Постанова № 37649420, 26.02.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2014 р. Справа № 820/4894/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засідання Кудіної Я.Г.

представників позивача Моргун АО., Комісаренко А.М., Нагора І.І.

представника відповідача Онищенко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2013р. по справі № 820/4894/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства "ФАРМСТАНДАРТ-Біолік"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Фармстандарт - Біолік» (далі - ПАТ «Фармстандарт - Біолік») звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, в якому просив визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення форма «Р» від 03 квітня 2013 року № 0000104401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 3 511 695 грн. та штрафні (фінансові) санкції 340 431,00;

- податкове повідомлення-рішення форма «У» від «03» квітня 2013 року № 0000155002, яким визначена штрафна санкція за порушення валютного законодавства щодо здійснення розрахунків в іноземній валюті на суму 1812882,91 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форма «Р» від 03 квітня 2013 року № 0000165002, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 1077914,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 101989,75 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форма «Р» від 03 квітня 2013 року № 0000175002 в частині нарахування податку на прибуток іноземних юридичних осіб, що призвело до збільшення сум грошового зобов'язання, а саме нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 510 грн.

- податкове повідомлення-рішення форма «Р» від «03» квітня 2013 року № 0000084401 в частині порушень вимог законодавства щодо збільшення сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 315 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форма «В1» від «03» квітня 2013 року № 0000094401 в частині порушень вимог законодавства щодо зменшення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 5003 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що за результатами проведеної відповідачем планової виїзної перевірки, оформленої актом № 141/44.1/01973452 від 18.03.2013 року документальної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 по 30.09.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 30.09.2012 років, податкова інспекція дійшла хибних висновків про порушення позивачем положень та вимог Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" зі змінами і доповненнями та Податкового Кодексу України. Позивач зазначив, що до складу валових витрат правомірно віднесено роялті у зв'язку з отриманням прав на використання Ноу-Хау при виробництві фармацевтичних препаратів, а фінансово-господарські операції з придбання Ноу - Хау технології розливу стерильних лікарських засобів пов'язані з господарською діяльністю позивача, тому у відповідача відсутні підстави для зменшення валових витрат. Також зазначив, що фінансово-господарські операції з придбання маркетингових послуг (робіт) у контрагентів пов'язані з господарською діяльністю позивача, оскільки впливають на формування фінансового результату діяльності підприємства. Позивачем правомірно здійснено розрахунки в іноземній валюті з нерезидентом при перерахуванні валютних цінностей за межі України. Зазначив, що валютні цінності, перераховані позивачем у вигляді роялті за надання права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (Ноу-Хау) по контрактам на передачу права на використання Ноу-Хау, укладених з нерезидентом, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними діючим законодавством України. Позивач стверджує, що жодної з угод, укладених ним з контрагентами не визнано судом недійсною, докази нікчемності зазначених операцій відсутні. Зазначене підтверджують належним чином складені первинні документи бухгалтерського та податкового обліку та відповідні письмові докази.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2013 р. адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Фармстандарт -Біолік» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби форма "Р" від 03 квітня 2013 року № 0000104401; форма "У" від 03 квітня 2013 року № 0000155002; форма "Р" від 03 квітня 2013 року № 0000165002; форма "Р" від 03 квітня 2013 року № 0000084401; форма В1 від 03 квітня 2013 року № 0000094401; форма "Р" від 03 квітня 2013 року № 0000175002.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та не з'ясування обставин, що мають суттєве значення для справи.

Позивач, ПАТ «Фармстандарт-Біолік», подав заперечення на апеляційну скаргу в яких наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що фахівцями Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби України було проведено документальну виїзну позапланову перевірку Публічного акціонерного товариства "ФАРМСТАНДАРТ - БІОЛІК" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 по 30.09.2012 років, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 30.09.2012 років, за результатами якої складено Акт № 141/44.1/01973452 від 18.03.2013 року.

На підставі складеного акту перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби України були прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення форма "Р" від 03 квітня 2013 року № 0000104401; форма "У" від 03 квітня 2013 року № 0000155002; форма "Р" від 03 квітня 2013 року № 0000165002; форма "Р" від 03 квітня 2013 року № 0000084401; форма В1 від 03 квітня 2013 року № 0000094401; форма "Р" від 03 квітня 2013 року № 0000175002.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями податковим органом порушені права та інтереси позивача.

В частині податкових повідомлень рішень № 0000094401 та № 0000084401 від 03.04.2013 року колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У податковому повідомленні - рішенні форма "В1" від " 03" квітня 2013 року № 0000094401 зазначені порушення вимог законодавства, щодо зменшення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 5003 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач мав господарські взаємовідносини з підприємствами: ПП "Промкомплект Україна" (код ЄДРПОУ 35477839), ТОВ "ПІДПРИЄМСТВО"ЕНЕРГОСТРОЙ" (код ЄДРПОУ 25464924), ТОВ фірма "Промелектрозв'язок" (код ЄДРПОУ 31153735).

Так, позивач придбав та сплатив ТОВ "ПІДПРИЄМСТВО"ЕНЕРГОСТРОЙ" товари з метою їх подальшого використання в господарській діяльності. ТОВ "ПІДПРИЄМСТВО"ЕНЕРГОСТРОЙ" поставив товарно - матеріальні цінності згідно укладеного договору №0403 від 04.01.2011 на загальну суму 137100,5 грн., в тому числі ПДВ 22850,09 грн. ПАТ "ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК". Позивач, згідно первинних документів, підтверджуючих поставку товару на підставі оформлених податкових накладних включив: до рядка 15.1 Декларації з ПДВ у березні 2011 року у сумі 4416 грн., у серпні 2011 року у сумі 5 грн.; обсяг постачання (база оподаткування) включено до рядка 15.2 Декларації з ПДВ у березні 2012 року у сумі 64509 грн., у серпні 2011 року у сумі 75 грн., у вересні 2011 року у сумі 13905 грн., у листопаді 2011 року у сумі 12707 грн.

На підтвердження реальності договору до суду надано: податкові накладні: №1 від 02.03.2011р., №2 від 02.03.2011р., №3 від 02.03.2011р., №22 від 15.03.2011р., №23 від 15.03.2011р., №25 від 16.03.2011р., №31 від 18.03.2011р., №36 від 23.03.2011р., №38 від 25.03.2011р., №26 від 16.08.2011р., №1 від 01.09.2011р., №6 від 01.09.2011р., №31 від 20.09.2011р., №47 від 27.09.2011р., №48 від 27.09.2011р., №49 від 27.09.2011р., №52 від 29.09.2011р., №38 від 17.11.2011р., №46 від 22.11.2011р., №45 від 22.11.2011р.

Для підтвердження відповідних взаємовідносин позивачем надано приходні ордери, акти приймання, вимоги, матеріальні звіти про рух матеріальних цінностей, акти приймання - передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, довідку від 15.08.2013 року № 3085/05.

ТОВ фірма "Промелектрозв'язок" (код ЄДРПОУ 31153735) поставив позивачу спецодяг на загальну суму 6990 грн., в тому числі ПДВ 1165 грн. Товар одержано по накладній №РН-1 від 27.03.2012 року та ТОВ фірма "Промелектрозв'язок" виписана податкова накладна №1 від 20.03.2012 по оплаті товару, згідно якої ПАТ "ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК" включив обсяг постачання (база оподаткування) до рядка 15.2 Декларації з ПДВ у березні 2012 року у сумі 5825 грн. Для підтвердження відповідних взаємовідносин позивачем надано приходний ордер №720 від 27.03.12р. (черевики "Берці", берці "Влад"), видаткові накладні від 27.03.2012 та 16.03.2012 року, вимога №1201 від 02.04.2012 року, виписка банку, довідку від 15.08.2013 року № 3086/05 про мету придбання товару та його знаходження.

Між позивачем та ПП "Промкомплект Україна" (код ЄДРПОУ 35477839) були укладені договори №02/04 від 02.04.2012 та №04/04 від 03.04.2012, на загальну суму 64853,28 грн., в тому числі ПДВ 10808,88 грн. на проведення робіт по монтажу системи вентиляції.

Для підтвердження відповідних взаємовідносин позивачем надано податкові накладні №45 від 11.04.2012р., № 135 від 17.04.2012р., №42 від 10.07.2012р. Виконані роботи підтверджується актами виконаних робіт, підписаними з обох сторін, а обсяг постачання послуг (база оподаткування) включено до рядка 15.2 Декларації з ПДВ ПАТ "ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК" у травні 2012 року у сумі 44360 грн., у серпні 2012 року у сумі 9684 грн. Крім того позивачем надано акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за червень; розрахунок №1-2 (загальновиробничих витрат до акту №1); банківські виписки та довідку від 15.08.2013 року № 3096/05 про проведення робіт по монтажу систем вентиляції.

Таким чином, єдиною підставою, що слугувала для висновків відповідача щодо неможливості встановити зв'язок понесених витрат (з урахуванням ПДВ) позивача з контрагентами ПП "Промкомплект Україна", ТОВ "ПІДПРИЄМСТВО"ЕНЕРГОСТРОЙ", ТОВ фірма "Промелектрозв'язок", є висновки Акту перевірки від 18.03.2013 року № 141/44.1/01973452, зроблені на підставі отриманих матеріалів від ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС, Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС та від Основ'янської МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС та первинних бухгалтерських документів, що були надані підприємством до перевірки.

Однак, в силу приписів статей 207 і 208 Господарського кодексу України, ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, одного лише висновку органу державної податкової служби про нікчемність вчиненого платником податків правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для судження іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону, оскільки податкові органи не наділені законодавцем виключною прерогативою на визнання правочинів такими, що суперечать закону.

У ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів про визнання правочину недійсним, в тому числі відповідних рішень суду з цього приводу.

Також, в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", позивач та його контрагент є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність), відповідно до ст.61 Конституції України, має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим. Отже, платник податків не несе відповідальності за своїх контрагентів.

Надані до суду документи засвідчують фактичне отримання товару. Проте, в ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних документів, наданих позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Необхідно зазначити, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податку на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

Відповідно до пл. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податковою) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а за змістом пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1. 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України, господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями.

Відповідно до п.п. 201.6, 201.7 та 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі, якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем податку на додану вартість у ціні товару.

За таких обставин, слід дійти висновку, що судження податкового органу про неправомірність формування податкового кредиту та заниження позивачем податку на додану вартість не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність скасування податкового повідомлення-рішення форма "В1" від " 03" квітня 2013 року № 0000094401.

Стосовно встановлених відповідачем порушень вимог законодавства, щодо збільшення сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 315 грн., що слугували підставою для прийняття спірного податкового повідомлення - рішення форма "Р" від " 03" квітня 2013 року № 0000084401, слід зазначити наступне:

Відповідно до Акту перевірки № 141/44.1/01973452 від 18.03.2013 року позивачем порушені вимоги законодавства, а саме: п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями) відносно збільшення сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 315 грн.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище різня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи) у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 198.6 п. 198 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.п.54.3.2 п.54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Як з'ясовано судовим розглядом, фактичною підставою для винесення податкового повідомлення-рішення слугували відображені в акті № 141/44.1/01973452 від 18.03.2013 року висновки відповідача про завищення податкового кредиту при придбанні товарів (послуг) у ПП "Промкомплект Україна", ТОВ "ПІДПРИЄМСТВО"ЕНЕРГОСТРОЙ", ТОВ фірма "Промелектрозв'язок" у сумі 5003 грн. Крім того зазначено про заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет у сумі 315 грн.

Позивачу була видана належним чином оформлена податкова накладна на визначені та сплачені позивачем суми податку.

Таким чином, судження податкового органу про неправомірність формування податкового кредиту та заниження позивачем податку на додану вартість не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

У ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів про визнання правочинів позивача з відповідними контрагентами недійсним, в тому числі відповідних рішень суду з цього приводу. А, отже, податкове повідомлення-рішення форма "В1" від " 03" квітня 2013 року № 0000094401 в частині порушень вимог законодавства щодо зменшення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 5003 грн. прийняте податковою безпідставно та підлягає скасуванню. Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, то це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Позивачем здійснено законну господарську діяльність та за її результатами правомірно сформовано валові витрати та податковий кредит, а тому позивач безперечно має право на зменшення оподатковуваного прибутку на здійснені витрати та, як наслідок, на податковий кредит. Іншого відповідачем доведено не було.

Судом першої інстанції встановлено, що штрафна (фінансова) санкція застосована відповідачем за зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань) з податку на додану вартість визначено позивачеві з ПДВ згідно податкового повідомлення-рішення форма "В1" від " 03" квітня 2013 року № 0000094401.

Отже, відсутні обставини, які слугують підставою для застосування до ПАТ "ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК" штрафної санкції, передбачені п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.

В ході розгляду справи відповідачем не спростовано достовірності відомостей первинних документів, наданих позивачем по взаємовідносинам з ПП "Промкомплект Україна", ТОВ "ПІДПРИЄМСТВО"ЕНЕРГОСТРОЙ", ТОВ фірма "Промелектрозв'язок" та наявність господарських правовідносин.

Однак, колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції щодо скасування податкових - повідомлень рішень № 0000175002, № 0000165002, № 0000155002, № 0000104401від 03.04.2013 року з огляду на наступне.

В основу оскаржуваного податкового повідомлення - рішення форма "Р" від 03 квітня 2013 року № 0000104401 покладені висновки Акту № 141/44.1/01973452 від 18.03.2013 року, в мотивувальній частині якого зазначено про заниження податку на прибуток на загальну суму 3 511 695 грн. за період з 01.10.2010 по 30.09.2012 років, та неможливість встановлення зв'язку нарахованих роялті за отримане право на використання інформації відносно промислового, комерційного та наукового досвіду (Ноу - Хау) технології розливу стерильних лікарських засобів придбаних від "Х-ВІО ТЕСНOLOGIES", Республіка Кіпр відповідно до контракту б/н від 27.02.2009 з господарською діяльністю позивача та неможливість віднесення витрат ПАТ "ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК" на ведення фінансово-господарської діяльності по взаємовідносинах з ТОВ "Фарма Персонал Актив", ТОВ "Фарм Аутсорсінг" та ТОВ "Промоушен груп" у склад валових витрат.

Відповідно до п. 1.30. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», роялті - платежі будь-якого виду, одержані у вигляді винагород (компенсацій) за використання або надання дозволу на використання прав інтелектуальної, в тому числі промислової, власності; а також інших аналогічних майнових прав, що визнаються об'єктом права власності суб'єкта підприємницької діяльності, включаючи використання авторських прав на будь-які твори науки, літератури, мистецтва, записи на носіях інформації, права на копіювання і розповсюдження будь-якого патенту або ліцензії, знака на товари та послуги, права та винаходи, на промислові або наукові зразки, креслення моделі, або схеми програмних засобів обчислювальної техніки, автоматизованих систем або систем обробки інформації, секретної формули або процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Відповідно до п.1.1 контракту про передачу прав на використання інформації відносно промислового, комерційного або наукового досвіду технології розливу стерильних лікарських засобів від 27.02.2009 року, ноу-хау - це опис промислового, комерційного та наукового досвіду технології розливу стерильних лікарських засобів (а.с.225 том. 1)

Однак в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивачем не доведено, що його контрагент ТОВ "Х-ВІО ТЕСНOLOGIESLIMITED" мало майнове право на технології розливу стерильних лікарських засобів.

Контракт від 27.02.2009 року був укладений у м. Харків та давав право позивачу на використання досвіду технології розливу стерильних лікарських засобів.

Однак, жодних відомостей щодо суті цього досвіду у письмовому вигляді до суду не надано. Також, не надано жодної аналітико-нормативної документації на лікарські засоби складені після укладення цього договору.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку про те, що ліцензійних контракт від 27.02.2009 року - це угода яка створена з метою формування витрат та, як наслідок, заниження податку на прибуток та фактично не пов'язана з господарською діяльністю позивача.

Також позивачем укладались договори маркетингових послуг по просуванню продукції на ринку з ТОВ «Промоушен Груп» (а.с.21-43 т.2), ТОВ «Фарма Персонал Актив» (а.с.44-80) та ТОВ «Фарм Аутсорсинг»(а.с. 86-251б т.2, а.с.1-14 т.3).

Правовідносини ПАТ «Фармстандарт - Біолік» з ТОВ «Фарм Аутсорсинг» відображені у податковому обліку ТОВ «Фарм Аутсорсинг». (а.с.81-85 т.2)

В своїх додаткових поясненнях, ПАТ «Фармстандарт Біолік» вказує, що діяльність по просуванню його продукції на ринку, що здійснювалась з ТОВ «Промоушен Груп», ТОВ «Фарма Персонал Актив» та ТОВ «Фарм Аутсорсинг», мала наслідком укладання договорів з ТОВ «БаДМ» та ПАТ «Альба Україна».

Однак, колегія суддів не приймає до уваги данні пояснення, оскільки, відповідно до договорів поставки від 09.12.2011 року, ТОВ «БаДМ» та ПАТ «Альба Україна» не є цільовою аудиторією, до якої доводились відомості про лікарські засоби, що випускаються, в розумінні в п.1.1. стандартних договорів з ТОВ «Промоушен Груп», ТОВ «Фарма Персонал Актив» та ТОВ «Фарм Аутсорсинг».

Тому ніякого економічного ефекту від договорів на маркетингові послуги з ТОВ «Промоушен Груп», ТОВ «Фарма Персонал Актив» та ТОВ «Фарм Аутсорсинг» не відбулося, оскільки позивач не довів зв'язок між укладеними договорами на маркетингові послуги та реалізацією за довговорами поставок фірмам посередникам лікарські засоби власного виробництва.

Відповідно до п.п. 14.1.27. п.14.1 ст. 14 ПК України, витрати - це сума будь-яких витрат платника податків у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподіл власником).

Отже, аналізуючи наявні в матеріалах справи письмові докази, колегія суддів доходить висновку про те, що витрати на придбання ноу - хау та маркетингових послуг не пов'язані з господарською діяльністю ПАТ «Фармстандарт Біолік»

В основу оскаржуваного податкового повідомлення - рішення форма "У" від " 03" квітня 2013 року № 0000155002 покладені висновки Акту № 141/44.1/01973452 від 18.03.2013 року, а саме здійснення позивачем розрахунків в іноземній валюті у сумі 174207,73 євро (1812372,91 грн.) з нерезидентом "WEBBINGLTD", (Британські Віргінські острови) без одержання Індивідуальної ліцензії НБУ на здійснення разової валютної операції при перерахуванні валютних цінностей за межі України.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується матеріалами справи, що позивач мав взаємовідносини з контрагентом "WEBBINGLTD" (Британські Віргінські острови), а саме: між вказаними підприємствами було укладено договір позики №08-2008 від 28.05.2008р., згідно умов якого Позикодавець ("WEBBINGLTD") надає Позичальнику (ПАТ "ФАРМСТАНДАРТ - БІОЛІК") у тимчасове поворотне користування грошові кошти в іноземній валюті в сумі 500000,0 євро (п.1.1 договору). Згідно п.1.2 договору, позика надається в безготівковій формі і підлягає поверненню до 04.06.2009р. Строк дії вказаного договору безпосередньо в тексті не визначено.

Згідно додаткової угоди №1 від 12.05.2009р. до договору позики №08-2008 від 28.05.2008р., п.1.2 договору, викладено в редакції ".. позика надається в безготівковій формі і підлягає поверненню до 04.06.2010р..".

Позивач по договору позики №08-2008 від 28.05.2008р. повернув нерезиденту позику у сумі 174207,7евро (1812372,91грн.), а саме: 24.12.2010 згідно платіжного доручення №411 з рахунку №26007200000525 відкритого в уповноваженому банку "ВіЕйБі Банк" перераховано на користь нерезидента "WEBBING LTD" (Британські Віргінські острови) в погашення кредитного договору №08-2008 від 28.05.2010 валютні кошти у сумі 174207,73 євро (1812372,91грн).

Повернення позики нерезиденту в бухгалтерському обліку позивача відображено в кореспонденції рахунків 312 "Поточні рахунки в іноземній валюті" та 502/31 "Довгостроковий кредит в Євро".

Відпоідно до ст.. 4 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», до видів зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють в Україні суб'єкти цієї діяльності, належать: кредитні та розрахункові операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності;

Відповідно до п. 1 ст. 5 Декрету КМУ № 15-93 від 19.02.1993р. "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.

Пунктом 4 ст. 5 Декрету КМУ № 15-93 від 19.02.1993р. "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" передбачено, що індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують такі операції: вивезення, переказування і пересилання за межі України валютних цінностей.

Таким чином, для здійснення перерахування валютних цінностей за межі України необхідна індивідуальна ліцензія. Враховуючи ту обставину, що даної ліцензії не було надано ані до перевірки, ані до суду, податковим органом обґрунтовано застосовану штрафну санкцію, передбачену п. 54.3.3 Податкового кодексу України.

В основу оскаржуваного податкового повідомлення - рішення форма "Р" від 03 квітня 2013 року № 0000165002 покладені висновки Акту № 141/44.1/01973452 від 18.03.2013 року, а саме позивачем за період, що перевірено, при виплаті нерезиденту ООО "X-BIOTECHNOLOGIESLIMITED" (Республіка Кіпр) доходів з джерелом походження з України у вигляді роялті договору № 25/09/09 від 25.09.2009 у сумі 89000,0 дол. США (710086,5 грн.) та договору №25-2/06/10 25.06.2010 у сумі 810990,0 дол. США (6476006,5 грн.) не здійснено оподаткування такої виплати за ставкою у розмірі 15 відсотків, яка сплачується до бюджету під час такої виплати на загальну суму 1077914,0 грн.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач має взаємовідносини з контрагентом ООО "X- ВIO ТЕСНNОLOGІЕS" LIMITED" (Республіка Кіпр), за контрактами №25/09/09 від 25.09.2009 року про передачу прав на використання інформації стосовно промислового, комерційного і наукового досвіду (Ноу-Хау) отримання готової форми препарату ванкоміцину гідрохлорід порошок ліофілізрваний для приготування розчину для ін'єкцій 500 мг та 1000. (а.с.105-109 т.3)

Відповідно до умов контракту Ліцензіар ООО "X- ВIO ТЕСНNОLOGІЕS" LIMITED" за винагороду надає право використання Ноу-Хау. Право власності до користувача на даний об'єкт інтелектуальної власності не переходить, а залишається за правоотримувачем. За надання Ноу-Хау, відповідно п.6.1 Контракту, Ліцензіат виплачує разові відрахування (роялті) згідно додатку № 1 про виконання кожного етапу. Поточні відрахування (роялті) сплачуються Ліцензіатом Ліцензіату у розмірі 15 % від суми щоквартального валового доходу через шість місяців після початку промислового випуску Продукції.

Передача права на використання Ноу-Хау здійснюється поетапно. Згідно додаткової угоди, оплата по контракту приймається в будь-якій формі платежу, яка не протирічить інтересам сторін, у тому числі вексельна форма розрахунків.

В рахунок сплати, підприємством виписано векселі які було передано ООО "X- ВIO ТЕСНNОLOGІЕS" LIMITED, а саме: згідно акту передачі простого векселя № бланка 1486547 серія АА номінальною вартістю 1030000,00 дол. США, згідно акту передачі простого векселя № бланка 1486423 серія АА номінальною вартістю 130000,00 дол. США.

За період з 01.10.2010 по 30.09.2012 роки позивачем перераховано на адресу нерезидента грошові кошти у загальній сумі 89000 дол. США (710086,5 грн.) - платіжне доручення від 13.05.2011 року №445.

Також встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем з контрагентом ООО "X- ВIO ТЕСНNОLOGІЕS" LIMITED" (Республіка Кіпр), було укладено контракт № 25-2/06/10 від 25.06.2010 на передачу права на використання інформації відносно промислового, комерційного та наукового досвіду (Ноу-хау) отримання готової форми препарату азітроміцина ліофілізат для розчина інфузій.

Відповідно до умов контракту, Ліцензіар "X- ВIO ТЕСНNОLOGІЕS LIMITED" за винагороду надає право на використання Ноу - Хау. Право власності до користувача на даний об'єкт інтелектуальної власності не переходить, а залишається за правоотримувачем. За надання ноу-хау, відповідно п.6.1 Контракту, Ліцензіат виплачує разові відрахування (роялті) згідно додатку №1 після виконання кожного етапу. Поточні відрахування (роялті) сплачуються Ліцензіатом Ліцензіату у розмірі 15 % від суми щоквартального валового доходу через шість місяців після початку промислового випуску Продукції.

Передача права на використання Ноу - Хау здійснюється поетапно. Загальна вартість передачі права на використання ноу-хау складала 890000,00 дол. США. Згідно додаткової угоди оплата по контракту приймається у будь-якій формі платежу, яка не протирічить інтересам сторін, у тому числі вексельна форма розрахунків.

В рахунок сплати, позивачем виписано векселі які було передано "X- ВIO ТЕСНNОLOGІЕS LIMITED", а саме: згідно акту передачі простого векселя № бланка 1486431 серія АА номінальною вартістю 280000,00 дол. США, згідно акту передачі простого векселя № бланка 1486436 серія АА номінальною вартістю 610000,00 дол. США.

За період з 01.10.2010 по 30.09.2012 роки позивачем перераховано на адресу нерезидента грошові кошти у загальній сумі 810990,0 дол. США (6476006,58грн.) - платіжні доручення від 30.08.2011 року №95, від 31.08.2011року № 96, від 20.09.2011року № 112, від 09.11.2011 року № 133, від 14.12.2011 року №169, від 21.12.2011 року №172, від 25.01.2012 року №22, від 17.02.2012 року №34, від 03.03.2012 року №42, від 12.04.2012 року №54, від 31.07.2012 року №89, від 08.08.2012 року №98, від 14.08.2012 року №102, від 16.08.2012 року №104, від 04.09.2012 року №118, від 11.09.2012 року №122.

У обліку позивача було відображено проведення розрахунків з "X- ВIO ТЕСНNОLOGІЕS" LIMITED" за контрактами №25/09/09 від 25.09.2009; №25-2/06/10 від 25 червня 2010, шляхом видачі векселів за рах. "Короткострокові векселі в іноземній валюті".

Як свідчить відповідь на запит від 13.03.2013 року (а.с. 27 т.4), підприємство "X- ВIO ТЕСНNОLOGІЕSLIMITED" не здійснювало реєстрацію в Україні та зарубіжних патентних відомствах «готової форми препарату вариконазол порошок для розчину інфузорій», «готової форми препарату азитроміцин ліофізілат для розчина інфузорій» та інших лікарських засобів.

Відповідно до пункт 103.2 ст.103 Податкового кодексу України, особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.

Відповідно до пункт 103.3 ст.103 Податкового кодексу України, бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів.

При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу.

Отже, позивач не може застосовувати звільнення від оподаткування або зменшення ставки податку оскільки підприємство"X- ВIO ТЕСНNОLOGІЕSLIMITED" не є бенефіцтарним.

В основу оскаржуваного податкового повідомлення - рішення форма "Р" від 03 квітня 2013 року № 0000175002 покладені висновки Акту № 141/44.1/01973452 від 18.03.2013 року, щодо нарахування податку на прибуток іноземних юридичних осіб, що призвело до збільшення сум грошового зобов'язання, а саме нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 510 грн.

У ході перевірки податковим органом встановлено, що позивачем не було подано до Спеціалізованої державної інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби розрахунки (звіти) податкових зобов'язань нерезидента «ОООX- ВIO ТЕСНNОLOGІЕSLIMITED», якому здійснено виплату доходу у вигляді роялті за відповідні податкові періоди по строку та формою, встановленими центральним органом державної податкової служби, а саме додаток ПН «Розрахунок суми податків, які утримуються при виплаті доходів (прибутків) нерезидентам за звітний (податковий) період» (до рядка 17 декларації № 114 та до рядка 17 декларації № 1213).

Пунктом 103.9 ст. 103 Податкового кодексу передбачено, що особа, яка виплачує доходи нерезиденту, зобов'язана у разі здійснення у звітному періоді (кварталі) виплат нерезидентам доходів із джерелом їх походження з України подавати до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів у строки та за формою, встановленими центральним органом ДПС.

Додаток ПН заповнюється окремо щодо кожного нерезидента, якому виплачуються доходи. Перелік таких доходів визначено п. 160.1 ст. 160 Кодексу. До цього переліку входять і роялті.

З суми доходів, перелічених у п. 160.1 цієї статті Податкового кодексу, резидент, що виплачує такі доходи на користь нерезидента, зобов'язаний утримати з нерезидента податок за ставкою 15 % згідно з п. 160.2 ст. 160 цього Кодексу (крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.6 цієї статті).

Податок, утриманий з нерезидента, сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України та країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати.

При цьому, у разі якщо положення чинних міжнародних договорів України з країнами нерезидентів, на користь яких виплачуються доходи, передбачають інші ставки оподаткування таких виплат, то застосовуються ставки, передбачені таким договором.

Додаток ПН складається також з двох таблиць: у табл. 1 здійснюється розрахунок податкових зобов'язань нерезидентів у розрізі отриманих ними доходів із джерелом їх походження з України, у таблиці 2 додатка ПН відображаються тільки суми прибутку за безпроцентними облігаціями та казначейськими зобов'язаннями.

Однак, в матеріалах справи звіти, на які посилається суд першої інстанції в своєму рішенні відсутні.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що податкове повідомлення - рішення форма "Р" від 03 квітня 2013 року № 0000175002 прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідно до ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Постанова суду першої інстанції від 21.08.2013 року в частині скасування податкових повідомлень - рішень № 0000175002, № 0000165002, № 0000155002, № 0000104401від 03.04.2013не відповідає вимогам ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підлягає скасуванню з підстав, визначених п.1, п.2, п.3, ч.1 ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України

Відповідно до ч.2 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Керуючись , ст.ст. 159, 160, 167, 195, 196, п. 3 ч.1 ст. 198, п.п. 3 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, 207, 209, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2013 року по справі № 820/4894/13-а скасувати в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000194401, № 0000155002, № 00001650002, № 0000175002 від 03.04.2013 року.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову в цій частині відмовити.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2013 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Рєзнікова С.С.Судді(підпис) (підпис) Катунов В.В. Ральченко І.М. Повний текст постанови виготовлений 03.03.2014 р.