Ухвала суду № 37649236, 05.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/15340/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

05 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Петрика І.Й.

Сорочка Є.О.

при секретарі Шевчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держземагентства у м. Києві зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 грудня 2013 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову суду, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також при неповному з'ясуванні обставин справи, та прийняти нову постанову, якою повністю задовольнити позовні вимоги.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

Згідно зі ст.198 ч.1 п.1 та ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у відповідача можливості та, фактично, права, здійснити позивачу відповідне відшкодування витрат, понесених ним у зв'язку з відрядженням за відсутності оригіналів визначених законодавством необхідних первинних підтвердних документів.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційного адміністративного суду, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що Наказом Держкомзему від 19.10.2011 р. № 348-кт позивача звільнено з посади начальника Головного управління Держкомзему у місті Києві 19.10.2011 р. за угодою сторін згідно з п.1 ст.36 Кодексу законів про працю України.

Однак з 18.08.2011 р. по 19.10.2011 р. позивач неодноразово перебував у службових відрядженнях, зокрема:

згідно наказу Держкомзему від 22.08.2011 р. № 547 позивач був відряджений для виконання функцій Голови комісії з проведення реорганізації відділу Держкомзему у Розівському районі Запорізькій області строком на 30 днів з 23 серпня 2011 року - строк відрядження з 22.08.2011 р. по 21.09.2011 р.;

згідно наказу Держкомзему від 21.09.2011 р. № 50-в позивач був відряджений для виконання функцій Голови комісії з проведення реорганізації відділу Держкомзему у Розівському районі Запорізькій області строком на 30 днів з 23 вересня 2011 року - строк відрядження з 23.09.2011 р. по 22.10.2011 р.

До місця відрядження позивач прямував залізничним транспортом, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями залізничних квитків Київ-Запоріжжя від 23.08.2011 р. УШ № 556676, Запоріжжя-Київ від 21.09.2011 р. УК № 347771, Київ-Запоріжжя від 22.09.2011 р. УШ № 661308. Загальна вартість квитків склала 298,01 грн.

Згідно довідки від 03.07.2013 р. б/н, під час відрядження у період з 24.08.2011 р. по 03.09.2011 р. позивач проживав у мінні-готелі «СЕМ» (м. Запоріжжя, вул. Героїв Сталінграду, 4). Загальна вартість проживання склала 2 500,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією квитанції № 026032 від 03.09.2011р. про оплату проживання.

Крім того, під час перебування у відрядженні, він одночасно неодноразово перебував на лікарняному, а саме:

- згідно листка непрацездатності від 22.09.2011 р. серії АВМ № 188831, виданого Харківською міською поліклінікою № 6, позивач перебував на лікарняному з 03.09.2011 р. по 21.09.2011 р.

- згідно листка непрацездатності від 08.10.2011 р. серії АВІ № 739803, виданого Клінічною лікарнею № 9 (стаціонар, м. Київ), позивач перебував на лікарняному з 26.09.2011 р. по 07.10.2011 р.

- згідно листка непрацездатності від 19.10.2011 р. серії АВІ № 739987, виданого Клінічною лікарнею № 9 (стаціонар, м. Київ), позивач перебував на лікарняному з 10.10.2011 р. по 18.10.2011 р.

Також встановлено та сторонами не оспрюється, що згідно вищезазначених листків непрацездатності, з позивачем на день звільнення були проведенні всі відповідні розрахунки.

У зв'язку з тим, що відповідачем, в день звільнення і по цей час, не здійснено на користь позивача відповідних виплат витрат, понесених ним у зв'язку відрядженням, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Даючи правову оцінку обставинам справи та діям відповідача, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Згідно ст.121 Кодексу законів про працю України, працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку з службовими відрядженнями.

Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством.

Наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 р. № 59 затверджена Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон (далі-Інструкція № 59).

Абзацом 4 пункту 4 розділу 2 Інструкції № 59, визначено, що сума добових визначається згідно з наказом про відрядження та відповідними первинними документами.

Положеннями абзацу пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 98 «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» установлено, що державним службовцям, а також іншим особам, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що

повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок коштів бюджетів, за наявності підтвердних документів відшкодовуються, зокрема витрати:

- на проїзд (у тому числі на перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) до місця відрядження і назад, а також за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті);

- на оплату вартості проживання у готелях (мотелях), інших житлових приміщеннях;

Абзацом 2 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 98 визначено, що витрати на найм житлового приміщення під час відрядження відшкодовуються за наявності оригіналів підтвердних документів (далі - підтвердні документи).

Аналогічна норма міститься і у пункті 5 розділу 2 Інструкції № 59, де зазначено, що підприємство за наявності підтвердних документів (в оригіналі) відшкодовує в межах граничних сум витрат на найм житлового приміщення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 98, витрати відрядженим працівникам на найм житлового приміщення з розрахунку вартості одного місця у готелі (мотелі), іншому житловому приміщенні за кожну добу такого проживання з урахуванням включених до рахунків на оплату вартості проживання витрат на користування телефоном (крім витрат на службові телефонні розмови), холодильником, телевізором та інших витрат.

Пунктом 12 розділу 2 Інструкції № 59 визначено, що витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності документів в оригіналі, що засвідчують вартість цих витрат, а саме: транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання відрядженого працівника, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.

Апелянт зазначає, що в день звільнення 19.10.2011 ним власноручно були відповідним чином заповнені та особисто надані в.о.головного бухгалтера ГУ Держкомзему у місті Києві Пустовгар М.С. звіти про відрядження та оригінали проїзних документів, а також документи, які підтверджують документи проживання у готелі на час перебування у відрядженні.

Однак, з урахуванням того, що доказів на підтвердження надання позивачем відповідачу оригіналів, визначених законодавством необхідних первинних підтвердних документів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначені обставини позивачем не доведено належними та допустимими доказами.

Крім того, листом від 12.03.2013 № 469 Головного управлінні Держземагентства у м. Києві позивача було повідомлено про відсутність у відділі бухгалтерського обліку, фінансів та звітності первинних документів, які необхідні для оплати добових, проїзних та проживання у готелі на час відрядження позивача згідно наказів Держкомзему України 22.08.2011 № 547, від 21.09.2011 № 50-в та наказів Головного управління Держкомзему у місті Києві від 22.08.2011 № 3-вд, від 21.09.2011 №5-вд.

Судом першої інстанції вірно звернуто увагу на те, що позивач не оскаржує будь-які дії чи бездіяльність заступника начальника відділу бухгалтерського обліку, фінансів та звітності, яка, за його доводами, прийняла у нього оригінали відповідних первинних підтвердних документів (звіти про відрядження, проїзні документи, а також документи, які підтверджують його проживання у готелі).

Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтвердили, що станом на день звільнення позивача в Головному управлінні Держкомзему у місті Києві були документи щодо фактичного перебування позивача у відрядженні, а отже і підстав для здійснення на його користь відповідних виплат витрат, понесених ним у зв'язку відрядженням - у відповідача не було.

Разом з тим, пунктом 9 розділу 2 Інструкції № 59 встановлено, що у разі тимчасової непрацездатності відрядженого працівника йому на загальних підставах відшкодовуються витрати на найм житлового приміщення (крім випадків, коли відряджений працівник перебуває на стаціонарному лікуванні) і виплачуються добові протягом усього часу, поки він не може за станом здоров'я приступити до виконання покладеного на нього службового доручення або повернутися до місця свого постійного проживання, але на строк не більше двох місяців.

За період тимчасової непрацездатності відрядженому працівникові на загальних підставах виплачується допомога з тимчасової непрацездатності. Дні тимчасової непрацездатності не включаються до строку відрядження.

Згідно листка тимчасової непрацездатності Серія АВМ № 188832 ОСОБА_3 з 03.09.2011 по 21.09.2011 включно перебував на лікарняному у амбулаторії поліклініки № 6 у м. Харків.

Враховуючи те, що місто Харків є місцем постійного проживання ОСОБА_3, виплата йому добових за зазначений період суперечить законодавству, так само як і відшкодування витрат на проживання за 03.09.2011 року.

Окрім цього, враховуючи, що дні тимчасової непрацездатності не включаються до строку відрядження, колегія суддів вважає, що підстави для відшкодування ОСОБА_3 витрат на проїзд згідно копії проїзного квитка УК №347771 від 21.09.2011 за маршрутом Київ-Запоріжжя, - відсутні, оскільки 21.09.2011року є днем тимчасової непрацездатності позивача.

Згідно наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 21.09.2011 № 50-в ОСОБА_3 відряджено до Відділу Держкомзему у Розівському районі Запорізької області строком на 30 днів з 23.09.2011 року.

Як вбачається з копії проїзного квитка УШ №661308 т на поїзд 072 Київ-Запоріжжя його придбано на 22.09.2011 року, тобто на день строку зазначеного у наказі Держкомзему від 21.09.2011 № 50-в.

Враховуючи вищевикладене, вірним є висновок суду першої інстанції, що позивачем не надано суду ґрунтовних пояснень щодо причин його вибуття з місця відрядження до інших міст, без використання права звернення за листком непрацездатності за місцем відрядження.

Також колегія суддів зазначає, що позивач не надав суду апеляційної інстанції жодних пояснень, які б можна було взяти до уваги, щодо отримання ним особисто довідок з вокзалу Харків - Пасажирський у місті Харкові від 23.08.2011 року та 21.09.2011 року(а.с.31,33), при тому, що згідно проїзних документів позивач в 23.08.2011 року об 20:27 год. виїжджав з Києва до Запоріжжя, та 21.09.2011 року об 20:30 год. теж виїжджав з Києва до Запоріжжя(а.с.34,36).

Відповідно до пункту 9 розділу 2 Інструкції № 59, днем вибуття у відрядження вважається день відправлення поїзда, літака, автобуса або іншого транспортного засобу з місця постійної роботи відрядженого працівника, а днем прибуття з відрядження - день прибуття транспортного засобу до місця постійної роботи відрядженого працівника. При відправленні транспортного засобу до 24-ї години включно днем вибуття у відрядження вважається поточна доба, а з 0 години і пізніше - наступна доба. Якщо станція, пристань, аеропорт розташовані за межами населеного пункту, де працює відряджений працівник, у строк відрядження зараховується час, який потрібний для проїзду до станції, пристані, аеропорту. Аналогічно визначається день прибуття відрядженого працівника до місця постійної роботи.

Таким чином, дата на транспортному квитку (вибуття транспортного засобу з місця постійної роботи відрядженого працівника) має збігатися з датою вибуття працівника у відрядження згідно з наказом про відрядження. Дата на транспортному квитку (прибуття транспортного засобу до місця постійної роботи відрядженого працівника) має збігатися з датою прибуття працівника з відрядження згідно з наказом про відрядження.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що підстави для відшкодування ОСОБА_3 витрат на проїзд до місця відрядження за 22.09.2011 року - відсутні, так як такий день не є днем відрядження.

Окрім цього, колегія суддів звертає увагу, що місцезнаходження найманого апелянтом житла розташоване не за місцем відрядження, а у м. Запоріжжя, а саме за 138 км. від смт.Розівка, в якому розташовано Відділ Держкомзему у Розівському районі Запорізької області, що не дає підстав для відшкодування витрат на житло, витрати на яке позивачем належними доказами не підтверджено.

Згідно з частиною першою статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною другою статті 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачем в даному випадку виконаний.

Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, що на думку колегії апеляційного адміністративного суду, дотримано судом першої інстанції.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст.160,198,200, 205,206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 грудня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали складено та підписано 11.03.2014 року.

Головуючий суддя: В.Ю. Ключкович

Судді: І.Й. Петрик

Є.О. Сорочко

.

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Петрик І.Й.