Постанова № 37649337, 11.03.2014, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 123/13036/13-а

11.03.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ілюхіної Г.П.,

суддів Горошко Н.П. ,

Курапової З.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономної Республіки Крим на постанову Київського районного суду м. Сімферополя (суддя Тихопой О.О. ) від 19.12.13 у справі № 123/13036/13-а

за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим (вул. Київська, 81, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95006)

про противоправну бездіяльність органу державної влади,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського районного суду м. Сімферополя від 19.12.2013 адміністративний позов ОСОБА_2 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання до певних дій задоволений частково ( арк. с.77).

Визнано неправомірною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим з приводу несвоєчасного та неповного виконання постанови Київського районного суду м. Сімферополі від 26.04.2013 року у справі № 123/1358/13-а.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 - відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що державний виконавець не провів усіх, передбачених законом виконавчих дій у період з 10.06.2013 по 22.10.2013 задля своєчасного виконання рішення суду, чим порушив законодавство, та приписи статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" № 606, за якою державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Посилання відповідача на поважність причин невиконання рішення суду є безпідставними, оскільки за роз'ясненнями рішення у червні 2013 року звертався боржник, а не виконавча служба, отже, виявляється, що виконавцю цей порядок було на той час зрозуміло, і він повинен був вчинити усіх передбачених законом виконавчих дій у двомісячний строк. Судом встановлена неправомірна бездіяльність відповідача щодо несвоєчасного і повного здійснення виконавчих дій на протязі з 10.06.2013 по 22.10.2013, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" № 606.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі ( арк. с 79-81).

Доводи апеляції мотивовані тим, що судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, основні з яких полягають в тому, що у своєму рішенні суд протиставляє права сторони виконавчого провадження на звернення до суду - обов'язкам державного виконавця, робить їх взаємовиключними, оскільки скориставшись своїм правом, боржник породжує „бездіяльність" виконавця; у державного виконавця не було підстав зупиняти виконавче провадження з метою переривання строків, оскільки звернення до суду ініційоване стороною виконавчого провадження, що не охоплюється випадками зупинення, зазначеними ст. 37, 38 Закону, так само як і не було підстав нехтувати правами сторони виконавчого провадження на звернення до суду, якими вона сумлінно скористалась ще на протязі терміну, наданому на самостійне виконання; державний виконавець був обмежений у прийнятті примусових заходів з метою виконання рішення суду, часові рамки виконання якого, встановлені Законом не розраховані на таку затримку призначення судового розгляду.

В судове засідання, призначене на 11.03.2014 позивач та відповідач явку уповноважених представників не забезпечили, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином та своєчасно.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 197 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів встановила наступне.

26.04.2013 постановою Київського районного суду м. Сімферополі у справі № 123/1358/13-а позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду в АР Крим про перерахунок пенсії - задоволено частково; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду в АР Крим провести перерахунок пенсії, призначеної ОСОБА_2, виходячи з грошового забезпечення відповідно до довідки наданої Військовим комісаріатом АР Крим від 28.05.2012, в порядку передбаченому законодавством. Перерахунок пенсії провести з 01.08.2012(арк.с. 6).

10.06.2013 Постановою заступника начальника відділу примусового виконання Нємцовою Н.І. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 123/1358/13-а 2-а/123/121/2013 виданий 07.06.2013, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду в АР Крим провести перерахунок пенсії, призначеної ОСОБА_2, виходячи з грошового забезпечення відповідно до довідки наданої Військовим комісаріатом АР Крим від 28.05.2012, в порядку передбаченому законодавством (арк. с. 7).

12.06.2013 Головне управління пенсійного фонду України в АР Крим звернулось до Київського районного суду м. Сімферополі з заявою № 843/06-21 про роз'яснення постанови Київського районного суду м. Сімферополі від 26.04.2013 по справі № 123/1358/13-а (2-а/123/121/2013), в якому просило роз'яснити на підставі якого законодавства і якої структури грошового забезпечення необхідно здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з 01.08.2012(арк.с. 88-90).

12.06.2013 Головне управління пенсійного фонду України в АР Крим звернулось до Київського районного суду м. Сімферополі з заявою № 844/06-21 про надання відстрочки виконання постанови Київського районного суду м. Сімферополі від 26.04.2013 по справі № 123/1358/13-а (2-а/123/121/2013) до прийняття судом ухвали за наслідками розгляду заяви Головного управління пенсійного фонду України в АР Крим від 12.06.2013 № 843/06-21 про роз'яснення судового рішення та набрання законної сили ухвали про роз'яснення судового рішення (арк. с. 91-92).

24.09.2013 ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду у справі № 123/1358/13-а закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ПФ України в АР Крим на постанову Київського райсуду м. Сімферополя від 26.04.2013 по справі № 123/1358/13-а (арк. с. 66-67).

18.10.2013 ухвалою Київського районного суду м. Сімферополя у справі № 123/6461/13-а 6-а/123/87/2013 у задоволенні заяви Головного управління пенсійного фонду України в АР Крим про відстрочення виконання постанови Київського районного суду м. Сімферополі від 26.04.2013 по адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління пенсійного фонду України в АР Крим про перерахунок пенсії - відмовлено (арк.с.103-104).

08.11.2013 ухвалою Київського районного суду м. Сімферополя у справі № 123/6461/13-а 6-а/123/87/2013 у задоволенні заяви Головного управління пенсійного фонду України в АР Крим про роз'яснення постанови Київського районного суду м. Сімферополі від 26.04.2013- відмовлено (арк. с. 105-106).

22.10.2013 Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим звернувся з заявою № 10/4-21/5623 до Київського районного суду м. Сімферополя роз'яснити порядок та спосіб виконання рішення Київського районного суду М.Сімферополя по справі №123/1358/13-а від 26.04.2013, про зобов'язання Головного управління ПФУ в АР Крим провести перерахунок призначеної пенсії ОСОБА_2 виходячи з грошового забезпечення відповідно до довідки наданої Військовим комісаріатом АР Крим від 28.05.2012, в порядку передбаченому законодавством, а саме: зазначивши на підставі якої норми діючого законодавства повинно бути проведено відповідний перерахунок та з якого періоду (арк. с. 30-32).

22.10.2013 Постановою заступника начальника відділу примусового виконання Нємцовою Н.І. зупинено виконавче провадження у зв'язку із зверненням до Київського районного суду м. Сімферополя із заявою про роз'яснення порядку та способу виконання рішення суду №123/1358/13-а (арк. с. 34).

25.11.2013 ухвалою Київського районного суду м. Сімферополя заяву начальника відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ МУЮ в АР Крим про роз'яснення порядку і способу виконання рішення суду залишено без задоволення (арк. с. 75).

16.12.3013 державним виконавцем винесено постанову про поновлення виконавчого провадження (арк. с. 44).

17.12.2013 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу за невиконання законних вимог державного виконавця, ухилення від виконання рішення Київського районного суду м. Сімферополя № 123/1358/13-а у строк для самостійного виконання без поважних причин на боржника Головне управління Пенсійного фонду в АР Крим накладено штраф у розмірі 850, 00 грн.

ОСОБА_2 звернувся до суду із адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в якому просить:

- визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо гарантованого своєчасного виконання постанови Київського райсуду м. Севастополя від 26.04.2013, в порушення його права на отримання очікуваного майна присудженого і в своєчасності виконання цього рішення суду, на протязі двох місяців;

- зобов'язати відповідача на протязі двох місяців з дня відкриття виконавчого провадження за постановою Київського районного суду м. Сімферополя від 26.04.2013 вчинити повне її виконання.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню, з наступних підстав.

Правовідносини сторін регулюються Конституцією України, Законом України від 21.04.1999 "Про виконавче провадження" № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV).

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган. Водночас судові рішення у справах, пов'язаних із соціальними виплатами, які мають зобов'язальний характер щодо проведення таких виплат, не належать до зазначених у згаданій статті видів рішень, що унеможливлює їх виконання без зміни його способу.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону № 606-XIV, державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.

Згідно зі статтею 34 Закону № 606-XIV у разі якщо викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення є незрозумілою, державний виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення відповідного рішення. У разі якщо зміст виконавчого документа є незрозумілим, державний виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення змісту цього документа. Суд або орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, зобов'язаний розглянути заяву державного виконавця у десятиденний строк з дня її надходження і у разі необхідності дати відповідне роз'яснення рішення чи змісту документа, не змінюючи їх редакції.

Відповідно до статті 36 Закону № 606-XIV за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання. Питання про відстрочку або розстрочку виконання, встановлення чи зміну способу і порядку виконання розглядається судом у встановлений законом строк. Відповідне рішення може бути оскаржене у встановленому законом порядку. Щодо інших рішень відстрочка або розстрочка виконання, встановлення чи зміна способу і порядку виконання не допускаються. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням. Законом можуть встановлюватися особливості щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Стаття 38 Закону № 606-XIV передбачає, що виконавче провадження може бути зупинено: 1) у разі звернення державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, що підлягає виконанню, про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання; 2) прохання боржника, який проводить строкову службу Збройних Сил України чи інших передбачених законом військових формувань, якщо рішення неможливо виконати без його участі; 3) у разі перебування боржника на лікуванні у стаціонарному лікувальному закладі, якщо рішення неможливо виконати без його участі; 4) у разі оголошення розшуку боржника - фізичної особи, транспортних засобів боржника або розшуку дитини; 5) за заявою стягувача у разі його перебування у відпустці за межами населеного пункту, де він проживає.

Судова колегія вважає, що судові розгляди заяв Головного управління пенсійного фонду України від 12.06.2013 про відстрочення виконання постанови Київського районного суду м. Сімферополі від 26.04.2013 по справі № 123/1358/13-а (2-а/123/121/2013) та її роз'яснення, повинні були бути розглянуті в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або сторони виконавчого провадження, що звернулися із поданням (заявою), однак були прийнятті рішення по вказаним заявам Київським районним судом м. Сімферополі лише 18.10.2013 та 08.11.2013; в цей період у державного виконавця не було підстав зупиняти виконавче провадження з метою переривання строків, оскільки звернення до суду ініційоване стороною виконавчого провадження, що не охоплюється випадками зупинення, зазначеними статтями 37, 38 Закон № 606-XIV.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що з матеріалів виконавчого провадження вбачається, що через зволікання суду і несвоєчасне призначення заяв до розгляду, державний виконавець був обмежений у прийнятті примусових заходів з метою виконання рішення суду, часові рамки виконання якого, встановлені Законом не розраховані на таку затримку призначення судового розгляду.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, у зв'язку з чим висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог частково є помилковим.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Це випливає з конституційного принципу законності.

За нормами матеріального права суд кваліфікує спірні правовідносини, тобто дає їм правову оцінку. Застосування судом норм матеріального права полягає у співставленні встановлених судом обставин з ознаками норми матеріального права, яка регулює поведінку учасників спірних відносин, а також у з'ясуванні відповідних правових наслідків у разі порушення такої норми кимось із учасників.

Застосування судом норми процесуального права полягає у вчиненні процесуальних дій та ухваленні рішень, що обумовлені обставинами розгляду справи.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, обґрунтованим вважається рішення, в якому повно відображенні обставини, що мають значення для цієї справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними і допустимими доказами.

Між тим, судове рішення суду першої інстанції не можна визнати законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення та прийняття нового відповідно до пункту 4 частини першої статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України.

Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 3 частини першої статті 198, пунктом 4 частини першої статті 202, частиною другою статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономної Республіки Крим на постанову Київського районного суду м. Сімферополя від 19.12.13 у справі № 123/13036/13-а задовольнити.

2.Постанову Київського районного суду м. Сімферополя від 19.12.13 у справі № 123/13036/13-а скасувати.

3.Прийняти нову постанову.

4.В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанову може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя підпис Г.П.Ілюхіна

Судді підпис Н.П.Горошко

підпис З.І.Курапова

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна