Постанова № 37649409, 11.03.2014, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 801/10788/13-а

11.03.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ілюхіної Г.П.,

суддів Горошко Н.П. ,

Курапової З.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Відділу Держземагентства у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Радчук А.А.) від 19.12.13 у справі № 801/10788/13-а

за позовом ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)

до Відділу Держземагентства у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим (вул. Советська, 11, м. Бахчисарай, Автономна Республіка Крим, 98400)

про визнання протиправними дій щодо відмови в задоволенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою для отримання у власність земельної ділянки.,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.12.13 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними дії Відділу Держземагенства у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим, щодо відмови в задоволенні клопотання ОСОБА_3 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою для отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Зеленівської сільської ради поблизу села Щасливе, Бахчисарайського району, Автономна Республіка Крим.

3обов'язано Відділ Держземагенства у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим розглянути подане ОСОБА_3 клопотання у відповідності до норм чинного законодавства із прийняттям відповідного рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою для отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Зеленівської сільської ради поблизу села Щасливе, Бахчисарайського району, Автономна Республіка Крим.

Стягнуто з Державного бюджету на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 68,82грн. (арк. с. 34-38).

Рішення мотивовано тим, що надані до заяви позивачем графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки є достатніми для визначення його волі з метою реалізації своїх прав, оскільки більш чіткого та визначеного поняття, нормативів щодо оформлення або вимог до останніх не передбачено; Позивачем в клопотанні зазначено згоду на отримання будь-якої земельної ділянки, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею до 2,0 га на території Зеленівської сільської ради поблизу села Щасливе, Бахчисарайського району, АР Крим, що не заборонено, а навпаки передбачено статтею 118 ЗК України.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Відділ Держземагентства у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі (арк. с. 46-50).

Доводи апеляції мотивовані тим, що судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, основні з яких полягають в тому, що повноваження територіального органу Держземагентства при розпорядженні землями сільськогосподарського призначення поширюються на землі державної форми власності; обов'язок вказати на графічному матеріалі бажаного місця розташування земельної ділянки відповідно до статті 118 Земельного кодексу України покладена саме на громадян, які виявили бажання отримати у власність земельну ділянку і не входить до повноважень відділу Держземагентства у Бахчисарайському районі АР Крим; позивачем подано умовне зображення селища Щасливе, на якому відсутні будь-які позначки про бажане місце розташування земельної ділянки, що не дає можливості встановити відповідність місця розташування ділянки вимогам закону; судом не прийнято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що свідчить про неповне з'ясування судом всіх істотних обставин, що мають значення для правильного вирішення адміністративного спору.

В судове засідання, призначене на 11.03.2014 позивач та відповідач явку уповноважених представників не забезпечили, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином та своєчасно.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 197 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів встановила наступне.

01.10.2013 позивач звернувся до відділу Держземагентства у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим з клопотанням в порядку статті 118 Земельного кодексу України про виділення ОСОБА_3 земельної ділянки орієнтовним розміром 2,0 га в адміністративних межах Зеленівської сільської ради поблизу села Щасливе, Бахчисарайського району, АР Крим з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, посилаючись на те, що має право на отримання безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, без його погодження. Надати дозвіл на розробку проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки орієнтованою площею 2,0 га по передачі його безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Зеленівської сільської ради поблизу села Щасливе, Бахчисарайського району, АР Крим (арк.с.10-11).

Позивач до зазначеного клопотання надав графічні матеріали, а саме копію плану населеного пункту села Щасливе, Бахчисарайського району, АР Крим без зазначення місця розташування земельної ділянки, з графічних матеріалів села Щасливе, Бахчисарайського району, АР Крим неможливо встановити місце розташування запрошуваної земельної ділянки (арк.с.12).

18.10.2013 Листом Відділ Держземагентства у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим № 3421 розглянувши клопотання ОСОБА_3 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, для ведення особистого селянського господарства, а також додані до нього матеріали, повідомив, що за результатами розгляду документів, наданих ним, Відділ Держземагентства у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим дійшов висновку, що дані матеріали не повною мірою відповідають вимогам чинного законодавства України. З наданих графічних матеріалів бажане місце розташування земельної ділянки не визначено. Таким чином, підготовити відповідний Наказ, на підставі наданих ним документів не надається можливим (арк. с. 13-14).

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Відділу Держземагентства у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим, в якому просить:

- визнати протиправними дії Відповідача, щодо відмови в задоволенні клопотання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою для отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Зеленівської сільської ради поблизу села Щасливе, Бахчисарайського району, АР Крим.

- зобов'язати Відповідача розглянути подане вищевказане клопотання у відповідності до норм чинного законодавства із прийняттям аргументованого рішення, наказу чи іншого документу, яким передбачено надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи в його відмові.

- відшкодувати на користь позивача витрати, пов'язані зі сплатою судового збору.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню, з наступних підстав.

Правовідносини сторін регулюються Конституцією України, Земельним Кодексом України.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. п. "а", "б" статті 12 Земельного Кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Пункт "б" частини першої статті 81 Земельного Кодексу України передбачає, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Частина шоста статті 118 Земельного Кодексу України закріплює, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до частини сьомої статті 118 Земельного Кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Частина перша статті 122 Земельного Кодексу України передбачає, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Частиною четвертою статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності » від 06.09.2012 № 5245 - VI (набрав чинності 01.01.2013 ) були внесено зміни до прикінцевих та перехідних положень Земельного кодексу України, згідно з яким з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:

а) земельні ділянки:

на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;

б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок , зазначених у підпунктах "а" і "б " пункту 4 цього розділу.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 22.07.2013 № 453, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.07.2013 за № 1238/23770 було внесено зміни до Положення про Управління (Відділ) Держземагентства в районі, і доповнені пунктом 4 підпунктами 4.27, 4.28 такого змісту: «Передача відповідно до закону земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб у межах району у разі утворення Управління (Відділу) на території Автономної Республіки Крим».

Судова колегія вважає, що позивач звернувся до органу, який не має право розпоряджуватися землею у межах населеного пункту, вказавши тільки населений пункт, у якому бажає отримати земельну ділянки, що є противоправним. Повноваження територіального органу Держземагентства при розпорядженні землями сільськогосподарського призначення поширюються на землі державної форми власності.

Судова колегія дійшла висновку, що в якості графічного матеріалу позивачем подано умовне зображення селища Щасливе, на якому відсутні будь-які позначки про бажане місце розташування земельної ділянки, що не дає можливості встановити відповідність місця розташування ділянки вимогам закону, прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Всі перераховані вище вимоги до графічного матеріалу обов'язково надаються до клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, ґрунтується на вимогах земельного законодавства України з метою отримання повної і достовірної характеристики про земельну ділянку, її місця розташування та визначення органу, уповноваженого розпоряджатися цією земельною ділянкою. Обов'язок вказати на графічному матеріалі бажаного місця розташування земельної ділянки відповідно до статті 118 Земельного кодексу України покладена саме на громадян, які виявили бажання отримати у власність земельну ділянку і не входить до повноважень відділу Держземагентства у Бахчисарайському районі АР Крим. Відсутність конкретизованих графічних матеріалів позбавляє можливості Відділ ідентифікувати об'єкт на відповідність вимогам Земельного кодексу. Відділ не наділений повноваженнями конкретизувати графічні матеріали.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що можливість самостійного визначення органом державної влади або органом місцевого самоврядування, в компетенції якого знаходиться вирішення питання про надання безоплатно у власність громадян земельних ділянок, не передбачено. Позивач, повинен був зазначити конкретну земельну ділянку у межах населеного пункту та надати матеріали які визначенні статтею 118 Земельного Кодексу України.

Позовні (матеріально-правові) вимоги повинні відповідати суті правопорушення, якщо воно наявне. Обраний спосіб захисту права має кореспондувати з характером допущеного невизнання, оспорювання або порушення права.

У відносинах між позивачем та відповідачем судова колегія не виявила будь-якого порушення права позивача, якому кореспондує обраний ним спосіб захисту права.

За таких обставин відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Доводи, мотиви, обгрунтування позивача спростовуються вищевикладеним і не можуть бути прийнятті судовою колегією.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, у зв'язку з чим висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог є помилковим.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Це випливає з конституційного принципу законності.

За нормами матеріального права суд кваліфікує спірні правовідносини, тобто дає їм правову оцінку. Застосування судом норм матеріального права полягає у співставленні встановлених судом обставин з ознаками норми матеріального права, яка регулює поведінку учасників спірних відносин, а також у з'ясуванні відповідних правових наслідків у разі порушення такої норми кимось із учасників.

Застосування судом норми процесуального права полягає у вчиненні процесуальних дій та ухваленні рішень, що обумовлені обставинами розгляду справи.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, обґрунтованим вважається рішення, в якому повно відображенні обставини, що мають значення для цієї справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними і допустимими доказами.

Між тим, судове рішення суду першої інстанції не можна визнати законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення та прийняття нового відповідно до пункту 4 частини першої статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України.

Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 3 частини першої статті 198, пунктом 4 частини першої статті 202, частиною другою статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Відділу Держземагентства у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.12.13 у справі № 801/10788/13-а задовольнити.

2.Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.12.13 у справі № 801/10788/13-а скасувати.

3.Прийняти нову постанову.

4.В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанову може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя підпис Г.П.Ілюхіна

Судді підпис Н.П.Горошко

підпис З.І.Курапова

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна