Постанова № 37649329, 05.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/18483/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В.

Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Петрика І.Й.

Сорочка Є.О.

при секретарі Шевчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до Міжрегіональної головного управління Міндоходів - центральний офіс з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Укрнафта» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - центральний офіс з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000453930 від 05.09.2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 грудня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення норм чинного законодавства та ненадання належної оцінки обставинам справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду першої інстанції - скасувати з постановленням в нової постанови про задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198, п.4 ч.1 ст.202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в відповідачем надано достатньо кількість доказів для підтвердження правомірності підстав проведення перевірки та застосування штрафних санкцій.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що працівниками Головного управління Міндоходів у Миколаївській області проведено фактичну перевірку господарської одиниці АЗС №14/005, що розташована за адресою : м. Миколаїв, вул.. Чигрина, буд. 29-а та належить суб'єкту господарювання ПАТ «Укрнафта» щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів. За результатами перевірки складено акт від 12.08.13р. за № 0007/14/29/00135390 (надалі - акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень п. 12. ст.. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг » а саме: незабезпечення ведення в установленому порядку обліку товарних запасів (надлишок дизельного палива у резервуарі складав 47л. на загальну суму 474,4грн., нестача дизельного палива склала 46л. на загальну суму 478,4грн.) на загальну вартість 953,10грн.

У зв'язку із встановленням допущення позивачем зазначених порушень Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - центральний офіс з обслуговування великих платників 05.09.13р. винесено податкове повідомлення-рішення № 0000453930 яким на позивач накладено штрафні санкції у розмірі 1 906,20грн.

Даючи правову оцінку обставина справи, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Порядок здійснення вимірювань об'єму та маси нафти і нафтопродуктів встановлено Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, яка затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року N 281/171/578/155.

Відповідно до п. 2.1 Інструкції облік нафти і нафтопродуктів на НПЗ, підприємствах із забезпечення нафтопродуктами, підприємствах нафтопровідного і нафтопродуктопровідного транспорту, наливних пунктах ведеться в одиницях маси, а на АЗС - в одиницях об'єму.

Для визначення маси та об'єму нафти і нафтопродуктів можуть використовуватися об'ємно-масовий статичний, об'ємно-масовий динамічний, прямий масовий (статичне зважування та зважування під час руху) і об'ємний методи вимірювань відповідно до вимог ГОСТ 26976.

Однак у акті перевірки (та додатків до нього) не зазначено, який саме метод було застосовано при перевірці щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (ТМЦ) на автозаправній станції позивача.

Відповідно до п.4.2.2 п.4.2 Інструкції від 20.05.2008 р. № 281/171/578/155 об"ємно-масовим статичним методом визначається маса нафти і нафтопродукту за їх об'ємом, густиною та температурою. Об'єм нафти і нафтопродуктів визначається за допомогою градуйованих резервуарів та засобів вимірювань рівня нафти і нафтопродуктів у резервуарах, залізничних цистернах, танках суден або за повною місткістю мір (автоцистернах, причепах - цистернах, напівпричепах-цистернах). Границі відносної похибки методу не мають перевищувати: ± 0,5% - під час вимірювання маси нетто нафти, нафтопродуктів від 100 т і більше; ± 0,8% - під час вимірювання маси нетто нафти, нафтопродуктів до 100 т і відпрацьованих нафтопродуктів. Значення відносної похибки методу в конкретних випадках його застосування мають визначатись відповідно до ГОСТ 26976.

Згідно з п. 4.2.5 Інструкції від 20.05.2008 р. № 281/171/578/155 об'ємним методом вимірюється лише об'єм нафтопродукту. Для вимірювань об'єму нафтопродуктів на АЗС використовуються паливороздавальні колонки (ПРК) і оливороздавальні колонки (ОРК), що мають відлікові пристрої для індикації ціни, об'єму та вартості виданої дози.

Під час реалізації споживачам світлих нафтопродуктів та олив споживачам на АЗС мають застосовуватись лише паливороздавальні колонки з допустимою відносною похибкою в умовах експлуатації в усьому діапазоні температур не гіршою, ніж ± 0,5% та оливороздавальні колонки з допустимою основною відносною похибкою не гіршою, ніж ± 1,0% з реєстраторами розрахункових операцій відповідно до вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Об'єм нафтопродукту під час його відпуску власникам автомобільного транспорту вимірюється у режимах дистанційного і місцевого керування ПРК і ОРК. Для дистанційного керування ПРК і ОРК мають використовуватись технічні засоби, що належать до складу спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів, унесених до Державного реєстру електронних контрольно-касових апаратів і комп'ютерних систем України для сфери застосування на АЗС. Зазначені засоби мають відповідати технічним вимогам до спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів для сфери застосування на АЗС та забезпечувати реєстрацію грошових коштів і надання розрахункових документів у єдиному технологічному циклі з відпусканням нафтопродуктів. Місцеве керування ПРК і ОРК має передбачати можливість функціонування з РРО.

Обсяг реалізації нафтопродукту, що фіксується лічильником суігарного обліку ПРК і ОРК за певний проміжок часу, має збігатися з обсягом реалізації, відображеним у звітних документах касового апарата за всіма формами оплати за цей самий проміжок часу. При цьому розбіжність за добу між показами лічильника сумарного обліку і даними звітних документів касового апарата не повинна перевищувати 0,1% від об'єму відпущених пального або олив. Сумарний об'єм нафтопродуктів, відпущених через ПРК та ОРК, не може використовуватись для обліку маси нафтопродуктів.

З Акту фактичної перевірки вбачається (пп. 2.1.1 - 2.2.13), службові особи органу доходів і зборів не мали зауважень до ПАТ «Укрнафта» щодо ведення відповідних журналів; спеціалізовані електронні контрольно-касові апарати знаходились у належному стані, ПРК були повірені та опломбовані і відповідали технічним вимогам для застосування на АЗС, було забезпечено реєстрацію грошових коштів і надавались розрахункові документи у єдиному технологічному циклі з відпусканням нафтопродуктів.

Крім того, відповідно до п.4.3.2.7 п. 4.3.2 Інструкції від 20.05.2008 р. № 281/171/578/155 при визначенні маси та об'єму нафти і нафтопродуктів необхідно враховувати рівень нафти, нафтопродукту та підтоварної води або льоду в резервуарах, які мають вимірюватись металевими рулетками з вантажем, метроштоками, стаціонарними рівнемірами або іншими засобами вимірювання, допущеними до застосування Держспоживстандартом України. Границі допустимої похибки вимірювання рівня світлих нафтопродуктів та підтоварної води не повинні перевищувати ± 2 мм, нафти та газового конденсату - ± 4 мм., мазуту - ± 5 мм, інших нафтопродуктів - ± 2 мм.

Перед кожним вимірюванням рівня нафти і нафтопродукту у вертикальних і горизонтальних резервуарах здійснюється перевірка базової висоти згідно з нормами Інструкції від 20.05.2008 р. № 281/171/578/155.

При замірах необхідно уникати спотворення лінії змочування на стрічці рулетки або на шкалі метроштока при вимірюванні рівня, стрічку рулетки або метрошток необхідно опускати повільно, поки вантаж рулетки чи метрошток не торкнеться дна, не допускаючи при цьому відхилення від вертикального положення, не торкаючи внутрішнє обладнання і зберігаючи спокійний стан поверхні нафти або нафтопродукту. Отже, якщо метрошток відхилиться хоча б на 1 мм. від вертикального положення, дані вимірів будуть неточними.

У разі вимірювання рівня нафтопродуктів у горизонтальних циліндричних резервуарах нижній кінець метроштока чи вантажу рулетки має потрапляти на нижню твірну резервуара, в іншому випадку дані вимірювання будуть неточними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду приходить до висновку, що зазначені у Акті перевірки результати вимірювання рівня нафтопродуктів у резервуарах на АЗС були здійснені з порушенням вищевказаних вимог Інструкції від 20.05.2008 р. № 281/171/578/155, тому вони не можуть свідчити про дійсний рівень нафтопродуктів у резервуарах на АЗС.

Крім того, з додатку до акту «Відомість про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей)» вбачається, що при перевірці на АЗС виявлено надлишок дизельного палива у резервуарі складав 47л. на загальну суму 474,4грн., нестача дизельного палива склала 46л. на загальну суму 478,4грн.

Цей надлишок та нестачу було виявлено при проведенні порівняння фактичних залишків нафтопродуктів у резервуарах та Х-звіту реєстратора розрахункових операцій.

Відповідно до пп. 83.1.6 п. 83.1 ст. 83 Податкового кодексу України, для посадових осіб органів доходів і зборів під час проведення перевірок підставами для висновків є матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Згідно з пп. 20.1.9 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючим органам надається право вимагати від платників податків, що перевіряються в ході перевірок, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ, для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка. Об'єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов'язковим згідно із законодавством.

Згідно з пп. «д» п. 3 Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1994 р. № 69, проведення інвентаризації є обов'язковим за судовим рішенням або на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації У цих випадках інвентаризація має розпочатися у термін, зазначений у належним чином оформленому документі зазначених органів, але не раніше дня отримання підприємством відповідного документа.

Відповідно до пп. 11.1 п. 11 вищевказаної Інструкції по інвентаризації, проведення інвентаризаційної роботи на підприємстві вимагає створення інвентаризаційної комісії. У разі проведення інвентаризації на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації, посадові особи відповідного органу (за їх згодою) можуть бути присутні при проведенні інвентаризації.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що посадовими особами відповідача проведення інвентаризації не вимагалося.

Згідно з пп.13.1 п.13 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 р. № 281/171/578/155, інвентаризація нафтопродуктів на підприємствах здійснюється відповідно до вищевказаної Інструкції по інвентаризації. Особливості проведення інвентаризації нафти та нафтопродуктів на підприємствах наведені в цій Інструкції.

Так, п.13.3 п.13 передбачено, що основною метою інвентаризації є: виявлення фактичної наявності нафти та нафтопродуктів за марками і видами, а також суми готівки на АЗС; зіставлення фактичної наявності нафти та нафтопродуктів за марками і видами з даними бухгалтерського обліку; виявлення нестандартних нафтопродуктів; перевірка дотримання умов та порядку зберігання нафти та нафтопродуктів, а також готівки на АЗС.

Отже, єдиним способом встановлення недостачі або надлишку товарно-матеріальних цінностей є інвентаризація, проведена з дотриманням вимог Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків та Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України.

Така ж позиція зазначена Державною податковою адміністрацією України (далі -ДПАУ) у листах з питань визначення залишків нафтопродуктів на АЗС та необхідності проведення інвентаризації.

Так, ДПАУ у листі від 26.05.2011 р. № 6322/5/23-4016 зазначила, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності, підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка. Оскільки результати інвентаризації мають вплив на результати перевірки, їх дослідження має бути здійснене працівниками органу ДПС саме в ході такої перевірки. Також зазначено, що у разі виникнення в ході проведення перевірки платника податків потреби у здійсненні інвентаризації, за визначенням працівника органу ДПС, платник податків зобов'язаний в рамках термінів проведення перевірки провести відповідну інвентаризацію в порядку і строки, які встановлені Інструкцією по інвентаризацію основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1994 р. № 69;

Крім того, у листі ДПАУ «Про фінансові санкції за порушення обліку реалізації нафтопродуктів» від 25.12.2009 р. № 28896/7/23-7017/1459 зазначено, що для посилення контролю за станом приймання, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів матеріально відповідальні особи ведуть журнал обліку надходження нафти і продуктів за формою N 6-НП і журнал вимірювання нафти і нафтопродуктів у резервуарах за формою N 7-НП.

Фактичні залишки нафтопродуктів в резервуарах визначаються за результатами вимірювання та також відображаються у змінному звіті АЗС за формою N 17-НП. Облік реалізації за готівку нафтопродуктів, за певний проміжок часу ведеться через реєстратор розрахункових операцій, в тому числі враховується відпуск нафтопродуктів на АЗС за талонами, платіжними картками, відомостями.

У зв'язку з цим, фактичні залишки нафтопродуктів на АЗС мають відповідати обліковим залишкам надходження нафтопродуктів за певний проміжок часу, що підтверджені відповідними документами (товарно-транспортними накладними (ТТН), змінного звіту АЗС за формою N 17-НП, за вирахуванням кількості відпущених нафтопродуктів за сумарними показниками лічильників паливно-роздавальних колонок. Обсяг реалізації нафтопродуктів, що фіксується лічильником сумарного обліку паливно-роздавальних колонок за певний проміжок часу, має збігатися з обсягом реалізації, відображеним у звітних документах касових апаратів за всіма формами оплати за цей самий проміжок часу.

На основі вищевказаного, суд апеляційної інстанції робить висновок про недотримання відповідачем при проведенні перевірки положень Інструкції, яка є спеціальним нормативним актом та регламентує порядок проведення такого роду перевірок. Звідси, твердження відповідача про те, що позивач реалізовував паливно-мастильні матеріали, які не є облікованими у встановленому законом порядку, не є доведеним.

За таких обставин, рішення податкового органу щодо застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог п. 12. ст.. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг » є безпідставним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність винесеного ним податкового повідомлення - рішення №0000453930 від 05.09.2013 року.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як вбачається з матеріалів справи, при подачі адміністративного позову ПАТ«Укрнафта» було сплачено судовий збір у розмірі 172,10 грн., що підтверджується квитанцією №6069112 від 21.11. 2013 року (а.с.2).

За подачу апеляційної скарги ПАТ«Укрнафта» було сплачено судовий збір у розмірі 860,25 грн., що підтверджується квитанцією №к999/D/12 від 13.12. 2013 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги ПАТ«Укрнафта», яке не є суб'єктом владних повноважень, обґрунтовані і відповідають вимогам чинного законодавства. Оскільки спір вирішений на користь позивача, а судові витрати підтверджені документально, то вони підлягають поверненню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим є підстави для її скасування з ухваленням нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 160,198, 202, 207, 212, 254 КАС України, суд ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укрнафта» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 грудня 2013 року - скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до Міжрегіональної головного управління Міндоходів - центральний офіс з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - задовольнити.

Визнати протиправнимми та скасувати податкове повідомлення - рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників №0000453930 від 05.09.2013 року.

Присудити з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5 733, код за ЄДРПОУ 00135390) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1032 (одна тисяча тридцять дві ) гривні 35 копійок.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови складено та підписано 11.03.2014 року.

Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович

Судді: І.Й.Петрик

Є.О.Сорочко

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Петрик І.Й.

Сорочко Є.О.