 748386,65грн. (485,65 т.).

Позивачем проведено оплату за придбану соняшникову олію, що підтверджується належним чином завіреними копіями наступних платіжних доручень, а саме: №5012 від 13.12.2011, №5106 від 19.12.2011, №180 від 16.01.2012, №196 від 16.01.2012, №213 від 17.01.2012, №214 від 17.01.2012, №771 від 20.02.2012.

Відповідно до наданих до перевірки картки рахунку №631 дебіторська/кредиторська заборгованість між позивачем та ТОВ «Саноіл торг» відсутня (ст.11 акта).

З метою реалізації придбаної у ТОВ «Саноіл Торг» соняшникової олії, позивачем укладено договори комісії з ТОВ «Югекотоп»: №0303М від 03.03.2011, №19100 від 19.10.2011.

Згідно з п.1.1 зазначених договорів комісії, ТОВ «Югекотоп», як комісіонер, від власного імені та за рахунок Позивача, як комітента, укладає зовнішньоекономічні договори щодо експорту української нерафінованої соняшникової олії певної кількості та вартості.

Відповідно до п.1.2 договорів комісії товар, який передається на комісію, являється власністю Позивача до моменту його реалізації покупцю-нерезиденту. Датою продажу товарів (переходу права власності) являється дата оформлення у встановленому порядку митної декларації.

Згідно з п.2.5 договорів комісії, саме ТОВ «Югекотоп» повинно було забезпечити зберігання, відвантаження, приймання, передачу та супроводження вантажу, продаж товару на умовах поставки і за ціною не нижче, вказаних у додатках.

Пунктом 2.6 договорів комісії також передбачено, що ТОВ «Югекотоп» повинно не пізніше, ніж через 10 днів після закінчення поставки товару покупцям і отримання оплати за товар, надати звіт про виконання комісійного завдання з вказівкою дати продажу (переходу права власності) та акт виконаних робіт.

На підтвердження належного виконання Договору комісії №0303М від 03.03.2011, позивач зазначив наступне.

Так, відповідно до додатку №1 від 09.03.2011 до договору комісії №0303М від 03.03.2011 позивач передає на комісію ТОВ «Югекотоп» для подальшого експорту 516,500т. української нерафінованої соняшникової олії за ціною не менше 9900,00грн. за 1т., всього на суму 5113350,00грн. Експорт відбувається на умовах EXW (Франко-завод) в ємкостях ТОВ «Евері» для подальшої реалізації на умовах: FOB - порт Миколаїв (причал №3). Винагорода комісіонера визначена в сумі 145,80грн., включаючи ПДВ, за одну тону експортованого товару.

Передача в розпорядження ТОВ «Югекотоп» обумовленого у додатку №1 від 09.03.2011 обсягу товару, відбулась на підставі акту приймання товару за кількістю та якістю №1 від 09.03.2011 - 300,000т. та акту №2 від 10.03.2011 - 216,500т. нерафінованої соняшникової олії.

Відповідно до додатку №2 від 30.04.2011 до договору комісії №0303М від 03.03.2011, позивач передає в комісію ТОВ «Югекотоп» для подальшого експорту 553,200т. української нерафінованої соняшникової олії за ціною не менше 9289,1275грн. за 1т., всього на суму 5138 745,33грн. Експорт відбувається на умовах EXW (Франко-завод ) в ємкостях ТОВ «Евері» для подальшої реалізації на умовах: FOB - порт Миколаїв (причал №3). Винагорода комісіонера визначена в сумі 191,04грн., включаючи ПДВ, за одну тону експортованого товару.

Передача в розпорядження ТОВ «Югекотоп» обумовленого у додатку №2 від 30.04.2011 обсягу товару відбувалась на підставі акту про приймання товару за кількістю та якістю №3 від 30.04.2011 - 553,200т. нерафінованої соняшникової олії.

Загальна кількість товару, переданого для подальшого експорту за договором комісії №0303М від 03.03.2011 становить 1069,7тон.

На підтвердження належного виконання Договору комісії №1910О від 19.10.2011, позивач зазначив наступне.

Відповідно до додатку №1 від 28.11.2011 до договору комісії №1910О від 19.10.2011 позивач передає в комісію ТОВ «Югекотоп» для подальшого експорту 256,110т. української нерафінованої соняшникової олії за ціною не менше 8029,95грн. за 1т., всього на суму 2056 550,49грн. Експорт відбувається на умовах EXW (Франко-завод) в ємкостях ТОВ «Евері» для подальшої реалізації на умовах: FOB - порт Миколаїв (причал №3). Винагорода комісіонера визначена в сумі 5,00грн., включаючи ПДВ, за одну тону експортованого товару.

Передача в розпорядження ТОВ «Югекотоп» обумовленого у додатку №1 від 28.11.2011 обсягу товару відбулась на підставі акту про приймання товару за кількістю та якістю №1 від 28.11.2011 - 256,110т. нерафінованої соняшникової олії, що складений між Позивачем та ТОВ «Югекотоп».

Відповідно до додатку №3 від 30.11.2011 до договору комісії №1910О від 19.10.2011, позивач передає в комісію ТОВ «Югекотоп» для подальшого експорту 515,575т. української нерафінованої соняшникової олії за ціною не менше 7966,03008грн. за 1т., всього на суму 4107085,96грн. Експорт відбувається на умовах EXW (Франко-завод) в ємкостях ТОВ «Евері» для подальшої реалізації на умовах: FOB - порт Миколаїв (причал №3). Винагорода комісіонера визначена в сумі 5,00грн., включаючи ПДВ, за одну тону експортованого товару.

Передача у розпорядження ТОВ «Югекотоп» обумовленого у додатку №3 від 30.11.2011 обсягу товару відбулась на підставі акту про приймання товару за кількістю та якістю №3 від 30.11.2011 - 515,575т. нерафінованої соняшникової олії.

Відповідно до додатку №4 від 19.12.2011 до договору комісії №1910О від 19.10.2011 позивач передає в комісію ТОВ «Югекотоп» для подальшого експорту 33,520т. української нерафінованої соняшникової олії за ціною не менше 7880,69грн. за 1т., всього на суму 264160,73грн. Експорт відбувається на умовах EXW (Франко-завод) в ємкостях ТОВ «Евері» для подальшої реалізації на умовах: FOB - порт Миколаїв (причал №3). Винагорода комісіонера визначена в сумі 142,00грн., включаючи ПДВ, за одну тону експортованого товару.

Передача у розпорядження ТОВ «Югекотоп» обумовленого у додатку №4 від 19.12.2011 обсягу товару відбулась на підставі акту про приймання товару за кількістю та якістю №4 від 19.12.2011 - 33,520т. нерафінованої соняшникової олії.

Відповідно до додатку №5 від 20.12.2011 до договору комісії №1910О від 19.10.2011 позивач передає в комісію ТОВ «Югекотоп» для подальшого експорту 485,650т. української нерафінованої соняшникової олії за ціною не менше 7878,14грн. за 1т., всього на суму 3826018,69грн. Експорт відбувається на умовах EXW (Франко-завод) в ємкостях ТОВ «Евері» для подальшої реалізації на умовах: FOB - порт Миколаїв (причал №3). Винагорода комісіонера визначена в сумі 5,00грн., включаючи ПДВ, за одну тону експортованого товару.

Передача у розпорядження ТОВ «Югекотоп» обумовленого у додатку №5 від 20.12.2011 обсягу товару відбулась на підставі акту про приймання товару за кількістю та якістю №5 від 20.12.2011 - 485,650т. нерафінованої соняшникової олії.

Загальна кількість товару, переданого для подальшого експорту за договором комісії №1910О від 19.11.2011 становить 1290,855тон.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, виконуючи комісійні завдання, ТОВ «Югекотоп» звітувало про хід виконання Договору комісії №0303М від 03.03.2011, та договору №1910О від 19.10.2011, що підтверджується наступним.

За Договором комісії №0303М від 03.03.2011.

Згідно Звіту №1 від 29.04.2011 відносно виконання комісійного завдання, щодо отриманої нерафінованої соняшникової олії за актом приймання товару №1 від 09.03.2011 (300,0 т.) та актом приймання товару №2 від 10.03.2011 (216,500 т.), ТОВ «Югекотоп» укладено зовнішньоекономічний контракт №0101/11 від 10.03.2011 з фірмою «OREXIM LIMITED» (Великобританія), у відповідності до якого останній придбав нерафіновану соняшникову олію в кількості 516,500т. на умовах FOB - порт Миколаїв (причал №3), Україна.

ТОВ «Югекотоп» здійснило відвантаження та митне оформлення вантажу 18.04.2011 за митною декларацією №504000018/2011/001106, яка містить відмітку (штемпель) митного органу: «Задекларовані в цій ВМД товари вивезено за межі митної території України в повному обсязі». Фірма «OREXIM LIMITED» оплатила товар у валюті на загальну суму 645 625,00 доларів США.

Згідно Звіту №2 від 29.06.2011 щодо отриманої нерафінованої соняшникової олії за актом приймання товару №3 від 30.04.2011 (553,200т.) зазначено, що ТОВ «Югекотоп» укладено зовнішньоекономічний контракт №0117/11 від 11.04.2011 з фірмою «OREXIM LIMITED» (Великобританія), у відповідності з яким останній придбав нерафіновану соняшникову олію на загальну суму 644478,00доларів США в кількості 553,200т. на умовах FOB - порт Миколаїв (причал №3), Україна.

ТОВ «Югекотоп» здійснило відвантаження та митне оформлення вантажу 10.06.2011, за митною декларацією №504000018/2011/001680. Фірма «OREXIM LIMITED» оплатила товар у валюті на загальну суму 644478,00 доларів США.

Операції щодо надання комісійних послуг за Договором комісії №0303М від 03.03.2011, оформлені документально між ТОВ «Югекотоп» та Позивачем наступними документами: актом №ОУ-0000134 від 29.04.2011 на суму 110944,20грн. в т.ч. ПДВ 18490,70грн. та податковою накладною №130 від 29.04.2011; актом здачі прийняття робіт №ОУ-0000188 від 29.06.2011 на суму 105683,33грн., в т.ч. ПДВ 17613,89грн. та податковою накладною №182 від 29.06.2011.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Югекотоп» перерахувало на користь позивача у національній валюті виручку, отриману від покупця за зовнішньоекономічним контрактом, що підтверджується витягами з електронного реєстру платежів від 12.04.2011, від 14.04.2011, від 18.04.2011, від 27.04.2011, від 12.05.2011, від 21.06.2011, від 22.06.2011.

За Договором комісії №19100 від 19.10.2011 судом встановлено наступне.

Згідно Звіту №1 від 30.12.2011 ТОВ «Югекотоп» уклало зовнішньоекономічний контракт №0224/11 від 07.11.2011 з фірмою «OREXIM LIMITED» (Великобританія), у відповідності з яким останній придбав нерафіновану соняшникову олію на загальну суму 257390,55доларів США в кількості 256,110т. на умовах FOB - порт Миколаїв (причал №3), Україна.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Югекотоп» здійснило відвантаження та митне оформлення товару 05.12.2011 за митною декларацією №504000018/2011/003610, яка містить відмітку (штемпель) митного органу: «Задекларовані в цій ВМД товари вивезено за межі митної території України в повному обсязі». Фірма «OREXIM LIMITED» оплатила товар у валюті на загальну суму 257 390,55 доларів США.

Згідно Звіту №3 від 30.12.2011 ТОВ «Югекотоп» укладено зовнішньоекономічний контракт №0229/11 від 18.11.2011 з фірмою «OREXIM LIMITED» (Великобританія), у відповідності до якого останній придбав нерафіновану соняшникову олію на загальну суму 514 028,28 доларів США в кількості 515,575т. на умовах FOB - порт Миколаїв (причал №3), Україна.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Югекотоп» здійснено відвантаження та митне оформлення вантажу 06.12.2011 за митною декларацією №504000018/2011/003631, яка містить відмітку (штемпель) митного органу: «Задекларовані в цій ВМД товари вивезено за межі митної території України в повному обсязі».

Згідно Звіту №4 від 08.02.2012 ТОВ «Югекотоп» укладено зовнішньоекономічний контракт №0229/11 від 18.11.2011 з фірмою «OREXIM LIMITED» (Великобританія), у відповідності з яким останній придбав нерафіновану соняшникову олію на загальну суму 478 850,90 доларів США в кількості 485,650т. на умовах FOB - порт Миколаїв (причал №3), Україна.

Товариством «Югекотоп» здійснено відвантаження та митне оформлення вантажу 04.01.2012 за митною декларацією №504000018/2012/000032, яка містить відмітку (штемпель) митного органу: «Задекларовані в цій ВМД товари вивезено за межі митної території України в повному обсязі».

Згідно Звіту №5 від 09.02.2012 ТОВ «Югекотоп» укладено зовнішньоекономічний контракт №0231/11 від 21.11.2011 з фірмою «OREXIM LIMITED» (Великобританія), у відповідності з яким останній придбав нерафіновану соняшникову олію на загальну суму 25 307,60євро в кількості 33,520т. на умовах FOB - порт Миколаїв (причал №3), Україна.

ТОВ «Югекотоп» здійснено відвантаження та митне оформлення вантажу 05.01.2012 за митною декларацією №504000018/2012/000041, яка містить відмітку (штемпель) митного органу: «Задекларовані в цій ВМД товари вивезено за межі митної території України в повному обсязі».

У зв'язку із відсутністю заперечень зазначені звіти були затверджені Позивачем, а ТОВ «Югекотоп» перераховано на користь позивача у національній валюті виручку, отриману від Фірми «OREXIM LIMITED», що підтверджується витягами з електронного реєстру платежів від 13.12.2011, від 19.12.2011, від 16.01.2012, від 16.01.2012.

Вказані вище обставини свідчать про наявність у позивача ділової мети на отримання прибутку від господарських операцій експорту соняшникової олії шляхом залучення комісіонера ТОВ «Югекотоп».

При цьому аналіз шляхом співставлення змісту та обсягу господарських операції між позивачем і ТОВ «Саноіл Торг» та між позивачем і ТОВ «Югекотоп», вбачається за можливе прийти до висновку про наявність причинно-наслідкового зв'язку між купівлею олії у ТОВ «Саноіл Торг» та її подальшою реалізацією шляхом залучення ТОВ «Югекотоп».

На підтвердження факту наявності у ТОВ «Югекотоп» відповідних ресурсів, необхідних для організації переміщення ввіреного йому позивачем товару (олії соняшникової) та виконання комісійного доручення, суд зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Югекотоп» та ТОВ «Евері» укладено договір №04/01/10 на надання послуг із приймання, зберігання та перевантаження олії соняшникової від 04.01.2010, відповідно до умов якого ТОВ «Югекотоп» в межах своєї квоти на зберігання та переміщення товару отримало можливість здійснити перевалку вантажу, що зберігався на терміналі ТОВ «Евері» до судна.

Вказана обставина сприймається судом як опосередкований доказ товарності досліджуваних господарських операцій, які відповідачем в рамках акту перевірки кваліфіковані як нереальні.

При цьому суд вважає за необхідне відзначити, що посилання контролюючого органу на відсутність документів щодо оформлення працівників ДП ПАТ «Київхліб» які б (документи) підтверджували перебування певних посадових осіб в м. Миколаїв, спростовуються наступним.

Позивачем укладено з ТОВ «Техагроком» договір доручення №22 від 28.09.2008 та з ТОВ «Північтрансагро» договір доручення №ПТА11-3008/БКК від 01.08.2011.

Відповідно до даних договорів, ТОВ «Техагроком» та ТОВ «Північтрансагро» від імені та в інтересах Позивача забезпечили приймання від постачальника - ТОВ «Саноіл Торг» олії соняшникової нерафінованої у пункті поставки (на терміналі ТОВ «Евері»), а також передачу її комісіонеру - ТОВ «Югекотоп», зокрема, склали відповідні первинні документи (видаткові накладні, акти приймання-передачі товару, які наявні в матеріалах справи).

Тобто, наявність вказаної обставини сама по собі виключає необхідність оформлення відрядження відповідних працівників позивача до м. Миколаєва для складання документів, адже функції повірених осіб в даних правовідносинах виконували фізичні особи, зазначені в додатках до договорів №22 від 28.09.2008, №ПТА11-3008/БКК від 01.08.2011 та довіреностях на право купівлі - продажу зернових та олійних культур від імені позивача, які наявні в матеріалах справи.

Більш того, під час проведення перевірки контролюючим органом не встановлено наявності доказів перебування фізичних осіб: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_7 в трудових взаємовідносинах з позивачем (в розумінні Кодексу законів України про працю), внаслідок чого твердження відповідача про обов'язок надання позивачем до перевірки документів щодо оформлення відрядження власних працівників до м. Миколаєва є необґрунтованими.

Підсумовуючи викладене, суд також вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Як свідчать витяги по рахунку 631 «контрагент «Саноіл Торг»» за перевіряємий період, позивачем відображено бухгалтерському обліку результати господарських операції з даним контрагентом, показники яких і стали підставою для включення фінансових результатів до податкової звітності з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Посилання контролюючого органу на відсутність найменування позивача у реквізитах відповідних ВМД спростовується графами 9 Декларації, де чітко відображено найменування позивача - ДП ПАТ «Київхліб» «Булочно-кондитерський комбінат», чого відповідачем до уваги не прийнято.

Суд критично ставиться до твердження відповідача стосовно відсутності на час проведення перевірки сертифікатів якості на товар, сертифікатів виробника товару, як на належний доказ безтоварності господарських операцій, адже законодавством України на суб'єкта господарювання не покладено обов'язок зберігання документів, які підтверджують якість харчової продукції після сплину терміну її придатності та експорту даної продукції за межі митної території України.

Як специфікації до вище досліджених договорів так і митні декларації містять в собі відомості про відповідність соняшникової олії ДСТУ 4492:2005, урожай 2010-2011, що судом під сумнів не ставиться.

При цьому, не приймаючи до уваги змісту та обсягу господарських операцій, що вказані в зазначених вище документах, тим самим приходячи до переконання про відсутність об'єкту оподаткування по спірним господарським операціям, податковий орган посилається на те, що внаслідок порушень норм податкового законодавства контрагентом позивача, вказані документи не спричиняють змін в бухгалтерському та податковому обліку позивача, внаслідок чого останній позбавлений законного права на віднесення сум по документам до податкового кредиту та витрат.

Відповідно до ст. 1 розділу І Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. «а» ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Таким чином, податкова накладна є документом, який є підставою для нарахування податкового кредиту.

Між тим, наявність податкових накладних, видаткових накладних, актів виконаних робіт дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту та витрат, але не вичерпною, оскільки підставою для виникнення права на податковий кредит та витрати є, зокрема, реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано податковий кредит та витрати.

Як вже зазначалось, фактичне здійснення господарських операцій підтверджується дослідженими судом належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV - містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.

Суд позбавлений можливості прийняти до уваги посилання відповідача на невідповідність первинних документів вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», адже самі по собі порушення норм податкового законодавства іншими, аніж позивач особами, в розумінні ч.4 ст. 70 КАС України, не можуть бути доказом протиправної поведінки позивача.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд вважає за необхідне зазначити, що в розумінні ст.16 ПК України, навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту та витрат.

ПК України не містить в собі таких підстав для збільшення платнику податків грошового зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток як наявність розбіжностей між податковим кредитом покупця та податковими зобов'язаннями відповідача, та/або наявністю висновку посадової особи податкового органу щодо ознак «фіктивності» контрагента, а фактичність господарських операцій позивача з контрагентами підтверджується належним чином завіреними копіями доказів, що наявні в матеріалах справи.

За таких обставин, доводи, викладені в акті перевірки спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається представник відповідача, не можуть бути достатніми підставами для визнання правочинів між позивачем та контрагентом недійсними/нікчемними та не можуть одночасно бути достатніми доказами «безтоварності»/неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами, внаслідок чого спірне податкове повідомлення - рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Частина 1 ст. 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, за змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Як вбачається з пояснень позивача, а зворотного акт перевірки не містить, на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентом і на момент фактичного виконання даних господарських відносин, контрагент позивача, як юридична особа був внесений в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та був зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту/витрат, однак таких обставин в ході розгляду даної справи встановлено не було.

Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принципи верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Вищевказана позиція Окружного адміністративного суду м. Києва узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» № 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

В порушення положень ст. 7, Глави 6, ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги, в даному випадку, підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845, визначено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 09.09.2013 №№0004342280, 0004332280.

3. Судові витрати в сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп. присудити на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "КИЇВХЛІБ" (код ЄДРПОУ 00381574, адреса: 04080, м.Київ, ВУЛИЦЯ МЕЖИГІРСЬКА, будинок 83) з Держаного бюджету України.

Суддя П.О. Григорович

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.