Ухвала суду № 37649316, 05.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/15188/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

05 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Петрика І.Й.

Сорочка Є.О.

при секретарі Шевчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Свідіс-Україна" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Свідіс-Україна" до Державна податкова інспекція у Оболонському районі м. Києва Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2013 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову суду, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також при неповному з'ясуванні обставин справи, та прийняти нову постанову, якою повністю задовольнити позовні вимоги.

Відповідно до положень ч.1 ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи у порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

Згідно зі ст.198 ч.1 п.1 та ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем не надані необхідні первинні документи, які підтверджують реальність правочинів і досягненням позивачем законної мети з подальшим використанням придбаних товарів в господарській діяльності, висновки відповідача, що операції не спрямовані на їх реальне настання є обґрунтованими та такими, що відповідають матеріалам справи.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційного адміністративного суду, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Свідіс - Україна" з питань дотримання вимог податкового законодавства при нарахуванні і сплаті податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість, при взаємовідносинах з ВК МПП "Фірма Сато" за період з 01.12.2011 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено Акт від 30.05.2013 року № 595/22.5-07/37195126 (далі - Акт перевірки від 30.05.2013 року № 595/22.5-07/37195126 ).

Перевіркою встановлено порушення ТОВ "Свідіс - Україна" вимог п 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9. п.139.1. ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого знижено податок на прибуток підприємства за перевіряємий період на загальну суму 139 928,00 грн., в т.ч. за ІV квартал 2011 року на суму 92 001,00 та за І квартал 2012 року на суму 47 927,00 грн.; п. 198.1, п.п. 198.2, 198.3, 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість за перевіряємий період на загальну суму 125 645,82 грн., в т.ч. за грудень 2011 року на суму 80 000,91 грн. та за січень 2011 року на суму 45 644,91 грн.

На підставі Акту перевірки від 30.05.2013 року № 595/22.5-07/37195126 ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС винесено податкове повідомлення-рішення від 18.06.2013 року № 0004562250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 125 646,00 грн. - основний платіж, 31 411,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції; № 0004552250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 139 928,00 грн. - основний платіж, 11 982,00 - штрафні (фінансові санкції).

Встановлені порушення ТОВ "Свідіс Україна" пов'язуються відповідачем із висновками актів про неможливість проведення зустрічних звірок підприємства контрагента позивача- ВК МПП "Фірма Сато", та контрагента цього підприємства - ТОВ «Макс-Метал», якими, в свою чергу, були зроблені висновки, щодо відсутності ознак реальності вчинення господарських операцій. ГВПМ ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС охарактеризував контрагентів такими, що не мають умов для ведення господарської діяльності.

Так згідно акту перевірки ТОВ "Свідіс Україна" від 30.05.2013 року № 595/22.5-07/37195126, ГВПМ ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС зроблено висновок щодо «фіктивності» господарських операцій, здійсненних з використанням ВК МПП "Фірма Сато" від 04.03.2013 року № 3826/07-05, згідно цього висновку за наслідками проведених заходів було встановлено фактичні дані, що свідчить про відсутність фактичної можливості виконання господарських операцій та нікчемний характер укладених із використанням даного суб'єкта господарювання угод.

Даючи правову оцінку обставинам справи та діям паодатковго органу, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Також, згідно п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Як вбачається з матеріалів справи, 26 листопада 2011 року між Виробничо-комерційним малим приватним підприємством "Фірма Сато" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Свідіс - Україна" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №26/11, відповідно до якого, продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов'язується прийняти й оплатити автохімічну продукцію, обладнання, запчастини і т.п. в асортименті.

Пунктом 2 Договору купівлі-продажу №26/11 передбачено, що покупець оплачує Продавцю вартість Товару протягом 20 календарних днів з дня отримання Товару. Ціна і кількість товару визначається і фіксується видатковими накладними.

Згідно п.3 Договору передача Товару, вказаного у п.1.1. даного Договору, здійснюється за місцем знаходження Покупця.

З матеріалів справи також вбачається, що Додатковою угодою № 1 від 25.03.2013 року до договору купівлі-продажу № 26/11 від 26.11.2011 року (про видачу векселя в забезпечення заборгованості) Виробничо-комерційне мале приватне підприємство «Фірма Сато» і Товариство з обмеженою відповідальністю «Свідіс-Україна», підписали цю угоду через відсутність можливості провести розрахунки в терміни, обумовлені в п. 2.1 договору,.

За додатковою угодою покупець видає Продавцю в забезпечення заборгованості свій простий вексель на суму 501 074,41 грн. зі строком «за пред'явленням». Факт передачі векселя засвідчується актом приймання-передачі.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Статтею 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» передбачено, що видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що пунктом 2 Договору купівлі-продажу №26/11 передбачено, що ціна і кількість товару визначається і фіксується видатковими накладними, тобто обов'язкової умови щодо можливості проведення розрахунків із застосуванням веселів сторнами при укладанні договору не дотримано.

Пунктом 2 Договору купівлі-продажу №26/11 передбачено, що покупець оплачує Продавцю вартість Товару протягом 20 календарних днів з дня отримання Товару, однак, як вбачається з матеріалів справи, Додаткову угоду № 1 до договору купівлі-продажу № 26/11 від 26.11.2011 року (про видачу векселя в забезпечення заборгованості) сторонами було підписано лише 25.03.2013 року, тобто з порушення двадцятиденного терміну, визначеного для оплати товару.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази докази фактичногї наявності самого векселя за №АА 1868443на підтвердження факту здійснення розрахунку за придбані товари шляхом передачі продавцю векселю на суму заборгованості,.

На підтвердження реальності господарських операцій з контрагентом, що в свою чергу є підставою для формування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування ПДВ позивач надав наступні копії первинних документів: видаткові накладні № 06122 від 06 грудня 2011 р., №16012 від 16 січня 2012 р., № 23122 від 23 грудня 2011 р.,№ 14122 від 14 грудня 2011 р., № 01126 від 01 грудня 2011 р., податкові накладні від 14.12.2011 року № 14122, від 01.12.2011 року № 01126, від06.12.2011 року № 06122, від 23.12.2011 року № 23122, від 16.01.2012 року № 16012; рахунок - фактура №0612/2 від 06 грудня 2011 р., № 0112/6 від 01 грудня 2011 року, № 1412/2 від 14 грудня 2011 р. № 2312/2 від 23 грудня 2011 р. № 16012 від 06 січня 2012 р.; виписки по рахунку 26006000146763 UАН від 16.01.2012 року, від 20.03.2012 року, від 04.04.2012 року, від 05.04.2012 року, від 30.05.2012 року, реєстри виданих та отриманих податкових накладних.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що у видаткових накладних не зазначено номеру та дати договору на виконання якого їх оформлено, також видаткові накладні не містять реквізитів довіреності, прізвище, ім'я, по батькові особи, котра отримувала товар зі сторони позивача. Будь-яких доручень на отримання товару під час розгляду справи представник позивача не надав про наявність таких не повідомив.

Вірно звернуто увагу суду і на відсутність доказів, щодо наявності довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, які видавались особі(ам), відповідальним за отримання від постачальника такого товару, а відсутність згаданих документів не надає змоги ідентифікувати осіб, що приймали участь у здійсненні згаданих господарських операцій та позбавляє можливості встановити факт товарності зазначених господарських операцій.

Не надано позивачем і доказів щодо приймання товару на склад ТОВ «Свідіс - Україна» (актів приймання продукції) за договором купівлі-продажу № 26/11 від 26.11.2011 року за місцем знаходження Покупця, що передзгідно п.3 Договору.

Також, позивачем не було надано товаро - транспортних накладних, будь-яких інших доказів, які б підтвердили операції з перевезення товару.

Під час судового розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції, не було встановлено наявності зв'язку між фактом придбання автохімічної продукції, запчастин та господарською діяльністю позивача та позивачем не надано доказів використання придбаних товарів у господарській діяльності підприємства, що підтверджує відсутність ділової мети в діях платника податків під час здійснення господарських операцій.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, суд апеляційної інстанції, вважає, що зазначені правовідносини позивача із контрагентом ВК МПП «Фірма Сато» мали виключно паперовий характер, а отже не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки позивачем не надані необхідні первинні документи, які підтверджують реальність правочинів і досягненням позивачем законної мети з подальшим використанням придбаних товарів в господарській діяльності, висновки відповідача, що операції не спрямовані на їх реальне настання є обґрунтованими та такими, що відповідають матеріалам справи.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачем в даній справі виконано.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 41, 160,198,200, 205,206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Свідіс-Україна" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали складено та підписано 11.03.2014 року.

Головуючий суддя: В.Ю. Ключкович

Судді: І.Й. Петрик

Є.О. Сорочко

.

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Петрик І.Й.

Сорочко Є.О.