Ухвала суду № 37649262, 06.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-13473/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Желтобрюх І.Л. та Шостака О.О.,

при секретарі - Дроздовій М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 17 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфред С.Топфер Інтернешенал (Україна)» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2010 року ТОВ «Альфред С.Топфер Інтернешенал (Україна)» звернулося до суду з позовом у якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва (правонаступником якої є ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві) від 23 вересня 2009 року № 0006352307/0 та від 28 грудня 2009 року № 0006352307/1.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 17 вересня 2013 року вказаний адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що позивачем порушено правила формування податкового кредиту, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Під час судового засідання представник відповідача підтримав свою апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити з підстав, викладених в ній.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та просив суд відмовити в її задоволенні посилаючись на те, що судом першої інстанції було винесено законне і обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування - відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 17 вересня 2013 року - без змін виходячи із наступного.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «Альфред С.Топфер Інтернешенал (Україна)» суд першої інстанції виходив з того, що податковий кредит за травень 2009 року позивачем було сформовано з дотриманням вимог закону.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Судом встановлено, що ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Альфред С.Топфер Інтернешенал (Україна)» з питань з достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за червень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося в період з 01 по 31 травня 2009 року, про що складено акт від 16 вересня 2009 року № 1654/23-07/20027449.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 23 вересня 2009 року № 0006352307/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на 8443047 грн. 00 коп.

За результатами адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення було також винесене податкове повідомлення-рішення від 28 грудня 2009 року № 0006352307/1.

Згідно акту перевірки від 16 вересня 2009 року № 1654/23-07/20027449 позивачем було порушено пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Вказане порушення полягало в тому, що ТОВ «Альфред С.Топфер Інтернешенал (Україна)» було до складу податкового кредиту за травень 2009 року включено податкові накладні, отримані у зв'язку зі здійсненням господарської операції у період з листопада 2008 року по березень 2009 року.

Податковий орган вважає, що позивач, не включивши у листопаді 2008 року - березні 2009 року до складу податкового кредиту вказані податкові накладні, порушив вимоги закону та втратив право на податковий кредит.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_3 перебував у договірних відносинах з ТОВ «АТС УСПІХ», ТОВ «Волинь-Зерно-Продукт», ТОВ «Новгород-Сіверський елеватор», Аграрний фонд, ВАТ «Оратівське ХПП», ВАТ «Полтавське ХПП», ВАТ «Птахофабрика Тернопільська», ДП «Юкрейнієн Парсел Сервіс», ЗАТ «Котюжани зерно», ЗАТ «Миргородський елеватор», ЗАТ «Іллічівський маслоекстраційний завод», ТОВ «Грифон», ТОВ «ИМК», ТОВ «КСД-Киев», ПП «Кор-АЛ», ПП «Мебельний альянс», ТОВ «ВТП «Інжпроект», ТОВ «Агрофірма Мічуріна», ТОВ «Агро-Рустранс», ТОВ «Голден Телеком», ТОВ «Грінко-Київ», ТОВ «Джулинське ХПП», ТОВ «Дунайзерноекспорт», ТОВ «Житниця», ТОВ «Кобеляки Хлібопродукт», ТОВ «Лінго», ТОВ «Нова Хортиця», ТОВ «Ржевуське ХПП», ТОВ «Сорочанський мірошник», ТОВ «Транс-Сервіс-1», ТОВ «Укрзерносервіс», Товарною біржею «Українська ф'ючерсна біржа», УМЗ, ФОП ОСОБА_4, Херсонською торгово-промисловою палатою. У зв'язку з оплатою позивачем цивільно-правових договорів із зазначеними контрагентами були виписані податкові накладні н загальну суму 9748587 грн. 00 коп.

У зв'язку із затримкою у видачі податкових накладних та їх фактичним отриманням у іншому податковому періоді позивач не включав до складу податкового кредиту за листопад 2008 року - березень 2009 року суми податку на додану вартість у розмірі 9748587 грн. 00 коп.

Податковий кредит на підставі таких податкових накладних позивачем було сформовано у тому податковому періоді, в якому він їх отримав, тобто у травні 2009 року.

Колегія суддів не вбачає у таких діях позивача порушення пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, згідно пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

У відповідності до п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Податковим законодавством, чинним на час виникнення спірних правовідносин, були визначено лише дату виникнення права на формування податкового кредиту, термін протягом якого таке право може бути реалізоване шляхом включення відповідної податкової накладної до податкової декларації з податку на додану вартість - не визначено. Також Закон України «Про податок на додану вартість» не містив застереження про те, що у разі не декларування податкового кредиту у періоді, в якому настала перша з подій, передбачених п. 7.5 ст. 7 цього Закону, платник втрачає право на декларування такого податкового кредиту в наступних податкових періодах.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції було зроблено правильний висновок про задоволення адміністративного позову ТОВ «Альфред С.Топфер Інтернешенал (Україна)» та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 23 вересня 2009 року № 0006352307/0 та від 28 грудня 2009 року № 0006352307/1.

Відповідач як на підставу для скасування постанови суду від 17 вересня 2013 року посилається на те, що позивач зобов'язаний був включити 9748587 грн. 00 коп. до складу податкового кредиту у листопаді 2008 року - березні 2009 року та звернутися до податкового органу зі скаргою на контрагентів- постачальників, що відмовилися видати податкові накладні, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.

Наведені доводи відповідача колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

За змістом пп. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підставою для звернення до податкового органу зі скаргою на постачальника є відмова останнього надати податкову накладну або порушення ним порядку її заповнення.

В даному випадку згідно пояснень представника позивача, викладених в адміністративному позові, мала місце затримка у видачі податкових накладних.

Крім того, звернення до податкового органу зі скаргою на постачальника є правом платника податків, а не його обов'язком.

Таким чином, доводи апеляційної скарги ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 17 вересня 2013 року, та не можуть бути підставами для її скасування.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 17 вересня 2013 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

В задоволенні апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - відмовити.

Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 17 вересня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді І.Л. Желтобрюх

О.О. Шостак

Ухвала складена в повному обсязі 11 березня 2014 року.

Головуючий суддя Горяйнов А.М.

Судді: Желтобрюх І.Л.

Шостак О.О.